Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №475/782/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/782/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.09.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Кривенко О.В.,

за участі секретаря: Маташнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу через неявку сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від її імені адвокатом Глушич Інною Іванівною до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи (ВПО): АДРЕСА_1 , через представника звернулася до суду з позовом до відповідача Хупацарія Інвера та просила розірвати шлюб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.02.2013 позивачка ОСОБА_1 уклали шлюб з Хупацарія Інвера (громадянином Грузії), який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Сторони не мають спільних дітей та спільного майна, яке потребує поділу.

Одруження з відповідачем виявилося невдалим: з різних причин та поглядів на життя, між ними постійно виникали непорозуміння та сварки. З червня 2013 року подружжя припинило спільне проживання, ведення господарства та не підтримують жодних шлюбних відносин. За час окремого проживання позивачка створила нову сім“ю та проживає однією сім“єю з іншим чоловіком.

Ухвалою суду від 23.06.2026 позовна заява прийнята та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник — адвокат Глушич І.І. в судове засідання не з“явилися, представник позивача — адвокат Глушич І.І. надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, надання строку для примирення позивач не потребує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У судове засідання, відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подавав.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність відповідача, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за останнім відомим місцем реєстрації місця проживання (ч.9 ст. 28 ЦПК), про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив, позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів..

Судом встановлено, що 09 лютого 2013 Хупацарія Інвер, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин Грузії та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянкою України, уклали шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис № 38, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1

Прізвище після реєстрації шлюбу чоловік та дружина не змінювали.

З досліджених матеріалів цивільної справи судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 — ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого зазначені — ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, уродженкою села Комар, Великоновосілківського району донецької області та згідно довідки від 11.09.2024 №4816-7002116210 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Грузії, уродженця міста Зугділі.

В позовній заяві позивачка зазначила місце проживання відповідача АДРЕСА_1

Згідно відповідь з ЦНАП Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, відповідно до якої відповідач Хупацарія Інвер на території Прибузької ТГ на зареєстрований та не проживає.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 09.01.1995 у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство та компетентні установи Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було на момент подання заяви. Якщо подружжя має місце проживання на території другої Договірної Сторони, компетентні також установи цієї Договірної Сторони.

Якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони, і один з них проживає на території однієї, а другий - на території другої Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.

Оскільки судом не встановлено зареєстроване місце проживання відповідача громадянина Грузії ані на території України, ані на території Грузії, проте встановлено місце проживання позивача громадянки України, суд дійшов висновку про можливість застосування законодавства України.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Відповідно до частин 3, 4 статті 56 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997). Так, відповідно до статті 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, стаття 5 Протоколу №7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З пояснень позивача та позовної заяви слідує, що після фактичного припинення сторонами шлюбних стосунків подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача так, як позивачка створила нову сім“ю та проживає однією сім“єю з іншим чоловіком та має від нього дитину.

Відповідачем зазначені обставини не заперечувалися.

За змістом встановлених судом обставин, фактично сторони припинили шлюбні стосунки, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Спору про поділ майна між сторонами у цій справі немає.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно статті 112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, примирення між подружжям є неможливим, оскільки позивач наполягає на його розірванні, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, за таких обставин по справі суд приходить до висновку, що сім`я сторін розпалась і зберегти її неможливо, а подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 статті 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України.

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на сторону відповідача.

Враховуючи, що позивач просить залишити судові витрати за ним, судові витрати понесені позивачем з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зугділі, громадянина Грузії та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженки с. Комар Великоновосілківського району Донецької області, громадянки України 09 лютого 2013 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №38.

Заочне рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо протягом цього строку не буде подана заява про його перегляд відповідачем або апеляційна скарга позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду після набрання ним законної сили направити до Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко