Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №297/3419/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 297/3419/24

провадження № 51-1321км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12024071030000830 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

Суд першої інстанції встановив, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01 квітня 2024 року у ОСОБА_5 виник умисел на незаконний збут наркотичних засобів на території Закарпатської області, для чого він підшукав з числа своїх знайомих двох жителів м. Дніпро ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

З цією метою ОСОБА_5 01 квітня 2024 року за допомогою мобільного зв`язку домовився з ОСОБА_8 про відправку йому наркотичного засобу - канабісу з метою збуту. Останній за невстановлених обставин незаконно придбав канабіс та 02 квітня 2024 року надіслав його ОСОБА_5 через відділення № 43 ТОВ «Нова Пошта» у м. Дніпро.

03 квітня 2024 року при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій слідчим у приміщенні відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» в м. Берегове Закарпатської області було здійснено арешт та огляд поштового відправлення, під час якого виявлено упакування з сухою подрібненою речовиною рослинного походження загальною вагою 9.15 г. та відібрано з нього взірець вагою 1.69 г, який згідно висновку експерта містить у своєму складі канабіс вагою 0,7391 грама.

04 квітня 2024 року ОСОБА_5 забрав це відправлення з вказаного відділення «Нової Пошти» та переніс канабіс до місця свого проживання в с. Косонь Берегівський району Закарпатської області де зберігав з метою збуту.

Надалі в такий же спосіб:

10 квітня 2024 року ОСОБА_8 відправив, а ОСОБА_5 12 квітня 2024 року отримав поштове відправлення з сухою подрібненою речовиною рослинного походження загальною вагою 22,28 г та 8,81 г, яка в своєму складі містила канабіс;

24 квітня 2024 року ОСОБА_8 відправив передану йому ОСОБА_9 , а ОСОБА_5 26 квітня 2024 року отримав поштове відправлення в якому знаходилось 9 упакувань із сухою подрібненою речовиною рослинного походження, що містила в собі канабіс, загальною вагою 12 01 г;

10 травня 2024 року ОСОБА_8 відправив передану ОСОБА_9 речовину, а ОСОБА_5 12 травня 2024 року отримав поштове відправлення в якому знаходилось 11 упакувань з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, що містила в собі канабіс, загальною вагою 17,04 г;

25 травня 2024 року ОСОБА_9 відправив, а ОСОБА_5 26 травня 2024 року отримав поштове відправлення, у якому знаходилось упакування з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, що містила в собі канабіс, загальною вагою 14.00 г;

03 червня 2024 року ОСОБА_9 відправив, а Джихур 06 червня 2024 року отримав поштове відправлення в якому знаходилось упакування з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, що містила в собі канабіс, загальною вагою 21.00 г;

19 червня 2024 року ОСОБА_9 відправив, а ОСОБА_5 21 червня 2024 року отримав поштове відправлення у якому знаходилось упакування з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, що містило в собі канабіс, загальною вагою 20,51 г;

02 липня 2024 ОСОБА_9 відправив, а ОСОБА_5 04 липня 2024 року отримав поштове відправлення в якому у пачці з-під цигарок знаходилось 11 зіп-пакетів з розфасованою сухою подрібненою речовиною рослинного походження загальною вагою 27,50 г.

Цього ж дня (04 липня 2024 року) о 17:45 неподалік магазину «Kosonmarket» у с. Косонь ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції, а отримане ним поштове відправлення з 11 зіп-пакетами із сухою подрібненою речовиною вилучено. Відповідно до висновку експерта вказана речовина містить у своєму складі канабіс загальною вагою 19,1868 г.

Крім того, 04 липня 2024 року під час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_5 у с. Косонь працівниками поліції було виявлено та вилучено 20 зіп-пакетів із сухою речовиною зеленого кольору рослинного походження загальною вагою приблизно 90 г, яка згідно з висновком експерта містить у своєму складі канабіс вагою 26,1867 г та яку останній незаконно придбав і зберігав за місцем проживання з метою збуту.

При перегляді вироку за апеляційними скаргами прокурора, засудженого та захисника Львівський апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2025 року залишив це рішення без змін.

Вимоги касаційних скарг та викладені в них узагальнені доводи

У поданій касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_6 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що у судових рішеннях не наведено мотивів у доведеність наявності в діях ОСОБА_5 мети збуту наркотичних засобів. При їх ухваленні суди обох інстанцій не дали належної оцінки показанням засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які уклали з прокурором угоди про визнання винуватості, з точки зору аналізу мотивів їхніх показань у суді, процесуальної заінтересованості в кримінальному провадженні, та зіставлення цих показань із матеріалами НСРД, наявність неусунутих суперечностей між доказами.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення експертиз: відеозапису обшуку, дактилоскопічної, молекулярно-генетичної експертизи пакунків, товарознавчої та техніко-криміналістичної зіп-пакетів, токсикологічної.

Звертає увагу на процесуальні порушення допущені під час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_5 , оскільки працівники поліції зайшли на територію домоволодіння за 10-15 хвилин до прибуття понятих і до пред`явлення останньому ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. Під час обшуку відеозапис слідчої дії переривався, і файл з відеозаписом проведення обшуку в матеріалах провадження має ознаки монтажу, дати створення деяких файлів відеозапису не відповідають фактичній даті проведення обшуку. Під час обшуку працівники поліції забрали у дружини засудженого телефон, чим обмежили її у праві на захист.

Окрім того, на переконання захисника, місцевий суд незаконно застосував спеціальну конфіскацію майна, належність якого засудженому не була встановлена, не залучивши до участі в провадженні третю особу.

Також вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі.

Засуджений ОСОБА_5 у касаційній скарзі з доповненнями, вимоги якої аналогічні вимогам скарги захисника, вказує на упередженість місцевого суду, який до закінчення судового розгляду визнав його поведінку злочинною та підлягав відводу.

Зазначає, що протокол обшуку його домоволодіння в матеріалах провадження має численні недоліки, зокрема в ньому не вказано всіх учасників та порушено хронологію відеозапису обшуку.

Зауважує, що під виглядом огляду електровелосипеда працівниками поліції фактично був проведений обшук транспортного засобу без ухвали слідчого судді.

Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили уважно його доводів про придбання канабісу лише для власного вживання.

Також вказує, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення судових експертиз з метою підтвердження його показань про непричетність до походження зіп-пакетів виявлених у будинку.

Вважає, що висновки судів обох інстанцій у судових рішеннях про достатність допустимих доказів у справі для підтвердження його умислу на збут наркотичних засобів і доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого злочину є помилковими, зробленими без їх належного аналізу.

Звертає увагу на порушення службовими особами органу досудового розслідування принципу презумпції невинуватості у зв`язку з розміщенням на офіційній сторінці ГУНП в Закарпатській області в мережі «Фейсбук» повідомлення про вчинення ним злочину до набрання вироком законної сили.

Вказує, що при обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом не було визначено розміру застави, що є порушенням його права на справедливий суд, права на особисту свободу та захист від свавілля.

Зазначає, що під час проведення досудового розслідування ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій у кримінальному провадженні, які потребують дозволу суду, були постановлені без здійснення повної технічної фіксації, що тягне за собою недопустимість зібраних доказів, зокрема протоколу обшуку домоволодіння.

З урахуванням цих обставин засуджений та захисник вважають, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог статей 370, 374, 419 КПК.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги касаційних скарг.

Прокурор підтримала касаційні скарги частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу і переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 412 КПК).

Згідно з вимогами ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити та проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції цих вимог закону не дотримався.

Так, не погодившись із вироком, прокурор, засуджений та його захисник подали апеляційні скарги.

Зокрема, прокурор оскаржував вирок з підстав м`якості призначеного покарання.

ОСОБА_5 та його захисник наводили доводи щодо неправильного встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і просили закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Сторона захисту послідовно наголошувала на тому, що судом першої інстанції не було належним чином установлено точну вагу вилученого наркотичного засобу.

Зокрема, вказувала, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) при огляді кореспонденції у відділенні «Нової Пошти» зважування виявленої речовини здійснювалося оперативними працівниками на звичайних вагах разом із первинним упакуванням - поліетиленовими зіп-пакетами, фольгою та папером. Відтак визначена судом першої інстанції загальна вага канабісу в розмірі 152,3 г включала в себе і вагу упакування, що не є вагою чистого наркотичного засобу. Визначення чистої маси канабісу отриманого ОСОБА_5 може мати істотне значення у кримінальному провадженні, оскільки розмір цього наркотичного засобу покладено судами в основу їх висновку в судових рішеннях про наявність у останнього умислу на його збут та кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК.

При перегляді вироку апеляційний суд цих доводів сторони захисту уважно не перевірив і лише формально у своєму рішенні зазначив, що зафіксована під час проведення НСРД загальна маса канабісу одержаного ОСОБА_5 становить 152,3 г, у той час, як маса цього наркотичного засобу вагою 120,70 г і більше вже є значним розміром. При цьому апеляційний суд залишив поза увагою вимоги закону щодо необхідності точного встановлення предмета злочину та фактичної ваги самого наркотичного засобу без сторонніх домішок і пакувальних матеріалів за кожним епізодом обвинувачення.

Також цей суд не взяв до уваги, що розмір наркотичного засобу визначається на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу». Зокрема, у примітках до Таблиці № 1 зазначено, що маса канабісу зазначається в перерахунку на суху речовину.

Окрім того, сторона захисту в апеляційних скаргах заперечувала наявність у ОСОБА_5 умислу на збут наркотичних засобів і наполягала на тому, що такі були придбані ним лише для особистого вживання як знеболювальний засіб через хронічні захворювання суглобів і хребта.

Відхиливши ці доводи апеляційний суд в ухвалі вказав на відсутність у ОСОБА_5 офіційного медичного рецепта чи дозволу на вживання канабісу та його відмову в суді дати пояснення щодо кількості та регулярності вживання. Однак поза увагою апеляційного суду залишилося те, що в судовому засіданні 26 березня 2025 року ОСОБА_5 дав детальні пояснення щодо кількості наркотичного засобу, який він вживав щоденно на другому поверсі гаражу в домоволодінні, та відповідність її потребам особистого споживання упродовж тривалого часу. Згідно з протоколом обшуку домоволодіння, на другому поверсі гаражу були виявлені сліди вживання наркотичних засобів та їх залишки, які відповідно до висновку експерта в матеріалах провадження містять у собі канабіс.

Свій висновок про наявність у ОСОБА_5 умислу на збут наркотичного засобу апеляційний суд обгрунтував тим, що під час проведення обшуку в домоволодінні праціваниками поліції було фиявлено 20 зіп-пакетів із розфасованим канабісом. При цьому апеляційний суд не перевірив, чи могли ці зіп-пакети належати до числа тих, які йому раніше пересилалися в поштових відправленнях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та не звернув увагу на те, що при проведенні обшуку в домоволодінні не було виявлено ваг та спеціального обладнання для фасування наркотичного засобу.

Також суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували свої висновки у судових рішеннях про наявність у ОСОБА_5 умислу на збут канабісу наданими у суді показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які є співучасниками злочину та з якими прокурором у справі було укладено угоду про визнання винуватості.

Водночас суди обох інстанцій відхилили доводи сторони захисту, що ці показання є неправдивими і були надані останніми під умовою укладення з ними цієї угоди.

У рішенні «Адамчо проти Словаччини» від 12 листопада 2019 року Європейський суд з прав людини вказав, що використання в статусі доказів обвинуваченням показань наданих співучасником злочину, повинно неодмінно супроводжуватись ретельним аналізом достовірності зазначених показань. При цьому необхідно підкреслити, що ЄСПЛ не зазначав, що такі показання мають автоматично визнаватися недопустимими, а лише наголосив, що необхідно ретельно вивчати співвідношення між викривальними показаннями, які надає співучасник, та імунітетом чи перевагами, які йому гарантує держава.

Тобто, суд має ставити під обґрунтований сумнів викривальні показання співучасника злочину надані в суді, з яким прокурор уклав угоду про визнання винуватості, оскільки вони можуть бути надані під тягарем укладення цієї угоди за умови надання таких свідчень.

Такі свідчення суд має оцінювати у сукупності з іншими зібраними доказами у справі та брати їх до уваги лише у випадку, якщо вони поєднуються з іншими належними і допустимими доказами зібраними у справі.

Як убачається з матеріалів справи, в ході тривалого прослуховування телефонних розмов між ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 при проведенні НСРД у кримінальному провадженні, органом досудового розслідування не здобуто жодної інформації щодо наміру засудженого на збут наркотичних засобів. Також у матеріалах справи відсутні будь-яких докази щодо збуту чи спроби збуту наркотичного засобу ОСОБА_5 .

У своїх рішення Верховний Суд неодноразово вказував на те, що ухвалений судом вирок у справі не може будуватися на припущеннях і має бути обґрунтований належними і допустимим доказами, зібраними з додержанням вимог кримінального процесуального закону, та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.

Ухвала апеляційного суду за наслідками перегляду рішень місцевого суду має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

При перегляді оскаржуваного вироку апеляційний суд, обмежившись у своєму рішенні загальними формулюваннями про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, вказаних суперечностей не усунув, доводів апеляційних скарг сторони захисту ретельно не перевірив і не навів в ухвалі переконливих мотивів та обґрунтованих підстав на їх спростування.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися належним чином обґрунтованою та вмотивованою, яка відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, що ставить під сумнів законність цього рішення.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, які перешкодили цьому суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.

За правилами статей 436, 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції та призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки ці порушення можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції при новому перегляді вироку, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги засудженого та захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції, з урахуванням наданих процесуальних можливостей, шляхом повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні, необхідно усунути допущені порушення, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг сторони захисту, в тому числі щодо встановлення точної маси наркотичного засобу за кожним епізодом та наявності або відсутності у ОСОБА_5 мети його збуту, і з додержанням вимог статей 370, 419, 439 КПК ухвалити у справі законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

При цьому Суд звертає увагу апеляційного суду на те, що якщо при новому розгляді справи цей суд дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_5 іншого, менш тяжкого злочину в межах висунутого обвинувачення, він не позбавлений можливості дати таким діям відповідну правову оцінку.

Окрім того, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати та давати оцінку доказам у кримінальному провадженні, апеляційному суду також необхідно буде перевірити доводи засудженого ОСОБА_5 , викладені ним у доповненнях до касаційної скарги, про недопустимість протоколу обшуку його домоволодіння від 04.07.2024 через порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання засудженому запобіжного заходу у випадку скасування судового рішення та призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років та з метою забезпечення оперативного розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

____________________ __________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3