Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/14630/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Справа № 160/14630/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо примусового поновлення на військовому обліку та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 24.01.2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується призову та відправлення на військову службу ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 73 від 03.03.2026 року в частині зарахування солдата ОСОБА_2 до списків особового складу частини;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини та негайно звільнити його з військової служби як особу, що не підлягає мобілізації;

судові витрати (судовий збір та сплату витрат на правничу допомогу) покласти на відповідача по справі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року позов залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою суду від 12.06.2026 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, зокрема:

відомості щодо підстав поновлення на військовому обліку та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 24.01.2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується призову та відправлення на військову службу ОСОБА_2 ;

наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №73 від 03.03.2026 року в частині зарахування солдата ОСОБА_2 до списків особового складу частини;

усі докази щодо суті спору.

03.07.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 подали відзив на позовну заяву.

03.07.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подали відзив на позовну заяву.

06.07.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подали клопотання про долучення документів до справи.

06.07.2026 року Військова частина НОМЕР_1 подали відзив на позовну заяву.

15.07.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив та на пояснення третьої особи.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року продовжено строк розгляду справи №160/14630/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.09.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 листопада 2002 року у справі № 05-2160802 вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2001 року щодо мене було змінено. Зазначеним судовим рішенням найвищого судового органу мене було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. з ст. 142 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року), та остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців із конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю позивача.

У зв`язку із наведеним вказує про те, що повністю та остаточно втратив статус військовозобов`язані особи, припинив перебувати у запасі Збройних Сил України та набув сталого статусу невійськовозобов`язаного.

Також, посилається на те, що 30.10.2006 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було виключено з військового обліку, про що у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 було проставлено відповідний штамп та запис уповноваженої особи.

А отже, вважає, що повторне взяття позивача, відповідачем 1 на військовий облік у 2026 році на підставі нових законів є дією, яка суттєво погіршує існуюче становище та покладає на нього обов`язки, від яких він був давно і цілком законно звільнений.

Вказує, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 року № 5-Р/2018, звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх прямим обмеженням. Таким чином, нові норми закону щодо підстав перебування на військовому обліку не мають і не можуть мати зворотної сили щодо нього.

Також, посилається на те, що позивач ніколи не змінював своє зареєстроване місце проживання.

Не переїжджав на територію, на яку поширюється адміністративна юрисдикція ІНФОРМАЦІЯ_5 (Відповідача-і, який розташований у АДРЕСА_1 ), та не реєструвався там як внутрішньо переміщена особа.

Заяв про зміну місця перебування на військовому обліку не подавав.

З огляду на це, посадові особи Відповідача- 1 діяли поза межами своїх законних територіальних повноважень.

Також, посилається на формальність проведення медичного огляду.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ІНФОРМАЦІЯ_1

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскільки гр. ОСОБА_1 , є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_6 , що свідчать данні з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ» йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 (найближчий до місця події ТЦК), для уточнення облікових даних, та проходження військово лікарської комісії, на транспорті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказують про те, що ОСОБА_1 , дав на це власну згоду.

З метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення гр. ОСОБА_1 , до місця несення служби.

Відповідач 1 вказує про те, що будь яких заходів психологічного чи фізичного впливу з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , до гр. ОСОБА_1 , не застосовувалось.

Також, зазначають про те, що медичний огляд проведено у відповідності до положень чинного законодавства

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2, Військова частина НОМЕР_1 ,

Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач зазначає, що 30 жовтня 2006 року був знятий з військового обліку військовозобов`язаних.

При цьому посилається на наявність відповідної відмітки в Тимчасовому посвідчені № НОМЕР_3 .

Однак вказують, що такий документ відсутній в переліку відсканованих та прикріплених до позовної заяви додатків.

За таких обставин відповідач 2 виходить з положень ст. 37 Закону №2232-ХІІ, які визначають підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Вказують про те, що наказом №73 від 03 березня 2026 року позивача було зараховано до особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Наказ було видано у зв`язку з прибуттям позивача до військової частини з іншої частини на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Тому не вбачають обставин, які б підтверджували протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу №73.

V. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ ІНФОРМАЦІЯ_2

Третя особа вказує про те, що позивач в позові посилається на те, що він знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 11.03.2010 р. за наказом МОУ №342 від 09.06.2006 (абзац 5 пп 2.3) у зв`язку з відбуванням покарання за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, однак вважають такі доводи позивача безпідставними.

Вважають, що на теперішній час Позивач не має законних підстав для виключення з військового обліку, тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

VІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 січня 2026 року, військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 сумістно з органами поліції України проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних про необхідність явки до ТЦК та СП для уточнення облікових даних, проходження військово - лікарської комісії, і подальшого призову на військову службу під час мобілізації.

У той же день військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних та було встановлено особистість ОСОБА_1 , 1980 р. н.,

Оскільки гр. ОСОБА_1 , є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_6 , що свідчили данні з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ» йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 (найближчий до місця події ТЦК), для уточнення облікових даних, та проходження військово лікарської комісії, на транспорті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вказує відповідач 1 у відзиві, ОСОБА_1 , дав на це власну згоду.

Позивач у той же день отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії № 6473173 від 24.01.2026 року.

У той же день, 24 січня 2026 року гр. ОСОБА_1 , за направленням ІНФОРМАЦІЯ_5 , пройшов військово - лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби (довідка влк № 2026-0124-1728-2606- 3 від 24.01.2026р.).

У зв`язку з тим, що гр. ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідачем 1 було прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації.

З метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення гр. ОСОБА_1 , до місця несення служби.

Встановлено, що згідно направлення військовослужбовця з територіального центру комплектування та соціальної підтримки відбулось не до військової частини НОМЕР_1 , а до військової частини НОМЕР_4 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №73 від 03 березня 2026 року, солдата ОСОБА_1 , наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 лютого 2026 року №159-РС, якого 02 березня 2026 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , з 03 березня 2026 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Цього ж дня, солдата ОСОБА_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №34-РС було зараховано на посаду гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізовано роти НОМЕР_5 механізованого батальйону, ВОС.

Отже, позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 в результаті переводу з військової частини НОМЕР_4 , а не з територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач не погодившись із такими діями та рішеннями відповідача 1,2 щодо примусового поновлення на військовому обліку та призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-ХІІ.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до частин 2, 4 статті 2 Закону № 2232-ХІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (пункту 3 Порядку №1487).

Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, що була чинною до 18.05.2024, встановлено, що, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які зокрема: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Верховною Радою України 11.04.2023 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024 року та на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, який виключений з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

VІІІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відображених у роздруківці військово-облікового документа з Резерв+, позивач військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Суд зазначає, що на цей час частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Окрім того, згідно із пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;

- підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;

- підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

З огляду на наведені вище положення Закону №2232-ХІІ та Порядку №560, з 18.05.2024 року особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, зобов`язані перебувати на військовому обліку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Окрім того, суд зазначає, що в Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

У позовній заяві позивачем не наведені обґрунтовані аргументи, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.

У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

Так, відповідно до пунктів 8 та 9 частини 1 статті 89 Кримінального кодексу України, такими, що не мають судимості, визнаються:

- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;

- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (частина 1 статті 90 КК України).

Таким чином, на даний час позивач вважається таким, що не має судимості, за умови відсутності нових кримінальних правопорушень. Протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Інших підстав для виключення позивача з військового обліку позивачем у позовній заяві не наведено, судом таких обставин не встановлено.

За викладених обставин, доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача як військовозобов`язаного є необґрунтованими.

Щодо взяття на облік Позивача в ІНФОРМАЦІЯ_9 ., слід вказати про те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до п.17 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.

Відповідно до абз. 2 п.23 Порядку №1487 громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік та не можуть здійснити електронну ідентифікацію в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зобов`язані особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з мотивів та обґрунтувань, викладених у рішенні суду.

Отже, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

ІХ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя В.В. Ільков