Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №160/25783/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа №160/25783/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» його представником - адвокатом Гудимою Тетяною Володимирівною, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу № 76 від 15.03.2022 в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 на підставі статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з річного до закінчення воєнного стану;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 30.08.2018 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 01.03.2022 набрав чинності контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3 контракту він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на строк один рік. 29.05.2025 та 01.07.2025 позивач звернувся з рапортом про звільнення його з військової служби у зв`язку із закінченням контракту. 14.07.2025 на його адресу надійшла відповідь військової частини НОМЕР_1 , у якій зазначено, що всі контракти, строк яких закінчився, можуть продовжуватись понад встановлені строки та не можуть бути припинені з такої підстави як закінчення строку контракту. На запит представника позивача від 21.07.2025 надійшла відповідь військової частини НОМЕР_1 вих. № 13092 від 01.08.2025, у якій зазначено, що ОСОБА_1 було продовжено строк дії контракту на підставі статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та надано витяг з наказу № 76 від 15.03.2022, яким було продовжено строк дії контракту до оголошення демобілізації. Позивач зауважує, що підписав контракт про проходження громадянами України військової служби на строк його дії до 01.03.2023 та не висловлював бажання продовжувати надалі військову службу. Вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 76 від 15.03.2022 в частині продовження контракту понад встановлені строки прийнятий без достатніх правових підстав, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а військова частина НОМЕР_1 зобов`язана прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.09.2025 у встановлений судом строк надійшла подана представником позивача в порядку усунення недоліків заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 26.09.2025 за клопотанням позивача поновлено строк звернення до суду з позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

24.10.2025 надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що строк військової служби позивача, який є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу за контрактом під час мобілізації на особливий період, триває до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. 01.07.2025 за вхідним № 3830-р до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту. При підготовці відповіді на рапорт позивача було встановлено, що контракт був підписаний ним у січні 2022 року, тобто під час дії особливого періоду. У контракті відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп.«ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Натомість передбачено право Міністерства оборони України продовжувати строк дії контракту понад встановлені строки під час особливого періоду. Із вказаними положеннями контракту ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить його власноручно виконаний підпис. Відповідно Указу Президента України № 64/202 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває станом на час подання відзиву. 14.07.2025 за вихідним № 2091-р за вказаним рапортом надано відповідь, у якій позивачу відмовлено в задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби за п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки контракт про проходження військової служби у ЗСУ, укладений ним із Міністерством оборони України, відповідно вимог ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» продовжується понад встановлені строки до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Крім того, командуванням військової частини НОМЕР_1 з метою реалізації вимог ч. 8 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видано наказ (по стройовій частині) № 76 від 15.03.2022, яким продовжено дію попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації. Військовою частиною НОМЕР_1 не було вчинено протиправних дій стосовно позивача, тому відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відзив містить клопотання про поновлення строку для його подання.

Ухвалою від 27.10.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку для подання відзиву.

26.11.2025 надійшло подане представником позивача клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – військової частини НОМЕР_2 , у якій ОСОБА_1 проходить військову службу з 20.11.2025.

Ухвалою від 04.12.2025 задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – військову частину НОМЕР_2 , встановлено третій особі строки для подання пояснень.

У комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» відсутні відомості про наявність електронного кабінету у військової частини НОМЕР_2 . Копію ухвали від 04.12.2025 з копіями позовної заяви та відзиву було надіслано на адресу місцезнаходження третьої особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказане поштове відправлення було повернуто до суду з довідкою Укрпошти про причину повернення – за закінченням терміну зберігання.

Відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.08.2018 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою вказаної військової частини від 27.01.2025 № 801.

У січні 2022 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який набрав чинності з 01.03.2022.

Пунктом 1 контракту передбачено, що ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема, проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії контракту, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з пунктом 3 контракту він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на строк 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 4 контракту сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Пунктом 8 контракту «Інші умови контракту» передбачено, зокрема, що контракт укладено під час дії особливого періоду. Після закінчення особливого періоду, у разі досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за віком.

До позовної заяви додано копію рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2025 про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії контракту за п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», однак доказів звернення позивача з вказаним рапортом до безпосереднього командира або військової частини НОМЕР_1 не надано.

У листі військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2025 № 2091-р, адресованому позивачу, зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 01.07.2025 за вх. № 3830-р було отримано його рапорт на звільнення з військової служби відповідно до п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з підстав небажання продовжувати військову службу за контрактом, строк якого завершується. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/202 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, строк якого продовжено згідно з Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025. Статтею 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки. Отже, під час дії воєнного стану всі контракти, строк яких закінчився, можуть продовжуватись понад встановлені строки та не можуть бути припинені з такої підстави як закінчення строку контракту, оскільки в законодавстві України передбачено продовження такого контракту на період воєнного стану.

На адвокатський запит представника позивача № 210725ЗП від 21.07.2025 листом військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 № 13092 повідомлено, що на підставі статі 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 було продовжено дію контракту. До листа було додано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2022 № 76, яким на підставі частини 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з нижчепойменованими військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського і старшинського складу, продовжено дію попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації: солдату ОСОБА_1 , водію комендантського відділення комендантського взводу з 02.03.2022.

До клопотання про залучення до участі у справі третьої особи було додано довідку військової частини НОМЕР_2 від 26.11.2025 № 40 про те, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у вказаній військовій частині з 20.11.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 цього Закону правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан продовжувався і триває на час розгляду справи.

24.02.2022 видано Указ Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». 12.08.2022 видано Указ Президента України № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».

Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , починаючи з 30.08.2018. Контракт між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу було укладено в січні 2022 року, тобто до введення воєнного стану.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ (у редакції станом на дату укладення контракту) проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 2232-ХІІ (у редакції станом на дату укладення контракту) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.

За змістом пункту 4 статті 19 Закону № 2232-ХІІ (у редакції станом на дату укладення контракту) форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ (у редакції станом на дату укладення контракту та 15.03.2022) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 23 Закону № 2232-ХІІ (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Отже, право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ виникає за наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Оскільки контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу було укладено з позивачем у січні 2022 року, тобто до введення воєнного стану, у військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Згідно з пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2022 № 76, яким на підставі частини 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 02.03.2022 продовжено солдату ОСОБА_1 , який проходить військову службу за контрактом, дію попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації, видано з дотриманням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідачем не було вчинено протиправних дій щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби та правомірно відмовлено у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем доведено правомірність дій та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2022 № 76.

З урахуванням наведених обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу № 76 від 15.03.2022 в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 на підставі статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя В.В. Рянська