Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №611/1346/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 611/1346/25

провадження № 61-6323св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області

від 19 лютого 2026 року під головуванням судді Масла С. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області грошові кошти в рахунок компенсації завданої йому моральної шкоди в розмірі 206 400,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Близнюківський районний суд Харківської області ухвалою від 19 лютого

2026 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 05 травня 2026 року, закрив провадження у справі.

3. Закриваючи провадження у справі, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що у цій справі та у справі № 611/151/24 спір виник між тими самими сторонами, предмет і підстави позову є ідентичними, а спірні правовідносини виникли з одних і тих самих обставин. При цьому суд зазначив, попри те, що заявлені суми моральної шкоди у зазначених справах відрізняються, сам предмет позову є тотожним - стягнення моральної шкоди внаслідок одних і тих самих подій, тому це є підставою для закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

4. У травні 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 травня 2026 року у цій справі. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20, від 21 грудня

2021 року у справі № 295/983/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 522/11482/20,

від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 25 квітня 2019 року у справі № 540/406/19, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18.

6. Заявник у касаційній скарзі вказує, що суди помилково визнали тотожними суб`єктний склад, предмет і підстави позову у цій справі та у справі № 611/151/24, в якій уже ухвалено рішення. Відтак, висновок судів про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суперечить зазначеній судовій практиці.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

7. У липні 2026 року Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. У поданому відзиві зазначено, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

9. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не зазначив, у чому саме полягає відмінність хоча б одного з елементів позову - сторін, предмета або підстав позову, а отже, не спростував висновків судів попередніх інстанцій щодо тотожності позовних вимог. Також доводи не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або на істотні порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень відповідно до положень ЦПК України.

10. Суди повно та всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку встановленим обставинам та доказам, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд ухвалою від 01 червня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Близнюківського районного суду Харківської області.

12. 19 червня 2026 року матеріали справи № 611/1346/25 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

13. За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

15. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

16. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

17. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

18. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,

який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

19. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

20. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

21. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

22. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені

з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

23. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

24. Повторне звернення з тими самими вимогами і з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

25. Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто

і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники

не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

26. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня

2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

27. Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають

за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами

та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава

для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено

по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

28. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 757/130/22-ц, від 09 травня 2024 року у справі № 753/876/23,

від 17 квітня 2024 року у справі № 669/417/22.

29. Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право»

(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

30. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

31. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження

№ 12-161гс19)).

32. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження

№ 12-15гс19)).

33. У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 146/318/20 зроблено висновок, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

34. Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають

за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами

та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

35. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

36. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

37. Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

38. У справі, що переглядається, суди установили, що Барвінківський районний

суд Харківської області рішенням від 26 лютого 2024 року у справі № 611/151/24, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня

2024 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності щодо неналежного надання медичної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

39. Предметом позову у справі № 611/151/24 були вимоги про стягнення з КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» грошових коштів у рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 189 600,00 грн, завданої внаслідок несвоєчасного та кваліфікованого лікування у стаціонарному відділенні КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської у період з 28 лютого по 13 березня 2012 року.

40. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» на його користь грошові кошти у розмірі 206 400,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди через втрату здоров`я від невірно встановленого діагнозу та неякісного лікування у стаціонарному відділенні КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської у період з 28 лютого по

13 березня 2012 року.

41. Аналіз предмета і підстав позову у справі № 611/1346/25 та у справі

№ 611/151/24, у якій ухвалено рішення, що набрало законної сили, свідчить про те, що суб`єктний склад, предмет і підстави позову є тотожними, а тому суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

42. При цьому суди мотивовано зазначили, що зміна позивачем розміру стягнення, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожніcть цих позовів.

43. Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 686/9306/24 та від 27 травня 2026 року у справі № 686/6465/24.

44. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

45. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

46. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

48. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

49. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 19 лютого

2026 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров