Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №488/1396/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1396/26

Провадження № 2/488/1935/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.08.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судових засідань Скочко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 позивач, через систему «Електронний суд», звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2004769438 від 15.02.2014 у сумі 104 158,75 грн, а також понесені витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2014 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2004769438, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, та які зобов`язалася повернути зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

АТ «ОТП Банк» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконала умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 104 158,75 грн, з яких 60 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 44 158,75 грн – за відсотками.

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 15/03/24, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2004769438 від 15.02.2014 у вказаному вище розмірі. Тому ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся в суд з цим позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.03.2026 відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання.

У судові засідання 28.05.2026 та 27.08.2026 сторони не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явилася, про день розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному позовному провадженні та відзив на позовну заяву не подавала.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не подавала та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Звертаючись до суду із вказаною позовною заявою з вимогами до ОСОБА_1 , позивач зазначав, що 15.02.2014 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2004769438, у зв`язку із неналежним виконанням умов якого, у відповідачки виникла заборгованість перед АТ «ОТП Банк» у розмірі 104 158,75 грн.

Разом з тим, позовна заява не містить копії вказаного кредитного договору. До позовної заяви долучено договір про надання споживчого кредиту № 2004769438 від 19.07.2013, укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , який має іншу дату та умови.

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 15/03/24, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк» і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024, який долучено до позову, ТОВ «Діджи Фінанс» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2004769438 від 15.02.2014 на загальну суму 104 158,75 грн.

Таким чином, з наданих суду доказів встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором по якому не було заявлено позовних вимог.

Позовна заява не містить доказів укладання між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» кредитного договору № 2004769438 від 15.02.2014 по якому заявлено позовні вимоги в цій справі. Крім того, позовна заява не містить розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2004769438 від 15.02.2014 на заявлену у позові суму заборгованості.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» зазначав про те, що має право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2004769438 від 15.02.2014, на підставі договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс», відповідно до якого АТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Разом з тим, до позовної заяви не долучено доказів укладання кредитного договору № 2004769438 від 15.02.2014 між первісним кредитором АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 , право вимоги за яким начебто перейшло до позивача.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладенні обставини, суд дійшов висновку, що позивач не надав докази, які підтверджують те, що між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № 2004769438 від 15.02.2014, за яким ОСОБА_1 начебто має заборгованість перед кредитором.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВС від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корабельним районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова