Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №824/46/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 824/46/25

провадження № 61-6048ав26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Тримайло В. М.,

учасники справи:

заявники: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислав Геннадійович, компанія HIMBALT TRADE OU(Естонська Республіка),

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ ДИСТРИБЮШН» (Україна),

заінтересовані особи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

представників компанії HIMBALT TRADE OU - Ваги Ю. В.,

представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - Кругленка М. С. ,

представника ОСОБА_3 - Охріменка О. О. ,

представника ОСОБА_2 - Пономаренка В. І. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кругленко Микола Сергійович, ОСОБА_3 та компанії HIMBALT TRADE OU(Естонська Республіка), в інтересах якої діє адвокат Вага Юлія Вікторівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у складі судді Яворського М. А. у справі за заявами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича та заявою компанії HIMBALT TRADE OU про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 824/46/25 за заявою компанії HIMBALT TRADE OU про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року № 342/2024 за позовом компанії HIMBALT TRADE OU (Естонська Республіка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ ДИСТРИБЮШН» (Україна) про стягнення 119 197,11 доларів США, у тому числі 98 936,00 доларів США основного боргу, 16 162,55 доларів США пені, 4 098,56 доларів США трьох відсотків річних, а також арбітражного збору і послуг адвоката,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко В. Г. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 824/46/25, у якій просив у рахунок часткового задоволення вимог стягувача компанії HIMBALT TRADE OU до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ ДИСТРИБЮШН» (Україна) (далі - ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН») у розмірі 124 617,42 дол. США, 1 000,00 євро та 1 514,00 грн відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 824/46/25, якою визнано рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024, а також для покриття виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрат виконавчого провадження, звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 753 035,00 грн, які становлять заборгованість Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Заяву обґрунтовано тим, що грошові кошти на банківських рахунках боржника відсутні, інше майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Зокрема, у боржника відсутні об`єкти нерухомого майна та транспортні засоби, а також встановлено, що ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» фактично не перебуває за місцем державної реєстрації, яка є адресою масової реєстрації юридичних осіб.

Із банківських виписок боржника відомо, що протягом 2025 року ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» перерахувало на користь ФОП ОСОБА_1 753 035,00 грн як попередню оплату за товар.

Приватний виконавець направив ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» запити щодо надання договорів поставки, видаткових та податкових накладних, а також інших документів, які підтверджують факт поставки товару, однак відповіді на зазначені запити не надійшли.

Крім того, від директора ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» Ільєнка В. І. отримано інформацію про перелік товарів, поставлених на користь товариства протягом 2023-2025 років, із якої, за твердженням заявника, убачається, що ФОП ОСОБА_1 поставку будь-якого товару на користь товариства не здійснював.

Посилаючись на наведені обставини, приватний виконавець вважав, що ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повернути ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» 753 035,00 грн, які були отримані ним як попередня оплата за товар та, на переконання заявника, утримуються без достатньої правової підстави.

Також заявник зазначив, що 30 жовтня 2025 року направив на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу про повернення вказаних коштів, однак відповіді на неї не отримав, а грошові кошти повернуті не були.

У грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко В. Г. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 824/46/25, у якій просив у рахунок часткового задоволення вимог стягувача компанії HIMBALT TRADE OU до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» у розмірі 124 617,42 дол. США, 1 000,00 євро та 1 514,00 грн відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 824/46/25, якою визнано рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024, а також для покриття виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрат виконавчого провадження, звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 8 337 556,00 грн, які становлять заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до документів, наданих у межах виконавчого провадження, ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» протягом 2021-2023 років надало ОСОБА_2 фінансову допомогу на загальну суму 12 374 394,00 грн, з яких повернуто 4 036 838,00 грн.

Приватний виконавець зазначав, що під час надання фінансової допомоги ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» у призначенні платежів зазначало посилання на конкретні договори фінансової допомоги, а при частковому поверненні коштів ОСОБА_2 також посилалася на відповідні договори, на підставі яких отримувала грошові кошти.

На думку заявника, строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми фінансової допомоги настав та становить 12 місяців, оскільки відповідно до фінансової звітності ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» за 2022-2024 роки заборгованість ОСОБА_2 за наданою фінансовою допомогою віднесено до категорії «Інша поточна дебіторська заборгованість».

