Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №260/6609/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/6609/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката – Глазової Олени Миколаївни (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2026 року з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №260/7107/25 від 04.12.2025 року;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 05.01.2026 року без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №260/7107/25 від 04.12.2025 року без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він отримує пенсію відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення суду №260/7107/25 від 04.12.2025 року (яке вступило в силу 05.01.2026) відповідач, здійснивши перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023, застосував п.14 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», та після перерахунку виплата перерахованої пенсії у фактично нарахованому на виконання рішення суду розмірі не відбувалась.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

22 вересня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №0700-0902-8/61375 від 21.09.2026 року, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Так, зокрема, зазначив, що нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень: механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату за ретроспективними судовими рішеннями та перерахованих за рішенням суду пенсій визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, а нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, до якого внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, за яким розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та на погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду виходячи з виділених бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми. Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимогах у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7107/25 від 04.12.2025 року (яке вступило в силу 05.01.2026) ГУ ПФУ в Закарпатській області, здійснивши перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023, застосував п.14 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», та після перерахунку виплата перерахованої пенсії у фактично нарахованому на виконання рішення суду розмірі не відбувалась.

03 червня 2026 року позивач через свого представника звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Закарпатській області, в якій просив виплати йому пенсію на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/7107/25 від 04.12.2025 року з 05.01.2026 року (дата набрання законної сили), без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821.

Листом від 09 липня 2026 року за №8072-8207/Я-02/8-0700/26 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі №260/7107/25 Головним управлінням нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 168358,47 грн за період з 01.02.2023 по 31.01.2026, виплата якої здійснювалась відповідно до Порядку 821.

Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Насамперед суд перевіряє, чи є заявлені вимоги предметом самостійного позову, а не питанням судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 260/7107/25. Предметом цього спору є дії відповідача з виплати вже нарахованих на виконання судового рішення сум частинами з посиланням на пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто нові правовідносини, які виникли після проведення перерахунку, а не питання виконання рішення у попередній справі, тому позов є допустимим і підлягає розгляду по суті.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (статті 382, 383 КАС України) охоплює дії, вчинені на виконання саме того рішення, яким на суб`єкта владних повноважень покладено відповідний обов`язок. Рішенням у справі № 260/7107/25 на відповідача покладено обов`язок провести перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, і цей обов`язок відповідач виконав - перерахунок проведено, різницю нараховано. Предметом же цього спору є інші дії відповідача, вчинені вже після виконання зазначеного обов`язку, - застосування при виплаті нарахованих сум обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, починаючи з 05.01.2026 року. Ці дії рішенням у справі № 260/7107/25 не охоплюються і не можуть бути усунуті в порядку судового контролю за його виконанням, а тому підлягають перевірці за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 370 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Наведені приписи не допускають виконання судового рішення частково або залежно від умов, які в самому рішенні не встановлені. Обов`язковість судового рішення означає, що право особи, підтверджене цим рішенням, має бути реалізоване в повному обсязі та в порядку, визначеному законом, а не в тому обсязі, який суб`єкт владних повноважень визнає для себе можливим.

Суд відхиляє довід відповідача, за яким виплата нарахованих на виконання судового рішення сум провадиться в межах бюджетних асигнувань, з таких мотивів.

Стаття 23 Бюджетного кодексу України та пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» регулюють порядок здійснення видатків з бюджету, тобто відносини між розпорядниками бюджетних коштів у бюджетному процесі. Ці норми не визначають ані обсягу права особи на пенсійне забезпечення, ані розміру пенсії, що підлягає виплаті конкретному пенсіонеру, і не наділяють орган Пенсійного фонду України правом виплачувати нараховану пенсію не в повному обсязі. Порядок планування та здійснення бюджетних видатків є внутрішнім питанням держави і не може ані зменшувати обсяг права особи, підтвердженого судовим рішенням, ані відкладати його реалізацію на невизначений строк.

Не заслуговує на увагу і довід відповідача про те, що рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без урахування відповідного порядку на нього не покладено. Обов`язок виплатити пенсію в розмірі, визначеному законом і підтвердженому судовим рішенням, випливає із самого Закону № 2262-ХІІ і з обов`язковості судового рішення, а не з наявності у резолютивній частині рішення окремого застереження. Відсутність у резолютивній частині раніше ухваленого судового рішення такого застереження не створює для органу Пенсійного фонду України самостійної правової підстави виплачувати нараховану пенсію частинами.

Крім того, відповідач послався на «Порядок», встановлений Кабінетом Міністрів України, не навівши ані його назви, ані дати і номера відповідного акта, а під час розгляду справи доказів на підтвердження правомірності застосованого ним порядку виплати не надав. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, який саме нормативно-правовий акт застосовано відповідачем і чи є він чинним.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, за якою право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91). У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребуваних судом доказів, у тому числі протоколу перерахунку пенсії та відомостей про помісячно нараховані і фактично виплачені суми, не надав, а тому правомірність своїх дій не довів.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 05.01.2026 року з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №260/7107/25 від 04.12.2025 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 05.01.2026 року без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №260/7107/25 від 04.12.2025 року без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець