Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №240/975/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/975/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1, Центр) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення, обчисленого із використанням такої розрахункової величини, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів його складових за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, зобов`язання провести перерахунок грошового забезпечення, обчисленого із використанням такої розрахункової величини, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня календарного року за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із урахуванням перерахованого розміру грошового забезпечення та виплатити недоотримані суми.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі установили та виплачували грошове забезпечення в період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року, що призвело до виплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у значно меншому розмірі.

Ухвалами суду від 20 січня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та від 20 березня 2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №460/21394/23.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Після цього, суд ухвалами від 02 вересня 2025 року поновив провадження у справі та залишив позовну заяву без руху через пропуск строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року визнано неповажними наведенні позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року залишено без розгляду.

Також ухвалою суду від 03 листопада 2025 року запропоновано позивачу залучити до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 та у зв`язку з чим уточнити позовні вимоги до нього, зупинено провадження у справі до дати отримання судом інформації про прийняте ОСОБА_1 рішення та витребуваної інформації.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року залишено без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу від 30 квітня 2026 року задоволено, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №240/975/25 скасовано, а справу №240/975/25 направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Верховним Судом указано, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача у січні 2025 року (отримання відповіді від відповідача) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

17 серпня 2026 року суд ухвалою поновив провадження у справі та залучив до справи другим відповідачем Військову частину НОМЕР_1 (далі – відповідач-2, В/ч НОМЕР_1 ).

Поштове відправлення з копією цієї ухвали повернулося до суду за закінченням терміну зберігання.

Окрім цього, ухвалою суду від 17 серпня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати суду, протягом 10 (десяти днів) з моменту отримання цієї ухвали, наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача у січні 2025 року (отримання відповіді від відповідача) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо та зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваних доказів.

На виконання вимог ухвали, відповідач-1 повідомив про відсутність витребуваної інформації, у зв`язку з чим суд ухвалою від 24 вересня 2026 року поновив провадження у справі.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що з 25 лютого 2022 року по 07 червня 2022 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 червня 2022 року по 12 липня 2024 року у Військовій частині НОМЕР_1 , яка до 01 лютого 2024 року перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 09 січня 2025 року №9/52 Центр повідомив, що з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року посадовий оклад позивача обраховано з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн. При цьому додає витяг з картки особового рахунку.

Карткою особового рахунку відповідача підтверджено, що позивачу у червні 2022 року та у квітні 2023 року була виплачена грошова допомога для оздоровлення та у листопаді 2022 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Позивач уважає, що відповідач протиправно при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року застосували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року, тому звернувся із цим позовом до суду.

Обрахунок строку звернення до суду проведено з урахуванням дати ознайомлення позивача з інформацією про розмір нарахованих та виплачених спірних сум (лист від 09 січня 2025 року №9/52), оскільки протилежного відповідач не довів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №2011-ХІІ).

Згідно статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою № 704 було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова № 103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме – замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Тим часом, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Суд також ураховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі – Закон України №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення пункту 4 Постанови № 704 та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня календарного року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями – не впливає.

Аналогічні висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №240/1857/22, від 20 жовтня 2022 року у справі №240/5983/22.

Як убачається зі змісту прохальної частини позову, позивач оскаржує саме бездіяльність відповідачів щодо обчислення йому в заниженому розмірі грошового забезпечення. Проте, бездіяльність є пасивною формою поведінки.

Натомість у період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року відповідачами здійснено нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак у зменшеному розмірі.

Згідно з Директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 жовтня 2024 року №321/101/дск Військова частина НОМЕР_1 розформована з 31 грудня 2024 року. Найменування та ідентифікаційний код Військової частини НОМЕР_1 були анульовані 30 грудня 2024 року, Військова частина НОМЕР_2 є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином Військова частина НОМЕР_1 в результаті реорганізації (злиття з Військовою частиною НОМЕР_2 ) 31 грудня 2025 року припинила своє існування.

При цьому, суд наголошує, що задля ефективного та повного захисту порушеного права позивача, ураховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 та Військова частина НОМЕР_1 до 01 лютого 2024 року перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відпрацьовував та проводив фінансові розрахунки і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_6 та Військової частини НОМЕР_1 , а отже має для цього всі фінансову документи, суд приходить до висновку, що перерахунок грошового забезпечення повинен провести ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ураховуючи наведене суд уважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправними дій відповідача-1 та зобов`язання вчинити дії по перерахунку належних позивачу коштів.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_2 з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 – 2023 рок, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 – 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

24.09.26