Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №280/5511/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2026 року (16:30)Справа № 280/5511/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м.Одеса, вул. Пирогова, 11; код ЄДРПОУ 38296363) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі – відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 16 квітня 2015 року до 15 травня 2026 року компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 16 квітня 2015 року по 01 квітня 2017 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 16 квітня 2015 року по 15 травня 2026 року компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 16 квітня 2015 року до 01 серпня 2017 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій прокуратурі Південного регіону України. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №280/1953/24, відповідачем 04.09.2025 виплачено 462,42 грн, 30.01.2026 – 3770,26 грн. та 15.05.2026 – 322 914,54 грн. При цьому, відповідач не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

23.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №35266), в якому останній зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону України №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Тобто компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Тобто, ключовим у цій категорії спорів є встановлення правової природи відповідної виплати. Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі №1540/3742/18 наголосив, що: «33. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для виплати компенсації, однак з тих підстав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України «Про оплату праці» так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації. 34. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 20 грудня 2019 року в справі №804/3000/18». Ураховуючи те, що виплата ОСОБА_1 грошових коштів на підставі рішення суду в справі №280/1953/24 мала разовий характер, а отже не є доходом в розумінні Закону України №2050-III, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог цього Закону. Разом з цим, зазначає, що у позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію за період з 16.04.2015 по 15.05.2026. Слід зазначити, що при звільненні ОСОБА_1 прокуратура здійснила повний розрахунок належних йому та неоспорюваних сум. При цьому, виплата ОСОБА_1 грошової допомоги, яка була предметом спору у справі №280/1953/24, проведена відповідачем без невиправданої затримки з додержанням відповідної процедури виплати бюджетних коштів та в строк, що не перевищує 30 днів з дати нарахування її позивачу. Зокрема, відповідно до роздруківок реєстрів бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 03.09.2025 №118, від 30.01.2026 №10, від 13.05.2026 №72, а також копій платіжних інструкцій від 03.09.2025 №1073, від 30.01.2026 №56 та від 13.05.2026 № 556 виплата у розмірі 462,42 грн була нарахована 03.09.2025 та виплачена ОСОБА_1 04.09.2025; виплата у розмірі 3770,26 грн – нарахована 30.01.2026 та виплачена також 30.01.2026; виплата у розмірі 322914,54 грн – нарахована13.05.2026 та виплачена 15.05.2026 відповідно. Аналогічний підхід вирахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбаченої Законом України №2050-ІІІ, з дати саме нарахування невиплаченого доходу міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2021 у справі №639/3140/17. Відтак, з урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що СП СО ПР допустила порушення строків виплати нарахованого доходу у розумінні Закону України №2050-ІІІ, а покладення судом на відповідача обов`язку з нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 16.04.2015 по 15.05.2026 фактично означатиме застосування додаткової майнової відповідальності до СП СО ПР. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

26.07.2017 наказом Військової прокуратури Південного регіону України №459к ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 19.07.2017 №490 звільнено з військової служби (за станом здоров`я), з 01.08.2017 року виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №280/1953/24, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 16.04.2015 по 01.08.2017.

На виконання зазначеного рішення, позивачу 04.09.2025 виплачено 462,42 грн, 30.01.2026 – 3770,26 грн. та 15.05.2026 – 322 914,54 грн (а.с.4-6).

Позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а тому він звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Статтями 3 та 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв Постанову №159, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок №159).

Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №159, сума компенсації обчислюється, як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18 та від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Суд встановив, що 15.05.2026 відповідач на виконання рішення суду здійснив виплату позивачу грошового забезпечення.

Однак, під час проведення цієї виплати відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 16.04.2015 по 01.08.2017, що відповідачем не заперечується.

Оскільки, факт несвоєчасної виплати грошового забезпечення, із затримкою на один і більше календарних місяців з моменту виникнення права на її отримання встановлений рішенням Запорізьким окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №280/1953/24, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату доходів, з метою захисту майнових інтересів громадян та є прямим правовим наслідком невиконання обов`язку щодо своєчасного нарахування та виплати особі відповідних доходів.

При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення).

Розглядаючи справу № 240/11882/19, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

А в постанові від 29.04.2021 при розгляді справи № 240/6583/20 Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та вважав, що наведені правові норми, якими врегульовані спірні правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.

Така ж сама позиція також була висловлена Верховним Судом і в постановах від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 та від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення суду від 08.05.2024 у справі №280/1953/24.

При цьому суд зауважує, що зі змісту постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

Звідси, суд відхиляє твердження представника відповідача, що виплата ОСОБА_1 грошових коштів на підставі рішення суду в справі №280/1953/24 мала разовий характер, а отже не є доходом в розумінні Закону України №2050-III, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог цього Закону.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2025 року у справі № 420/1581/24 наголосив:

« ….52. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 20 грудня 2024 року у справі №440/6875/24 тощо сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги…. ».

Разом з тим, згідно зі ст. 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати затримки виплати доходів.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 16.04.2015, починаючи з 16.05.2015 по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 15.05.2026 включно.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м.Одеса, вул. Пирогова, 11; код ЄДРПОУ 38296363) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 16 травня 2015 року по 15 травня 2026 року компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 16 квітня 2015 року по 01 серпня 2017 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16 травня 2015 року по 15 травня 2026 року компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 16 квітня 2015 року по 01 серпня 2017 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Розподіл судових витрати не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.09.2026.

Суддя Ю.В. Калашник