Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №401/395/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 401/395/18

провадження № 61-13819св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Суворовою Світланою Миколаївною, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 рокуу складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Мурашко С. І., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном.

Позовна заява мотивована тим, що у 1997 році вона придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а іншу 1/2 частину вказаного будинку у 1998 році придбав ОСОБА_2

23 липня 2004 року на підставі акту розподілу земельної ділянки вони з відповідачем за добровільною згодою розподілили спільну земельну ділянку і стали суміжними землекористувачами. Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 16 серпня 2004 року № 886 частині її домоволодіння було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначала, що у 2004 році ОСОБА_2 на території свого домоволодіння самовільно, всупереч будівельним нормам, збудував двоповерхову будівлю із житловими кімнатами, що призвело до порушення її прав.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 березня 2013 року було змінено рішення Світловодського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року, яким відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про визнання будівництва самочинним, його знесення, відшкодування моральної шкоди, у частині стягнення моральної шкоди та стягнуто з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 1 000 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що внаслідок недотримання ОСОБА_2 . Державних будівельних норм України (далі - ДБН) частина її будинку недостатньо провітрюється, тому на стінах будинку утворюється пліснява та грибок.

Вказувала, що її звернення до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ДАБК) з метою винесення припису про усунення ОСОБА_2 допущених при будівництві порушень не дали результатів.

Посилалася на те, що щільність забудови з порушенням ОСОБА_2 норм будівництва на маленькій за розмірами земельній ділянці призвело до псування її будинку, який внаслідок підвищеної вологи став непридатним для проживання. Крім того, атмосферні опади з новозбудованого двоповерхового приміщення постійно потрапляють на стіни її будинку, а встановлення огорожі понад норми сприяє збільшенню вологи внаслідок неможливості провітрювання; використання відповідачем твердого палива для опалення будинку призводить до утворення задимлення її домоволодіння.

Вважала, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано матеріальну шкоду у вигляді псування будинку, вартість відновлювального ремонту якого вона оцінює у 20 000 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати відповідача демонтувати другий поверх збудованого у 2004 році житлового будинку на АДРЕСА_1 та перенести стіни вказаного будівництва на відстань 1 метра від межі земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача привести висоту огорожі у відповідність до нормативної висоти, не більше 2 метрів;

- заборонити відповідачу використовувати тверде паливо для опалення житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на свою користь вартість відновлювального ремонту у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, відшкодування завданої майнової шкоди в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості відновлювального ремонту залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Після проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи позивачка уточнила свої позовні вимоги.

Так, ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві просила суд:

- зобов'язати відповідача демонтувати новобудову літ. «А1», веранду літ. «а1», що побудовані у 2004 році на АДРЕСА_1 ;

- зобов'язати відповідача привести висоту огорожі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 у відповідність до допустимої висоти, не більше 2 метрів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2025 року, з урахуванням ухвал про виправлення описок від 06 травня 2025 року та від 03 червня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати частину новобудови, літ «А1», та веранди, літ «А1», на АДРЕСА_1 , привівши їх у відповідність до вимог Державних будівельних норм.

Зобов`язано ОСОБА_2 привести висоту огорожі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 до допустимої висоти - не більше 2 метрів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15 червня 2022 року № 2872/2873/20-27/2326-2333/22-27 підтверджується те, що фактичні розміри новозбудованих споруд на АДРЕСА_1 мають відхилення від розмірів, які вказані в дозволах на будівництво першого поверху підсобного приміщення; під час будівництва частини житлового будинку та при будівництві переходу зі старого будинку до новозбудованої частини були порушені будівельні норми і правила, зокрема: будівництво було проведено по межі земельної ділянки, що суперечить ДБН; ураховуючи порушення при будівництві двоповерхової прибудови з горищним поверхом, що розташована занадто близько до будинку АДРЕСА_1 , виникли порушення санітарних норм, оскільки утворився замкнутий простір із недостатньою вентиляцією та інсоляцією, що також суперечить ДБН; проєктна документація на будівництво споруд у домоволодінні АДРЕСА_1 не погоджена з органами пожежного нагляду; огорожа влаштована із порушенням вимог щодо висоти, оскільки перевищує допустимі норми; конструкція димоходу відповідає вимогам ДБН.

Районний суд урахував, що експертом не виявлено негативного впливу будівель, які розташовані у домоволодінні АДРЕСА_1 на технічний стан будівель, що розташовані у домоволодінні АДРЕСА_1 , оскільки вказаний будинок утеплений та має бетонну відмостку. Разом із тим, порушення ДБН при будівництві споруд на земельній ділянці АДРЕСА_1 мають безпосередній зв`язок із негативними наслідками, що утворилися на території домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме, утворення замкнутого простору із недостатньою вентиляцією та інсоляцією, що є порушенням ДБН.

Посилаючись на положення статті 391 Цивільного кодексу України та норми ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивачки про зобов`язання відповідача демонтувати надбудову та веранду у домоволодінні останнього та привести висоту огорожі між домоволодіннями відповідно до допустимої висоти, не більше 2 метрів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2025 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами порушення своїх прав здійсненим відповідачем будівництвом, оскільки у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15 червня 2022 року № 2872/2873/20-27/2326-2333/22-27 експертом дійсно встановлено порушення ДБН та санітарних норм при здійсненні відповідачем спірного будівництва, проте зазначений висновок у жодному з його пунктів не вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням технічного стану її житла, появою тріщин у стінах її будинку, а також появою плісняви та грибка, про що зазначає позивачка, зі збудованими відповідачем приміщеннями та огорожею.

Апеляційний суд вказав, що саме по собі відхилення від проєктної документації, порушення будівельних норм, санітарних та протипожежних правил, які не носять характер істотних, не доводять порушення саме суб`єктивного цивільного права позивачки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Суворова С. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Корпивницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У листопаді 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Суворовою С. М., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2025 року клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення; відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції, роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У листопаді 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Суворовою С. М., мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Вказує, що відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Проте внаслідок будівництва відповідачем у 2004 році двоповерхової будівлі літ. «А1», веранди літ. «а1», переходу зі старого будинку до новозбудованої частини житлового будинку першого поверху (літ. А-3) та інших об`єктів, права позивачки були порушені, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15 червня 2022 року № 2872/2873/20-27/2326-2333/22-27.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Суворова С. М., вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 367/7905/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник вказує порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, постанова апеляційного суду оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чобан Р. А., подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи викладені у касаційній скарзі є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1997 року, посвідченим державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Медяник О. В. за реєстровим № 2-570, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 24).

Згідно з договором купівлі-продажу від 07 серпня 1998 року, посвідченим приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Соломоненко В. В. за реєстровим № 1873, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 придбав 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 25).

Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 16 серпня 2004 року № 886 присвоєно поштову адресу домоволодінню ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 26).

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 0,0263 га, кадастровий номер 3510900000:50:067:0008, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 03 січня 2012 року (том 1, а. с. 27).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 січня 20212 року ОСОБА_2 є власником присадибної земельної ділянки, площею 0,0266 га, кадастровий номер 3510900000:50:067:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 28).

ОСОБА_2 отримав дозвіл на будівництво підсобних приміщень до існуючого будинку на АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 29 квітня 1999 року № 466, дозволом на виконання будівельних робіт від 08 квітня 2004 року. Будівельні роботи були проведені, що підтверджується актом готовності об`єкту до експлуатації від 08 лютого 2005 року (том 1, а. с.29-34).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок належний ОСОБА_1 , на території її домоволодіння розміщено: житловий будинок, гараж, сарай, літня кухня, огорожа, мощення, каналізація та прибудова (том 1, а. с. 35-38).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок належний ОСОБА_2 , на території його домоволодіння розміщено: житловий будинок, частина житлового будинку, веранда, ганок, підвал, сарай, огорожа, мощення (том 1, а. с. 110-113).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 26 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди відмовлено (справа № 22-3097-2006) (том 1, а. с. 114-115).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 березня 2013 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будівництва самочинним, його знесення, відшкодування моральної шкоди змінено в частині стягнення моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн моральної шкоди і 128 50 грн судових витрат (том 1, а. с. 41-44).

Листом інспекції ДАБК у Кіровоградській області від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 роз`яснено, що будівельні робіт у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , завершені у 2004 році; актом готовності від 18 лютого 2005 року, підписаним посадовими особами та скріпленим печаткою відділу архітектури та містобудування Світловодської міської ради Кіровоградської області об`єкт було введено в експлуатацію; інспекція розпочала виконувати функції державного архітектурно-будівельного контролю з 01 січня 2008 року та не є правонаступником органів державного архітектурно-будівельного контролю, які діяли при органах місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій, а тому не наділена повноваженнями надавати будь-яку оцінку рішенням, діям таких органів та їх посадових осіб. Зазначено, що інспекція не має правових підстав для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті, який звершений будівництвом та прийнятий до експлуатації майже десять років тому, а тому порушені заявницею питання можуть бути вирішені у судовому порядку (том 1, а. с. 45).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2015 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 09 жовтня 2008 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (том 1, а. с. 118-119).

У висновку експерта за результатами проведеннясудової будівельно-технічної експертизи від 15 червня 2022 року № 2872/2873/20-27/2326-2333/22-27 встановлено, що фактичні розміри новозбудованих споруд на АДРЕСА_1 мають відхилення від розмірів, які вказані в дозволах на будівництво першого поверху підсобного приміщення; під час будівництва частини житлового будинку та при будівництві переходу зі старого будинку до новозбудованої частини були порушені будівельні норми і правила, зокрема: будівництво було проведено по межі земельної ділянки, що суперечить ДБН; ураховуючи порушення при будівництві двоповерхової прибудови з горищним поверхом, що розташована занадто близько до будинку АДРЕСА_1 , виникли порушення санітарних норм, оскільки утворився замкнутий простір із недостатньою вентиляцією та інсоляцією, що також суперечить ДБН; проєктна документація на будівництво споруд у домоволодінні АДРЕСА_1 не погоджена з органами пожежного нагляду; огорожа влаштована із порушенням вимог щодо висоти, оскільки перевищує допустимі норми; конструкція димоходу відповідає вимогам ДБН.

Експертом не виявлено негативного впливу будівель, що розташовані у домоволодінні АДРЕСА_1 на технічний стан будівель, які розташовані у домоволодінні АДРЕСА_1 , оскільки вказаний будинок утеплений та має бетонну відмостку. Разом із тим, порушення ДБН при будівництві споруд на земельній ділянці АДРЕСА_1 мають безпосередній зв`язок із негативними наслідками, що утворились на території домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме утворення замкнутого простору з недостатньою вентиляцією та інсоляцією, що є порушенням ДБН (том 3, а. с. 41-81).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Суворовою С. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19)).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У частинах першій та другій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (частина четверта статті 357 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачка, звертаючись до суду із цим позовом, посилалася на те, що здійснене відповідачем у 2004 році будівництво новобудови «А1», веранди «а1» та огорожі за адресою: АДРЕСА_1 , порушує її права як власника домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки виконане з порушенням ДБН та встановлених санітарних норм. Вказані порушення, на думку позивачки, впливають на технічний стан її будинку; через малу відстань між стінами її будинку та зведеною відповідачем новобудовою утворився безстічний майданчик, внаслідок чого опади безперешкодно попадають під стіни її будинку, спричиняючи тріщини; відсутність достатньої вентиляції та інсоляції, у тому числі, через встановлення відповідачем огорожі, призводить до утворення плісняви та грибка.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, висновок експерта за результатами проведеннясудової будівельно-технічної експертизи від 15 червня 2022 року № 2872/2873/20-27/2326-2333/22-27, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою порушення її прав здійсненням відповідачем спірного будівництва надбудови та веранди у його домоволодінні.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що самі по собі відхилення від проєктної документації, порушення будівельних норм, санітарних та протипожежних правил, які до того ж не носять характер істотних, не доводять порушення прав позивачки здійсненим відповідачем будівництвом.

Отже, апеляційний суд, установивши, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що її право порушене відповідачем, а також доказів, які б беззаперечно вказували на наявність причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням технічного стану її житла, появою тріщин у стінах її будинку, а також появою плісняви та грибка, про що вона зазначає, зі збудованими відповідачем приміщеннями та огорожею, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд надав неправильну оцінку результатам проведеної експертизи є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції належно оцінивши доводи та надані сторонами докази, у тому числі зазначений висновок експертизи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 відповідачем у спірних правовідносинах.

Доводи ОСОБА_1 у поданій нею касаційній скарзі щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 367/7905/18, є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили із конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи заявника фактично, зводяться до незгоди з оцінкою апеляційним судом доказів у справі, неправильним, на її думку, встановленням обставин справи, що не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки є переоцінкою Верховним Судом доказів, яка на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційний суд належно дослідив всі зібрані у справі докази та надав їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Суворовою Світланою Миколаївною, залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник