Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №752/4029/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Київ

Справа № 752/4029/23

Провадження № 61-6025св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - Київська міська рада (далі - позивач),

відповідач - ОСОБА_1 (далі - первісний набувач), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інхаус» (далі - ТОВ «Інхаус», проміжний набувач), ОСОБА_2 (далі - скаржник, останній набувач), інтереси якого представляє адвокат Яцина Сергій Вадимович (далі - адвокат),

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенко Володимир Васильович (далі - державний реєстратор), приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу м. Києва Шишкіна Алла Олександрівна (далі - приватний нотаріус Шишкіна А. О.) та Бузницька Юлія Олександрівна (далі - приватний нотаріус Бузницька Ю. О.),

про визнання протиправними, скасування рішень державного реєстратора, приватних нотаріусів на об`єкт нерухомого майна, припинення права власності на цей об`єкт, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести її у придатний для використання стан

за касаційною скаргою скаржника на постанову Київського апеляційного суду від 9 квітня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Міська рада як позивач стверджувала, що житловий будинок, зареєстрований на праві власності за останнім набувачем, є самочинним будівництвом, оскільки рада не приймала рішень щодо передання з комунальної власності земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, а також немає відомостей про проєктну документацію на нього. Тому просила скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на житловий будинок за останнім, проміжним і первісним набувачами, припинити право власності на цей будинок останнього набувача, зобов`язати його звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її міській раді.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Вказав, що факт самочинного будівництва слід встановлювати відповідно до передбачених у законі правил, але відсутні будь-які відомості про те, що міська рада дійсно не приймала рішення про передання у власність чи користування земельної ділянки під будівництво житлового будинку. Апеляційний суд не погодився із цим рішенням. Зауважив, що вказаний будинок збудований самочинно на самовільно захопленій земельній ділянці. Виснував, що вимоги про скасування рішень державних реєстраторів щодо державної реєстрації прав на житловий будинок за відповідачами, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її міській раді є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів позивача.

3. Останній набувач із висновками апеляційного суду не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що суд не оцінив його добросовісність і пропорційність втручання у право власності, а також розглянув справу без належного повідомлення останнього набувача про судове засідання.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) за правилами якого виду судочинства слід розглядати вимогу міської ради до юридичної особи-проміжного набувача майна про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації за цим набувачем права власності на житловий будинок? (2) чи є підстави за касаційною скаргою останнього набувача скасувати постанову апеляційного суду в частині визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на житловий будинок за первісним набувачем? (3) чи слід скасувати постанову апеляційного суду, якщо він не надіслав останньому набувачеві ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі з копіями апеляційної скарги із додатками до неї?

4.1. Виснував, що вимогу міської ради до юридичної особи-проміжного набувача майна про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса треба розглядати за правилами господарського судочинства. Тому в частині цієї вимоги судові рішення скасував і закрив провадження у справі.

4.2. З огляду на диспозитивність цивільного судочинства немає підстав за касаційною скаргою останнього набувача скасувати оскаржену постанову в частині визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на житловий будинок за первісним набувачем.

4.3. Оскільки апеляційний суд не надіслав копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з додатками останньому набувачеві, постанову апеляційного суду в частині вимог до цього набувача (про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на житловий будинок за останнім набувачем, про його зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її міській раді, привівши у придатний для використання стан) слід скасувати, а справу в тій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Надсилання судової повістки-повідомлення та презумпція її вручення не замінюють виконання судом обов`язку надіслати ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом із апеляційною скаргою з додатками та правил вручення цього судового рішення.

(2) Зміст позовної заяви

5. У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:

1) визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за первісним набувачем від 22 липня 2019 року № 47888115 (далі - рішення № 47888115) на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 32493982, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1877395880000; далі - житловий будинок);

2) визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Шишкіної А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Інхаус» від 2 грудня 2019 року № 49961348 (далі - рішення № 49961348) на житловий будинок (номер запису 34407748);

3) визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Бузницької Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за скаржником від 26 березня 2020 року № 51789669 (далі - рішення № 51789669) на житловий будинок (номер запису 36093672);

4) припинити право власності скаржника на житловий будинок;

5) зобов`язати скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:034:0401 орієнтовною площею 0,1000 га, розташовану за тією самою адресою (далі - земельна ділянка);

6) зобов`язати скаржника повернути земельну ділянку позивачеві, привівши її у придатний для використання стан.

6. Мотивував вимоги так:

6.1. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор прийняв рішення №47888115 про реєстрацію за первісним набувачем права власності на житловий будинок загальною площею 170,6 кв. м. Підставою цього рішення була довідка про технічні показники об`єкта нерухомого майна (серія та номер 01/16/17), видана 16 липня 2019 року ТОВ «Міжрегіональне бюро технічної інвентаризації».

6.2. 2 грудня 2019 року приватний нотаріус Шишкіна А. О. прийняла рішення № 49961348, згідно з яким зареєструвала право приватної власності на житловий будинок за ТОВ «Інхаус». Підставою цього рішення був акт приймання-передачі нерухомого майна (серія та номер: 6193, 6194) від 20 листопада 2019 року.

6.3. 26 березня 2020 року приватний нотаріус Бузницька Ю. О. прийняла рішення № 51789669, згідно з яким зареєструвала право приватної власності на житловий будинок за скаржником. Підставою цього рішення був акт прийому-передачі нерухомого майна зі статутного капіталу ТОВ «Інхаус» (серія та номер: 856, 857) від 20 березня 2020 року.

6.4. Позивач не приймав жодних рішень щодо передачі у власність або користування під будівництво за адресою житлового будинку земельної ділянки у Голосіївському районі м. Києва. Ні первісному набувачеві, ні ТОВ «Інхаус», ні скаржнику, ні іншим юридичним чи фізичним особам.

6.5. Державний реєстратор належно не перевірив подані первісним набувачем документи та лише на підставі довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна прийняв рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок.

6.6. У діях відповідачів є ознаки самовільного зайняття земельної ділянки. Вона належить до комунальної власності, а тому виключно позивач має право розпоряджатися нею.

6.7. Згідно з матеріалами аерофотозйомки на земельній ділянці є об`єкт нерухомого майна, що підтверджує самочинне будівництво відповідачами на цій ділянці, що не була відведена для вказаної мети, без відповідного документа та за відсутності належно затвердженого проєкту. Житловий будинок є самочинним, і його слід знести.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

7. 4 вересня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:

7.1. Немає жодних доказів, які б спростували відомості довідки ТОВ «Міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» від 16 липня 2019 року № 01/16/07 щодо дати побудови житлового будинку в 1991 році. Тому немає підстав вважати цей об`єкт самочинно побудованим нерухомим майном.

7.2. Вимоги позивача визнати протиправним і скасувати рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок та припинити право власності скаржника не є ефективними способами захисту прав позивача. Задоволення цих вимог не забезпечить усунення порушень, спричинених будівництвом, яке позивач вважає самочинним.

7.3. Похідною є вимога про зобов`язання скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Задоволення цієї вимоги залежить від того, чи довів позивач, що житловий будинок був побудований самочинно. У позові немає конкретного способу звільнення земельної ділянки, а визначення способів захисту прав, які позивач вважає порушеними, є його виключним правом.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

8. 9 квітня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав протиправним і скасував рішення № 47888115, № 49961348, № 51789669; зобов`язав скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її скаржнику, привівши у придатний для використання стан; відмовив у задоволенні інших вимог. Мотивував так:

8.1. Позивач не виділяв земельну ділянку для будівництва житлового будинку. Таке будівництво відбулося завдяки самовільному зайняттю цієї ділянки. Вона належить територіальній громаді міста. Позивач має право на позов, бо захищає право власності такої громади на вказану ділянку.

8.2. Належними способами судового захисту порушених прав та інтересів є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

8.3. Дії державного реєстратора суперечать Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а рішення № 47888115 слідскасувати. Він мав відмовити у державній реєстрації права власності на житловий будинок, бо не йому не надали документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння житловому будинку адреси.

8.4. Приватні нотаріуси та державний реєстратор порушили норми законодавства, коли належно не перевірили подані відповідачами документи та лише на підставі довідки про технічні показники об`єкта нерухомого й актів приймання-передачі прийняли рішення про реєстрацію права приватної власності на житловий будинок за відповідачами.

8.5. Вимога зобов`язати скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від незаконних споруд і будівель та повернути її міській раді, привівши у придатний для використання стан, є ефективним і належним способом захисту.Цю вимогу слід задовольнити.

8.6. Вимога припинити право власності скаржника на житловий будинок є безпідставною, бо це право зареєстроване всупереч чинному законодавству. Скасування реєстрації такого права зумовить поновлення права позивача на земельну ділянку.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

9. 11 травня 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 14717/0/220-25 від 12 травня 2025 року). Просив скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва.

10. 8 серпня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня вручення тієї ухвали.

11. 25 серпня 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 26803/0/220-25 від 26 серпня 2025 року), у якій пояснив, що не має відомостей про наявність у ТОВ «Інхаус» електронного кабінету.

12. 1 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за цією скаргою.

13. 23 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Скаржник мотивував касаційну скаргу так:

14.1. Апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення скаржника. Останній не брав участі у жодному судовому засіданні в цій справі ні під час її розгляду судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, бо не отримував судових повісток і копій апеляційної скарги. У матеріалах справи є листи-повернення поштових відправлень із причиною повернення «за закінченням терміну зберігання». Тому апеляційний суд діяв усупереч висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.

14.2. Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22. Крім того, ухвалив постанову усупереч таким висновкам Верховного Суду:

(1) суд має вказати, відсутність яких саме документів, визначених законодавством, не давала реєстратору підстав реєструвати право власності, і яким актам цивільного законодавства суперечить рішення про реєстрацію;

(2) можливість витребування майна у добросовісного набувача залежить від того, чи вибув об`єкт від законного власника поза його волею;

(3) недостатня умотивованість рішення є істотним порушенням процесуальних норм і зумовлює його скасування;

(4) державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише підтверджує набуте право. Скасування запису про право власності можливе лише паралельно з визнанням недійсними чи скасуванням документів, на підставі яких проведена реєстрація.

14.3. Порушення права власника землі спричиняє самочинне будівництво, а не державна реєстрація права. Тому належними способами захисту є вимоги або про знесення самочинної забудови, або про визнання права власності на неї за власником земельної ділянки. Задоволення лише вимог про скасування реєстрації чи припинення права власності не вирішує юридичної долі самочинної будівлі та не відновлює єдності її юридичної долі із земельною ділянкою.

14.4. Суд не оцінив добросовісність скаржника, не обґрунтував підстав припинення права власності, не забезпечив балансу інтересів сторін (рішення захищає лише права територіальної громади, але не передбачає міркувань щодо становища відповідача, який втрачає як зареєстроване право власності, так і сам об`єкт нерухомості, та й зобов`язаний ще за власний кошт його знести.

14.5. Належним відповідачем є саме особа, за якою зареєстровано право, а не державний реєстратор.

14.6. Апеляційний суд обмежився аналізом реєстраційних дій, але не визнав прямо недійсними правочини, на підставі яких здійснювалися ці реєстраційні дії, передання до статутного капіталу та наступний перехід права. Це залишає невирішеним питання про недійсність відповідних договорів відчуження. За практикою Верховного Суду скасування запису про право можливе лише паралельно з визнанням недійсними чи скасуванням документів, на підставі яких проведено реєстрацію. Позивач таких вимог не заявляв, але суд мав хоча б зазначити долю цих правочинів у мотивувальній частині (як наслідок визнання права неіснуючим).

14.7. Зобов`язавши відповідача знести будинок, суд не встановив, чи не існує менш обтяжливого способу відновити порушене право позивача. Скажімо, легалізація будівництва з передачею землі в оренду або викуп будинку громадою з компенсацією (такі способи передбачені частиною п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за певних умов). Хоча позивач не бажав узаконення цього об`єкта, суд мав хоча б зазначити, чому знесення є єдиним можливим виходом. Відсутність такої оцінки можна вважати порушенням принципу пропорційності.

(2) Позиції інших учасників справи

15. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 1 грудня 2025 року постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

18. За змістом касаційної скарги скаржника він, хоч і просив скасувати постанову апеляційного суду в повному обсязі, але наголосив на тому, що «не погоджується з висновками суду попередньої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог». Апеляційний суд задовольнив вимоги про визнання протиправними та скасування рішень № 47888115, № 49961348, № 51789669, зобов`язання скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від незаконних споруд і будівель та повернути її позивачеві, привівши у придатний для використання стан. Відмовив у задоволенні вимоги припинити право власності скаржника на житловий будинок. Тому в частині вимоги, у задоволенні якої апеляційний суд відмовив, Верховний Суд оскаржену постанову не переглядав.

19. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

20. З огляду на вказане Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, але може вийти за межі цих доводів і вимог, зокрема, у разі порушення судами правил юрисдикції.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) За правилами якого виду судочинства слід розглядати вимогу міської ради до юридичної особи-проміжного набувача майна про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації за цим набувачем права власності на житловий будинок?

21. Позивач звернувся з позовом, зокрема, до ТОВ «Інхаус» як проміжного набувача житлового будинку. Просив визнати протиправним і скасувати рішення № 49961348 про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за цим відповідачем. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеної вимоги, тоді як апеляційний суд її задовольнив.

22. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції під час розгляду спору у частині вимоги, яку позивач заявив до проміжного набувача. Тому з урахуванням вимоги частини третьої статті 400 ЦПК України слід вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги для усунення порушення відповідних норм процесуального права.

23. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

25. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

26. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

27. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їхнє вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Однак, визначаючи предметну юрисдикцію спору, суди повинні зважати не тільки на суб`єктний склад такого спору, але й на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, зміст заявлених вимог, характер спірних правовідносин і суттєві обставини справи (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2026 року у справі № 204/10047/22 (пункти 33-34)).

28. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

29. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

30. Позивач і проміжний набувач є юридичними особами. Вимога позивача про визнання протиправним і скасування рішення № 49961348стосується правомірності набуття цим відповідачем права власності на житловий будинок. Отже, за суб`єктним критерієм вирішення цієї вимоги та оцінка її належності належить до юрисдикції господарського суду (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 травня 2025 року у справі № 199/9897/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 199/3148/23 (пункт 41)).

(2.2) Чи є підстави за касаційною скаргою останнього набувача скасувати постанову апеляційного суду в частині визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на житловий будинок за первісним набувачем?

31. Позивач просив, зокрема, визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора № 47888115. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги через неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права. Тоді як апеляційний суд задовольнив цю вимогу. Скаржник у частині вказаної вимоги не погодився з постановою апеляційного суду. Верховний Суд зауважує, що первісний набувач постанову апеляційного суду не оскаржив, а скаржник не має повноважень діяти у цивільному процесі від імені цього набувача.

32. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

33. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

34. Диспозитивність - один із основних принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).

35. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду подав скаржник. Він не навів доводів про те, як ця постанова у частині задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора № 47888115порушує його права й інтереси. У матеріалах справи немає доказів того, що він повноважний представляти у суді інтереси первісного набувача житлового будинку.

36. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що первісний набувачне скористався правом на подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду в частині задоволення вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора № 47888115, як і не приєднався у відповідній частині до касаційної скарги скаржника. Така процесуальна поведінка первісного набувача підтверджує його повну згоду з постановою апеляційного суду про задоволення вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора № 47888115 (див. mutatis mutandis близький за змістом висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 295/10043/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 199/3148/23 (пункти 29-30)).

(2.3) Чи слід скасувати постанову апеляційного суду, якщо він не надіслав останньому набувачеві ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі з копіями апеляційної скарги із додатками до неї?

37. Позивач просив, зокрема, визнати протиправним і скасувати рішення № 51789669 про реєстрацію права власності на житловий будинок за скаржником, припинити право власності останнього на цей будинок, зобов`язати скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачеві, привівши у придатний для використання стан.Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих вимог, тоді як апеляційний суд задовольнив усі, крім вимоги про припинення права власності скаржника на житловий будинок.

38. Скаржник не погодився з постановою апеляційного суду про задоволення позовних вимог. Зокрема, стверджував про порушення його права на суд, оскільки не отримував судових повісток до суду першої й апеляційної інстанцій, а також копії апеляційної скарги. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з доводами касаційної скарги.

(2.3.1) Законодавство та судова практика

39. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

40. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін (пункти 2, 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

41. Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 6 ЦПК України).

42. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (частина друга, пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

43. Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи, крім випадків, якщо скаргу подано в електронній формі через електронний кабінет (стаття 361 ЦПК України).

44. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що кожній стороні слід забезпечити можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами іншої сторони, зокрема, із її апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Коли суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу однієї із сторін, не встановивши, чи була вона вручена іншій стороні та чи була та сторона повідомлена про цю скаргу будь-яким іншим чином, позбавляє таку сторону можливості надати зауваження щодо апеляційної скарги та не виконує обов`язок гарантувати рівність сторін згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatismutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17, від 3 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19, від 19 травня 2021 року у справі № 592/3977/16-ц, від 6 квітня 2022 року в справі № 757/34078/14, від 13 вересня 2023 року в справі № 343/136/21, від 20 листопада 2024 року в справі № 766/3683/20, від 17 вересня 2025 року в справі № 219/8011/21, від 29 травня 2026 року в справі № 753/4851/22, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 344/18282/19, від 8 жовтня 2025 року в справі № 755/3154/23).

(2.3.2) Факти справи

45. За обставинами справи:

- 23 жовтня 2024 року позивач надіслав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (т. 2, а. с. 171). Додав примірники цієї скарги для інших учасників справи;

- 31 жовтня 2024 року апеляційний суд витребував справу із суду першої інстанції;

- 24 грудня 2024 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою залишив апеляційну скаргу позивача без руху для надання доказів сплати судового збору у передбаченому законом розмірі; надав скаржнику 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги;

- 26 грудня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав платіжну інструкцію про сплату судового збору;

- 15 січня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою поновив позивачу строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції;

- 16 січня 2025 року апеляційний суд сформував супровідний лист, згідно з яким мав поштою надіслати скаржнику копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги (т. 2, а. с. 196);

- 3 лютого 2025 року апеляційний суд склав довідку, згідно з якою у зв`язку з переходом на інші запропоновані АТ «Укрпошта» способи оплати за пересилання письмової кореспонденції, а також з огляду на необхідність здійснення переінтеграції Автоматизованої системи електронного документообігу «Апеляція» з прикладним програмним інтерфейсом (АРІ) АТ «Укрпошта» апеляційний суд із 1 до 31 січня 2025 року не надсилав вихідну кореспонденцію засобами поштового зв`язку (т. 2, а. с. 202);

- 19 лютого 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду на 9 квітня 2025 року;

- 21 лютого 2025 року апеляційний суд сформував судову повістку-повідомлення для скаржника на 9 квітня 2025 року (т. 2, а. с. 207);

- 17 березня 2025 року до апеляційного суду повернулося поштове відправлення із супровідним листом цього суду від 16 січня 2025 року. Причиною повернення вказано «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 218-219). Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги, які мали бути додатками до вказаного супровідного листа, у конверті немає (т. 2, а. с. 219);

- 18 березня 2025 року апеляційний суд сформував новий супровідний лист, згідно з яким мав надіслати скаржнику копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги (т. 2, а. с. 220). Доказів надсилання цього листа разом із додатками у матеріалах справи немає;

- 25 березня 2025 року до апеляційного суду повернулося поштове відправлення із судовою повісткою-повідомленням цього суду від 21 лютого 2025 року. Причиною повернення вказано «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а. с. 226-227).

(2.3.3) Застосування норм до фактів справи

46. Скаржник у касаційній скарзі поскаржився, зокрема, на порушення апеляційним судом принципу рівності через те, що цей суд не надіслав примірник апеляційної скарги з додатками. Апеляційний суд вважав, що відсутні обставини, які б могли перешкоджати розгляду справи (т. 3, а. с. 7).

47. Колегія суддів вважає обґрунтованим вказане твердження скаржника. Надсилаючи 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу (т. 2, а. с. 127-171), позивач додав до неї 6 примірників для надсилання іншим учасникам справи. Супровідні листи апеляційного суду від 16 січня 2025 року та 18 березня 2025 року не підтверджують вручення скаржникові ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також апеляційної скарги з додатками.

48. Поштове відправлення із супровідним листом цього суду від 16 січня 2025 року, яке 17 березня 2025 року повернулося до апеляційного суду «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 218-219), не містить копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з додатками. Тобто апеляційний суд такі копії як додатки до супровідного листа від 16 січня 2025 року скаржникові не надсилав (на відміну від приватного нотаріуса Шишкіної А. О. та первісного набувача, супровідні листи з копіями ухвали про відкриття апеляційного провадження й апеляційної скарги теж повернулися до суду (т. 2, а. с. 214-217)). А доказів надсилання супровідного листа апеляційного суду від 18 березня 2025 року з додатками у матеріалах справи взагалі немає. Відповідно немає жодного підтвердження того, що скаржник мав реальну можливість подати відзив на апеляційну скаргу позивача.

49. З огляду на вказане Верховний Суд вважає, що апеляційний суд у ситуації скаржника діяв не на виконання завдання цивільного судочинства (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). Апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, такі основні засади цивільного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом (пункт 2 частини третьої статті 2, стаття 6 ЦПК України) та змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2, частина друга, пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України), коли не надіслав скаржникові копію апеляційної скарги позивача з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження за цією скаргою. Надсилання судової повістки-повідомлення від 21 лютого 2025 року та презумпція її вручення (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України) не замінюють виконання судом обов`язку надіслати ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом із апеляційною скаргою з додатками (стаття 361 ЦПК України) та правил вручення цього судового рішення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

50. Вказане є підставою для скасування постанови апеляційного суду у частині вимог визнати протиправним і скасувати рішення № 51789669, зобов`язати скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачеві, привівши її у придатний для використання стан, ідля скерування справи в цій частині на новий розгляд до зазначеного суду. Тому доводи касаційної скарги щодо належності кожного з цих способів захисту, а також стосовно суті спору Верховний Суд не аналізує.

51. Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з неналежним повідомленням цього учасника справи про розгляд справи. Судова повістка-повідомлення від 21 лютого 2025 року про призначення справи до судового розгляду на 9 квітня 2025 року повернулася до апеляційного суду 25 березня 2025 року із зазначенням причиною повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а. с. 226-227). Тому згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України скаржника слід вважати таким, що був належно повідомленим про судове засідання в апеляційному суді 9 квітня 2025 року.

52. З огляду на диспозитивність цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2, частина перша статті 13 ЦПК України), оскільки скаржник з мотивів його неповідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції не подав апеляційну скаргу на рішення цього суду, неприйнятним є аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції теж належно не повідомив скаржника про розгляд справи.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

53. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункти 1, 2 та 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

55. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частини четверта та п`ята статті 411 ЦПК України).

56. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

57. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

58. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (речення перше частини першої статті 256 ЦПК України).

59. З огляду на висновок про часткову обґрунтованість підстав касаційного оскарження:

- за вимогою позивача до ТОВ «Інхаус» про визнання протиправним і скасування рішення № 49961348судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити, оскільки розгляд такої вимоги належить до юрисдикції господарського суду;

- стосовно вимоги про скасування рішення № 47888115 постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства;

- щодо вимог про скасування рішення № 51789669, зобов`язання скаржника звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачеві, привівши у придатний для використання стан,постанову апеляційного суду слід скасувати, а справу передати останньому на новий розгляд.

Керуючись статтями 2, 13, 255, 400, 409, 410, 411, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 4 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 квітня 2025 року скасувати в частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса Шишкіної Алли Олександрівни від 2 грудня 2019 року № 49961348 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інхаус», а провадження у справі в частині цієї вимоги закрити, оскільки її належить розглядати за правилами господарського судочинства.

3. Постанову Київського апеляційного суду від 9 квітня 2025 року:

- залишити без змін в частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Гаращенка Володимира Васильовича від 22 липня 2019 року № 47888115 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 ;

- скасувати в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса Бузницької Юлії Олександрівни від 26 березня 2020 року № 51789669 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 , зобов`язання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:034:0401 і повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, а справу в частині цих вимог передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

СуддіД. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко