Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №160/22372/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа №160/22372/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450010983 від 29.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 26.06.1985 до 02.03.1987, з 24.03.1987 до 15.03.1993, з 22.03.1993 до 30.07.1995, з 09.04.1996 до 05.07.1996, з 18.03.1998 до 15.12.1999, та призначити, нарахувати і виплатити пенсію за віком згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 22.04.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 22.04.2025 він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду його заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 046450010983 від 29.04.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 26.06.1985 до 02.03.1987, з 24.03.1987 до 15.03.1993, з 22.03.1993 до 30.07.1995, з 09.04.1996 до 05.07.1996, з 18.03.1998 до 15.12.1999. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано вказані періоди роботи до його страхового стажу, який підтверджується записами у трудовій книжці. Зауважень щодо заповнення трудової книжки позивача відповідач не мав. Щодо розбіжностей у додаткових документах – архівних довідках у частині зазначення по батькові позивача, він зазначає, що не може нести відповідальність за ведення документації на підприємствах, у яких працював. Тому, на його думку, відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії.

Ухвалою від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.09.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що 22.04.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до територіального органу Пенсійного фонду України. За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення від 29.04.2025 № 046450010983 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу на час звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 63 роки 02 дні. Необхідний страховой стаж становить 29 років, страховий стаж позивача - 12 років 01 місяць 19 днів, що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії за віком. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди з 26.06.1985 до 02.03.1987 відповідно до архівної довідки № А-117 від 20.02.2023, з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 24.03.1987 до 15.03.1993, з 18.03.1998 до 15.12.1999 відповідно до архівної довідки № А-115 від 20.02.2023, з 22.03.1993 до 30.07.1995 відповідно до архівної довідки № А-119 від 20.02.2023, з 09.04.1996 до 05.07.1996 відповідно до архівної довідки № А-121 від 20.02.2023, виданих КУ «Новомосковський районний трудовий архів» м. Новомосковськ Дніпропетровська область, оскільки в архівних довідках зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » згідно з паспортними даними. Отже, відсутні законні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.

Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.04.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450010983 від 29.04.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 63 роки 02 дні, страховий стаж – 12 років 01 місяць 19 днів, необхідний страховий стаж – 29 років. За результатами розгляду доданих до заяви документів, не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 26.06.1985 до 02.03.1987 відповідно до архівної довідки № А-117 від 20.02.2023, з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 24.03.1987 до 15.03.1993, з 18.03.1998 до 15.12.1999 відповідно до архівної довідки № А-115 від 20.02.2023, з 22.03.1993 до 30.07.1995 відповідно до архівної довідки № А-119 від 20.02.2023, з 09.04.1996 до 05.07.1996 відповідно до архівної довідки № А-121 від 20.02.2023, виданих КУ «Новомосковський районний трудовий архів» м. Новомосковськ Дніпропетровська область, оскільки в архівних довідках зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » згідно з паспортними даними.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 , заповнена вперше 18.01.1979, містить, зокрема, такі записи:

18.05.1983 - прийнятий шофером в а/гараж радгоспу ім. 50-річчя Великого Жовтня;

03.03.1984 – переведений трактористом;

21.05.1985 – звільнений за власним бажанням;

з 26.06.1985 до 02.03.1987 працював шофером ІІІ класу у Новомосковському племптахорадгспі;

з 25.03.1987 до 15.03.1993 працював трактористом ІІІ класу в радгоспі ім. 50-річчя Великого Жовтня, який з 31.12.1991 було перереєстровано у КП «Нива»;

22.03.1993 прийнятий в члени колгоспу ім. Шевченко Новомосковського району Дніпропетровської області;

30.07.1995 звільнений з членів колгоспу ім. Шевченко за власним бажанням;

з 09.04.1996 до 05.07.1996 працював трактористом ІІ класу в Новомосковському радгоспі-технікумі;

з 18.03.1998 працював трактористом в КСП «Нива»;

20.01.2000 звільнений за переведенням у Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» на посаду тракториста;

21.01.2000 прийнятий за переведенням у Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» на посаду тракториста;

31.03.2003 звільнений за угодою сторін.

Зазначені записи про роботу позивача засвідчені печатками, містять підписи уповноважених осіб та підставу їх внесення. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненому російською мовою, зазначено прізвище ім`я по-батькові « ОСОБА_4 », дату народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У паспорті громадянина України № НОМЕР_2 , виданому органом № 1235, зазначено прізвище, ім`я, по батькові позивача « ОСОБА_1 ».

Згідно з підпунктом 2.10 пункту «б» Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, яка була чинною на час заповнення записів про роботу позивача у трудовій книжці НОМЕР_1 , відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Згідно з підпунктом 2.12 пункту «б» цієї Інструкції зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.13 Інструкції № 58 передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

У рішенні про відмову у призначенні пенсії та у відзиві відповідач не зазначав про відсутність необхідних записів у трудовій книжці позивача або неправильні чи неточні записи про періоди роботи, які не було зараховано до його страхового стажу.

Підставою незарахування спірних періодів роботи відповідач указав виключно розбіжності у зазначенні по батькові в архівних довідках та у паспортних даних позивача.

В архівній довідці № А-115 від 20.02.2023, виданій Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», зазначено, що в книгах наказів з особового складу радгоспу ім. 50-річчя Великого Жовтня м. Новомосковськ містяться відомості про стаж роботи ОСОБА_1 :

наказ № 20-к від 18.05.1983 - прийнято в радгосп постійно згідно із заявою ОСОБА_1 – а/гараж шофер з 18.05.1983;

наказ № 19-к від 24.05.1985 - звільнено зі штату радгоспу ОСОБА_1 з 21.05.1985;

наказ № 29-к від 25.03.1987 - прийнято та призначено на посаду тракториста цеху механізації ОСОБА_1 з 24.03.1987;

наказ № 18 від 18.03.1993 - ОСОБА_1 , тракториста звільнено за власним бажанням з 15.03.1993;

розпорядження № 5 - рішення № 5к за травень 1998 року - червень 1998 року ОСОБА_1 прийнято за контрактом трактористом бр. № 3 з 18.03.1998 на 1 рік;

рішення правління № 2к за лютий 1999 року прийнято на сезонну роботу у бр. № 3 ОСОБА_1 трактористом з 01.03.1999.

У довідці зазначено, що архіви передано на зберігання по грудень 1999 року.

20.02.2023 Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів» було видано архівну довідку № А-117, згідно з якою у книгах наказів директора Племптахорадгоспу «Новомосковський» з особового складу зазначено такі відомості щодо трудового стажу позивача:

наказ № 56-к від 26.06.1985 – прийнято на роботу ОСОБА_1 шофером ІІ класу з 26.06.1985;

наказ № 17-к від 02.03.1987 – звільнено ОСОБА_1 за власним бажанням з 02.03.1987.

В архівній довідці Комунальної установи «Новомосковський районний трудовий архів» № А-119 від 20.02.2023 зазначено, що в книгах обліку розрахунків працівників колгоспу ім. Шевченко за період з 22.03.1993 до 30.07.1995 є такі дані про кількість відпрацьованих вихододнів ОСОБА_1 : 1993 рік – 234 вихододні, 1994 рік – 281 вихододень, 1995 рік – 162 вихододні.

В архівній довідці № А-121 від 20.02.2023, виданій Комунальною установою «Новомосковський районний трудовий архів», зазначено, що в книгах обліку розрахунків по оплаті праці працівникам Новомосковського радгоспу-технікуму за період з 09.04.1996 до 05.07.1996 є такі дані про кількість відпрацьованих вихододнів ОСОБА_1 за 1996 рік – 69 вихододнів.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка НОМЕР_1 та архівні довідки містять неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача, тому зазначений відповідачем недолік не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів трудової діяльності позивача з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 26.06.1985 до 02.03.1987, з 25.03.1987 до 15.03.1993, з 22.03.1993 до 30.07.1995, з 09.04.1996 до 05.07.1996, з 18.03.1998 до 15.12.1999 до його страхового стажу. Визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальні неточності у документах.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком рішенням № 046450010983 від 29.04.2025.

Протиправно не зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 26.06.1985 до 02.03.1987, з 25.03.1987 до 15.03.1993, з 22.03.1993 до 30.07.1995 (період його роботи у колгоспі), з 09.04.1996 до 05.07.1996, з 18.03.1998 до 15.12.1999 до його страхового стажу, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком.

При цьому відповідач не вжив заходів щодо перевірки достовірності записів про роботу позивача у межах наданих йому повноважень. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450010983 від 29.04.2025, та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 26.06.1985 до 02.03.1987, з 25.03.1987 до 15.03.1993, з 22.03.1993 до 30.07.1995, з 09.04.1996 до 05.07.1996, з 18.03.1998 до 15.12.1999.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог в частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.4481288353.1 від 01.08.2025.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450010983 від 29.04.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.05.1983 до 21.05.1985, з 26.06.1985 до 02.03.1987, з 25.03.1987 до 15.03.1993, з 22.03.1993 до 30.07.1995, з 09.04.1996 до 05.07.1996, з 18.03.1998 до 15.12.1999;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.04.2025 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя В.В. Рянська