Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №607/23291/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 607/23291/25

провадження № 61-3836св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури Цаплап Ярослав Петрович в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_33 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

третя особа - ОСОБА_10 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_11 , яка подана представником ОСОБА_12 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Хоми М. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У листопаді 2025 року виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури Цаплап Я. П. в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_10 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно-заповідного фонду, несформованою земельною ділянкою в межах прибережної захисної смуги, шляхом зобов`язання знести (демонтувати) приміщення, скасуваннядержавноїреєстрації права приватної власності.

14 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури Цаплап Ярослава Петровича в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі № 607/23291/25.

У заяві про забезпечення позову виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури Цаплап Я. П. просив вжити заходи забезпечення позову, а саме:

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 1, загальною площею 316,1 кв м та причал № І, загальною площею 25,8 кв м, причал № ІІ, загальною площею 41,3 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 117638561101), до набрання рішенням законної сили;

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 2, загальною площею 271,7 кв м та причал III, загальною площею 39 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1975463561101);

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 3, загальною площею 267,1 кв м та причал ІV, загальною площею 36,2 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140919261101);

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 4, загальною площею 264 кв м та причал V, загальною площею 55,4 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125949861101) до набрання рішенням законної сили;

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 2, елінг № 1, загальною площею 385,8 кв м та причал X, загальною площею 83,2 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356594261101) до набрання рішенням законної сили;

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 2, загальною площею 369,2 кв м та причал VI, загальною площею 83,2 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 324478061101) до набрання рішенням законної сили;

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 3, загальною площею 379,5 кв м та причал VIІ, загальною площею 71,2 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140913861101) до набрання рішенням законної сили;

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 1, загальною площею 378,4 кв м та причал VIІІ, загальною площею 60,5 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140903461101) до набрання рішенням законної сили;

накласти арешт на приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 2, загальною площею 374,7 кв м та причал IX, загальною площею 29 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1123623561101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_1 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 1, загальною площею 316,1 кв м та причал № І, загальною площею 25,8 кв м, причал № ІІ, загальною площею 41,3 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 117638561101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_2 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 2, загальною площею 271,7 кв м та причал III, загальною площею 39 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1975463561101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_13 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 3, загальною площею 267,1 кв м та причал ІV, загальною площею 36,2 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140919261101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_15 та ОСОБА_14 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 4, загальною площею 264 кв м та причал V, загальною площею 55,4 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125949861101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_11 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 1, загальною площею 385,8 кв. м та причал Х, загальною площею 83,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356594261101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_17 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 2, загальною площею 369,2 кв. м та причал VI, загальною площею 83,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 324478061101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_5 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 3, загальною площею 379,5 кв. м та причал VIІ, загальною площею 71,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140913861101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_16 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 1, загальною площею 378,4 кв. м та причал VIІІ, загальною площею 60,5 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140903461101) до набрання рішенням законної сили;

встановити ОСОБА_18 заборону на передання в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 2, загальною площею 374,7 кв. м та причал IX, загальною площею 29 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1123623561101) до набрання рішенням законної сили;

заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти дії щодо поділу, об`єднання, виділу часток тощо щодо майна, а також реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в тому числі Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна:

- приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 1, загальною площею 316,1 кв. м та причал № І, загальною площею 25,8 кв. м, причал № ІІ, загальною площею 41,3 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 117638561101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 2, загальною площею 271,7 кв. м та причал III, загальною площею 39 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1975463561101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 3, загальною площею 267,1 кв. м та причал ІV, загальною площею 36,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140919261101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 4, загальною площею 264 кв. м та причал V, загальною площею 55,4 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125949861101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 2, елінг № 1, загальною площею 385,8 кв. м та причал X, загальною площею 83,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356594261101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 2, загальною площею 369,2 кв. м та причал VI, загальною площею 83,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 324478061101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 3, загальною площею 379,5 кв. м та причал VIІ, загальною площею 71,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140913861101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 1, загальною площею 378,4 кв. м та причал VIІІ, загальною площею 60,5 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140903461101);

- приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 2, загальною площею 374,7 кв. м та причал IX, загальною площею 29 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1123623561101).

В обґрунтування поданої заяви виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури зазначив, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа № 607/23291/25 за позовом виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_10 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно-заповідного фонду, несформованою земельною ділянкою в межах прибережної захисної смуги, шляхом зобов`язання знести (демонтувати) приміщення, скасування державноїреєстрації права приватної власності.

Предметом позову у справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно заповідного фонду з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га, та несформованої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та її повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва розташованих у АДРЕСА_1 .

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано зі збереженням вказаної земельної ділянки під самочинно збудованим нерухомим майном до винесення рішення суду, а у разі реалізації відповідачами до початку судового розгляду справи по суті або під час такого розгляду зазначених вище приміщень добросовісному набувачу - це унеможливить повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста. Більш того, з метою поновлення державних інтересів необхідно буде вживати додаткові заходи, зокрема, спрямовані на оскарження відповідних правочинів щодо відчуження майна, що покладе на державу додатковий тягар. Забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиття заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки приміщення лодочних станцій та причалів залишаються у володінні та користуванні відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , а можливість розпоряджатися (відчужувати) вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Оскільки прокурор звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та її повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на них, то судове рішення, у разі задоволення таких вимог, вимагатиме примусового виконання, і в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду

Заходи зустрічного забезпечення позову у вказаній справі не підлягають застосуванню, оскільки підстави, передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України відносно позивача відсутні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року у задоволенні заяви виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_10 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно-заповідного фонду, несформованою земельною ділянкою в межах прибережної захисної смуги, шляхом зобов`язання знести (демонтувати) приміщення, скасувати державну реєстрацію права приватної власності - відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що зі змісту заяви встановлено, що між сторонами виник спір з приводу усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно заповідного фонду з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га, та несформованою земельною ділянкою в межах прибережної захисної смуги, їх повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва розташованих у АДРЕСА_1 . Водночас спірні правовідносини щодо цього нерухомого майна та розташованих на земельних ділянках будівлях (спорудах) мають триваючий характер, що вбачається з мотивів позову та змісту заяви про забезпечення позову, однак вони не супроводжувалися процедурами, які б свідчили про те, що відповідачі вчиняють дії, які утруднять чи призведуть до невиконання можливого рішення суду, таких суду не представлено. Зміна власника приміщення не може свідчити про намір невиконання чи уникнення виконання рішення суду, адже сторона позивача заявила негаторний, а не віндикаційний позов. Знесення об`єктів самочинного будівництва, розташованих у АДРЕСА_1 , згідно наведеного вище переліку, не є витребуванням цього майна на користь територіальної громади, а тому обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, не може розглядатися судом як доведена обставина, яка є беззаперечною підставою для забезпечення позову в спосіб, який викладено у заяві про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 726/822/21.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Однак, окрім покликань на обґрунтовані припущення, до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких підтверджуючих документів, які б свідчили про спроби відповідачів відчужити або вчинити інші дії з майном, згідно наведеного вище переліку. Останній правочин у спірних правовідносинах вчинено у 2023 році, однак він не оспорювався та є чинним, бо зворотного суду не представлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, представником позивача не доведено обставин, дій чи вчинків відповідачів, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому є підстави для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту та встановлення заборони на передачу в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації вчиняти дії щодо поділу, об`єднання, виділу часток тощо щодо майна, а також реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради задоволено частково. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року в частині відмови у забороні вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщень скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про забезпечення позову, задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову, шляхом:

заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 1, загальною площею 316,1 кв. м та причал № І, загальною площею 25,8 кв. м, причал № ІІ, загальною площею 41,3 кв м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 117638561101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 2, загальною площею 271,7 кв. м та причал III, загальною площею 39 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1975463561101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_13 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 3, загальною площею 267,1 кв. м та причал ІV, загальною площею 36,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140919261101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_15 та ОСОБА_14 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 1 елінг № 4, загальною площею 264 кв. м та причал V, загальною площею 55,4 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125949861101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_11 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 1, загальною площею 385,8 кв. м та причал Х, загальною площею 83,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356594261101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_17 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 2, загальною площею 369,2 кв. м та причал VI, загальною площею 83,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 324478061101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 2 елінг № 3, загальною площею 379,5 кв. м та причал VIІ, загальною площею 71,2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140913861101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_16 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 1, загальною площею 378,4 кв. м та причал VIІІ, загальною площею 60,5 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140903461101) до набрання рішенням законної сили;

заборони ОСОБА_18 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, корпус № 3 елінг № 2, загальною площею 374,7 кв. м та причал IX, загальною площею 29 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1123623561101) до набрання рішенням законної сили.

В іншій частині ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що обгрунтовуючи вимоги про забезпечення позову виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради зазначив про те, що на земельній ділянці водного фонду та природно заповідного фонду площею 0,4060 га з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060 та несформованій земельній ділянці, в межах прибережної захисної смуги по АДРЕСА_1 , здійснено самочинне будівництво ряду нежитлових будівель - приміщень лодочної станції (елінгів) і причалів та проведено неправомірну реєстрацію права власності, яке не могло виникнути з факту державної реєстрації.

Разом з тим, реєстрація спірного майна встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою, яка належить Тернопільській міській раді, безпосередньо впливає на обсяг прав і обов`язків та інтереси територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Отже, знаходження на земельній ділянці, власником якої є Тернопільська міська рада, самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна грубо порушує її права як власника у сфері дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано із збереженням вказаної земельної ділянки під самочинно збудованим нерухомим майном до винесення рішення суду, а у разі реалізації відповідачами до початку судового розгляду справи по суті або під час такого розгляду зазначених вище приміщень добросовісному набувачу - це унеможливить повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста. Більш того, з метою поновлення державних інтересів необхідно буде вживати додаткові заходи, зокрема, спрямовані на оскарження відповідних правочинів щодо відчуження майна, що покладе на державу додатковий тягар.

Тому, враховуючи вказане, виправданим, ефективним та співмірним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на об`єкти нерухомого майна та заборона відповідачам, органам та особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що предметом позову у справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно заповідного фонду з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га, та несформованої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та її повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва розташованих у АДРЕСА_1 ,

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно заповідного фонду з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га та несформованої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та її повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва розташованих у АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права приватної власності.

Можливість відповідачів у будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у їхній власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про завищений або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім цього, у разі відчуження спірного майна, для належного захисту та порушення прав, позивач змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог, визначення підсудності вказаного спору та заміни неналежного відповідача у справі, що можливо лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, мета забезпечення позову може бути досягнута шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна відчуження спірного нерухомого майна

Такий вид забезпечення позову за обставин цієї справи є співмірним та відповідає змісту заявлених позовних вимог з метою захисту прав позивача та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, тимчасове обмеження прав відповідачів у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до відповідачів позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав позивача тощо.

Таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Заборона відповідачам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цими об`єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого частини першої статті 6 цієї ж Конвенції.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Отже, доводи заявника щодо доведеності існування об`єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі за умови задоволення судом позову, знайшли своє підтвердження.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2026 року ОСОБА_11 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_12 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року. Просив скасувати постанову в частині задоволення заяви про забезпечення позову, в цій частині винести нову постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме частину першу статті 76 ЦПК у системному взаємозв`язку із частиною другою статті 149 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції, сформував висновок про необхідність забезпечення позову з огляду на, нібито, існування обставин самочинності майна, про демонтаж якого прокурор позивається. Водночас, сама по собі обставина самочинності підлягає встановленню в межах розгляду справи та не може вважатись доконаним фактом. Відтак, Тернопільський апеляційний суд протиправно вважає встановленими ті обставини, про які сторони ще сперечаються в межах основного розгляду справи, чим на переконання скаржника, неправильно застосовано як законодавчі приписи щодо підстав застосування заходів забезпечення позову, так і норми, яка регламентує порядок доказування.

У цій справі прокурор вказує, що «знаходження на земельній ділянці, власником якої є Тернопільська міська рада, самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна істотно обмежує права власника землі». Прокурор стверджує, що обставини «самочинності» будівництва не підлягають доказуванню в силу вимог частини четвертої статті 75 ГПК України та частини четвертої статті 82 ЦПК України. Але посилання прокурора на існування преюдиційних обставин є необгрунтованим в силу наступного. По-перше, ОСОБА_11 не був учасником справи № 921/504/20 (що підтверджується безпосередньо постаново ЗАГС від 30 жовтня 2023 року); по-друге, дізнавшись про існування відповідних судових рішень (постанови ЗАГС від 30 жовтня 2023 року та постанови КГС ВС від 15 жовтня 2024 року) ОСОБА_11 скористався правом на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції. ОСОБА_11 набув право власності на приміщення лодочної станції-елінг 05 червня 2023 року внаслідок укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Отже, сформовані за змістом судових рішень у справі № 921/504/20 твердження про статус будівель, зміст проведених будівельних робіт є нічним іншим, як правовою оцінкою, наданою судом певним фактам, яка не може нести жодного преюдиційного значення;

Скаржник категорично заперечує щодо твердження про самочинність спірних будівель.

При винесенні оскаржуваної постанови Тернопільський апеляційний суд не надав належної оцінки таким доводам, хоча такі і були висловлені у відзиві на апеляційну скаргу Прокурора.

Апеляційний суд всупереч вищезазначеним вимогам ЦПК України, констатував, що забезпечення позову можливе і без належних доказів існування реальної загрози виникнення обставин, які могли б утруднити виконання імовірного судового рішення у справі, що, на переконання скаржника, є помилковим.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали правомірно відмовив у забезпеченні позову, оскільки прокурор не підтвердив існування жодного реального ризику відчуження об`єктів нерухомого майна (відсутні будь-які оголошення про продаж або будь-які інші докази); Існування самої лише теоретичної можливості відчуження за відсутності будь-яких доказів спроб її реалізації не є достатньою підставою для забезпечення позову; Покликання Прокурора на «важливість» обставин справи не може слугувати підставою для вжиття/не вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи повинні застосовуватись лише в разі потенційного утруднення виконання судового рішення, а не виключно у спорах, учасниками яких є прокурор/територіальна громада; матеріалами як позову, так і заяви про забезпечення позову стверджується, що останнє відчуження майна мало місце саме у 2023 році (власне при набутті такого скаржником);

Апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволення заяви про забазпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не є предметом касаційного перегляду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2026 року перший заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_11 залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що сновним доводом касаційної скарги є твердження про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, необхідних для застосування заходів забезпечення позову. Зазначені твердження є безпідставними. Апеляційний суд встановив, що предметом позову є вимоги про усунення наслідків самочинного будівництва, припинення права власності, скасування державної реєстрації та знесення об`єктів нерухомості. Очевидно, що у разі відчуження такого майна третім особам, його поділу, об`єднання, виділу часток чи проведення нових реєстраційних дій виникне необхідність зміни складу відповідачів, уточнення позовних вимог, пред`явлення нових позовних вимог або навіть звернення до суду з новими позовами, що істотно ускладнить ефективний судовий захист інтересів держави. Саме недопущення таких наслідків і є процесуальною метою забезпечення позову. При цьому апеляційний суд правильно виходив із того, що обмеження права відповідачів є виключно тимчасовим, не позбавляє їх права володіння та користування майном, а лише унеможливлює його відчуження до вирішення спору по суті. Такий захід є співмірним заявленим вимогам, відповідає статті 150 ЦПК України та забезпечує баланс приватних і публічних інтересів.

Доводи касаційної скарги про відсутність ризику відчуження спірного майна є необґрунтованими. Відсутність доказів розміщення оголошень про продаж, звернення до рієлторів чи інших підготовчих дій щодо відчуження нерухомого майна сама по собі не спростовує існування у власника реальної можливості в будь-який час розпорядитися своїм майном.Апеляційний суд правильно врахував, що спірні об`єкти перебувають у приватній власності відповідачів, а тому вони мають усі передбачені статтею 317 ЦК України повноваження щодо володіння, користування та розпорядження таким майном. З огляду на характер заявлених прокурором позовних вимог - усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги та зобов`язання її повернути Тернопільській міській раді шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права приватної власності з припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - навіть одноразове відчуження будь-якого із спірних об`єктів істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду. У такому випадку прокурор буде змушений уточнювати позовні вимоги, вирішувати питання щодо залучення нових відповідачів, визначення належної підсудності, повторного дослідження доказів та фактично розпочинати новий судовий розгляд стосовно нового власника майна.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував принцип співмірності заходів забезпечення позову. Накладення арешту не позбавляє відповідачів можливості володіти та користуватися спірним майном. Вони продовжують здійснювати фактичне користування відповідними об`єктами нерухомості. Обмежується виключно можливість зміни їх правового статусу до моменту остаточного вирішення спору. Таким чином, втручання у право власності є тимчасовим, пропорційним та переслідує легітимну мету - забезпечення ефективного судового захисту інтересів держави.

Посилання скаржника на відсутність преюдиціального значення висновків Верховного Суду у справі № 921/504/20 є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні статті 82 ЦПК України.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує правомірність застосованих судом заходів забезпечення позову.

В касаційній скарзі ОСОБА_11 просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі

№ 607/23291/25 як в частині задоволення заяви про забезпечення позову щодо належного йому майна, так і в частині забезпечення позову щодо майна інших відповідачів у справі. Водночас, решта відповідачів у справі

№ 607/23291/25 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженою постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них. Відтак, відсутні підстави для скасування постанови Тернопільського апеляційного суду від 11лютого 2026 року, в частині заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна за касаційною скаргою іншого відповідача. ОСОБА_11 не посилався на наявність у нього повноважень діяти в інтересах інших відповідачів, таких доказів суду не надав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особа, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 13 квітня 2026 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/23291/25 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2026 року матеріали справи № 607/23291/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 червня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження№ 61-3480сво21) вказано, що «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що «основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_2) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_2) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2 належить залишити без змін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що «ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».

Автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 601/1396/21).

У справі, що переглядається: оскаржуваною постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради задоволено частково. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року в частині відмови у забороні вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщень скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури Цаплап Я. П. в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про забезпечення позову, задоволено частково.Вжито заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщень лодочної станції, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , до набрання рішенням законної сили;

з касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся відповідач ОСОБА_31 , через представника ОСОБА_12

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_5 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів у справі свідчить про повну їх згоду з оскарженим судовим рішенням;

аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_11 не навів переконливих доводів про те, яким чином судове рішення апеляційного суду в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 порушує його права та інтереси.

З урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 залишає без змін.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо ОСОБА_11 .

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40-43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року у справі № 953/7116/22 (провадження № 61-341св25) зроблено висновок, що «умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року у справі № 759/1035/25 (провадження № 61-15137св25) зазначено, що «враховуючи те, що предметом позову є поділ майна подружжя шляхом визнання за сторонами по 1/2 частці квартири та стягнення компенсації вартості частки позивача на автомобіль, припущення позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення її порушених прав та інтересів, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду, що такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири та автомобіля та заборона суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, зокрема нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири та автомобіля, є співмірним із заявленими позивачкою вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення в справі. У справі не встановлено, а відповідачем не доведено, що таке звернення позивачки спрямоване на зловживання нею своїми правами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 202/4444/20 (провадження № 61-8541св24) зазначено, що «заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії відповідають сумі основної заборгованості, узгоджуються з предметом позову (у випадку задоволення позову про стягнення боргу майно співвідповідачки ОСОБА_1 може бути предметом звернення стягнення в порядку виконання судового рішення, а заборона вчиняти дії щодо цього майна зберігає існуюче становище до завершення розгляду справи) та є видом забезпечення позову, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

виконувач обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури звернувся з заявою про забезпечення позову у справі № 607/23291/25 шляхом накладення арешту та встановлення заборони на передачу в іпотеку, оренду, внесення змін до укладених правочинів, заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації вчиняти дії щодо поділу, об`єднання, виділу часток тощо щодо майна, а також реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна;

відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача не доведено обставин, дій чи вчинків відповідачів, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано із збереженням земельної ділянки під самочинно збудованим нерухомим майном до винесення рішення суду, а у разі реалізації відповідачами до початку судового розгляду справи по суті або під час такого розглядуприміщень добросовісному набувачу - це унеможливить повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста. Більш того, з метою поновлення державних інтересів необхідно буде вживати додаткові заходи, зокрема, спрямовані на оскарження відповідних правочинів щодо відчуження майна, що покладе на державу додатковий тягар.Можливість відповідачів у будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у їхній власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про завищений або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;

встановлено, що предметом позову у справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно заповідного фонду з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га, та несформованої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та її повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва розташованих у АДРЕСА_1 ;

між сторонами існує спір з приводу усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду та природно заповідного фонду з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га та несформованої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та її повернення шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва розташованих у АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права приватної власності;

за таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що можливість відповідачів у будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у їхній власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. У разі відчуження спірного майна, для належного захисту та порушення прав, позивач змушений буде вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог, визначення підсудності вказаного спору та заміни неналежного відповідача у справі, що можливо лише на стадії підготовчого провадження;

такий вид забезпечення позовуяк заборона ОСОБА_11 , вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції, за обставин цієї справи, є співмірним та відповідає змісту заявлених позовних вимог з метою захисту прав позивача та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог;

апеляційний суд правильно виходив з того, що тимчасове обмеження прав відповідачів у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до відповідачів позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав позивача тощо;

суд апеляційної інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, та, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури про забезпечення позову у цій справі шляхом заборони ОСОБА_11 вчиняти дії, спрямовані на відчуження приміщення лодочної станції;

доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують;

вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду спору, недопущення з його боку дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому вирішення спору та виконання ймовірного рішення суду;

разом з тим відповідач ОСОБА_11 не позбавлений права володіння та користування спірним майном.

За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_11 слід залишити без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_11 , яка подана представником ОСОБА_12 , залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко