Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №160/19553/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/19553/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії позивачу із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,88743 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з моменту її призначення.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 28.02.2006 року ОСОБА_1 призначена дострокова пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27.03.2026 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою вх.№ВЕБ-12001-Ф-С-26-196934, в якій просив здійснити перерахунок пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,88743.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №7531-6357/В-02/8-1200/26 від 20.04.2026 року позивачеві повідомлено, що при призначенні та обчисленні пенсії з 28.02.2006 року було враховано: страховий стаж 54 роки 2 місяці 21 день, коефіцієнт стажу: 0.54167, заробітну плату за період з 01.01.1987 - 31.12.1991 роки та даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 28.02.2006 роки, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,64862.

Пенсію обчислено відповідно до чинного законодавства, підстави для проведення перерахунку відсутні.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, оскільки відповідач занизив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії, що привело до недотримання пенсійних виплат, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/19553/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13.07.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

14.07.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

28.07.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 28.02.2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач дострокової пенсії за віком відповідно до норм пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заробітну плату ОСОБА_1 визначено відповідно до статті 40 Закону № 1058 за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 28.02.2006.

Загальна кількість місяців, яка враховується при обчисленні заробітної плати - 113.

За результатом проведення оптимізації заробітної плати відповідно до статті 40 із розрахунку виключено 44 місяці з найменшими коефіцієнтами заробітної плати, а саме з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 31.05.2005.

Сума коефіцієнтів заробітної плати після проведення оптимізації склала 113,75487.

Загальна кількість місяців, після проведення оптимізації для обчислення заробітної плати складає 69 місяців (113 місяців - 44 місяці).

Виключення зазначених періодів заробітної плати дозволило збільшити коефіцієнт заробітної плати з 1,26968 (143,47342 : 113 місяців) до 1,64862 (113,75487 : 69 місяців).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії 1,64862.

У позові представник позивача зазначає, що не погоджується з даним коефіцієнтом, оскільки за підрахунку зробленим позивачем, шляхом складання індивідуальних коефіцієнтів, а саме: 1.31566 + 1.57571 + 2.197247 + 2.67473 + 1,67382 = 9.43716/5 = 1.88743, індивідуальний коефіцієнт становить 1,88743.

Представник відповідача, звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

27.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ВЕБ-12001-Ф-С-26-196934, звернення зареєстровано 31.03.2026 року за вхід. № 6357/В-1200-26.

20.04.2026 року листом Головного управління №7531-6357/В-02/8-1200/26 позивачеві надано відповідь та роз`яснено, що заробітну плату для розрахунку пенсії обчислено відповідно до норм статті 40 Закону 1058 за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 28.02.2006. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії складає 1,64862.

Пенсію обчислено відповідно до чинного законодавства, підстави для проведення перерахунку відсутні.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 28.02.2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач дострокової пенсії за віком відповідно до норм пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заробітну плату ОСОБА_1 визначено відповідно до статті 40 Закону № 1058 за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 28.02.2006.

27.03.2026 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою вх.№ВЕБ-12001-Ф-С-26-196934, в якій просив здійснити перерахунок пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,88743.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №7531-6357/В-02/8-1200/26 від 20.04.2026 року позивачеві повідомлено, що при призначенні та обчисленні пенсії з 28.02.2006 року було враховано: страховий стаж 54 роки 2 місяці 21 день, коефіцієнт стажу: 0.54167, заробітну плату за період з 01.01.1987 - 31.12.1991 роки та даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 28.02.2006 роки, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,64862.

Пенсію обчислено відповідно до чинного законодавства, підстави для проведення перерахунку відсутні.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, оскільки відповідач занизив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії, що привело до недотримання пенсійних виплат, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян врегульоване статтею 115 Закону №1058-IV.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21, 25 частини 1 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Аналіз пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV дає підстави для висновку про те, що правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов наділені особи зі статусом учасника бойових дій, які відносяться до числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII визначено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Абзацом 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 28.02.2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач дострокової пенсії за віком відповідно до норм пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заробітну плату ОСОБА_1 визначено відповідно до статті 40 Закону № 1058 за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 28.02.2006.

Загальна кількість місяців, яка враховується при обчисленні заробітної плати - 113.

За результатом проведення оптимізації заробітної плати відповідно до статті 40 із розрахунку виключено 44 місяці з найменшими коефіцієнтами заробітної плати, а саме з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 31.05.2005.

Сума коефіцієнтів заробітної плати після проведення оптимізації склала 113,75487.

Загальна кількість місяців, після проведення оптимізації для обчислення заробітної плати складає 69 місяців (113 місяців - 44 місяці).

Виключення зазначених періодів заробітної плати дозволило збільшити коефіцієнт заробітної плати з 1,26968 (143,47342 : 113 місяців) до 1,64862 (113,75487 : 69 місяців).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії 1,64862.

У позовній заяві позивач зазначає, що індивідуальний коефіцієнт - 1,64862 є заниженим, оскільки за його підрахунком індивідуальний коефіцієнт повинен бути - 1,88743.

Щодо визначення індивідуального коефіцієнту, суд виходить з наступного.

Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно статті 9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із частиною 1 статті 40 Закону №1058 (у редакції чинній на дату призначення пенсії ОСОБА_1 28.02.2006) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Частиною 2 статті 40 Закону №1058 визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +.. + Кзп);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується

коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

Зв = З + Зд, де:

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини 3 статті 24 цього Закону;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

Тобто, коефіцієнти заробітної плати обчислюються за кожний місяць страхового стажу, а для розрахунку розміру заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць.

З матеріалів справи судом вбачається, що заробітну плату ОСОБА_1 визначено відповідно до статті 40 Закону № 1058 за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 28.02.2006.

Представник позивача у позові зазначила, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача для обчислення розміру пенсії по рокам становить:

1987 - 15.78919 (середній 1,31566);

1988 - 15.65500 (середній 1,57571);

1989 - 26.36697 (середній 2,197247);

1990 - 32.09679 (середній 2,67473);

1991 - 18.96363 (середній 1,67382).

Однак у позовній заяві, не правильно проведено розрахунок середніх коефіцієнтів за 1987 рік (15,78919 : 12 = 1,31577), за 1988 рік (15,65500 : 12 = 1,30458) та за 1991 рік (18,96363 : 12 = 1,58030), оскільки за результатом оптимізації заробітної плати відповідно до статті 40 із розрахунку не враховано 44 місяці з найменшими коефіцієнтами заробітної плати, а саме з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.04.2002 по 31.05.2005.

Загальна кількість місяців, яка враховується при обчисленні заробітної плати - 113 місяців.

Сума коефіцієнтів заробітної плати після проведення оптимізації склала 113,75487.

Загальна кількість місяців, після проведення оптимізації для обчислення заробітної плати складає 69 місяців (113 місяців - 44 місяці).

Виключення зазначених періодів заробітної плати дозволило збільшити коефіцієнт заробітної плати з 1,26968 (143,47342 : 113 місяців) до 1,64862 (113,75487 : 69 місяців).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії - 1,64862.

Врахування середніх коефіцієнтів заробітної плати тільки за 1987-1991 роки, які у позові зазначає представник позивача, є неможливим, оскільки суперечить вимогам частини 1 статті 40 Закону №1058, а отже для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, оскільки індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,64862 для призначенні з 28.02.2006 року дострокової пенсії за віком відповідно до норм пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розраховано правильно.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Акцент-Банк" від 17.06.2026 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник