Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №160/27055/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа №160/27055/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відправлення ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №М/105 від 17.06.2025 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №174 від 17.06.2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до 17.06.2025 він перебував на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його батьки є особами з інвалідністю 2 групи. Задля оформлення відстрочки від призову на військову службу 21.02.2024 він подав заяву про надання відстрочки з відповідними підтверджуючими документами. Однак, 17.06.2025 був зупинений працівниками поліції та доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де знятий з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та поставлений на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого відповідачем-1 проведені заходи з мобілізації. Зауваження щодо наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не були прийняті відповідачем-1 до уваги та в подальшому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач був призваний та направлений для проходження військової служби в складі команди НОМЕР_1 . Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача-1, оскільки під час проведення мобілізації та винесення оскаржуваних наказів він мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, процедуру призову на військову службу проведено з грубим порушенням вимог діючого законодавства, у зв`язку із цим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.

Ухвалою суду від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27055/25; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано: у ІНФОРМАЦІЯ_1 : усі докази з їх документальним підтвердженням, що оформлювались під час призову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

02.10.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що вимоги є необґрунтованими і незаконними, з огляду на наступне. Позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 17.06.2025. Жодних порушень його прав під час його зарахування до військової частини НОМЕР_1 допущено не було. При цьому, жодного звернення/рапорту щодо звільнення його з військової служби з підстав необхідності здійснення постійного стороннього догляду за батьками такого військовослужбовця до командування військової частини станом на момент підготовки цього відзиву не надходило. У разі надання позивачем відповідного рапорту з додавання документів на підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за його батьками і у разі відсутності інших осіб першого та другого ступеню спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд, позивача буде звільнено з військової служби. Наразі у військової частини відсутні будь-які законні підстави для звільнення позивача з військової служби. Також, відповідачем-2 у відзиві акцентовано, що позивачем не надано до позовної заяви документів на підтвердження надання йому станом на 17.06.2025 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Позивач під час його зарахування до військової частини повідомляв про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу, однак жодних документів на підтвердження своїх слів не надав.

До відзиву відповідачем-2 долучено копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025 №174.

09.10.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 з позовними вимоги не погоджується, зазначаючи про наступне. Позивача було зупинено працівниками поліції та здійснено перевірку документів, за результатом перевірки він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення персональних даних. Під час перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач є військовозобов`язаним, не виключений з військового обліку, визнаний придатним до військової служби, підлягає призову на військову службу під час загальної мобілізації. Оформленої відстрочки згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не має. Крім того, під час проведення мобілізаційних заходів відносно позивача, останній не надав дійсну довідку про наявність оформленої відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також не надано документи для підтвердження наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 17.06.2025 позивач був призваний в команди НОМЕР_1 , так як останній не мав офіційної відстрочки чи бронювання від загальної мобілізації та призваний на військову службу під час загальної мобілізації з дотриманням вимог чинного законодавства. За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, просить відмовити у їх задоволенні.

До відзиву відповідачем-1 долучено наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2025 №М/105.

06.10.2025 представником позивача – адвокатом Яковенком Є.М. подано до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якій не погоджується з позицією Військової частини НОМЕР_1 та вказує, що аналіз положень пункту 13 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий облік та військову службу» та пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дають підстави для висновку, що для звільнення з військової служби законодавством встановлені обмежені підстави, ніж для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач є військовослужбовцем. Пунктом 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-ХII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутні такі як наявність підстав для відстрочки від призову під час мобілізації, визнання в судовому порядку дій ТЦК по мобілізації протиправними. Позивач наполягає, що не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, відповідач-1 не мав права приймати наказ про призов до розгляду комісією його заяви про оформлення відстрочки, тому просить задовольнити позов.

09.10.2025 представником позивача – адвокатом Яковенком Є.М. подано до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якій додатково акцентував на порушенні порядку призову позивача.

13.10.2025 представником позивача - адвокатом Яковенка Є.М. подана заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.10.2025 заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13.10.2025 залишено без руху та встановити строк для усунення недоліків заяви.

27.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 29.10.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Цією ухвалою встановлено відповідачам строк на поданні відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідачі таким правом не скористались.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданого 02.05.2024; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 23.02.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 зарахований у запас 07.11.2016; постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.02.2024 - визнаний придатним до військової служби.

У позовній заяві позивачем зазначено, що 21.02.2024 він повідомив органи військового управління про те, що він не підлягає призову на військову службу у зв`язку із тим, що має батьків, які є особами з інвалідністю 2 групи. На підтвердження вказаних обставин до позовних матеріалів позивачем долучено копію заяви без дати від ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

17.06.2025 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 були проведені заходи з обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби.

За результатами медичного обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2025 №2025-0617-1250-4388-0.

Відповідно до висновків ВЛК та результатів проведення професійно психологічного відбору позивач був включений до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 ».

Начальником Металургійно- ІНФОРМАЦІЯ_10 прийнято наказ №М/105 від 17.06.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно з пунктом 1 якого для проходження військової служби під час загальної мобілізації відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних у складі команди Військової частини НОМЕР_1 призвано та відправлено солдата ОСОБА_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025 № 174 солдата ОСОБА_1 з 17.06.2025 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову на військову службу під час мобілізації, а також наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частина друга статті 19 Конституція України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Також, абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №3543-ХІІ передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону №3543-ХІІ організація здійснення заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації і контроль за здійсненням цих заходів в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які мають мобілізаційні завдання (замовлення), покладаються на їх мобілізаційні підрозділи або призначених працівників з питань мобілізаційної роботи.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно з частиною сьомою статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 4 частини першої та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років (пункт 9-1 Положення №154).

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) комісій з питань направлення для проходження базової військової служби, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; здійснюють формування команд призовників для організованого їх відправлення на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя; організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).

У пункті 58 Порядку №560 було визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

У підпункті 13 пункту 1 додатка 5, який визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказана така категорія осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Документами, що підтверджують право на відстрочку, для такої категорії осіб, є:

для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;

для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).

За правилами, визначеними у пункті 60 Порядку №560, Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У відповідності до положень підпункту 11 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (в редакції на час виникнення спірних відносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову служб.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.04.2024 по справі №520/7954/22, де зазначено, що «право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця».

Відповідний висновок знайшов своє відображення і в інших постановах Верховного Суду, зокрема в постановах від 22.05.2023 по справі №260/1851/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є громадянином України, станом на час спірних правовідносин досяг 45 років, перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2025 визнаний придатним до військової служби, у зв`язку з чим був знятий з військового обліку як військовозобов`язаний та включений до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 ».

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2025 №М/105 солдат ОСОБА_1 призваний та направлений для проходження військової служби під час загальної мобілізації до Військової частин НОМЕР_1 .

Позивач у позовній заяві просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову та направлення на військову службу, скасувати наказ про призов від 17.06.2025 №М/105 у зв`язку з порушенням порядку призову на військову службу під час мобілізації та, як наслідок, скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025 №174 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач акцентує, що його призвали на військову службу незаконно, без урахування наявного права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що свідчить про порушення процедури мобілізації.

Щодо наявності правових підстав для призову під час мобілізації.

Суд зазначає, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Тобто, правовою підставою для залучення громадян України до військової служби у порядку призову під час мобілізації в особливий період є: 1) перебування на обліку військовозобов`язаних (або резервістів); 2) відсутність діючого бронювання чи відстрочки.

Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, перелік яких визначено у статті 23 Закону № 3543-XII (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації).

Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що під час проведення мобілізаційних процедур (17.06.2025) позивач мав докази на підтвердження наявності діючої відстрочки чи доказів непридатності до військової служби.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач на момент проведення мобілізаційних процедур був заброньований в установленому порядку на період мобілізації.

За таких обставин, оскільки позивач є громадянином України, військовозобов`язаним, не мав відстрочки від призову та був придатним до військової служби, то підлягав призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Щодо посилань сторони позивача на неврахування відповідачем-1 під час мобілізації обставин наявності у нього права на відстрочку від призову під час мобілізації.

Суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.

До матеріалів справи позивачем долучено копію заяви ОСОБА_1 , адресовану начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , з проханням надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мотивуючи тим, що його батьки мають поважний вік, важкі хронічні захворювання і потребують постійного догляду, фізичної та фінансової допомоги.

Однак, установити чітку дату звернення позивача із такою заявою не вбачається можливим, оскільки вона не містить дати підписання заявником.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення/надіслання вказаної заяви адресату - начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рукописний напис на заяві у нижньому лівому куті наступного змісту: «отримала 21.02.2024 ст. солдат ОСОБА_2 », не свідчить про отримання цього документу посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , позаяк надана позивачем до суду копія заяви не містить жодних реквізитів (дату надходження, реєстраційний індекс (номер), підпис особи, яка зареєструвала документ, печатки тощо), з яких можна було б установити, що документ отриманий саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наведених обставин, у суду відсутня можливість встановити факт направлення/вручення позивачем заяви про надання відстрочки від призову на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 (за місцем перебування на обліку).

Поряд з цим, з відзиву відповідача-1 слідує, що під час перевірки було встановлено, що згідно з даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач є військовозобов`язаним, не виключений з військового обліку, визнаний придатним до військової служби, офіційно оформленої відстрочки не має.

Суд зазначає, позивач заперечуючи позицію відповідача-1, не надав до суду жодних доказів на спростування доводів відповідача-1.

При цьому, навіть якщо припустити, що заяву про надання відстрочки від призову на військову службу було вручено ІНФОРМАЦІЯ_2 21.02.2024, як на тому наполягає позивач, матеріали справи не містять ані рішення Комісії за результатами розгляду цієї заяви, ані доказів вчинення позивачем усіх можливих дій задля отримання такого рішення, зважаючи також на ту обставину, що призов на військову службу відбувся через досить тривалий проміжок часу (майже через півтора роки), а отже позивач мав бути обізнаним з результатом розгляду його заяви у разі її фактичного подання.

КАС України встановлено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати наявні у них докази та не приховувати докази (частина п`ята статті 44 КАС України).

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій (рішення) чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Суд зазначає, що за відсутності належних та допустимих доказів направлення/вручення ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви про оформлення відстрочки, відсутні правові підстави вважати, що позивач здійснив зі свого боку активні дії для реалізації права на оформлення відстрочки, яке передбачене пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ за наявності обумовлених підстав, у визначений законом спосіб.

Тож, доводи сторони позивача про те, що він не підлягав призову на військову службу до ухвалення рішення відповідною комісією, суд не приймає, оскільки позивачем не надано ані належних доказів звернення із заявою про оформлення відстрочки з підтверджуючими документами до відповідного ТЦК та СП, ані доказів наявності діючої відстрочки на час проведення мобілізаційних процедур.

При цьому, аналіз приписів статті 23 Закону №3543-ХІІ дає підстави для висновку, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Як слідує з матеріалів справи, 16.07.2025 позивач пройшов медичний огляд та за висновком ВЛК, що викладений у довідці від 17.06.2025 №2025-0617-1250-4388-0, визнаний військово-лікарською комісією здоровим, придатним до військової служби. Доказів оскарження висновку ВЛК матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, доводи сторони позивача про незаконність дій відповідача під час призову позивача на військову службу під час мобілізації необґрунтовані, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Зважаючи на те, що позивач за наслідками проходження ВЛК визнаний придатним до військової служби, про що відсутній спір між сторонами, і на момент призову позивача в нього не було відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання, порушень під час призову на військову службу позивача судом не встановлено, а матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять встановлених фактів того, що позивача шляхом незаконного затримання та позбавлення волі примусово доставлено для проходження військово-лікарської комісії.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що наказ відповідача-1 від 17.06.2025 №М/105 в частині призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи судом встановлена правомірність наказу відповідача-1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова