Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №640/4860/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Справа № 640/4860/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ТЕСТ МЕД»

до Міністерства охорони здоров`я України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ТЕСТ МЕД» (далі – позивач, ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД», товариство) звернулось до суду із позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі – відповідач, МОЗ України), у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову від 01.02.2021 №10.5-10/2941/2-21 (на заяву від 19.01.2021 №19/01-2021-1) та від 12.02.2021 №10.5-10/4494/2-21 (на повторну заяву від 02.02.2021 №02/02-2021-2);

- зобов`язати відповідача видати довідку - підтвердження оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на підставі угоди від 30.11.2020 №09/251-11/2020, укладеної між позивачем та ДП "Медичні закупівлі України" у межах виконання програм КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру»/ КПКВК 2301040 «Громадське здоров`я та заходи боротьби з епідеміями» для підтвердження звільнення від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктами 38 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України.

Позиції сторін

Покликаючись на положення підпункт «а», «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України, пункт 38 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України позивач зазначає про визначені законодавством різні підстави для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, такі, як: операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів та операції з постачання (передачі) лікарських засобів та медичних виробів, що були ввезені, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями. Вважає, що звільняється особа, яка імпортувала/ввезла товар на митну територію України, так і особа постачальник, яка в подальшому поставила такий товар у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я. В даному випадку позивач є імпортером і постачальником в одній особі.

Відповідно до пункту 3 Порядку ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1153 заява про підтвердження ввезення товару подається за формою згідно з додатком 1. Позивачем було подано заяву від 22.12.2020 №22/12-2020-1 за формою згідно з Додатком 1 та всі необхідні документи. У відповідності до пунктів 4, 5 Порядку №1153 29.12.2020 МОЗ України було видано довідку №10.5-19/714 що підтверджує ввезення за формою згідно з додатком 2 Порядку №1153.

Товариство вказує про ввезення товару на митну територію України згідно Контракту від 01.12.2020 № ВТМ220-011220UKR. ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» здійснило поставку товару у вигляді медичних виробів «Планшети імунологічні з U-образним дном» у кількості 2900 штук для ДП «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ», за видатковою накладною від 15.01.2021 №3699. 12.01.2021 зареєстрована податкова накладна №340 від 29.12.2020, реєстрація підтверджується квитанцією від 12.01.2021.

Вказуючи на положення пункту 9 Порядку №1153, для підтвердження звільнення від оподаткування податком на додану вартість, позивачем, було подано до МОЗ України заяву від 19.01.2021 №19/01-2021-1 про видачу довідки-підтвердження оплати лікарських засобів, із відповідними документами за формою згідно з додатком 3 Порядку №1153.

Відповідно до положень пунктів 10 та 11 Порядку №1153 відповідач мав видати довідку але позивачем було отримано лист від 01.02.2021 №10.5-10/2941/2-21 в якому МОЗ України зазначено про відсутність підстав для видачі довідки у зв`язку виявлення в наданих документах недостовірних відомостей, зазначено, що за операцією із постачання товарів на митну територію України МОЗ України було видано довідку від 29.12.2020 №10.5-19/714 за заявою товариства від 22.12.2020. В свою чергу, позивач вказує, що згідно положень пункту 9 Порядку №1153 МОЗ України не визначено, які саме документи містять недостовірні відомості. Позивач зазначає, що відмова відповідача у видачі довідки-підтвердження оплати за формою 4 полягає у тому, що МОЗ України було видано довідку про ввезення товару за формою 2.

Не погоджуючись із відмовою, товариство повторно подало заяву до МОЗ України із документами від 02.02.2021 №02/02-2021-1. Та, отримав знову відмову у листі від 12.02.2021 №10.5-10/4494/2-21.

Позивач вважає протиправними відмови МОЗ України у видачі довідки - підтвердження оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на підставі угоди від 30.11.2020 №09/251-11/2020, наполягаючи на законодавчо визначеному праві на одержання спірної довідки від МОЗ України за формою 4.

Відповідач вказує, що операції платників податку, які відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України є об`єктом оподаткування ПДВ з ввезення товарів на митну територію України, а саме ввезення ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них в рамках виконання Договору про закупівлю, підтверджено фактом звільнення від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 38-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, про що МОЗ України видано довідку, що підтверджує ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територію України від 29.12.2020 №10.5-19/714. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання зазначеної довідки. У той же час, позивачем подано 27.01.2021 до МОЗ України заяву з проханням видати довідку-підтвердження оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на підставі угод (договорів), укладених з особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я на підставі Договору. МОЗ України надано відмову у видачі зазначеної довідки-підтвердження у зв`язку з виявленням в наданих документах недостовірних відомостей, які полягають в тому, що відповідно до Листа-зобов`язання від 22.12.2020 №22/12-2020-2, ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» було здійснено операції з ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територій України виключно для їх постачання на митній території України в рамках виконання Договору. Датою виникнення податкових зобов`язань згідно підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 ПКУ, є дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідач вважає, що у МОЗ України відсутні підстави для видачі довідка-підтвердження оплати, яка звільняє від оподаткування ПДВ лікарські засоби, медичні вироби та допоміжні засобів до них, а саме: «Планшети імунологічні з U-образним дном» у кількості 2900 штук, оскільки було вже видано довідку від 29.12.2020 №10.5-19/714.

Третя особа зазначила, що пункти 38, 38-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України передбачає підстави для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, тимчасово до 31.12.2022.

Згідно з пунктом 38 підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування ПДВ, зокрема: операції з постачання (передачі) лікарських засобів та медичних виробів, що були ввезені та/або поставлені на митній території України відповідно до цього пункту, у системі охорони здоров`я від центрального органу виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та/або від державних підприємств, створених за наказом цього центрального органу виконавчої влади, до кінцевого споживача (пацієнта) у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я.

Звільнення від оподаткування ПДВ, встановлене пунктом 38 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, застосовується, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, які визначені відповідно до Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», зі змінами та доповненнями, укладених на виконання угод між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та відповідною спеціалізоване організацією, що здійснює закупівлі, у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 38-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, зокрема: операції з постачання на митній території України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я. При цьому норми пункту 198.5 статті 198 та статті 199 ПКУ не застосовуються. Звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачене пунктом 38-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується, якщо ввезення та/або постачання (передача) лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них здійснюється за кошти державного бюджету на виконання відповідних угод (договорів), укладених особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, у межах виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Вказує, що до Переліку, затвердженого постановою №216 до розділу Реактиви для проведення масового скринінгу новонароджених на фенілкетонурію, вроджений гіпотиреоз, муковісцидоз та адреногенітальний синдром включено Планшет імунологічний з U-образним дном.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1153 із змінами та доповненнями, термін «особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я» вживається у значенні, наведеному в Основах законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Перелік осіб, уповноважених на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, які здійснюють закупівлі у відповідному бюджетному році, публікується МОЗ на своєму веб-сайті.

Процесуальні дії у справі

26.02.2021, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ТЕСТ МЕД» залишено без руху.

03.03.2021, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві.

В матеріалах справи зареєстровано: відзив Міністерства охорони здоров`я України із доказами - 22.07.2021; відповідь на відзив - 26.07.2021.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

13.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.07.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 адміністративну справи прийнято до провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

15.08.2023 до суду надійшли пояснення від третьої особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20 квітня 2026 року о 14:00 год.

20.04.2026, за наслідками підготовчих дій, за участю представника позивача Давидович В.М., представника відповідача Ігнатової А.О., суд своєю ухвалою від 20.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 20 травня 2026 року о 11:30год.

20.05.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Давидович В.М., представника відповідача Ігнатової А.О., встановивши позиції сторін, їх доводи та подані ними докази, за відсутності заперечень учасників по справі, суд на місці ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини

30.11.2020 між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ТЕСТ МЕД» укладено Договір про закупівлю № 09/251-11/2020 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» взяло на себе зобов`язання поставити ДП «Медичні закупівлі України» лікарські засоби різні - ДК 021:2015-33690000-3 Лікарські засоби різні (Планшети імунологічні з U-образним дном номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2020-09-02-010126-b).

На підставі Контракту від 01.12.2020 №ВТМ220-01122020UKR між Компанією «САРСТЕДТ АГ и Ко КГ» та ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД», останній здійснив ввезення товару на митну територію України у митному режимі імпорту, що підтверджується вантажно-митною декларацією UA100310/2020/682007.

До МОЗ України 23.12.2020 надійшла заява ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» № 22/12-2020-1 від 22.12.2020 з проханням видати довідку, що підтверджує ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територію України відповідно до угод (договорів), укладених з особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я на підставі Договору.

МОЗ України, відповідно до пунктів 38, 38-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України, 29.12.2020 було видано довідку № 10.5-19/714, що підтверджує ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територію України відповідно до угод (договорів), укладених з особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я.

ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» здійснило поставку товару у вигляді медичних виробів «Планшети імунологічні з U-образним дном» у кількості 2900 штук для ДП «МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ», за видатковою накладною від 15.01.2021 №3699. 12.01.2021 зареєстрована податкова накладна №340 від 29.12.2020.

27.01.2021 до МОЗ України надійшла заява від ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» від 19.01.2021 №19/01-2021-1 про видачу довідки-підтвердження оплати лікарських засобів, із відповідними документами.

Позивачем було отримано лист від 01.02.2021 №10.5-10/2941/2-21 в якому МОЗ України зазначено про відсутність підстав для видачі довідки у зв`язку виявлення в наданих документах недостовірних відомостей, зазначено, що за операцією із постачання товарів на митну територію України МОЗ України було видано довідку від 29.12.2020 №10.5-19/714 за заявою товариства від 22.12.2020.

Не погоджуючись із відмовою, товариство повторно подало заяву до МОЗ України із документами від 02.02.2021 №02/02-2021-1 та отримав знову відмову у листі від 12.02.2021 №10.5-10/4494/2-21.

ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» не погоджуючись із відмовами МОЗ, звернулось до суду із даним позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У відповідності до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 38 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість:

операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, внесених до Державного реєстру лікарських засобів, медичних виробів, внесених до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення та/або введених в обіг відповідно до законодавства у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, та операції з першого постачання таких лікарських засобів, медичних виробів на митній території України;

операції з першого постачання виробником на митній території України лікарських засобів, внесених до Державного реєстру лікарських засобів, медичних виробів, внесених до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення та/або введених в обіг відповідно до законодавства у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності;

операції з постачання (передачі) лікарських засобів та медичних виробів, що були ввезені та/або поставлені на митній території України відповідно до цього пункту, у системі охорони здоров`я від центрального органу виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та/або від державних підприємств, створених за наказом цього центрального органу виконавчої влади, до кінцевого споживача (пацієнта) у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я.

Звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачене цим пунктом, застосовується, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, які визначені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", укладених на виконання угод між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та відповідною спеціалізованою організацією, що здійснює закупівлі, у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров`я.

У разі порушення цільового використання лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться на митну територію України та/або постачаються на митній території України відповідно до цього пункту, платник податку зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент ввезення (нарахована в момент постачання) таких лікарських засобів та медичних виробів, а також несе відповідальність відповідно до законодавства.

Перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, та порядок ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до цього пункту, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість:

1) операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я;

2) операції з постачання на митній території України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я. При цьому норми пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються;

3) операції з безоплатного постачання (передачі) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що були ввезені та/або поставлені на митній території України відповідно до підпунктів 1 і 2 цього пункту, на користь структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

4) операції з безоплатного постачання (передачі) лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що були ввезені та/або поставлені (передані) на митній території України відповідно до підпунктів 1-3 цього пункту, у разі здійснення перерозподілу таких лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них у встановленому законодавством порядку між структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та/або суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

5) операції з безоплатного постачання (передачі) у системі охорони здоров`я до кінцевого споживача (пацієнта), у тому числі з метою надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що були ввезені та/або поставлені (передані) на митній території України відповідно до підпунктів 1-4 цього пункту, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачене цим пунктом, застосовується, якщо ввезення та/або постачання (передача) лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них здійснюється за кошти державного бюджету на виконання відповідних угод (договорів), укладених особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, у межах виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Перелік лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я, та порядок їх ввезення, постачання і цільового використання, а також розподілу (перерозподілу) між структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та/або суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі нецільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них відповідно до цього пункту платник податку зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена при ввезенні на митну територію України (постачанні на митній території України) таких лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, а також сплатити пеню відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено 02.12.2015 №1153 Порядок ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі – Порядок №1153), який визначає особливості ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, та/або закуповуються на підставі угод (договорів) із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі та які визначені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - спеціалізована організація), укладених між МОЗ та відповідною спеціалізованою організацією, у межах виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1153 підприємства, установи, організації, які планують ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них (далі - імпортери), подають МОЗ не пізніше ніж протягом десяти робочих днів до дня ввезення на паперовому та електронному носії:

заяву про видачу довідки, що підтверджує ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територію України відповідно до угод (договорів), за формою згідно з додатком 1 (далі - заява);

засвідчену в установленому порядку копію зовнішньоекономічного договору (контракту), відповідно до якого планується таке ввезення;

лист-зобов`язання щодо ввезення таких лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них виключно для їх постачання на митній території України в рамках виконання угоди (договору);

завірені копії сертифікатів якості (сертифікатів аналізу, протоколів аналізу тощо), виданих виробником на серії лікарських засобів, що пропонуються до ввезення.

Згідно пунктів 4 та 5 Порядку №1153 МОЗ протягом п`яти робочих днів з дати отримання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, видає імпортеру довідку, що підтверджує ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територію України відповідно до угод (договорів), за формою згідно з додатком 2 (далі - довідка), або надсилає обґрунтовану відмову у письмовій формі.

Довідка оформлюється у трьох примірниках, підписується уповноваженою особою МОЗ та скріплюється гербовою печаткою. Один примірник довідки залишається в МОЗ, два примірники видаються імпортеру, один з яких подається органові доходів і зборів під час митного оформлення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, другий - залишається в імпортера.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1153 постачання на митній території України лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них здійснюється підприємствами, установами, організаціями (далі - постачальники) на виконання відповідних угод (договорів).

Згідно пункту 8 Порядку №1153 у відповідній угоді (договорі) обов`язково зазначається дата її укладення і номер, найменування державної програми, з метою виконання якої здійснюється постачання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, та у разі подальшого постачання таких лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них закладам охорони здоров`я іншим постачальником - його реквізити.

У відповідності до пункту 9 Порядку №1153 постачальник для підтвердження звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митній території України, здійснених відповідно до угод (договорів), не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, в якому проводилися такі операції, подає МОЗ та/або особі, уповноваженій на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я:

1) заяву про видачу довідки-підтвердження оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них відповідно до угод (договорів) за формою згідно з додатком 3;

2) завірені в установленому законодавством порядку копії:

договору, укладеного між постачальником і особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, та/або спеціалізованою організацією;

довідки про включення постачальника до ЄДРПОУ (для постійного представництва);

податкових накладних, виданих постачальником у звітному (податковому) періоді, у межах виконання відповідних угод (договорів), без урахування податку на додану вартість;

3) копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість.

Згідно пункту 10 Порядку №1153 МОЗ та/або особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, протягом п`яти робочих днів з дати отримання документів, зазначених у пункті 9 цього Порядку, видає довідку-підтвердження оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на підставі угод (договорів) за формою згідно з додатком 4 (далі - довідка-підтвердження) або надсилає обґрунтовану відмову у письмовій формі.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1153 довідка-підтвердження оформлюється у трьох примірниках, підписується уповноваженою особою МОЗ та/або особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, та скріплюється гербовою печаткою (за наявності). Один примірник довідки-підтвердження залишається в МОЗ та/або у особи, уповноваженої на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, два примірники видаються постачальникові, один з яких подається органам доходів і зборів, другий - залишається у постачальника.

За пунктом 12 Порядку №1153 підставою для відмови у видачі довідки-підтвердження є:

подання постачальником неповного пакета документів, зазначених у пункті 9 цього Порядку;

виявлення в таких документах недостовірних відомостей.

Згідно пункту 13 Порядку №1153 постачальник подає довідку-підтвердження органу доходів і зборів, в якому перебуває на обліку як платник податків, не пізніше ніж через десять робочих днів після настання останнього дня строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 14 після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у видачі довідки-підтвердження, постачальник має право повторно звернутися до МОЗ та/або особи, уповноваженої на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для отримання такої довідки.

Виходячи із зазначеного вище слідує, що податкове законодавство визначило для платників ПДВ тимчасово до 31 грудня 2022 року право на звільнення від оподаткування ПДВ по операціям з постачання (передачі) лікарських засобів та медичних виробів, що були ввезені та/або поставлені на митній території України у системі охорони здоров`я від центрального органу виконавчої влади, та/або створених центральним органом виконавчої влади уповноваженої особи, яка забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, в межах бюджетної програми. Та, по операціям з постачання на митній території України таких товарів, що закуповуються за кошти державного бюджету особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Звільнення від оподаткування ПДВ застосовується, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», у межах виконання бюджетних програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я.

Правом на звільнення від оподаткування ПДВ є довідка, що підтверджує ввезення та/або постачання лікарських товарів на митну територію України. Довідки видає МОЗ.

В свою чергу суд зауважує, що за згаданою вище нормою підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України, та згідно норми підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, МОЗ видає довідку, що підтверджує ввезення товару на митну територію України підприємствам, установам, організаціям, які планують ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них. Тобто, довідка видається імпортеру. Довідка видається за заявою про видачу довідки, що підтверджує ввезення лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на митну територію України відповідно до угод (договорів), за формою згідно з додатком 1, та долученими до неї документами, яка подається не пізніше ніж протягом десяти робочих днів до дня ввезення (імпорту) товару на митну територію України. Зокрема, подається до заяви лист-зобов`язання щодо ввезення таких лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них виключно для їх постачання на митній території України в рамках виконання угоди (договору). Довідка, що підтверджує ввезення видається імпортеру протягом п`яти робочих днів з дати отримання документів, за формою згідно з додатком 2, або надсилається обґрунтована відмова у письмовій формі.

На підтвердження постачання МОЗ видає постачальнику довідку-підтвердження оплати, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них відповідно до угод (договорів). Вказана довідка видається постачальникам, які здійснюють постачання товарів на митній території України. Постачальник звертається із заявою про видачу довідки-підтвердження оплати не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, в якому проводилися такі операції. МОЗ протягом п`яти робочих днів з дати отримання документів, видає довідку-підтвердження оплати лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них на підставі угод (договорів) за формою згідно з додатком 4, або надсилає обґрунтовану відмову у письмовій формі.

Судом встановлено, що на виконання укладеного Договору про закупівлю від 30.11.2020 № 09/251-11/2020 між ДП «Медичні закупівлі України» та ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД», позивачем було взято на себе зобов`язання з поставки ДП «Медичні закупівлі України» лікарського засобу. Між Компанією «САРСТЕДТ АГ и Ко КГ» та ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» було укладено Контракт від 01.12.2020 №ВТМ220-01122020UKR, за яким останній здійснив ввезення товару на митну територію України у митному режимі імпорту, що підтверджується вантажно-митною декларацією UA100310/2020/682007.

На заяву та документи ТОВ «БІО ТЕСТ МЕД» № 22/12-2020-1 від 22.12.2020 про видачу довідки, що підтверджує ввезення товару на митну територію України, МОЗ було видано 29.12.2020 Довідку № 10.5-19/714.

Відповідно, в даній справі позивачем було здійснено ввезення товару згідно договору про закупівлю на митну територію України, що підтверджено вантажно-митною декларацією UA100310/2020/682007, виключно для постачання товару на митній території в рамках договору про закупівлю.

Суд враховує, що відповідно до листа – зобов`язання позивача № 22/12-2020-1 від 22.12.2020 товариством вказано про здійснення операції з імпорту товару в рамках виконання договору про закупівлю.

Суд вказує, що подавши заяву та документи про видачу довідки за формою згідно з додатком 2, що підтверджує ввезення товару на митну територію України, та отримавши довідку МОЗ, позивач скористався правом на звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до п. 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а саме за ввезення товару на митну територію України.

Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що подані позивачем зави щодо видачі довідки-підтвердження оплати лікарських засобів передбачає інші умови та підстави звільнення від оподаткування ПДВ.

Доводи позивача про те, що він виступав як імпортером так і постачальником суд не приймає як обґрунтовані для одержання двох довідок про підтвердження ввезення та про оплату для звільнення оподаткування ПДВ, оскільки товариство мало право на звільнення оподаткування ПДВ згідно п. 38-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за Договором про закупівлю від 30.11.2020 № 09/251-11/2020 укладеного з ДП «Медичні закупівлі України», а не за договором поставки з Компанією «САРСТЕДТ АГ и Ко КГ» від 01.12.2020 №ВТМ220-01122020UKR.

Суд вважає правомірною позицію відповідача щодо застосування для відмови у видачі довідки пункт 12 Порядку №1153 за виявленням в документах недостовірних відомостей враховуючи лист – зобов`язання товариства від 22.10.2020 щодо видачі довідки підтвердження ввезення товару на митну територію України.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду справи обставини, відмови МОЗ у видачі довідки - підтвердження оплати у листах від 01.02.2021 №10.5-10/2941/2-21 та від 12.02.2021 №10.5-10/4494/2-21 є правомірним, відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, МОЗ діяла в межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, підстав для визнання відмов протиправними та їх скасування судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частина друга статті 77 КАС України).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наслідки вирішення справи судом, підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.