З огляду на викладене приватний виконавець вважав, що залишок заборгованості в розмірі 8 337 556,00 грн, який обліковувався станом на кінець 2024 року, мав бути повернутий ОСОБА_2 протягом 12 місяців з дати складання відповідної фінансової звітності, тобто до кінця 2025 року.

Також приватний виконавець зазначав, що 07 жовтня 2025 року направив ОСОБА_2 та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» запити з метою з`ясування актуальності вказаної заборгованості та надання доказів її погашення, однак відповіді на ці запити не надійшло.

У лютому 2026 року компанія HIMBALT TRADE OU звернулася до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 824/46/25, у якій просила у рахунок часткового задоволення вимог стягувача компанії HIMBALT TRADE OU до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» у розмірі 124 617,42 дол. США, 1 000,00 євро та 1 514,00 грн відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 824/46/25, якою визнано рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024, а також для покриття виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрат виконавчого провадження, звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 508 109,00 грн, які становлять заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Заяву обґрунтовано тим, що з наявних у виконавчому провадженні банківських виписок боржника відомо, що ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» перерахувало на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у загальному розмірі 508 109,00 грн.

Крім того, із матеріалів виконавчого провадження, зокрема відомостей про товари, поставлені на користь ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» протягом 2023-2025 років, які були надані приватному виконавцю чинним учасником та керівником товариства Ільєнком В. І., відомо, що ФОП ОСОБА_3 поставку товарів на користь ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» не здійснювала.

ОСОБА_3 була зареєстрована як ФОП 09 липня 2024 року, а 27 січня 2025 року підприємницьку діяльність припинила. На думку заявника, короткотривалість здійснення підприємницької діяльності може свідчити про відсутність реальної господарської діяльності.

Крім того, 15 жовтня 2025 року приватний виконавець Татарченко В. Г. направив ОСОБА_3 запит щодо надання пояснень стосовно поставки товарів, оплата за які була здійснена ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», а також направив аналогічний запит до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» щодо характеру правовідносин із ФОП ОСОБА_3 , однак відповіді на вказані запити не надійшло.

Також 16 лютого 2026 року на номер телефону, адресу електронної пошти та поштову адресу ОСОБА_3 , які зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру, були направлені адвокатські запити щодо надання пояснень стосовно спірної заборгованості, однак відповіді на них отримано не було.

Посилаючись на наведені обставини, компанія HIMBALT TRADE OU вважала, що ОСОБА_3 зобов`язана на підставі статті 1212 ЦК України повернути ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» 508 109,00 грн, які були отримані як оплата (попередня оплата) за товар та, на думку заявника, утримуються без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене заявник вважав, що ОСОБА_3 є боржником ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» у розмірі 508 109,00 грн.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 квітня 2026 року заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка В. Г. та компанії HIMBALT TRADE OU про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 824/46/25, задовольнив частково.

У рахунок часткового задоволення вимог стягувача компанії HIMBALT TRADE OU до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» у розмірі 124 617,42 дол. США, 1 000,00 євро та 1 514,00 грн відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 824/46/25, якою визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024, а також для покриття виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення та витрат виконавчого провадження, звернув стягнення на грошові кошти у розмірі 753 035,00 грн, які становлять заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

У рахунок часткового задоволення вимог стягувача компанії HIMBALT TRADE OU до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» у розмірі 124 617,42 дол. США, 1 000,00 євро та 1 514,00 грн відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 824/46/25, якою визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024, а також для покриття виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення та витрат виконавчого провадження, звернув стягнення на грошові кошти у розмірі 508 109,00 грн, які становлять заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

У задоволенні решти вимог заяв приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка В. Г. та компанії HIMBALT TRADE OU відмовив.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) свідчить про те, що спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти), яке належить боржнику від інших осіб, запроваджений законодавцем з метою забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного та повного виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Положення наведених норм права не мають імперативного характеру та передбачають здійснення судом дискреційних повноважень під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні відповідної заяви.

Під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, предметом судового дослідження відповідно до статті 440 ЦПК України є встановлення факту існування заборгованості, який має підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема судовим рішенням, що набрало законної сили, або доказами безспірності відповідного зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення заяви приватного виконавця щодо звернення стягнення на грошові кошти, ОСОБА_2 надала копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги та документи, що підтверджують перерахування коштів.

Суд установив, що відповідно до умов укладених договорів строк користування фінансовою допомогою становив 10 років з моменту фактичного отримання коштів отримувачем. Із поданих платіжних документів відомо, що перерахування грошових коштів здійснювалося протягом 2022-2024 років.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язань ОСОБА_2 не настав, а тому підстави для звернення стягнення на належні їй грошові кошти відсутні.

Водночас, заперечуючи проти заяви приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилалися на існування між ними та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» договірних відносин поставки та стверджували, що умови договорів були виконані належним чином, а взаємні розрахунки підтверджуються актами звірки.

Разом із тим суд установив, що відповідно до відповіді директора ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» Ільєнка В. І. від 20 жовтня 2025 року, наданої на запит приватного виконавця, із відомостей про закупівлю та реалізацію товарів за 2023-2025 роки відомо, що поставки товарів від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» не здійснювалися.

Урахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяв приватного виконавця та компанії HIMBALT TRADE OU і вважав наявними правові підстави для звернення стягнення на грошові кошти, які становлять заборгованість ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг

У травні 2026 року ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кругленко М. С., та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду апеляційні скарги, у яких просять скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині задоволення вимог про звернення стягнення на грошові кошти та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідних вимог.

Апеляційні скарги ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обґрунтовують тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов висновків, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також порушив норми процесуального права.

Заявники зазначають, що суд, правильно визначивши предмет доказування у справі як встановлення факту наявності безспірної заборгованості особи перед боржником у розумінні статті 440 ЦПК України, всупереч власним висновкам поклав в основу оскаржуваної ухвали лист-відповідь директора ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» Ільєнка В. І. на запит приватного виконавця, який, на їхню думку, не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України та не підтверджує наявності безспірної заборгованості перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Посилаються на те, що ні приватний виконавець, ні представники компанії HIMBALT TRADE OU не надали договорів, накладних, актів чи інших первинних документів, які б у сукупності підтверджували наявність заборгованості заявників перед боржником. Також у матеріалах справи відсутні судові рішення, які б підтверджували існування відповідної заборгованості.

Заявники також зазначають, що банківські виписки, на які посилалися приватний виконавець та представник стягувача, лише підтверджують факт здійснення ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» оплат за товар, однак не підтверджують наявності заборгованості перед боржником. Крім того, суд не надав належної оцінки поданим заявниками актам звірки взаєморозрахунків, у яких зазначено про відсутність заборгованості сторін, а також не навів мотивів відхилення цих доказів.

Також заявники наголошують, що доводи приватного виконавця та представника стягувача фактично зводяться до тверджень про безпідставне набуття та утримання грошових коштів, що свідчить про існування спору щодо права, який не може вирішуватися в межах процедури, передбаченої статтею 440 ЦПК України, а підлягає вирішенню в окремому позовному провадженні. На їхню думку, у межах розгляду заяви про звернення стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед боржником, суд повинен перевіряти виключно наявність безспірної заборгованості, підтвердженої належними та допустимими доказами, тоді як у цій справі такі докази відсутні.

З огляду на наведене заявники вважають висновки суду про наявність підстав для звернення стягнення на грошові кошти необґрунтованими та просять оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні заяв.

У травні 2026 року компанія HIMBALT TRADE OU, в інтересах якої діє адвокат Вага Ю. В., також подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 8 337 556,00 грн, які становлять заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення відповідних вимог, а в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Апеляційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_2 , неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінив наявні у справі докази та безпідставно взяв до уваги подані ОСОБА_2 договори поворотної фінансової допомоги.

Заявник зазначає, що договори поворотної фінансової допомоги були подані ОСОБА_2 із пропуском процесуального строку, оскільки не додавалися до відзиву від 16 січня 2026 року та не були заявлені як докази, які неможливо подати своєчасно. На думку заявника, будь-які об`єктивні причини неподання цих доказів у встановлений строк належними доказами не підтверджені, а тому підстави для їх прийняття судом були відсутні.

Також заявник посилається на суперечливість поведінки ОСОБА_2 , яка у відзиві від 16 січня 2026 року фактично заперечувала отримання поворотної фінансової допомоги та наявність будь-якої заборгованості перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», ставила під сумнів достовірність банківських виписок і вказувала на відсутність договорів фінансової допомоги, тоді як згодом подала до суду копії відповідних договорів із протилежною за змістом правовою позицією. На думку заявника, така поведінка суперечить принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки («venire contra factum proprium»), сформованій у практиці Верховного Суду.

Крім того, заявник вважає, що умови поданих договорів поворотної фінансової допомоги є нетиповими для правовідносин позики, оскільки передбачають строк користування коштами протягом 10 років та фактичну можливість прощення боргу за ініціативою позичальника, що, на переконання заявника, свідчить про штучний характер таких договорів та їх створення після відкриття провадження у справі з метою недопущення звернення стягнення на кошти ОСОБА_2 .

Заявник також посилається на те, що факт отримання ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги підтверджується банківськими виписками, а строк повернення відповідної заборгованості є таким, що настав, оскільки у фінансовій звітності ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» за 2022-2024 роки відповідна дебіторська заборгованість відображалася як «інша поточна дебіторська заборгованість» у складі оборотних активів, а не як довгострокова заборгованість. На думку заявника, це свідчить про те, що така заборгованість підлягала погашенню протягом дванадцяти місяців з дати складання фінансової звітності, а отже строк її повернення настав не пізніше кінця 2025 року.

Крім того, заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування оригіналів договорів фінансової допомоги та призначення технічної експертизи документів для встановлення давності їх виготовлення. У зв`язку з цим заявник просить суд апеляційної інстанції витребувати оригінали відповідних договорів, викликати для надання пояснень ОСОБА_2 та представника ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», а також призначити технічну експертизу документів.

Аргументи інших учасників справи

У травні 2026 року компанія HIMBALT TRADE OU, в інтересах якої діє адвокат Вага Ю. В., подала відзиви на апеляційні скарги ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у яких просила залишити ці скарги без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині задоволених вимог заяв є законною та обґрунтованою, постановлена відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

У липні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко В. І., також подала відзив на апеляційну скаргу компанія HIMBALT TRADE OU, у якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмовлених вимог заяв є законною та обґрунтованою.

Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 05 травня 2026 рокувідкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 та витребував матеріали справи з Київського апеляційного суду.

Верховний Суд ухвалами від 25 травня 2026 рокувідкрив апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та компанії HIMBALT TRADE OU.

28 травня 2026 року матеріали справи № 824/46/25 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2026 року закінчив підготовчі дії у справі та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко В. Г. та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» не з`явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник компанії HIMBALT TRADE OU адвокат Вага Ю. В., представник ФОП ОСОБА_1 адвокат Кругленко М. С. та представник ОСОБА_3 адвокат Охріменко О. О. у судовому засіданні підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у них.

Представник ОСОБА_2 адвокат Пономаренко В. І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги компанії HIMBALT TRADE OU та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на грошові кошти, що становлять заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», - без змін.

Фактичні обставини справи

Київський апеляційний суд ухвалою від 30 червня 2025 року задовольнив заяву компанії HIMBALT TRADE OU, подану адвокатом Вагою Ю. В., про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у складі одноособового арбітра Захарченко Т. В. від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024 за позовом компанії HIMBALT TRADE OU до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» про стягнення 119 197,11 дол. США, з яких: 98 936,00 дол. США - основний борг, 16 162,55 дол. США - пеня, 4 098,56 дол. США - три проценти річних, а також витрат на сплату арбітражного збору та правничу допомогу. Визнав та надав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 березня 2025 року у справі № 342/2024.

На виконання зазначеного рішення Київський апеляційний суд видав виконавчий лист, відповідно до якого з ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» на користь компанії HIMBALT TRADE OU підлягають стягненню 98 936,00 дол. США основного боргу, 16 162,55 дол. США пені, 4 098,56 дол. США трьох процентів річних, 5 420,31 дол. США витрат на оплату арбітражного збору, а всього 124 617,42 дол. США, а також 1 000,00 євро витрат на правничу допомогу та 1 514,00 грн судового збору.

12 вересня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко В. Г. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 824/46/25, виданого 09 вересня 2025 року Київським апеляційним судом.

Цього ж дня, 12 вересня 2025 року, приватний виконавець направив запити № 6365 до АТ «ПУМБ», АТ «УкрСиббанк», АТ «ОТП Банк» та інших банківських установ щодо надання інформації, яка становить банківську таємницю, зокрема про наявність та стан рахунків і електронних гаманців ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» (том 1, а. с. 18, 19).

13 жовтня 2025 року приватний виконавець направив до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» запит, у якому просив надати інформацію про всі поставки товарів на користь третіх осіб, здійснені ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» за період з 01 січня 2021 року, а також про всі поставки (закупівлі) товарів на користь товариства від третіх осіб за цей же період.

15 жовтня 2025 року приватний виконавець направив ФОП ОСОБА_1 запит про надання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують поставку товару на користь ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», зокрема договорів, видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також акта звірки взаєморозрахунків за період із 01 січня 2024 року. Крім того, приватний виконавець просив у разі відсутності поставки товару та підтвердження наявності боргу повернути кошти на рахунок ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» (том 2, а. с. 52).

Також 15 жовтня 2025 року приватний виконавець направив запит до ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» та його директора Ільєнка В. І. щодо надання документів, які підтверджують поставку товарів від ФОП ОСОБА_3 на користь товариства, а також інформації щодо фактичного здійснення поставок, повернення коштів та проведення взаєморозрахунків. Аналогічні вимоги стосувалися взаємовідносин товариства з ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_10 (том 2, а. с. 55, 56).

30 жовтня 2025 року приватний виконавець направив ФОП ОСОБА_1 вимогу № 8041 про повернення на банківський рахунок ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» грошових коштів у розмірі 753 035,00 грн (том 2, а. с. 59).

07 жовтня 2025 року приватний виконавець направив ОСОБА_2 запит, у якому зазначив, що відповідно до отриманих документів ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» протягом 2021-2023 років надало ОСОБА_2 фінансову допомогу на загальну суму 12 374 394,00 грн, з яких повернуто 4 036 838,00 грн, а тому дебіторська заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», за рахунок якої може бути погашена заборгованість перед компанією HIMBALT TRADE OU, становить 8 337 556,00 грн.

У зазначеному запиті приватний виконавець просив надати копії договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», а також документи, що підтверджують проведення розрахунків за такими договорами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

У частині другій статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

У частині першій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційні скарги ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а апеляційна скарга компанії HIMBALT TRADE OU задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби та приватних виконавців.

У пункті 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно (майнові права), що належить боржнику або належить боржнику від інших осіб.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Особливий порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, визначений статтею 440 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Системний аналіз статті 440 ЦПК України та статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що передбачений законодавцем механізм звернення стягнення на кошти третіх осіб має спеціальний характер та спрямований на забезпечення ефективного виконання судового рішення, однак його застосування можливе виключно за умови існування безспірної заборгованості перед боржником або її підтвердження судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17, а також у постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18.

Під час вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти особи, яка має заборгованість перед боржником, суд не наділений повноваженнями встановлювати наявність чи відсутність цивільно-правового зобов`язання між боржником та третьою особою, досліджувати спірні правовідносини сторін, оцінювати правомірність набуття майна або вирішувати спір про право. Натомість суд перевіряє лише наявність безспірної заборгованості або заборгованості, підтвердженої судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 187/998/16 (провадження № 61-10837св21), зазначивши, що стаття 440 ЦПК України допускає застосування спрощеного порядку звернення стягнення лише за наявності однієї з двох умов: якщо третя особа не оспорює існування боргу перед боржником або якщо така заборгованість підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. За відсутності судового рішення застосування цього процесуального механізму можливе виключно за умови безспірності заборгованості.

У зазначеній постанові Верховний Суд також наголосив, що якщо третя особа заперечує не лише розмір, а й сам факт існування заборгованості, підстав для застосування статті 440 ЦПК України немає, а питання існування такого боргу не може вирішуватися у межах процедури звернення стягнення на грошові кошти третьої особи.

У справі, що переглядається, підставою для звернення стягнення на кошти ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали банківські виписки щодо перерахування ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» грошових коштів на їх користь, відсутність відповіді на запити приватного виконавця та інформація директора ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» Ільєнка В. І. про відсутність поставок товарів на користь товариства.

Разом із тим матеріали справи не містять судових рішень, які б підтверджували наявність заборгованості ФОП ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Крім того, зазначені особи заперечували проти задоволення заяв, посилалися на існування між ними та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» договірних відносин поставки, подали акти звірки взаєморозрахунків та стверджували про належне виконання своїх зобов`язань.

Фактично приватний виконавець та компанія HIMBALT TRADE OU пов`язували виникнення відповідної заборгованості із положеннями статті 1212 ЦК України та вважали, що грошові кошти, перераховані як попередня оплата за товар, утримуються без достатньої правової підстави.

Однак для застосування положень статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення сукупності юридичних фактів, зокрема набуття майна, відсутності достатньої правової підстави для його набуття або відпадіння такої підстави, що потребує дослідження договірних відносин сторін, обставин поставки чи непоставки товару, правової природи здійснених платежів та оцінки відповідних доказів.

Отже, доводи заявників фактично свідчать про наявність спору щодо права, який не може бути вирішений у межах процедури, передбаченої статтею 440 ЦПК України.

За таких обставин суд першої інстанції, звертаючи стягнення на кошти ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , фактично самостійно встановив наявність зобов`язань за статтею 1212 ЦК України та вирішив спір про право, що виходить за межі предмета доказування та процесуального механізму, передбаченого статтею 440 ЦПК України.

Самі собою банківські виписки, ненадання відповіді на запити приватного виконавця та лист керівника боржника про відсутність поставок товару не є належними та достатніми доказами існування безспірної заборгованості у розумінні частини першої статті 440 ЦПК України.

Тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для звернення стягнення на кошти ФОП ОСОБА_1 у розмірі 753 035,00 грн та ОСОБА_3 у розмірі 508 109,00 грн є помилковими та такими, що не відповідають вимогам статті 440 ЦПК України.

Водночас доводи апеляційної скарги компанії HIMBALT TRADE OU щодо ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваної ухвали.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення заяви та посилалася на існування між нею та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН» договірних відносин, на підтвердження чого надала договори поворотної фінансової допомоги та документи щодо перерахування коштів.

Натомість компанія HIMBALT TRADE OU стверджувала, що зазначені договори є недостовірними, були створені після виникнення спору, не відповідають реальному характеру правовідносин сторін, а строк виконання зобов`язання щодо повернення коштів уже настав. Заявник також наполягав на необхідності витребування оригіналів договорів та проведення технічної експертизи документів.

Таким чином, доводи сторін свідчать про наявність спору щодо самого існування, змісту та строків виконання відповідного зобов`язання, а також щодо достовірності документів, якими підтверджуються правовідносини між ОСОБА_2 та ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН».

Для перевірки наведених доводів необхідно було б встановлювати обставини укладення договорів, оцінювати їх зміст, досліджувати питання щодо моменту їх створення, правової природи спірних правовідносин, настання строку виконання зобов`язання та інші юридично значимі обставини, що фактично означало б вирішення спору про право.

Проте такі питання не можуть бути предметом розгляду у межах процедури, передбаченої статтею 440 ЦПК України.

Сам факт існування спору між учасниками щодо наявності та змісту відповідного зобов`язання виключає можливість визнання заборгованості безспірною у розумінні частини першої статті 440 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявники не довели існування безспірної заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «СМ ДИСТРИБЮШН», а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні відповідних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, ухвала Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині звернення стягнення на кошти ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні відповідних заяв, а в іншій частині - залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн підлягає стягненню на його користь із приватного виконавця Татарченка В. Г., заяву якого у відповідній частині залишено без задоволення.

Ураховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 також задоволено, сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню на її користь із компанії HIMBALT TRADE OU, вимоги якої у відповідній частині залишено без задоволення.

Оскільки апеляційну скаргу компанії HIMBALT TRADE OU залишено без задоволення, понесені нею судові витрати, пов`язані з переглядом справи Верховним Судом як судом апеляційної інстанції, компенсації не підлягають та покладаються на заявника.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу компанії HIMBALT TRADE OU(Естонська Республіка), в інтересах якої діє адвокат Вага Юлія Вікторівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в частині задоволення заяв приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича та компанії HIMBALT TRADE OU (Естонська Республіка) про звернення стягнення на грошові кошти Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати.

У задоволенні заяв приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича та компанії HIMBALT TRADE OU (Естонська Республіка) про звернення стягнення на грошові кошти, які становлять заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СМ ДИСТРИБЮШН», відмовити.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з компанії HIMBALT TRADE OU(Естонська Республіка) на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко