Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №300/162/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. справа № 300/162/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, військовослужбовець, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Костракевич Іванна Василівна (далі – представник позивача, адвокат Костракевич І.В.), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , центр комплектування), Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 ), згідно якого просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скасувати Наказ про зарахування до особових списків Військової частини НОМЕР_1 та виключити ОСОБА_1 з особових списків Військової частини НОМЕР_1 .

Підставою звернення із вказаним позовом є протиправні на переконання позивача дії відповідача щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.09.2023 ОСОБА_1 виключено з військового обліку як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у військово-обліковому документів сформованому за допомогою мобільного додатку Резерв + відображено відомості, що позивач виключений з військового обліку та є невійськовозобов`язаним. Всупереч не набуття статусу військовозобов`язаного та зважаючи на обставину того, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч вимог чинного законодавства Наказом начальника Відповідача 1 №355 від 21.02.2025 призвано позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Як стверджує позивач, на момент призову на військову службу 21.02.2025, а саме з 28.09.2023 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав права призивати останнього на військову службу під час мобілізації. Після проходження військово-лікарської комісії, відповідачем 1, протиправно, було поновлено на військовому обліку.

В обґрунтування власної позиції ОСОБА_1 зазначив, що рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану. Оскільки позивач 28.09.2023 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що останній більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.01.2026 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

27.01.2026 на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про заміну неналежного відповідача - військову частину НОМЕР_1 , на належного - військову частину НОМЕР_2 . Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а тому Військова частина НОМЕР_1 не має повноважень щодо звільнення з військової служби військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 .

Представником позивача 02.02.2026 на адресу суду направлено клопотання про заміну неналежного відповідача - військову частину НОМЕР_1 , на належного - військова частина НОМЕР_2 . Клопотання обґрунтоване тим, що станом на дату подання даної заяви позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, а тому не проходив навчальні збори у в/ч НОМЕР_1 , а був зарахований до складу військової частини НОМЕР_2 і з якої був переведений до закладу охорони здоров`я для лікування.

Ухвалою суду від 03.02.2026 замінено відповідача у справі № 300/162/26 військову частину НОМЕР_1 на належного - військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ). Розгляд справи № 300/162/26 вирішено розпочати спочатку. Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Військова частина НОМЕР_2 скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, відповідач 2 скерував на адресу суду відзив від на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне.

Військова частина НОМЕР_2 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. Згідно з п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони, затвердженої наказом МО України №280 від 15.09.2022, зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу здійснюється в день прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу. У межах повноважень військова частина НОМЕР_2 , на підставі наказу №371 від 21.12.2025, зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_1 , до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак протиправних дій військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування позивача до списків особового складу немає. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На виконання вимог ухвали суду від 03.02.2026 відповідач 1 надав витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №355 від 21.12.2025.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_2 , в якій зазначила, що Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 скерував на адресу суду відзив від на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне.

20.12.2025 в ході проведення мобілізаційних заходів та перевірки військово-облікових документів позивача співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 є рядовим запасу і підлягає призову на військову службу під час мобілізації, правом на відстрочку не користується. За таких умов позивач відповідно до вимог Порядку № 560 направлений на медичний огляд для встановлення його ступеню придатності до військової служби. За результатами обстеження та медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. Відповідно до Указу Президента України від 28.10.2024 № 741/2024 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 21 грудня 2025 року прийняв наказ про призов позивача по мобілізації і направив у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Також відповідач зазначив, що за змістом частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (у редакції чинній станом з 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024 за №560 (далі - Порядок №560). Згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин. Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість мобілізації особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Тобто, з набранням чинності вказаних змін до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХII на законодавчому рівні виключено підставу виключення з військового обліку, на підставі якої позивач підлягав виключенню у 2012 році. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій зазначила, що 28 вересня 2023 року позивач був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується записом про виключення з військового обліку у графі 13 та 14 "Відмітки про військовий облік" тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 21.11.2017. Позивач повідомляв відповідача 1 про відсутність підстав для призову на військову службу під час мобілізації, так як ОСОБА_1 є виключеним з військового обліку, а отже не є військовозобов`язаним. Представник позивача зазначає з огляду на той факт, що ОСОБА_1 на момент призову на військову службу з 28.09.2023 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, а чинне законодавство України не передбачає поновлення на військовому обліку виключених з військового обліку, то законних підстав для взяття останнього на військовий облік у відповідача 1 не було. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача 26.02.2026 подано до суду клопотання про залучення співвідповідача, відповідно до якого останній просить суд залучити до даної справи як третього відповідача - військову частину НОМЕР_5 оскільки згідно витягу з наказу військової частини НОМЕР_5 від 21.02.2026 за № 56, позивач зарахований до списків особового складу частини НОМЕР_5 .

Ухвалою суду від 02.04.2026 залучено до участі у справі №300/162/26 як співвідповідача Військову частину НОМЕР_5 . Розгляд справи №300/162/26 вирішено розпочати спочатку.

Співвідповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. За змістом частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, відповіді на відзиви, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно відомостей Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 02.10.2023 за №5999 ОСОБА_1 з 28.09.2023 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняв наказ (по стройовій частині) від 21.12.2025 за №355, відповідно до якого рядового ОСОБА_1 21.12.2025 призвано на військову службу за мобілізацією згідно з Указом Президента України від 28.10.2024 №741/2024 "Про загальну мобілізацію" та направлено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.12.2025 за №371 ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час загальної мобілізації на особливий період відповідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, які прибули з вказаних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для проходження фахової та базової загальновійськової підготовки, з "21" грудня 2025 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення та призначено на посаду курсанта навчальних взводу відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС), вважати таким, що з "21" грудня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено посадовий оклад згідно тарифного розряду 1 у розмірі 2470 гривень, шпк "солдат"(а.с. 61).

Як слідує зі змісту Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 21.02.2026 за №56 ОСОБА_1 призначеного розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 3907дск від 14.02.2026 №300/ПУ/499/П/дск у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), з 21.02.2026 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 22.02.2026.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації та скасування наказу про зарахування до особових списків військової частини, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" №1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон №1951-VIII).

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (частина 1 статті 1 Закону №1951-VIII).

Згідно частини 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII).

За змістом статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях. (стаття 8 Закону №1951-VIII)

Відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

На виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).

Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені статтею 37 Закону №2232-ХІІ.

Згідно з пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, що була чинною до 17.05.2024 року включно), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Повертаючись до фактичних обставин справи судом встановлено, що згідно відомостей Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 02.10.2023 за №5999 ОСОБА_1 з 28.09.2023 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).

Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;

розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1487 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Відповідно до пункту 81 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

Отже, виключення з військового обліку військовозобов`язаного передбачає проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного), для здійснення чого Порядком №1487 передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного для зняття його з військового обліку, що відповідає вимогам Порядку №1487.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, взяття, зняття або виключення з військового обліку, а також ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону №2232-XII, взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначено: щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники – особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону №2232-XII, взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Надаючи оцінку доводам позивача про неможливість його повторного зарахування на військовий облік та подальшу мобілізацію у зв`язку з тим, що останнього виключено з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону №2232-XII, суд вказує наступне.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024 №560 (далі – Порядок №560).

Згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість мобілізації особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Окрім цього, суд звертає увагу, що в Рішенні від 09.022.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто, збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Крім цього, суд враховує, що згідно з частинами 1 та 2 статті 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (пункт 9 статті 89 КК України).

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості" вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.

При цьому відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, пов`язаною, зокрема, з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Військовий обов`язок, у свою чергу, включає, серед іншого, проходження військової служби та дотримання правил військового обліку.

За змістом статті 37 Закону №2232-ХІІ та пунктів 79, 81 Порядку №1487, взяття, зняття та виключення з військового обліку здійснюються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у випадках, передбачених законодавством. Водночас положеннями наведених нормативно-правових актів не встановлено заборони на повторне взяття особи на військовий облік після її попереднього виключення з нього, якщо обставини, які зумовили таке виключення, більше не відповідають чинному правовому регулюванню.

Отже, саме по собі попереднє виключення позивача з військового обліку у 2023 році не свідчить про відсутність у нього можливості бути повторно взятим на військовий облік після зміни законодавства. Відповідно, посилання позивача на неможливість набуття статусу військовозобов`язаного лише з огляду на факт його попереднього виключення з військового обліку є необґрунтованим.

Крім того, пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, передбачено можливість призову під час мобілізації, зокрема, осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких злочинів, за винятками, встановленими цим Порядком.

Відтак, доводи позивача про те, що його попереднє виключення з військового обліку унеможливлювало повторне взяття на військовий облік та набуття статусу військовозобов`язаного, ґрунтуються на застосуванні положень законодавства, які на момент вирішення питання про мобілізацію вже не містили відповідної підстави для виключення з військового обліку, є безпідставними.

Стосовно доводів позивача про те, що з 28.09.2023, тобто з моменту його виключення з військового обліку як особи, раніше засудженої до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, він вважається звільненим від виконання військового обов`язку як особа, непридатна до проходження військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

При цьому виключення особи з військового обліку та звільнення її від виконання військового обов`язку є різними за своїм правовим змістом юридичними фактами, які не можуть ототожнюватися без встановлення передбаченої законом підстави для звільнення від військового обов`язку.

Так, стаття 37 Закону №2232-ХІІ регулює питання військового обліку та визначає, зокрема, підстави виключення з нього. Водночас сам факт виключення особи з військового обліку на підставі, яка була передбачена попередньою редакцією цієї статті, не означає автоматичного припинення її військового обов`язку та не є самостійною підставою для визнання особи непридатною до військової служби.

Крім того, положеннями Закону №2232-ХІІ не передбачено, що засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину саме по собі зумовлює її звільнення від виконання військового обов`язку або встановлює її непридатність до військової служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок охоплює, зокрема, підготовку громадян до військової служби, взяття їх на військовий облік, проходження військової служби та дотримання правил військового обліку. Отже, виключення з військового обліку не може розглядатися як безумовне припинення всіх правовідносин, пов`язаних із виконанням військового обов`язку.

Таким чином, сам факт попереднього засудження позивача не свідчить про його непридатність до військової служби та не звільняє його від виконання військового обов`язку, оскільки такі правові наслідки не встановлені наведеними нормами законодавства.

Щодо посилань позивача на непридатність до військової служби суд зазначає, що питання придатності громадянина до військової служби належить до сфери військово-лікарської експертизи та вирішується на підставі відповідного медичного огляду ВЛК.

Як встановлено судом, за результатами військово-лікарської експертизи позивача визнано придатним до військової служби. Водночас матеріали справи не містять доказів встановлення щодо ОСОБА_1 непридатності до військової служби за станом здоров`я або прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією.

Відтак, попереднє виключення позивача з військового обліку не є достатньою правовою підставою для висновку про його звільнення від виконання військового обов`язку, а відсутність доказів встановлення непридатності до військової служби виключає можливість ототожнення факту такого виключення з непридатністю до військової служби.

Водночас матеріали адміністративної справи позбавлені доказів, що підтверджують наявність у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних станом на дату взяття позивача на військовий облік та проведення призову на військову службу під час мобілізації.

Суд також враховує, що як під час проведення мобілізаційних дій, так і під час розгляду справи, ОСОБА_1 , не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього бронювання чи підстав для відстрочки від військової служби під час мобілізації, або ж документів, які підтверджують непридатність до військової служби за станом здоров`я.

При цьому, представником позивача не вказано жодних зауважень щодо проведеного позивачу медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 . Доказів оскарження рішення, дій чи бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 в адміністративному або судовому порядку представник позивача також не надав.

З огляду на встановлені обставини справи суд висновує про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 , що полягають у постановленні ОСОБА_1 на військовий облік, як військовозобов`язаного та призову останнього на військову службу за мобілізацією, як наслідок, відсутні підстави також для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2025 за №355, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.12.2025 за №371, наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 21.02.2026 за №56.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що останній, за наявності підстав передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", не позбавлений права звернутись до військової частини із рапортом про звільнення з військової служби.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон України "Про судовий збір").

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Так, частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Суд вважає, що вказаний судовий збір сплачено позивачем помилково, оскільки в цій категорії справ на позивача поширюються пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий судом за заявою позивача, поданою суду на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) АДРЕСА_2 ;

відповідач 1 – ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ), АДРЕСА_3 ;

відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) АДРЕСА_1 ;

співвідповідач - Військова частина НОМЕР_5 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ), АДРЕСА_4 .

Суддя Микитин Н.М.