Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №280/6550/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2026 року Справа № 280/6550/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_2 , оформлене витягом з протоколу № 13 засідання атестаційної комісії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби відповідно до положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.04.2026 про звільнення з військової служби відповідно до положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 , звернувся до відповідача із рапортом від 14.04.2026 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю – особою з інвалідністю ІІ групи. Разом із тим, відповідач у звільненні з військової служби відмовив. Позивач вважає зазначене рішення протиправним та із посиланням на Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6550/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у відзиві (вх. від 06.08.2026 № 44839) зазначив, що протоколом № 13 засідання атестаційної комісії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.05.2026 залишено без реалізації рапорт позивача від 22.04.2026 за вх. № 5411-26, у зв`язку з наступним: 1. Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не містить рекомендації щодо необхідності постійного догляду; 2. Необхідність постійного догляду за дорослим підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; 3. Відсутні документи, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків). З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач звернувся із рапортом від 14.04.2026 до командира Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

В якості додатків до рапорту зазначено: 1. Копія довідки ОСОБА_1 . 2. Копія військового квитка ОСОБА_1 . 3. Копія паспорту ОСОБА_1 . 4. Копія РНОКПП ОСОБА_1 . 5. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 . 6. Нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_2 . 7. Нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 . 8. Нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серії ААГ № 161489. 9. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб. 10. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть. 11. Нотаріально засвідчена копія висновку № 1295 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. 12. Нотаріально засвідчена копія протоколу № 1295 від 22.08.2025 рішення ЛКК. 13. Копія заяви ОСОБА_2 від 01.04.2026. 14. Копія відповіді ТОВ «МЦ «НОВАМЕД». 15. Копія витягу з реєстру територіальної громади № 2025/014761594. 16. Копія витягу з реєстру територіальної громади № 2025/014761221. 17. Нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 . 18. Оригінал заяви – підтвердження про утримання та матеріальну допомогу ОСОБА_1 . 19. Нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 про потребу в догляді від ОСОБА_1 .

Як убачається із витягу з протоколу № 13 засідання атестаційної комісії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.05.2026, надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією не містить рекомендації щодо необхідності постійного догляду. Необхідність постійного догляду за дорослим підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відсутні документи, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків). Ухвалено відмовити в задоволенні рапорту.

Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026, від 13.07.2026 № 596/2026.

У відповідності до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За правилами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (Додаток 19).

Підпункт 26 пункту 5 зазначеного Переліку визначає, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Так, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав, серед іншого:

довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 161489 на ім`я ОСОБА_2 , якій установлено другу групу інвалідності з 07.08.2023 безстроково;

висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.08.2025 № 1295 на ім`я ОСОБА_2 , виданий ТОВ «ВІТАЦЕНТР» (форми № 080-4/0);

протокол від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії на ім`я ОСОБА_2 , виданий ТОВ «ВІТАЦЕНТР», згідно якого ОСОБА_2 потребує стороннього постійного догляду.

Відповідач стверджує, що зазначені документи не підтверджують наявності передбаченої підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстави для звільнення позивача з військової служби.

Слід зазначити, що визначення терміна «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18 вересня 2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317; втратило чинність на підставі Постанови КМ від 15.11.2024 № 1338, однак було чинним на час формування медичних документів ОСОБА_2 , поданих разом із рапортом позивача).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Отже, з наведених нормативних положень убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень медико-соціальної експертної комісії і лікарсько-консультативної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення № 1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Отже, з аналізу наведених положень Положення № 1317 убачається, що медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Водночас такі повноваження реалізуються в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення або перегляду інвалідності, а також визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Разом із тим, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189 (у редакції станом на 01.01.2025, тобто на час формування рішення ЛКК, оформленого протоколом від 22.08.2025 № 1295), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань лікарсько-консультативних комісій належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Водночас, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Цим самим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).

Крім того, повноваження лікарсько-консультативної комісії визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, відповідно до пункту 1 затвердженої цим наказом Інструкції висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання або реєстрації особи з інвалідністю. Згідно з пунктом 8 цієї Інструкції висновок ЛКК надається особі, яка звернулася із заявою, за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667, за підписами членів ЛКК, засвідченими печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого функціонує відповідна ЛКК.

Отже, системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я уповноважена формувати та видавати документи щодо потреби особи у догляді, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667.

Аналогічний висновок щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії сформульовано Верховним Судом у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23 за аналогічного нормативно-правового регулювання.

Відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою військовослужбовець може подати, зокрема, висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Водночас аналіз наведеного нормативно-правового регулювання дає підстави для висновку про наявність певної неузгодженості. Так, у випадку, коли під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потреби особи з інвалідністю у постійному догляді, для підтвердження цієї обставини пункт 5 зазначеного Переліку передбачає можливість подання альтернативного документа - висновку лікарсько-консультативної комісії.

Однак, як уже зазначалося, чинне на момент складання протоколу від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії та висновку Лікарсько-консультативної комісії ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295 (форми № 080-4/0) законодавство прямо не наділяло лікарсько-консультативну комісію повноваженнями щодо видачі висновку про необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи.

Крім того, станом на час складання протоколу від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії та висновку Лікарсько-консультативної комісії ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295 (форми № 080-4/0) законодавство не передбачало затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.

Зміст висновку за формою № 080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 560/17590/24 за подібних правовідносин.

Із протоколу від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії слідує, що ОСОБА_2 визначено потребу постійного стороннього догляду.

Із висновку Лікарсько-консультативної комісії ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295 (форми № 080-4/0) убачається, що матері позивача ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 листопада 2025 року № 1811 внесено зміни до форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, виклавши її в новій редакції, та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о. У пунктах 4, 5, 8 цієї Інструкції визначено, що висновок заповнюється членами ЛКК на підставі форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____» або форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику. При цьому пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється. Висновок підписується членами ЛКК, із проставленням дати видачі, після чого засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я (пункт 9).

Наведене нормативне регулювання набрало чинності після складання протоколу від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії та висновку Лікарсько-консультативної комісії ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295. Водночас, його зміст свідчить про подальше врегулювання на нормативному рівні питання щодо оформлення лікувально-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я документів, пов`язаних із підтвердженням потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Пунктом 4 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 листопада 2025 року № 1811 установлено, що видані до набрання чинності цим наказом висновки згідно з формою первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, та формою первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, є чинними протягом строку, на який вони були видані.

Також, як свідчить лист ТОВ «МЦ «НОВАМЕД», 10.03.2026 ОСОБА_2 уклала декларацію із сімейним лікарем. Враховуючи, що висновок ЛКК, виданий ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295 дійсний до 22.08.2026, видати новий висновок про потребу в сторонньому догляді неможливо.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою може здійснюватися висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як установлено судом із матеріалів справи, під час встановлення матері позивача групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією потребу в постійному сторонньому догляді визначено не було.

Водночас, на момент складання протоколу від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії та висновку Лікарсько-консультативної комісії ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295 нормативно-правовими актами не було затверджено окремої уніфікованої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю у випадках, передбачених пунктом 5 зазначеного Переліку. Однак, за наявності чинного на момент подання рапорту висновку ЛКК, оформити новий висновок до втрати чинності попереднього та надати його на розгляд комісії позивач не міг. Проте, ця обставина не могла позбавляти позивача можливості підтвердити спірні у цій справі обставини зазначеними вище документами, за умови, що вони містять необхідні відомості та видані уповноваженим суб`єктом.

Суд наголошує, що за відсутності затвердженої форми відповідного документа визначальним для його оцінки є зміст та інформація, яка в ньому міститься, а не його формальне найменування чи зовнішнє оформлення. Саме зміст документа має давати змогу встановити наявність або відсутність юридично значимої обставини, з якою закон пов`язує виникнення відповідного права.

Такий підхід узгоджується із загальним принципом належного урядування, відповідно до якого ризик помилки чи недосконалості нормативного регулювання, допущеної державою, не може покладатися на особу, яка діє добросовісно та намагається реалізувати надане їй законом право.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.08.2026 у справі № 560/510/25.

У цій справі відповідачем не наведено доводів про недостовірність відомостей, зазначених у протоколі від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії та висновку Лікарсько-консультативної комісії ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 22.08.2025 № 1295, або про невідповідність цих доказів критеріям належності, допустимості чи достовірності, визначеним статтями 73- 75 КАС України. Не встановлено таких обставин і судом.

За таких обставин, протокол від 22.08.2025 № 1295 рішення лікарсько-консультаційної комісії є належним і допустимим доказом, який підтверджує потребу матері позивача у постійному сторонньому догляді.

Що стосується відсутності документів, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) слід зазначити наступне.

Згідно із пунктом 14.30 розділу XIV Інструкції № 170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим / зареєстрованим місцем проживання / перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25 - 28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

відвідує задеклароване / зареєстроване місце проживання / перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

перевіряє відомості щодо наявності / відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, під час надходження рапорту військовослужбовця про звільнення обов`язок перевірки сімейного стану лежить на командирі (начальнику) військової частини та відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, комісія якого складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Матеріали справи містять докази звернення позивача до командира в/ч НОМЕР_2 із рапортом від 14.04.2026 про клопотання перед вищим командуванням щодо запиту про обстеження сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , з подальшим направленням акту обстеження засобами СЕДО до військової частини.

Однак, доказів розгляду цього рапорту відповідач не надав.

За таких обставин суд доходить висновку, що рапорт ОСОБА_1 від 14.04.2026 про звільнення з військової служби розглянутий відповідачем без урахування усіх істотних обставин, а тому рішення, ухвалене за результатами такого розгляду, є необґрунтованим, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_2 , оформлене витягом з протоколу № 13 засідання атестаційної комісії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби відповідно до положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 14.04.2026 про звільнення з військової служби відповідно до положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 24.09.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко