Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №260/5499/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/5499/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063), про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з урахуванням наданих додаткових документів про пільговий стаж за Списком №1 та загальний страховий стаж.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком №1 та загального страхового стажу на підставі наданих додаткових документів, починаючи з дати виникнення права на такий перерахунок, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача судовий збір та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. (п`ятдесят тисяч).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявами про перерахунок його пенсії. У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило, що електронна пенсійна справа буде приведена у відповідність в частині перерахунку пенсії, однак цього не зробило.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

17 серпня 2026 року до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

21 серпня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема статті 114, якою врегульовано право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зазначив, що для зарахування періодів роботи до пільгового стажу необхідне належне документальне підтвердження відповідних умов праці, у тому числі трудова книжка, документи про проведення атестації робочих місць та, за необхідності, уточнююча довідка відповідно до Порядку №637. Також відповідач наголосив на праві органів Пенсійного фонду перевіряти обґрунтованість та достовірність документів, поданих для призначення або перерахунку пенсії.

Щодо обставин справи відповідач зазначив, що після звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та надання довідки №96 від 21.04.2026 року про підтвердження пільгового стажу за Списком №1 у ТОВ «Турбогаз Ужгород» було проведено зустрічну перевірку. Необхідність такої перевірки була зумовлена, зокрема, зазначенням у довідці відомостей про роботу позивача повний робочий день за сумісництвом та необхідністю підтвердження його зайнятості на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не менше 80 відсотків робочого часу.

За результатами перевірки, проведеної 27.07.2026 року, складено акт №0700-1002-1/3124, яким підтверджено відповідність довідки №96 первинним документам підприємства. Відповідач вказав, що на виконання зазначеного акта позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.05.2026 року та зараховано період роботи в ТОВ «Турбогаз Ужгород» з 03.06.2022 року по 26.03.2024 року до пільгового стажу. Таким чином, на думку відповідача, порядок розгляду документів та проведення перерахунку було дотримано, порушень з боку Головного управління не допущено, а спірний період уже зараховано до страхового та пільгового стажу, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо вимоги про стягнення 50 000 грн моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не навів, у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача вона спричинена, з яких міркувань визначено її розмір, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту її заподіяння. Відтак відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 було призначено у 2024 році пенсію із зменшенням пенсійного віку на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно поданої заяви про взяття на облік від 04.05.2026 року, з 01.06.2026 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27 квітня 2026 року та повторно 06 травня 2026 року через веб-портал Пенсійного фонду України позивач подав додаткові документи, що підтверджують наявність пільгового стажу роботи за Списком №1, а також відомості форми ОК-5, для проведення відповідного перерахунку пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03 червня 2026 року № 6483-6283/Ж-02/8-0700/26 позивача було повідомлено, що електронна пенсійна справа буде приведена у відповідність у частині перерахунку пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами. Водночас, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду перерахунок пенсії з урахуванням загального пільгового та страхового стажу проведено не було.

У подальшому позивач звертався із урядовою скаргою №ЖИ-20372752 від 15 червня 2026 року та клопотанням через особистий кабінет від 15 липня 2026 року, однак, зазначає, що наведене не призвело до фактичного перерахунку пенсії та внесення відповідних змін до пенсійної справи.

Позивач вважаючи таку бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року 1058-1V.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року 1058-IV (надалі- Закон 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст.114 Закону № 1058.

Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок №637).

Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок №637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка; лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (зокрема, уточнюючих довідок, відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

Матеріалами справи підтверджено, що після звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та надання довідки №96 від 21.04.2026 року про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №1 у ТОВ «Турбогаз Ужгород» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було здійснено опрацювання поданих документів. Листом від 14.07.2026 № 8257-8365/Ж-02/8-0700/26 позивача повідомлено про необхідність проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження відпрацювання повного робочого дня та повного робочого тижня, а саме зайнятості на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці протягом не менше 80 відсотків робочого часу.

За результатами проведеної перевірки 27.07.2026 року головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №1 Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління складено акт №0700-1002-1/3124, яким встановлено відповідність довідки №96 від 21.04.2026 первинним документам, наданим ТОВ «Турбогаз Ужгород» для перевірки. Таким чином, за результатами перевірки підтверджено обґрунтованість видачі позивачу зазначеної довідки про пільговий стаж за період роботи з 03.06.2022 по 26.03.2024.

На виконання вказаного акта перевірки уповноваженим структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.05.2026 року, за результатами якого період роботи в ТОВ «Турбогаз Ужгород» з 03.06.2022 по 26.03.2024 зараховано до пільгового стажу. Після проведення такого перерахунку страховий стаж позивача склав 39 років 10 місяців 17 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №1 - 10 років 0 місяців 25 днів.

Таким чином, після проведення зустрічної перевірки та підтвердження відповідності поданих позивачем документів первинним документам підприємства Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області фактично здійснено перерахунок пенсії позивача та враховано спірний період роботи до пільгового стажу. Відтак, на момент розгляду справи відповідачем фактично здійснено перерахунок пенсії з урахуванням наданих позивачем додаткових документів про пільговий стаж, а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення такого перерахунку відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням спірного періоду роботи за Списком №1 та загального страхового стажу, у тому числі з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 50000 грн. суд зазначає наступне.

Як передбачено ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п.57).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у сумі 50000 грн.

Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п.29).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063), про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич