Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №944/127/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 944/127/25

провадження № 61-3367св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

Історія справи

Короткий зміст та вимоги клопотання

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, заінтересовані особи: виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 .

На обґрунтування клопотання зазначив, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі № 944/2345/22 визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є йому дядьком, та призначено його опікуном. Встановлено строк дії рішення суду - два роки.

01 травня 2025 року закінчується строк дії зазначеного рішення Яворівського районного суду Львівської області. Протягом останніх двох років стан ОСОБА_2 не покращився, а навпаки, з віком, погіршився. Він і надалі потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

На цей час він є опікуном ОСОБА_2 , але 01 травня 2025 року втрачає такий статус опікуна, адже закінчується строк дії рішення суду, відповідно він змушений звернутися з клопотанням про продовження строку його дії.

ОСОБА_1 просив продовжити строк дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі №944/2345/22 за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна - строком на 02 роки з моменту набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Продовжено строк дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі №944/2345/22, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2 (два) роки з дня набрання цим рішенням законної сили.

Визначено строк дії рішення тривалістю 2 (два) роки з моменту набрання ним законної сили.

Суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини свідчать про незмінність хворобливого стану та психічного розладу ОСОБА_2 , внаслідок якого він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується відповідним висновком експерта. Тому клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною слід задовольнити, продовжити строк дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року у справі №944/2345/22, яким ОСОБА_2 визнано недієздатним, призначивши ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 на два роки з дня набрання цим рішенням законної сили.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , задоволено.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року про задоволення заяви про продовження строку дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в частині вимоги про продовження строку призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви про продовження строку дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в цій частині вимог відмовлено.

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на орган опіки та піклування Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Так, рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його опікуном строком на два роки. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 02 червня 2025 року № 877 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час страждає хронічним стійким психічним розладом - помірною розумовою відсталістю з поведінковими порушеннями. Не може усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Через свій психічний розлад не може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати по них вірні покази. Тому, встановивши, що ОСОБА_2 позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незмінність хворобливого стану та психічного розладу ОСОБА_2 , внаслідок якого він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується відповідним висновком експерта та необхідність і надалі встановлення над ним опіки.

Проте, судом безпідставно продовжено строк дії рішення в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції правильно встановлено та сторонами не спростовано, ОСОБА_2 є дядьком заявника, так як зацікавлена особа ОСОБА_2 та мати заявника ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою. 27 травня 1989 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одружились. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ». Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03 січня 2025 року № 5, виданої Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з поданням виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 261 від 03 липня 2025 року опікунська рада при виконавчому комітеті Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, не заперечувала щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над його дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, у рішенні про задоволення заяви в частині продовження строку ОСОБА_1 здійснювати опіку над недієздатним ОСОБА_2 висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи та вимог закону.

Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради видане без належної перевірки обставин, які мають значення для ухвалення подання та є не достатньо вмотивованим, не містить належних обґрунтувань із посиланням на докази щодо доцільності продовження строку призначення саме заявника опікуном над недієздатним, а також не вказує на конкретні обставини, які свідчать про необхідність продовження такого строку. Як вбачається з акта ЛКП «Левандівка» від 06 травня 2022 року № 73, долученого до апеляційної скарги, комісією у складі майстрів з експлуатації житлового фонду ЛКП «Левандівка» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складено акт, відповідно до якого зі слів ОСОБА_1 , а також зі свідчень сусідів, встановлено факт його спільного проживання з двоюрідною бабою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою він здійснює опіку, догляд та утримання за адресою: АДРЕСА_2 , без проживання інших сторонніх осіб, що підтверджується показами сусідів. Отже, у поданні не здійснено оцінки фізичної спроможності ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 із урахуванням того, що заявник та недієздатна особа проживають за різними адресами та заявник здійснює опіку за іншою особою. Таким чином, ОСОБА_1 , який фактично проживає у м. Львові та має на утриманні двоюрідну бабу, не може належно опікуватися своїм дядьком ОСОБА_2 , який проживає у Львівській області.

Також судом першої інстанції не враховано наявність у ОСОБА_2 інших родичів, які б могли здійснювати над ним опіку, в тому числі й рідної сестри матері заявника, яка має реальну можливість здійснювати догляд за своїм рідним братом та у якої виникає першочерговий обов`язок на утримання недієздатного ОСОБА_2 .

Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12 вересня 2019 року було укладено шлюб, про що Галицьким відділом у м. Львові ВДРАЦС ГТУЮ у Львівській області 12.09.2019 складено відповідний актовий запис № 248. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 03 березня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сторін народилась донька - ОСОБА_4 02 січня 2025 року Залізничним районним судом міста Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 заробітку /доходу/ платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01 січня 2025 року. Надалі, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2025 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину - задоволено частково. Змінено спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений судовим наказом від 02 січня 2025 року, виданим стягувачу 17 січня 2025 року Залізничним районним судом міста Львова, з частки від заробітку (доходу) відповідача та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000,00 грн щомісячно, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Припинено стягнення аліментів на підставі судового наказу Залізничного районного суду міста Львова від 02 січня 2025 року, виданим стягувачу 17 січня 2025 року у справі № 462/15/25. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання ОСОБА_4 , а саме за відвідування дитячого садочку, заняття з хореографії та англійської у розмірі 1 300,00 на місяць, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до закінчення відвідування таких занять дитиною. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Продовження строку призначення батька дитини опікуном над недієздатною особою має істотне значення для прав та обов`язків одержувачів аліментів, адже таке призначення впливає на його фізичну можливість та фінансову спроможність сплачувати аліменти у раніше встановленому розмірі, на що він посилався у справі № 462/6773/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину та, що було враховано судом першої інстанції, який позов у вказаній справі задовольнив частково. Також у подальшому вказане не може не бути підставою, яку повинен враховувати суд для вирішення питання про зміну розміру аліментів. З огляду на те, що, зокрема, і оскаржуваним рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 здійснює опіку над ОСОБА_2 та несе витрати на його утримання, вказане відповідно не може не впливати на повноту виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо утримання власної доньки та фактично покладе певний додатковий тягар витрат на її забезпечення виключно на матір. За таких обставин ОСОБА_1 використовує статус опікуна в своїх інтересах у інших судових справах, зокрема, про стягнення аліментів (зміну їх розміру), посилаючись на матеріальну неспроможність сплачувати такі у певному розмірі, що відповідно впливає на інтереси дитини заявника, в інтересах якої діє особа, яка подала апеляційну скаргу, так і самої колишньої дружини.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що рішення суду однозначно впливає на права та законні інтереси дитини заявника та особи, яка подала апеляційну скаргу, в інтересах якої діє особа, яка подала апеляційну скаргу, так і самої колишньої дружини та підстав для закриття апеляційного провадження немає, про що просив у відзиві на апеляційну скаргу заявник.

Апеляційний суд звернув увагу, що саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна. Оскільки суд у задоволенні заяви в частині продовження строку призначення опікуна ОСОБА_1 відмовив, то обов`язки опікуна над недієздатною особою повинні бути тимчасово покладені на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатного до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року в частині скасування рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року про задоволення заяви про продовження строку дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в частині вимоги про продовження строку призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 скасувати та залишити рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року в цій частині у силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, є висновок суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції безпідставно продовжено строк дії рішення в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року було продовжено строк дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі № 944/2345/22, а не строк призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . За приписами частини восьмої статті 300 ЦПК України предметом судового розгляду за клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною є наявність/відсутність обставин, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Відповідно судове рішення про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною не повинно містити обґрунтування щодо доцільності продовження опіки на недієздатною особою, оскільки обов`язки опікуна презюмуються у випадку продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. При цьому, звільнення від обов`язків опікуна може мати місце за особистим проханням опікуна з поважних причин чи за рішенням органу опіки та піклування у випадку встановлення, що опікун не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків. Також опіка припиняється у разі одужання або значного поліпшення здоров`я особи, яка визнана недієздатною, і відновлення судом її дієздатності, унаслідок смерті підопічного або опікуна;

безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що подання виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради видане без належної перевірки обставин, які мають значення для ухвалення подання та є недостатньо вмотивованим, не містить належних обґрунтувань із посиланням на докази щодо доцільності продовження строку призначення саме заявника опікуном над недієздатним, а також не вказує на конкретні обставини, які свідчать про необхідність продовження такого строку. Під час судового розгляду клопотання про продовження строку дії попереднього рішення суду не є обов`язковим наявність подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуна над недієздатною особою, адже судовому контролю підлягає встановлення обставин, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тобто обов`язковим є наявність відповідного висновку судово-психіатричної експертизи. При цьому в матеріалах справи наявний висновок судово-психіатричної експертизи від 02 червня 2025 року № 877, з гідно з яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час страждає хронічним стійким психічним розладом - помірною розумовою відсталістю із поведінковими порушеннями. Він не може усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Таким чином, суд апеляційної інстанції вдався до припущень щодо фізичної спроможності заявника виконувати обов`язки опікуна з підстави проживання за різними адресами. Крім того, необґрунтованими є посилання на акт ЛКП «Левандівка» від 06 травня 2022 року № 73, адже викладена у акті інформація була дійсною на дату складання акта, а після покладання на заявника обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 із часу набрання законної сили попереднім судовим рішенням ця інформація стала неактуальною, а такий письмовий доказ - неналежним доказом у цій справі;

недоречним є зауваження в оскаржуваній постанові, що судом першої інстанції не враховано наявність у ОСОБА_2 інших родичів, які б могли здійснювати над ним опіку, оскільки опікун може бути призначений лише за його згодою. Наявність інших родичів, які не звернулися з відповідною заявою та не надали своєї згоди на призначення опікуном, не може бути обставиною для відмови бути опікуном недієздатної особи відносно заявника, який бажає бути опікуном. Чинне законодавство визначає вичерпний перелік підстав, коли особа не може бути опікуном, а саме: якщо не досягла 18 років; визнана недієздатною або обмежено дієздатною; перебуває на обліку або лікується в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Крім цього, за два роки виконання обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 такі обов`язки заявником здійснювалися сумлінно та відповідально, з дотриманням прав та законних інтересів підопічного, при наявності відповідного контролю з боку органу опіки та піклування. За цей час жодних скарг, заяв чи претензій щодо неналежного виконання мною обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 чи порушення його прав та інтересів не було;

за два роки виконання заявником обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 не було жодних заперечень чи зауважень щодо виконання таких обов`язків і у ОСОБА_3 , до часу припинення з її ініціативи спільного проживання та подальшого розірвання шлюбу. Оскарження ОСОБА_3 судового рішення було зумовлено лише її меркантильними інтересами, адже кошти на утримання дитини заявник надавав у добровільному порядку, а після присудження аліментів за судовим наказом від 02 січня 2025 року сплачував їх регулярно у визначеному розмірі. Проте ОСОБА_3 забажала отримувати аліменти в розмірі 15 000,00 грн та додаткові витрати в розмірі 1 300,00 грн, але рішенням суду розмір аліментів було визначено в сумі 8 000 грн та додаткові витрати в сумі 1 300,00 грн. Більш того, постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових витрат було скасовано, а в позові в цій частині відмовлено;

безпідставним є твердження суду апеляційної інстанції, що здійснення заявником обов`язків опікуна над ОСОБА_2 не може не впливати на повноту виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо утримання власної доньки та фактично покладе певний додатковий тягар на її забезпечення виключно на матір. Заявник наголошував, що батьківські обов`язки щодо утримання рідної доньки він виконував і виконує належним чином, відповідно до судових рішень. Тому рішення суду про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною жодним чином не впливає на права та законні інтереси малолітньої дитини та колишньої дружини;

під час ухвалення оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , не було враховано висновків Верховного Суду щодо права на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не брала участі в справі і судове рішення не стосується прав та інтересів такої особи;

суд апеляційної інстанції жодним чином не встановив, які права та обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, порушує оскаржуване рішення суду першої інстанції, а вдався до припущень, що виконання заявником обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 може якимось чином впливати на виконання його батьківських обов`язків щодо утримання власної доньки та гіпотетичного додаткового тягаря витрат, а тому безпідставно відмовив в заявленому клопотанні про закриття апеляційного провадження.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у касаційному порядку в частині вимоги про продовження строку призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У травні 2026 року від ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , надійшов відзив, в якій вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

підставою подання ОСОБА_3 апеляційної скарги був той факт, що рішення суду першої інстанції в цій справі вливає на права та обов`язки ОСОБА_4 як дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , адже звужує батьківські права та обов`язки батька по відношенню до дитини, унеможливлюючи її належне утримання та забезпечення права на проживання дитини з батьком у належних умовах. Крім того, у такому випадку на матір дитини покладаються надмірні права та обов`язки, зумовлені тим, що дитина фактично проживає виключно з матір`ю та перебуває виключно на її утриманні. Це підтверджується відповідними процесуальними документами, що подавалися ОСОБА_1 у межах справ про роздільне проживання дитини із батьками та про зміну розміру аліментів;

ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 та не здійснює опіку за своїм дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_1 не проживає та не зареєстрований. Встановлення опіки зі сторони ОСОБА_1 має за мету ухилення від проходження військової служби у Збройних Силах України. Крім того, як вбачається з акта ЛКП «Левандівка» від 06 травня 2022 року № 73, долученого до апеляційної скарги, комісією у складі майстрів з експлуатації житлового фонду ЛКП «Левандівка» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складений акт, відповідно до якого зі слів ОСОБА_1 , а також зі свідчень сусідів, встановлено факт його спільного проживання з двоюрідною бабою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою він здійснює опіку, догляд та утримання за адресою: АДРЕСА_2 , без проживання інших сторонніх осіб;

призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Ухвалюючи рішення про задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном та продовження в цій частині його дії, суд першої інстанції, не встановив у повній мірі всі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано не виходив із того, що подання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості саме заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення. У поданні також не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , зважаючи на проживання заявника та його недієздатного дядька за різними адресами, наявність у ОСОБА_2 рідної сестри (матері заявника), у якої є можливість доглядати за рідним братом та наявність у ОСОБА_1 малолітньої доньки, за якою він як батько зобов`язаний здійснювати догляд та утримання. Призначення опікуном заявника у конкретному випадку звужує його права та обов`язки щодо малолітньої дитини. Також у поданні органу опіки і піклування відсутня будь-яка інформація про те, чи відповідатиме таке призначення якнайкращим інтересам ОСОБА_2 та чи сприятиме його нормальному життєзабезпеченню із врахуванням того, що у ОСОБА_1 є малолітня донька. Вказані обставини не досліджувалися органом опіки та піклування при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , але таким було надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції;

суд першої інстанції, не встановивши, що подання виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради як органу опіки та піклування, не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, дійшов протиправного висновку про доцільність задоволення заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Проте цим обставинам надано належну правову оцінку апеляційним судом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання вказаної ухвали недоліки касаційної скарги було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 944/127/25 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2026 року матеріали справи № 944/127/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2026 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року в справі № 160/4130/19, від 19 червня 2018 року в справі № 910/18705/17, від 14 липня 2022 року в справі № 209/1817/19-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_2 є дядьком ОСОБА_1 , адже зацікавлена особа ОСОБА_2 та мати заявника ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 27 травня 1989 року, 27 травня 1989 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 одружились. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1992 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03 січня 2025 року № 5, виданої Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 02 червня 2025 року № 877 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час страждає хронічним стійким психічним розладом - помірною розумовою відсталістю із поведінковими порушеннями. Він не може усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Через свій психічний розлад він не може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати вірні покази.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його опікуном.

Відповідно до подання виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 261 від 03 липня 2025 року опікунська рада при виконавчому комітеті Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, не заперечувала щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над його дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання про продовження строку дії вищевказаного рішення суду заявником було подано до суду 09 січня 2025 року, тобто завчасно із дотриманням строку, встановленого частиною сьомою статті 300 ЦПК України.

Строк дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі № 944/2345/22 щодо опікунства ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_2 закінчився.

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 вказано, що «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2022 року в справі № 209/1817/19-ц зазначено, що «особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20).

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2024 року в справі № 183/3701/16).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, у якому просив продовжити строк дії рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі №944/2345/22 за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна - строком на два роки з моменту набрання рішенням законної сили. При цьому заявник у клопотанні зазначив заінтересованими особами виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області та ОСОБА_2 ;

суд першої інстанції, розглянувши справу за клопотанням ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення;

не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційному порядку його оскаржила ОСОБА_3 (колишня дружина), яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , як особа (особи), яка (які) не брала (брали) участі у розгляді справи;

в апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , посилалась на те, що рішення суду першої інстанції вливає на права та обов`язки ОСОБА_4 як дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , адже звужує батьківські права та обов`язки батька щодо дитини, унеможливлюючи належне її утримання та нівелюючи право на проживання дитини з батьком у належних умовах. У цих правовідносинах на матір покладаються надмірні права та обов`язки, зумовлені тим, що дитина фактично проживає виключно з нею та перебуває на її утриманні. На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, вказане підтверджується відповідними процесуальними документами, які надавались ОСОБА_1 у межах справ про роздільне проживання дитини із батьками та про зміну розміру аліментів;

суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діяла у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , дійшов висновку про наявність підстав для його скасування в частині вимог клопотання про продовження строку призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні;

проте, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діяла у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 ,як особи (осіб), яка (які) не брала (брали) участі у справі, апеляційний суд зробив необґрунтований висновок про те, що здійснення заявником ОСОБА_1 обов`язків опікуна над ОСОБА_2 не може не впливати на повноту виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо утримання власної доньки та фактично покладе певний додатковий тягар на її забезпечення виключно на матір. Такі висновки є припущеннями суду. Більш того, заявник стверджував, що: батьківські обов`язки щодо утримання рідної доньки він виконував і виконує належним чином, відповідно до зобов`язань, які визначені судовими рішеннями; рішення суду про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною жодним чином не впливає на права та законні інтереси малолітньої дитини та колишньої дружини. Разом з цим, суд апеляційної інстанції таких тверджень заявника не спростував та не підтвердив належними доказами;

крім того, суд апеляційної інстанції фактично не встановив, на які ж права та обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, впливає рішення суду першої інстанції, зробивши припущення, що виконання заявником обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_2 може мати негативний влив на виконання його батьківських обов`язків щодо утримання власної доньки та гіпотетичного тягаря щодо несення додаткових витрат. Вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, що є першочерговим завданням для апеляційного суду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог про продовження строку призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (колишня дружина), яка діяла у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , та про відмову у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 . Тому постанову апеляційного суду у відповідній частині належить скасувати та направити справу у цій частині вимог до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду в частині вимог про продовження строку призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 - 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору, тому розподіл судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року в частині вимог про продовження строку призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко