Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №945/1675/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1675/26

Провадження № 3/945/484/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Худльово Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області від 13.10.1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135, складеного інспектором ВП № 5 (м. Миколаїв) Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Аркушем В.С., 01 липня 2026 року о 19:00:00 за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, траса Т1507, 6 км, поблизу с-ща Весняне, громадянин ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2107, д/н/з НОМЕР_3 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії «В». Правопорушення вчинено протягом року згідно постанови ЕНА № 6776319 від 06.03.2026 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Про місце, день та час розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся шляхом надсилання судових повісток у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, за адресою місця проживання останнього, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135, а саме: АДРЕСА_2 , а також за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судові повістки про виклик до суду повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135 від 01.07.2026 року підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності без будь-яких зауважень щодо даних свого місця проживання.

Також, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 був повідомлений вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошень про виклики особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме до Миколаївського районного суду Миколаївської області в судові засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Суд звертає увагу, що подальше відкладення судових засідань з розгляду справи нівелюватиме завдання провадження, яким є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її з дотриманням вимог закону, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних порушень та запобігання таким правопорушенням, а тому суддя вважає, що з справу необхідно розглянути в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних доказів, долучених до матеріалів справи.

У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З огляду на позицію Європейського Суду, який неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання 01.07.2026 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся всіма можливими суду способами, заяв про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки від нього до суду не надходило, суд вважає за можливе, в силу ч. 1 ст. 268 КУпАП, проводити судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов такого.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху України передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту а, пункту 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом та за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135 від 01.07.2026 року (а. с. 1); письмовому поясненні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 01.07.2026 року, з якого слідує, що 01.07.2026 року о 19:00 год останній керував т/з ВАЗ 2107, д/н/з НОМЕР_4 , був зупинений співробітниками поліції за порушення ПДР в районі 6 км а/д Т1507, зокрема, під час руху т/з тримав телефон у руці біля голови та не був пристебнутий ременем безпеки, не мав полісу загальнообов`язкового страхування власників наземних т/з та посвідчення водія відповідної категорії «В» (повідомив, що ніколи його не отримував); зауважив, що неодноразово притягувався до відповідальності за керування т/з без посвідчення водія, а тому був згоден з скоєним ним правопорушенням, провину свою визнав в повному обсязі (а. с. 2); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6776319 від 06.03.2026 року, з фабули якої слідує, що ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2107, н/з НОМЕР_4 , будучи позбавленим права керування т/з строком на 5 років Миколаївським районним судом Миколаївської області, та до якого застосовано адміністративне стягнення згідно вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень (а. с. 4).

При цьому, суд не бере до уваги доказ, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135 від 01.07.2026 року, а саме копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7472330 від 01.07.2026 року, винесену стосовно особи, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, адже вказана постанова не стосується протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 (а. с. 3).

За такого, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена повністю зібраними по справі доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які оцінено судом у відповідності до норм ст. 252 КУпАП за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортним засобом не отримував.

Отже, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює запобігальну мету покарання.

Це випливає з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, з якого вбачається, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами.

Що стосується питання про додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суд приходить до такого висновку.

Згідно зі ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами), адміністративне стягнення, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708135 від 01.07.2026 року, складеного за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме графи 6. Транспортний засіб (марка, модель, номерний знак, належність), т/з ВАЗ 2107, д/н/з НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 (а. с. 1), при цьому, належних та допустимих доказів перебування т/з у власності останнього відповідальною особою на складання протоколу до матеріалів адміністративної справи не долучено.

За таких обставин, суд вважає за неможливе застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_4 .

При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог, передбачених ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, не вбачається.

Враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, суд приходить до висновку про те, що необхідним й достатнім для запобігання вчинення нових правопорушень, слід застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст. 221, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу (Отримувач коштів: Миколаїв. ГУК/Микол.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Документ про сплату штрафу слід подати до суду.

Згідно з положеннями ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці.

Суддя І.В. Павленко