Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №320/61122/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Київ справа №320/61122/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області код ЄДРПОУ: 22933548, юридична адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500 Поштова адреса: вул. Варшавська, 3-Б, смт Макарів, Київська область, 08001, щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , максимальним розміром з 02.08.2018.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області код ЄДРПОУ: 22933548, юридична адреса: вул. Саєнка Андрія, 10. м. Фастів, Київська область, 08500 Поштова адреса: вул. Варшавська, 3-Б, смт Макарів, Київська область, 08001 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , без обмеження її максимальним розміром з 02.08.2018 року в розмірі 1 384 901 грн. (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одна гривня).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».(далі - Закон № 2262-XII). Позивач стверджує, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає, що оскільки Конституційний Суд України визнав обмеження розміру виплати пенсії неконституційним, відповідач порушує закон та його право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, для усунення вказаних недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку, у частині позовних вимог за період з 02.08.2018 по 02.06.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 02.08.2018 по 02.06.2025 повернуто позивачу.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV з 04.01.2005.

У 2023 -2025 роках пенсія позивача перераховувалась у зв`язку з проведенням щорічної індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023, № 185 від 23.02.2024 та № 209 від 25.02.2025. Під час проведення зазначених перерахунків застосовувались відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати: у 2023 році - 1,197, у 2024 році - 1,0796, у 2025 році - 1,115. При цьому нормативними актами встановлено обмеження, відповідно до якого розмір збільшення пенсії внаслідок такого перерахунку не може перевищувати 1500 грн.

З 01.03.2025 пенсію позивача перераховано із застосуванням осучасненого показника середньої заробітної плати у розмірі 8913,83 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 6,36941, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 56 775,84 грн. Водночас фактичний розмір пенсії становить 23 610 грн.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У 2025 році такий прожитковий мінімум становить 2361 грн, а отже максимальний розмір пенсії - 23 610 грн. Таким чином, встановлений позивачу розмір пенсії відповідає передбаченому законом максимальному розміру.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Пенсійний фонд здійснив відповідні перерахунки позивачу у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи, що перерахунок пенсії проведено відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій Пенсійного фонду протиправними відповідач не вбачає.

Крім того, статтею 58 Закону № 1058-IV визначено повноваження Пенсійного фонду щодо призначення та перерахунку пенсій. Отже, саме Пенсійний фонд здійснює розрахунок пенсії та визначає її розмір відповідно до вимог законодавства. Відповідач зазначає, що суд не може підміняти орган Пенсійного фонду у здійсненні розрахунку пенсії та визначенні відповідних показників.

З огляду на викладене, Пенсійний фонд вважає свої дії щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 правомірними, оскільки розрахунок проведено відповідно до вимог Закону № 1058-IV та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а розмір пенсії у сумі 23 610 грн відповідає встановленому законом максимальному розміру.

У зв`язку з цим відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив, однак, суд з урахуванням норм встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), зазначає, що до цієї категорії справи заявами по суті є позов та відзив, а тому подана відповідь на відзив судом не приймається.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до протоколу розрахунку пенсії розмір пенсійної виплати розрахований з урахуванням максимального розміру у розмірі - 23 610,00 грн

Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації та відповідних документів щодо розміру належної йому пенсійної виплати

Листом відповідач повідомив, що розмір нарахованої пенсії перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому виплата пенсії здійснюється з урахуванням ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 – у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, оскільки Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.

Отже, враховуючи висновки Конституційного Суду України, обмеження максимального розміру пенсії осіб, які її отримують згідно Закону №2262-XII не застосовується, тому позивач має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, зокрема десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Усталена практика Верховного Суду щодо неправомірності таких обмежень відображена у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.

Водночас, суд вважає зазначення у резолютивній частині судового рішення конкретної суми пенсії чи заборгованості, зокрема у розмірі 1 384 901 грн (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот одна гривня), є недоцільним.

Суд виходить із того, що визначення остаточного розміру пенсії, належних до виплати сум та можливого розміру заборгованості є складовою процедури виконання судового рішення та передбачає здійснення відповідачем відповідного розрахунку з урахуванням усіх складових пенсійної виплати, періодів її нарахування, проведених раніше виплат, індексацій, доплат, підвищень та інших передбачених законодавством складових. Здійснення такого розрахунку належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, який відповідно до закону здійснює призначення та перерахунок пенсій.

При цьому предметом розгляду у цій справі є не встановлення судом конкретного розміру пенсії чи заборгованості, а питання правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром та наявності підстав для зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії без такого обмеження.

Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог законодавства, без визначення судом конкретної суми пенсії чи заборгованості.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає відповідні дії відповідача протиправними та зобов`язує його з 03.06.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше проведених виплат.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн згідно квитанції №31 від 01.12.2025, отже останньому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас, при поданні позовної заяви позивачем додатково сплачено судовий збір у розмірі 13 849,01 грн згідно квитанції № 32 від 01.12.2025.

Суд вважає, що наведене призвело до внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки позивач не ставив питання саме щодо стягення визначеної суми коштів з відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у сумі 13 849,01 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 03.06.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10; код ЄДРПОУ 22933548).

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.