Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №489/6802/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6802/26

Провадження № 2/489/3633/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Костюченко Г.С.,

із секретарем судових засідань Савковою К.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

встановив:

У липні 2026 року позивачка через свого представника адвоката Терлецьку Т.О. звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що спільне життя між сторонами не склалося. Фактично шлюбні відносини припинені. Подружжя має спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина знаходиться на утриманні позивачки, чоловік самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Згоди з відповідачем щодо добровільного надання матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини немає. Отже позивач просить розірвати шлюб між позивачем і відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), а також стягнути судові витрати, які складають з судового збору та витрати за професійну правничу допомогу.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 03.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів, проте заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з наявністю інвалідності ІІ групи.

Заперечував проти залишення позивачці після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_4 ».

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Позивачка звернулась до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем. Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 110-114 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 16 червня 2017 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , актовий запис № 226.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів, передбачених ст. 111 СК України, щодо примирення подружжя.

Спору про місце проживання неповнолітньої дитини та поділ майна, яке набуте подружжям спільно за час перебування у шлюбі, на час розгляду справи немає.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, так як судом встановлено, що шлюбні стосунки фактично припинені подружжям, а їх поновлення та примирення сторін неможливе та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач ОСОБА_1 під час реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.

Післяшлюбне прізвище позивача залишити як « ОСОБА_4 ».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач звернувся до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо участі того з батьків, що проживає окремо від дитини в її утриманні шляхом стягнення аліментів. Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у випадку не досягнення домовленості щодо участі в утриманні дитини, рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо може бути стягнуто кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, домовленості позивача з відповідачем про сплату аліментів не досягнуто.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач та відповідач мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст.182СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В ч. 1 ст. 191 СК України зазначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд зазначає, що аліменти стягуються в обсягах, достатніх для утримання дитини, тобто на покриття витрат на придбання одягу, їжі, на навчання та лікування тощо.

Крім того, при розгляді даної справи суд також виходить із положень статті 27 Конвенції "Про права дитини", яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, де передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем та інші передбачені законом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме з 24.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 692 від 16.07.2026, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , копію акту приймання-передачі наданих послуг; квитанція до прибуткового касового ордера на суму 3 000,00 грн. платником є ОСОБА_1 , копія ордеру про надання правничої допомоги №1205011.

Судом встановлено, що розмір витрат ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги у даній справі становить 3 000,00 грн., що підтверджується вищепереліченими доказами.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), керуючись принципами розумності і справедливості, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі обґрунтовані, та підлягаю частковому задоволенню – в розмірі 1 000,00 грн.

Вимоги про стягнення судового збору з відповідача не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем у судовому засіданні надано довідку МСЕК про наявності інвалідності ІІ групи, що є підставою для звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.105, 184, 110-114, 180 182, СК України, ст. ст.4, 89, 141, 259, 263 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 червня 2017 року Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 226.

Залишити позивачу ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24.07.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу по аліментам за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягомп`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя Г.С.Костюченко