Окрема думка від 21 вересня 2026 р. у справі №501/3338/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-752км26.

Більшістю голосів колегії суддів у справі прийнято рішення про відмову в задоволенні касаційної скарги представника Одеського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги керівника органу пробації на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 18 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_3 .

Підставою для відмови у задоволенні касаційної скарги послугував правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2026 (справа № 621/3410/23), згідно з яким органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку.

У цьому рішенні Об`єднана палата виснувала, що оскільки виконання судового рішення належить до компетенції держави, лише прокурор як суб`єкт, який у кримінальному провадженні виконує функцію обвинувачення, а надалі забезпечує виконання судового рішення і представляє позицію всіх органів, до повноважень яких належить виконання судового рішення, має право оскаржити рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання органу пробації.

Однак таке рішення своїх колег вважаю помилковим і неправильним.

Повноваження прокурора в кримінальному провадженні щодо підтримання обвинувачення в суді завершуються після набрання вироком законної сили (ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)).

Водночас у цій справі має місце вирішення питань, які виникають на стадії виконання судового рішення і регулюються Розділом VIIIКПК (статті 537-539 КПК).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо засуджений не виконує обов`язки, встановлені цим Кодексом, Законом України від 05.02.2015 № 160-VIII «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 537 під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, такі подання розглядаються місцевим судом у порядку, передбаченому ст. 539 КПК.

За змістом ч. 1 цієї норми питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Відтак, законом визначено право органу пробації на звернення до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Отже, у разі звернення з таким поданням до суду орган пробації, як суб`єкт звернення, в особі керівника або представника набуває прав та повноважень учасника в судовому провадженні, в тому числі підтримувати подання, давати пояснення, надавати суду докази, висловлювати свою думку щодо позиції інших учасників, а також оскаржувати рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання в апеляційному порядку.

Така можливість апеляційного оскарження рішення місцевого суду учасниками судового провадження за наслідками розгляду подання прямо передбачена положеннями ч. 6 ст. 539 КПК.

Посилання Об`єднаної палати на положення ст. 393 КПК щодо визначення кола суб`єктів, які можуть оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, є помилковим, оскільки ця норма стосується лише рішень, які ухвалені за наслідками розгляду кримінального провадження за обвинувальним актом судом першої інстанції.

Тому вважаю, що касаційну скаргу представника органу пробації треба було передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для відступу від її правового висновку, викладеного у постанові від 01.06.2026 (справа № 621/3410/23).

22 вересня 2026 року

Суддя ОСОБА_4