Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №705/1793/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 705/1793/25

провадження № 61-3946св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі -ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 жовтня 2022 року між сторонами був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3214145, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 14 400 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що визначені договором, однак взятих на себе зобов`язань за договором ОСОБА_1 не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 03 червня

2025 року позов задовольнив.

4. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту

від 13 жовтня 2022 року № 3214145 у розмірі 104 093,28 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

5. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвокатки Боровської Ю. Ю. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2025 року відмовив.

6. Постановляючи оскаржену ухвалу суд апеляційної інстанції вказував, що ОСОБА_1 станом на 16 вересня 2025 року була обізнана про рішення суду

від 03 червня 2025 року, однак не вчинила належних дій, спрямованих на своєчасне оскарження судового рішення та подала апеляційну скаргу на це рішення лише

28 грудня 2025 року, що є суттєвим пропуском строку.

7. Апеляційний суд вказував на наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку та не надав доказів про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин, які б зумовили поважність пропуску строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

8. У поданій у березні 2026 року до Верховного Суду касаційній скарзі

ОСОБА_1 просила ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

10. ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, адже не надав належної оцінки таким обставинам хвороби як самої заявниці так і її представника - адвокатки Боровської Ю. Ю. а також дочок представника.

11. Зауважує, що наведені у заяві про поновлення стоку на апеляційне оскарження підстави прямо і чітко вказували на наявність існування поважних причин, з яким і пов`язаний пропуск строку на апеляційне оскарження.

12. Касаційна скарга також містить арґумент стосовно того, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду у справі № 466/3942/20 про те, що перебування захисника на амбулаторному лікуванні (лікарняному) до закінчення строку апеляційного оскарження є поважною причиною для його пропуску та підставою для поновлення цього строку, якщо захисник подав скаргу одразу після одужання.

Відзиви на касаційні скарги інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

13. Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2026 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

14. Справа № 705/1793/25 надійшла до Верховного Суду 22 грудня 2025 року.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

16. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

18. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

19. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

23. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

24. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

25. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

26. Поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

27. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду

від 26 травня 2021 року у справі № 160/7019/20.

28. При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

29. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

30. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

31. Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

32. За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

33. У відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

35. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

36. Системний аналіз положень статей 126, 127 ЦПК України дає підстави для висновку, що поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження віднесено до дискреційних повноважень суду, які він реалізує залежно від встановленої об`єктивної неможливості реалізації права на апеляційне оскарження у строки, встановлені змістом ЦПК України.

37. У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

38. Вищезазначені висновки викладені Верховним Судом у змісті постанови

від 11 серпня 2021 року у справі № 344/15764/15-ц (провадження № 61-6675св20).

39. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

40. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

41. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

42. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

43. Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

44. Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

45. Колегія суддів, погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який перевіривши доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 03 червня 2025 року дійшла висновку про їх неповажність.

46. З матеріалів справи відомо, що Черкаський апеляційний суд в ухвалі

від 26 січня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху зазначав, що останнім днем строку подання апеляційної скарги на рішення суду від 03 червня

2025 року є 16 жовтня 2025 року.

47. Однак, представник ОСОБА_1 адвокатка Боровська Ю. Ю. апеляційну скаргу подала лише 28 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку, тобто більш ніж через два місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження.

48. У поданій до апеляційного суду заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_1 адвокатка Боровська Ю. Ю. вказувала,

що 16 вересня 2025 року її довірителька ознайомилась зі змістом рішення місцевого суду, з яким категорично не погодилась.

49. 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до адвокатки Боровської Ю. Ю. з метою отримання юридичної консультації щодо підготовки апеляційної скарги. Зустріч була запланована на 23 вересня 2025 року.

50. У період з 22 вересня 2025 року до 06 жовтня 2025 року адвокат

Боровська Ю. Ю. перебувала на лікуванні. Зустріч була відкладена на 07 жовтня

2025 року.

51. У період з 06 жовтня 2025 року і до 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні.

52. Отже, як вже зазначалось вище, станом на дату закінчення строку на апеляційне оскарження - 16 жовтня 2025 року відповідач у справі ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні.

53. 20 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокаткою Боровською Ю. Ю. був укладений договір про надання правової допомоги у цій справі у суді апеляційної інстанції.

54. З 27 жовтня 2025 року по 10 листопада 2025 року адвокатка Боровська Ю. Ю. перебувала на амбулаторному лікуванні.

55. Матеріали справи не містять відомостей надання довірителю адвокатом правничої допомоги та її характеру у період з 20 жовтня 2025 року по 27 жовтня

2025 року.

56. 11 листопада 2025 року адвокатка Боровська Ю. Ю. звернулась до місцевого суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи.

57. В цей же день вона ознайомилася з матеріалами справи та здійснила фотознімки окремих документів у справі, що підтверджується розпискою на заяві про ознайомлення (а. с. 53).

58. 15 листопада 2025 року адвокатка Боровська Ю. Ю. звернулась до місцевого суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

59. Як стверджувала сама представник заявника ОСОБА_1 з матеріалами електронної справи вона ознайомилась 23 листопада 2025 року.

60. З 14 листопада 2025 року по 03 грудня 2025 року дочка адвокатки

Боровської Ю. Ю. ОСОБА_2 , 2012 року народження, перебувала на лікуванні. З долученої до матеріалів справи довідки від 03 грудня 2025 року № 202 відомо про негоспітальний перебіг хвороби (а. с. 72).

61. З 01 грудня 2024 року по 10 грудня 2025 року дочка адвокатки

Боровської Ю. Ю. ОСОБА_3 , 2024 року народження, перебувала на стаціонарному лікуванні (а. с. 73).

62. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 станом на 16 вересня 2025 року була обізнана про рішення суду від 03 червня 2025 року, станом на час сплину строку на апеляційне оскарження - 16 жовтня 2025 року вона хоч і перебувала на амбулаторному лікуванні, однак договір на надання професійної правничої допомоги був укладений з адвокаткою 20 жовтня 2025 року, яка не вчинила належних дій, спрямованих на своєчасне оскарження судового рішення та подала апеляційну скаргу на це рішення лише 28 грудня 2025 року, що є суттєвим пропуском строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не навела поважних причин пропуску строку та не надала доказів про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин, які б зумовили поважність пропуску строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України.

63. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що хвороби адвокатки Боровської Ю. Ю. та її доньок, за фактичних обставин цієї справи, є підставами для визнання причин пропуску строку за звернення з апеляційною скаргою поважними, адже відповідач безпосередньо була ознайомлена з рішенням місцевого суду 16 вересня 2025 року та не була позбавлена можливості звернутися до іншого адвоката за наданням їй правничої допомоги.

64. Колегія суддів також зауважує, що адвокат є представником особи - учасника справи - на підставі відповідного договору, а тому саме такий учасник справи як замовник певних правових послуг несе ризик обрання неналежного контрагента, а так само ризик неможливості надання певних послуг. Відповідно ненадання або несвоєчасне надання таких послуг не може, за загальним правилом, слугувати достатньою причиною для поновлення пропущеного процесуального строку.

65. Тимчасова відсутність представника не позбавляє особу можливості звернутися за професійною правничою допомогою до іншого адвоката або особисто подати відзив на касаційну скаргу.

66. Арґумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду у справі № 466/3942/20 про те, що перебування захисника на амбулаторному лікуванні (лікарняному) до закінчення строку апеляційного оскарження є поважною причиною для його пропуску та підставою для поновлення цього строку, якщо захисник подав скаргу одразу після одужання не заслуговує на увагу, адже договір про надання професійної правничої допомоги був укладений між відповідачем у справі та адвокатом 20 жовтня 2025 року, тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.

67. Додатково колегія суддів зауважує, що поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення, враховуючи, що таких обставин в рамках розгляду цієї справи встановлено не було висновки суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає правильними.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

70. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення.

2. Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров