Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №682/912/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 682/912/25

провадження № 61-11632св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області

від 30 травня 2025 року під головуванням судді Маршал І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року у складі колегії суддів:

Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права на отримання грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- встановити факт її перебування на повному утриманні сина ОСОБА_3 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання у населеному пункті Старомайорське Донецької області;

- визнати за нею право на отримання грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінетів Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, внаслідок зникнення безвісти її сина ОСОБА_3 .

2. Позов обґрунтовувала тим, що в квітні 2023 року її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобілізовано до лав ЗСУ. Військову службу він проходив у

в/ч НОМЕР_1 на посаді штаб-сержанта.

3. Відповідно до сповіщення від 11 травня 2024 року ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 05 год 00 хв. зник безвісти під час виконання бойового завдання у населеному пункті Старомайорське Донецької області внаслідок проведення штурмових дій окупаційними військами рф.

4. 13 травня 2024 року позивачкою через ІНФОРМАЦІЯ_4 подано до в/ч НОМЕР_1 заяву з підтверджуючими документами щодо виплати їй як особі, яка перебувала на утриманні сина, належного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення сина ОСОБА_3 у зв`язку зі зникненням його безвісти.

5. 21 жовтня 2024 року позивачка отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення про відмову в/ч НОМЕР_1 у виплаті грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням безвісти сина, оскільки не надала підтверджуючих документів щодо перебування на утриманні сина.

6. Вказану відмову позивачка вважає необґрунтованою. Вона є інвалідом ІІ групи довічно, потребує постійного стороннього догляду, отримує пенсію в розмірі

3 530,78 грн. Син щомісяця перераховував на її утримання кошти із свого грошового забезпечення від 1 000 грн до 80 000 грн і оскільки розмір її пенсії є меншим ніж прожитковий мінімум, то матеріальна допомога, яку надавав син, була основним її джерелом існування, яка витрачалася на придбання ліків, оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування тощо.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 30 травня 2025 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду

від 31 липня 2025 року, в задоволенні позову відмовив.

8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності факту перебування позивачки на утриманні свого сина - військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісти.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

9. У вересні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. Заявниця у поданій касаційній скарзі вказує на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні своїх рішень припустилися помилок у застосуванні норм матеріального права, а відтак, відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України, є підстави для скасування цих судових рішень.

11. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовували свої рішення про відмову у встановленні факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого сина відсутністю самого факту утримання. Однак заявниця переконана, що суди порушили норми матеріального права, зокрема не врахували норми статті 202 СК України, а також той факт, що вона є особою з інвалідністю II групи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

12. Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.

13. 09 жовтня 2025 року цивільна справа № 682/912/25 надійшла до Верховного Суду.

14. Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2026 року відзив Міністерства оборони України повернув заявнику без розгляду.

Фактичні обставини справи

15. Судами встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином позивачки - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 27 травня 1982 року.

16. З 31 жовтня 2004 року по 16 листопада 2017 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб між ними було розірвано рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року.

17. Від шлюбу та спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилися діти: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який на день розгляду справи судом досяг повноліття, та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка перебуває на утриманні матері ОСОБА_2 (відповідачка у справі), що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_3 та Серії

НОМЕР_4 від 08 грудня 2018 року.

18. Позивачка має ІІ групу інвалідності довічно, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК № 565367. Отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 від 05 березня 2013 року та довідкою про доходи № 9772377368426729, згідно якої у період з травня 2023 року по жовтень

2024 року отримувала пенсію, останній розмір якої складав 3 530,78 грн.

19. Відповідно до копії акта від 18 січня 2024 року обслуговуючого кооперативу вказано, що комісією проведено перевірку на встановлення фактично проживаючих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , згідно заяви від ОСОБА_1 . Зі слів сусідів в ході перевірки було встановлено, що за даною адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав за цією адресою разом із батьками з січня 2022 року по 28 квітня 2023 року, з 29 квітня

2023 року був мобілізований до ЗСУ.

20. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвали шлюб 14 серпня 2024 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_6 від 14 серпня 2024 року.

21. ОСОБА_4 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, у період до 2025 року також отримував заробітну плату і пенсію, на що вказано позивачкою в судовому засіданні.

22. Із наданої позивачкою виписки з АТ КБ «ПриватБанк» про надходження коштів на її картковий рахунок вбачається, що ОСОБА_3 здійснював грошові перекази, а саме: 09 грудня 2023 року на суму 1 000 грн, 10 січня 2024 року на суму 1 000 грн,

10 лютого 2024 року на суму 1 000 грн, 11 лютого 2024 року на суму 6 000 грн,

02 березня 2024 року на суму 70 000 грн, 13 березня 2024 року на суму 5 000 грн,

20 березня 2024 року на суму 80 000 грн, 17 квітня 2024 року на суму 60 000 грн.

23. Відповідно до сповіщення сім`ї № 1/6 від 11 травня 2024 року старший

стрілець-оператор 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , штаб-сержант ОСОБА_3 , 1982 року народження, призваний на військову службу за мобілізацією 28 квітня 2023 року був вірний присязі, виявивши стійкість та мужність стало відомо, що під час виконання бойового завдання у населеному пункті Старомайорське Донецької області, внаслідок проведення штурмових дій зі сторони окупаційних військ російської федерації, близько 05 год

00 хв. 05 травня 2024 року, зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби в зоні, що пов`язані із захистом Батьківщини.

24. 13 травня 2024 року позивачкою через ІНФОРМАЦІЯ_4 було подано заяву щодо виплати їй, як особі, яка перебувала на утриманні сина належного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення сина ОСОБА_3 , у зв`язку із зникненням його безвісти. Однак, 21 жовтня

2024 року позивачка отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 відмову у здійсненні виплати належного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку із зникненням безвісти сина, оскільки не надала підтверджуючих документів щодо перебування на повному утриманні сина.

Позиція Верховного Суду

25. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

33. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

34. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

35. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

36. Відповідно до статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі про встановлення фактів перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

37. У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами вирішувалося питання про встановлення факту перебування заявниці на повному утриманні сина

ОСОБА_3 (військовослужбовця) та визнання за нею права на отримання грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінетів Міністрів України

від 30 листопада 2016 року № 884, внаслідок зникнення безвісти її сина

ОСОБА_3 .

38. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

39. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

40. Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

41. У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

42. Відповідно до абзацу першого, третього частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше, ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

43. Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

44. У цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку).

45. Відповідно до пункту 3 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

46. Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

47. Таким чином, особам, які перебувають на утриманні безвісно відсутніх військовослужбовців, передбачено право на виплату грошового забезпечення.

48. Колегія суддів звертає увагу, що виплата грошового забезпечення сім`ям безвісно відсутніх військовослужбовців як і виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовців відносяться до юридичних засобів соціального захисту, право на який виникає, крім іншого, за умови підтвердження перебування фізичних осіб на утриманні військовослужбовців.

49. Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні незалежно від того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту.

50. На підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

51. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

52. За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

53. Суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо встановлення факту перебування на повному утриманні зниклого безвісти сина ОСОБА_3 та визнання за нею права на отримання його грошового забезпечення.

54. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, обов`язок доказування лежить на позивачу. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих первинних доказів, які б беззаперечно підтверджували, що допомога від сина була для неї постійним і основним джерелом засобу до існування.

55. Судами встановлено, що заявниця є самостійним отримувачем доходу - пенсії по інвалідності ІІ групи в розмірі 3 256 грн. Крім того, у період до зникнення сина вона проживала та вела спільний побут зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , який продовжує проживати за тією ж адресою і після розірвання шлюбу, що спростовує твердження про перебування позивачки на виключному та повному утриманні військовослужбовця.

56. Також судами належним чином оцінено докази (зокрема, акт кооперативу

від 18 січня 2024 року) та встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 не проживав постійно з батьками. Він мав власну квартиру за адресою:

АДРЕСА_2 , де проживав самостійно. Це виключає факт ведення спільного господарства та перебування позивачки на його утриманні.

57. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 не є належними та достатніми доказами перебування її на утриманні сина. Як установили суди, сама позивачка під час розгляду справи підтвердила існування домовленості з

ОСОБА_3 , згідно з якою він перераховував кошти не для її забезпечення, а з метою їх накопичення та збереження шляхом купівлі валюти. Таким чином, зазначені фінансові операції свідчать про заощадження коштів самого військовослужбовця, а не про те, що фінансова допомога сина була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до існування у розумінні вимог чинного законодавства. При цьому суд обґрунтовано вказав, що у справі відсутні докази надання фінансової допомоги чи утримання матері сином в період з лютого 2022 року по листопад 2023 року.

58. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій норм статті 202 СК України та наявності у заявниці статусу особи з інвалідністю ІІ групи, з огляду на таке.

59. Стаття 202 СК України регулює обов`язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (аліментні зобов`язання). Проте сам по собі факт наявності права на утримання в силу закону або статус особи з інвалідністю не тотожний фактичному перебуванню на повному утриманні військовослужбовця у розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 884.

60. Для виникнення права на грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця визначальним є надання належних доказів того, що фінансова допомога сина була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці. Наявність у ОСОБА_1 власного доходу (пенсії) та її спільне проживання й ведення побуту з чоловіком (навіть після розірвання шлюбу) повністю спростовують стан її повної фінансової залежності від сина.

61. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

63. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

64. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

65. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Щодо клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції

66. У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить проводити розгляд справи в режимі відеоконференції за її участі та її адвоката

Люблінського О. Ф.

67. За змістом частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

68. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

69. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

70. Отже, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

71. Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

72. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

73. Частиною першою статті 401 ЦПК України передбачено, що попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

74. Оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області

від 30 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров