Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №300/3499/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. справа № 300/3499/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів та вартість речового майна

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 83549,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону № 698-ВВ «Про особовий склад» від 17.11.2025, солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з 19.09.2025 по 10.11.2025. 15.11.2025 в ході щоденного контролю руху хворих медичним пунктом третьої прикордонної комендатури швидкого реагування встановлено, що від лікаря медичного пункту надійшла доповідь про те, що солдат ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», завершив лікування, перебуває не на зв`язку, зв`язок із військовослужбовцем відсутній. Станом на 15.11.2025 солдат ОСОБА_1 не з`явився до місця розосередження особового складу, перебуває не на зв`язку, на повторні дзвінки не відповідає, місце перебування невідоме. За результатами призначених службових розслідувань встановлено факт надмірно виплаченого грошового забезпечення та привласнення військового майна на загальну суму 83549,26 грн. На підставі вище викладеного, 27.01.2026 позивач направив лист до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі. Станом на момент подання позову відповіді від військовослужбовця на адресу військової частини не надходило. Враховуючи, що добровільно відповідач коштів не відшкодував, на момент подання позову до військової частини не повернувся, позивач змушений звернутися до суду за захистом прав та інтересів держави.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху в зв`язку з її недоліками (а.с. 67,68). Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 78,79).

Відповідачем ухвала про відкриття провадження, яка направлялася судом, не отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується довідкою Укрпошти із відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою". Вказана ухвала суду, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена на адресу місця проживання відповідача, що зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 77, 82, 83).

Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи, що вказана ухвала направлялася поштовим відправленням із відміткою "судова повістка", ця ухвала вважається врученою належним чином.

Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України, на офіційному сайті Судової влади України, вебсторінці Івано-Франківського окружного адміністративного суду, опубліковано оголошення про розгляд даної справи (а.с. 85).

Як наслідок судом вчинено усі можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної адміністративної справи.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.04.2024 №474-ОС солдата ОСОБА_1 з 22 квітня 2026 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення (а.с. 26).

Відповідно до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 01.09.2025 № 579-ВВ, солдату ОСОБА_2 надано частину основної щорічної відпустки, тривалістю 15 календарних днів з 05.09.2025 та наданням 4 днів на дорогу до Івано-Франківської області.

Згідно наказу №698-ВВ від 17.11.2025 солдат ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з 19 вересня до 10 листопада 2025 року включно.

15.11.2025 до тимчасового місця розташування прикордонної протитанкової застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування після частини основної щорічної відпустки та лікування ОСОБА_3 не з`явився.

Стосовно відповідача проведено службові розслідування, згідно висновків яких підтверджено факт нез`явлення відповідача із частини основної щорічної відпустки та лікування до тимчасового місця розташування прикордонної комендатури без поважних причин, тривалістю понад 10 діб.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.11.2025 № 1237- ОС, відповідача знято зі всіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.11.2025 № 1284- ОС, відповідача зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, у зв`язку з відсутністю більше 10 днів відомостей про місцезнаходження військовослужбовця.

На підставі відповідних наказів НОМЕР_2 прикордонного загону, проведено службові розслідування за фактом з`ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 .

За результатом проведених службових розслідувань факт надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 за період з 15.11.2025 по 30.11.2025 (16 днів) в загальній сумі – 16293,26 грн. та нестачі по майну речової служби в сумі 16417,00 грн. підтвердився (а.с. 18-24).

Крім цього згідно висновку службового розслідування від 20.01.2026 встановлено факт нестачі по майну речової служби на суму 50838,30 грн (а.с. 48-52, 62) .

На підставі вище викладеного, 12.05.2026 військова частина НОМЕР_1 направила листи до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі, які залишені відповідачем без реагування (а.с. 63,64).

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XI).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами службового розслідування встановлено факт незаконного використання надмірно виплаченого відповідачу грошового забезпечення за період 15.11.2025 по 30.11.2025 (16 днів) в загальній сумі – 16293,26 грн. та нестачі по майну речової служби в сумі 16417,00 грн (а.с. 18-24).

Враховуючи, що відповідач з 15.11.2025 не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та з 15.11.2025 року був відсутній на службі у позивача, суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час відсутності відповідача на службі без поважних причин.

Крім цього згідно висновку службового розслідування від 20.01.2026 встановлено факт нестачі по майну речової служби на суму 50838,30 грн (а.с. 48-52, 62).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).

Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі змістом цієї норми, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Оскільки відповідач з 15.11.2025 не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та був відсутній на військовій службі у позивача, суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно та за період з 15.11.2025 по 30.11.2025 безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 16293,26 грн., що підтверджується довідкою від 01.12.2025 (а.с. 36).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби.

У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення відповідачем військової частини без поважних на те причин та без дозволу безпосереднього керівника.

Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки самовільно залишив військову службу, попередньо отримавши військове речове майно на загальну суму 67256,30 грн (16417,00 грн. – згідно довідки розрахунку №211 від 06.12.2025; 39927,98 грн. – згідно довідки-розрахунку №15 від 12.01.2026; 5785,26 грн. – згідно довідки-розрахунку від 21.12.2025; 2850,89 грн. – згідно довідки-розрахунку №25-110 від 24.12.2025, 437,40 грн. - згідно довідки-розрахунку №26-110 від 19.01.2026; 1033,57 грн. - згідно довідки-розрахунку №2-26 від 06.01.2026; 804,20 грн. - згідно довідки-розрахунку №3 від 06.01.2026), яке не повернув військовій частині (а.с. 36зв., 57зв.-60зв.).

Відтак, у відповідача також виник обов`язок відшкодувати вартість завданої позивачу матеріальної шкоди у вигляді неповернутого речового майна на загальну суму 67256,30 грн.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду в загальній сумі 83549,26 грн, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) заподіяну матеріальну шкоду в сумі 83549 (вісімдесят три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн. 26 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.