Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №240/8074/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/8074/26

категорія 104020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісіяї адвокатури Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області (далі – відповідач, КДКА Житомирської області) про визнання протиправним та скасування рішення від 06 листопада 2025 року за №18/1/7 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про складання кваліфікаційного іспиту з урахуванням висновків суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

02 квітня 2026 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що під час розгляду поданих позивачем документів КДКА Житомирської області встановила наявність істотних суперечностей між наданими документами, а саме: розпорядження Голови ліквідаційної комісії БВТК «ЗОЯ – ЕСКУЛАП» від 11 січня 2018 року містить одну дату та підставу призначення позивача на посаду, довідка підприємства – іншу дату початку роботи, а саме 12 січня 2018 року, тоді як запис у трудовій книжці позивача зроблений раніше – 10 січня 2018 року, ніж видано відповідне розпорядження, та містить інший номер розпорядчого документа. Зазначені обставини свідчать про внутрішню суперечливість документів та виключають можливість їх використання як належного доказу стажу. Крім того, відповідно до довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1 за період з 2003 по 2015 роки, сформованої 14 листопада 2025 року за допомогою засобів автоматичних систем Пенсійного фонду України, відсутні дані про нарахування позивачу заробітної плати, сплату єдиного соціального внеску, а також відсутнє підтвердження факту офіційного перебування позивача у трудових відносинах. Це свідчить про те, що фактичне виконання роботи та існування трудових відносин не підтверджені у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року зобов`язано КДКА Житомирської області надати суду, протягом 10 (десяти днів) з моменту отримання цієї ухвали, всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, з приводу якого подано позов та зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваних доказів.

Відповідач подав до суду для огляду матеріали дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим суд ухвалою від 03 вересня 2026 року поновив провадження у справі.

У зв`язку з виявленням факту недотримання позивачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України під час подання позовної заяви, 03 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

24 вересня 2026 року, з огляду на подання позивачем доказів на підтвердження усунення недоліків позовної заяви, судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи по суті.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи спір по суті, суд, на підставі наявних у справі доказів, установив, що 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до КДКА Житомирської області із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Разом із заявою позивач подала: згоду на обробку персональних даних; нотаріальну копію диплома спеціаліста НОМЕР_1 з додатком; нотаріальну копію трудової книжки НОМЕР_2 ; витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»; довідку форми №100-2/о; власноруч написану заяву про підтвердження того, що за останні два роки, які передували зверненню, не складала кваліфікаційного іспиту на право заняття адвокатською діяльністю в жодній кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури регіону, що їй не видавалось свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та не приймалось рішення про позбавлення такого свідоцтва; нотаріальну копію паспорта громадянина України; витяг з реєстру територіальної громади; нотаріальну копію картки фізичної особи – платника податків; нотаріальну копію атестату про середню освіту; нотаріальну копію свідоцтва про одруження; розпорядження Голови ліквідаційної комісії багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя-Ескулап» від 11 січня 2018 року; довідку багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя-Ескулап» від 01 жовтня 2025 року; довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1 за період з 2003 по 2015 роки, сформовану 14 листопада 2025 року за допомогою засобів автоматичних систем Пенсійного фонду України.

06 листопада 2025 року рішенням КДКА Житомирської області №18/1/7 «Про розгляд заяв із доданими документами про допуск/відмову у допуску складання кваліфікаційного іспиту» ОСОБА_1 відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного спиту.

Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Ураховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 5076-VI) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 6 названого Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених вказаним Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України №5076-VI, особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин 1 та 2 статті 6 вказаного закону має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Частина 2 цієї правової норми визначає, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами 1 та 2 статті 6 цього Закону. З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.

У разі ненадання особою, яка виявила бажання стати адвокатом, письмової згоди на перевірку повноти та достовірності повідомлених нею відомостей така особа до кваліфікаційного іспиту не допускається.

На виконання наведених положень розроблено та затверджено рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року за № 270 Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні (далі – Порядок №270).

Такий Порядок, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначає перелік документів, що подаються особами, які виявили бажання складати кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, правила допуску до складення кваліфікаційного іспиту, складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту регіональними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури.

Відповідно до пункту 1 Розділу 2 Порядку №270, особа, яка виявила бажання набути статус адвоката (далі – Заявник), звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. До заяви додається письмова згода Заявника на обробку персональних даних, проведення перевірки повноти та достовірності повідомлених ним відомостей та зобов`язання про надання необхідних для перевірки документів на запит КДКА, кваліфікаційної палати КДКА або визначеного нею члена палати.

Як установлено судом на підтвердження наявності стажу роботи в галузі права не менше, ніж два роки, позивач подала: нотаріальну копію трудової книжки НОМЕР_2 ; розпорядження Голови ліквідаційної комісії багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя-Ескулап» від 11 січня 2018 року; довідку багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя-Ескулап» від 01 жовтня 2025 року; довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1 за період з 2003 по 2015 роки, сформовану 14 листопада 2025 року за допомогою засобів автоматичних систем Пенсійного фонду України.

За результатами перевірки наведеної у названих документах інформації, відповідач установив, що із запису №15 від 10 січня 2018 року у трудової книжки ОСОБА_1 слідує, що вона призначена на посаду юриста в ліквідаційній комісії Багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя-Ескулап» на підставі розпорядження №10 від 10 січня 2018 року. Тим часом з тексту копії розпорядження Голови ліквідаційної комісії Багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя – Ескулап» від 11 січня 2018 року слідує про призначення Краснобокої О.В. на посаду юриста – секретаря ліквідаційної комісії. Згідно довідку Багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя – Ескулап» від 01 січня 2025 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків юриста – секретаря ліквідаційної комісії з 12 січня 2018 року та виконує їх станом на теперішній час. Однак, довідкою форми ОК-5 Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1 за період з 2003 по 2015 роки, сформовану 14 листопада 2025 року за допомогою засобів автоматичних систем Пенсійного фонду України.

Наведене обумовило висновок відповідача про те, що надані позивачем документи не підтверджують юридичний стаж ОСОБА_1 . Багатопрофільному виробничо-торгівельному концерні «Зоя – Ескулап».

Надаючи правову оцінку наведеному висновку, суд зауважує на таке.

Перш за все суд зауважує, що надане ОСОБА_1 розпорядження Голови ліквідаційної комісії Багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя – Ескулап» від 11 січня 2018 року містить інформацію, що для подальшої роботи комісії призначено на посаду юриста – секретаря ліквідаційної комісії ОСОБА_1 .

Однак, у названому розпорядженні не зазначено коли саме позивача призначено на зазначену посаду.

Так само довідка Багатопрофільного виробничо-торгівельного концерну «Зоя – Ескулап» від 01 січня 2025 року містить інформацію про те, коли позивач приступила до виконання обов`язків, а не про те, коли вона призначена на посаду.

Покликання на довідку форми ОК-5 суд уважає недоречним, оскільки така містить відомості про здійснення нарахування та виплати заробітної плати, а не здійснення трудової діяльності.

Додатково суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 4 розділу 3 Порядку №270 з метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи, КДКА, кваліфікаційна палата КДКА або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.

Однак, відповідач наданим йому правом не скористався та не вчинив дій для перевірки достовірності відомостей, повідомлених позивачем.

Відповідно до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцію та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не довів дотримання принципів, названих у пунктах 5 та 6 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене, на переконання суду, обумовлює прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення КДКА Житомирської області від 06 листопада 2025 року №18/1/7 «Про розгляд заяв із доданими документами про допуск/відмову у допуску складання кваліфікаційного іспиту».

Обираючи спосіб відновлення порушеного права, суд ураховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, враховуючи вище наведені висновки суду в частині не вжиття відповідачем всіх передбачених, можливих, нормативно регламентованих заходів щодо перевірки достовірності відомостей, повідомлених позивачем, суд уважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 жовтня 2025 року про допуск до складання кваліфікаційного іспиту та додані до неї документи, з урахуванням правової оцінки, викладеної в цьому рішенні.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вище наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок відповідача підлягає вся сума сплаченого судового збору.

Суд зауважує, що позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 1331,50 грн згідно з платіжними документами № ПН20072С1 від 24 лютого 2026 року та № ПН111112С1 від 15 вересня 2026 року.

Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 названого Закону за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року №4695-ІХ станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 3328,00 грн.

Отже, 0,30 грн, сплачені позивачем за подання позову до суду, є надмірно сплаченими (1332,00 - (3328 х 0,4) і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача в Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 з наступними змінами та доповненнями.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 06 листопада 2025 року №18/1/7 «Про розгляд заяв із доданими документами про допуск/відмову у допуску складання кваліфікаційного іспиту».

Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 жовтня 2025 року про допуск до складання кваліфікаційного іспиту та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

24.09.26