Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №362/7517/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 362/7517/23

провадження № 61-13853св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Державне житлово-експлуатаційне підприємство «Дослідницьке»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду

з позовом до Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» (далі - ДЖЕП «Дослідницьке») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків слюсарем-сантехніком каналізаційних мереж ДЖЕП «Дослідницьке» ОСОБА_4 стався нещасний випадок, що призвів до його смерті.

ОСОБА_1 є сином загиблого, ОСОБА_2 - дружиною.

Позивачі уважали, що нещасний випадок стався у зв`язку із незадовільним функціонуванням системи управління охороною праці та неякісним проведенням інструктажу з охорони праці.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили стягнути з ДЖЕП «Дослідницьке» на їх користь моральну шкоду в розмірі по 500 000,00 грн кожному.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнено з ДЖЕП «Дослідницьке» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Стягнено з ДЖЕП «Дослідницьке» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду

в розмірі 500 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності

та обґрунтованості, оскільки позивачі зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 та позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки батька і чоловіка у подальшому житті. Суд першої інстанції уважав обґрунтованим розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, по 500 000,00 грн кожному позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ДЖЕП «Дослідницьке» задоволено частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року змінено в частині розміру моральної шкоди.

Стягнено з ДЖЕП «Дослідницьке» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн.

Стягнено з ДЖЕП «Дослідницьке» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду

в розмірі 150 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, апеляційний суд, врахувавши факт вини відповідача у нещасному випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю ОСОБА_4 , що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, уважав обґрунтованим розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, по

150 000,00 грн кожному позивачу.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року стягнено з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ДЖЕП «Дослідницьке» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 695,65 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що при ухваленні постанови від 01 жовтня 2025 року апеляційний суд не вирішив питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

05 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року

в частині зменшення розміру моральної шкоди та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня

2025 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно обмежив право позивачів на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю близької людини. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань сина

і дружини загиблого.

Інші аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Васильківського міськрайонного суду Київської області.

16 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Актом від 05 жовтня 2023 року спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 07 серпня 2023 року о 09:00 год, нещасний випадок із слюсарем-сантехніком каналізаційних мереж ОСОБА_4 ДЖЕП «Дослідницьке» визнано пов`язаним з виробництвом як такий, що підпадає під дію підпункту 1 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року

№ 337.

Згідно з наданими поясненнями підсобних робітників ОСОБА_5

і ОСОБА_6 , прибувши на місце виконання робіт за адресою:

АДРЕСА_1 , вони побачили відкритий люк каналізаційного колодязя № 2, опущену в нього на дно металеву драбину, а також слюсарів-сантехніків каналізаційних мереж ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та страхувальну мотузку, яка лежала біля каналізаційного колодязя № 2.

ОСОБА_7 був одягнений у костюм хімзахисту, і він без будь-яких пояснень для підсобних робітників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по драбині спустився

в колодязь, без засобів захисту (противогазу шлангового, страхувального пояса і мотузки).

ОСОБА_4 залишився на поверхні біля колодязя, притримуючи драбину. Після спуску на дно колодязя ОСОБА_7 стало погано, внаслідок чого він почав втрачати свідомість. ОСОБА_4 , без яких-небудь засобів захисту, негайно спустився по драбині на поміч ОСОБА_7 , але йому також стало зле і він втратив свідомість.

У судовому засіданні 16 жовтня 2024 року суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_6 (підсобний працівник), ОСОБА_8 (головний інженер), ОСОБА_5 (підсобний працівник), які підтвердили обставини, викладені в акті від 05 жовтня 2023 року.

Свідки підтвердили, що ОСОБА_4 , маючи на меті надати допомогу ОСОБА_7 , знехтував можливістю власного отруєння та не скористався засобами індивідуального захисту (противогазу шлангового, страхувального пояса).

Згідно з відповіддю Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП

в Київській області від 29 травня 2023 року за фактом смерті ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження № 12023111030003818 від 07 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 272 КК України.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,

а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників

у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Разом з тим постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

Встановивши факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах

з відповідачем, а також те, що нещасний випадок, який стався

з ОСОБА_4 під час виконання службових обов`язків та внаслідок якого він помер, пов`язаний з виробництвом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про покладення на ДЖЕП «Дослідницьке» обов`язку з відшкодування позивачам як сину і дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника моральної шкоди з підстав, визначених

статтею 1167 ЦК України.

Аргументів щодо незгоди з цим висновком у касаційній скарзі немає.

Надаючи оцінку розміру стягненої моральної шкоди, Верховний Суд враховує таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі

№ 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталим і підлягає визначенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_4 знехтував можливістю власного отруєння та не скористався засобами індивідуального захисту (противогазу шлангового, страху вального поясу), правильно визначив характер спірних правовідносин, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, яких зазнали позивачі у зв`язку зі смертю близької людини, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення

з відповідача на користь позивачів по 150 000,00 грн моральної шкоди кожному.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Київського апеляційного суду від 01 жовтня

2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська