Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №360/657/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 360/657/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №045650021355 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10 лютого 2026 року про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 року по 26.04.1991 року та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 03.06.1991 року по 31.12.1997 року до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.01.2025 року, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач отримала рішення №045650021355 від 10.02.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2. Повторну відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області мотивує відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 року по 26.04.1991 року та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 03.06.1991 року по 31.12.1997 року (09 років 02 місяці 25 днів) відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.05.1991 року. Підтвердженням пільгового стажу за Списком №2 стажу є: трудова книжка серії НОМЕР_2 від 17.08.1992 року. Дані занесені до трудової книжки, в період часу роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» безпідставно не взяті до уваги. Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

07.04.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» справу направлено для розгляду для підсудності.

07.07.2026 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

08.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що на виконання покладених зобов`язань зазначених у рішенні суду, заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 21.01.2025 повторно розглянуто. В результаті повторного розгляду документів до пільгового стажу не враховано період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 по 26.04.1991 з урахуванням норм статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», оскільки час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників (у тому числі й призначення пенсій за Списком № 1 і 2), якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, оскільки позивачка не працювала по набутій згідно диплому кваліфікації «техніка-технолога». До пільгового стажу не враховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 період роботи з 03.06.1991 по 31.12.1997 на посадах лаборанта хімічного аналізу та телефоністки міжміського зв`язку на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот», перейменовано на Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот», так як позивачкою не надано підтверджуючих документів, подання яких передбачене Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, які визначають право на пільгове забезпечення, у зв`язку із тим, що в трудовій книжці такі відомості відсутні (характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери). Згідно даних наявних в ЄДРПОУ Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот» (05761672) ліквідовано. Враховуючи те, що позивачка не досягла встановленого законодавством пенсійного віку – 55 років, відсутній необхідний пільговий стаж – 10 років, правові підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відсутні.

24.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку.

28.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення №045650021355, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку. Право на призначення пенсії позивач набуде після досягнення 55 років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач зверталась до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року у справі №160/5797/25 позовну заяву – задоволено частково та ухвалено:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №045650021355 від 28.01.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 28.01.2025 із урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовної заяви – відмовити.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №045650021355 від 10.02.2026 року відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії за Списком №2. В результаті повторного розгляду документів до пільгового стажу не враховано період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 року по 26.04.1991 року з урахуванням норм статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», оскільки час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників (у тому числі й призначення пенсій за Списком № 1 і 2), якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, оскільки позивачка не працювала по набутій згідно диплому кваліфікації «техніка-технолога». До пільгового стажу не враховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 період роботи з 03.06.1991 року по 31.12.1997 року на посадах лаборанта хімічного аналізу та телефоністки міжміського зв`язку на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот», перейменовано на Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот», так як позивачкою не надано підтверджуючих документів, подання яких передбачене Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, які визначають право на пільгове забезпечення, у зв`язку із тим, що в трудовій книжці такі відомості відсутні (характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери). Згідно даних наявних в ЄДРПОУ Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот» (05761672) ліквідовано. Враховуючи те, що позивачка не досягла встановленого законодавством пенсійного віку – 55 років, відсутній необхідний пільговий стаж – 10 років, правові підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відсутні.

Позивач не погоджується із вказаною відмовою відповідача у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу та вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 30.05.1991 року містить записи:

- з 01.09.1990 року вступила до Сєвєродонецького хіміко-механічного технікуму (запис № 1 трудовій книжці);

- 26.04.1991 року закінчила повний курс Сєвєродонецького хіміко-механічного технікуму за спеціальністю «Технологія органічного синтезу» згідно диплому серії НОМЕР_3 (запис № 1 в трудовій книжці);

- 03.06.1991 року прийнята лаборантом хімічного аналізу об`єднаної виробничої лабораторії виробництв: метанолу і формаліну, мінеральних добрив, кислот і каталізаторів і цеху аміаку 1-А по 4 розряду згідно наказу № 76-К від 31.05.1991 року (запис № 2 в трудовій книжці);

- 20.10.1994 року переведена лаборантом хіманалізу лабораторії перспективних технологій центральної лабораторії об`єднання по 4 розряду згідно наказу ОК 80-К від 21.10.1994 року (запис № 3 в трудовій книжці);

- 16.11.1994 року переведена телефоністкою міжміського зв`язку 3 класу міжміської телефонної станції цеху зв`язку і сигналізації згідно наказу ОК 87-К від 18.11.1994 року (запис № 4 в трудовій книжці);

- за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком № 2 згідно наказу № 437 від 04.07.1994 року;

- 04.06.1996 року присвоєно ІІ клас телефоністки міжміського зв`язку згідно протоколу № 103 від 04.06.1996 року (запис № 5 в трудовій книжці);

- 22.04.1997 року переведена телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв`язку (постійно працюючій з мікротелефон ним обладнанням на міжміських, замовних, довідкових комунікаторах, переговорних пунктах з цілодобовою дією міжміської телефонно-телеграфної станції цеху станційного обладнання телефонного зв`язку і радіофікації вузла виробничо-технологічного зв`язку і сигналізації згідно розпорядження № 18 від 22.04.1997 року (запис № 6 в трудовій книжці);

- за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком № 2 згідно наказу № 437 від 04.07.1994 року;

- 16.07.1997 року присвоєно клас телефоніста згідно протоколу № 105 від 16.07.1997 року (запис № 7 в трудовій книжці).

Зазначені записи про прийняття, переведення та звільнення позивача з даних робіт є послідовними, а також скріплені печаткою та підписом відповідальної посадової особи, та є відмітка, що позивач працював за списком №2 та відмітка про проведення атестації робочого місця, а тому не викликають сумніву у їх достовірності.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.

Крім того, вказані професії позивача (лаборант та телефоніст міжміського телефонного зв`язку) включені до Списку №2, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №173 від 22.08.1956 року, постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, постановою КМУ від 11.03.1994 року №162 та відносяться до Списку №2 робіт і професій, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Оскільки відповідачем не зазначено причини неврахування відомостей трудової книжки позивача, суд дійшов висновку, що відповідач неповно розглянув надані позивачем документи, не визначився щодо підстав незарахування спірних періодів.

Також, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить відмітки підприємства про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Оскільки відповідачем не зазначено висновок щодо періоду пільгового стажу позивача, не зазначено причини неврахування відомостей трудової книжки позивача, суд дійшов висновку, що відповідач неповно розглянув надані позивачем документи, та протиправно не зарахував спірні періоди до пільгового стажу.

Щодо посилань відповідача про необхідність подання доказів про підтвердження пільгового періоду, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи для встановлення наявності пільгового стажу позивача.

Враховуючи вищевикладене, та те, що трудова книжка містить необхідні записи, що підтверджують пільговий період роботи позивача, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу позивача.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 року по 26.04.1991 року з урахуванням норм статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», оскільки час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників (у тому числі й призначення пенсій за Списком № 1 і 2), якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, оскільки позивачка не працювала по набутій згідно диплому кваліфікації «техніка-технолога» ,суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2021 року по справі № 200/1453/21-а зазначив, що період навчання у навчальному закладі зараховується до пільгового стажу, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, позивачем надана копія диплому НОМЕР_3 , з якого вбачається, що позивач з 01.09.1988 року по 26.04.1991 року навчалась в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі та пройшла курс по спеціальності Технологія органічного синтезу та отримала кваліфікацію технік-технолог.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.1991 року позивач 03.06.1991 року прийнята лаборантом хімічного аналізу об`єднаної виробничої лабораторії виробництв: метанолу і формаліну, мінеральних добрив, кислот і каталізаторів і цеху аміаку 1-А по 4 розряду згідно наказу № 76-К від 31.05.1991 року (запис № 2 в трудовій книжці);

Тобто, з моменту закінчення навчання в навчальному закладі та днем зарахування позивача на роботу пройшло менше трьох місяців, у зв`язку з чим період навчання повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Щодо відмови позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного віку, суд зазначає наступне.

Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частин 2 цього закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 р. по 26.04.1991 р. та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 03.06.1991 р. по 31.12.1997 р. до пільгового стажу за Списком №2.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.01.2025 р., на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, розрахунку пільгового та страхового стажу та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №6086-0038-6390-3586 від 02.04.2026 року.

Враховуючи приписи ст.139 КАС України, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 532,48 грн., бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Майдана Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №045650021355 від 10 лютого 2026 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1988 року по 26.04.1991 року та період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 03.06.1991 року по 31.12.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахування правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв