Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №387/1064/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 387/1064/25

провадження № 61-7153св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про визначення місця проживання дитини

за касаційною скаргою адвоката Калінки-Бондар Олександри Богданівни як представника ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року, додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року у складі судді Солоненко Т. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 травня 2026 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідачки, щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі і мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подружні відносини між сторонами не склалися, і ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів (справа № 387/666/25).

З народження їх малолітня донька проживає у будинку, який належить позивачу. В будинку створено всі належні умови для розвитку і виховання доньки, разом з позивачем проживає його неповнолітній син від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач займається належним вихованням дітей, створює для них усі необхідні умови, дбає про їх розвиток, піклується про їх фізичне і психологічне здоров`я, турбується про достатній рівень матеріального забезпечення.

ОСОБА_2 нехтує батьківськими обов`язками, не достатньою мірою здійснює догляд за малолітньою донькою, не приділяє достатнього часу для розвитку та виховання дитини. Відповідачка намагається усунути позивача від виховання дитини. Відповідач не може створити належних умов для проживання з нею малолітньої дитини, оскільки не має сталого доходу, не має власного житла зі створеними належними умовами для проживання дитини.

У разі визначення місця проживання доньки з позивачем він планує перебувати у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та забезпечувати утримання дітей за рахунок доходу від продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, який становить близько 240 000,00 грн на рік.

Позивач має належні умови для проживання та виховання дітей, а спільне проживання доньки з батьком і братом відповідатиме її найкращим інтересам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 29 жовтня 2025 року прийняв відмову ОСОБА_1 від позовних вимог у частині стягнення аліментів. Провадження у справі в цій частині позовних вимог закрив.

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області рішенням від 16 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж її проживання з матір`ю.

Вирішуючи спір, суд, виходив з найкращих інтересів малолітньої дитини, врахував її вік (1 рік 6 місяців), потребу в постійному догляді, дотриманні режиму та годування за графіком, психологічний стан і особливості фізичного розвитку, а також необхідність забезпечення її гармонійного розвитку і належного виховання.

Висновок органу опіки та піклування не надає відповіді щодо вирішення спору між сторонами і є необґрунтованим.

Обставин, які давали б підстави для висновку, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з позивачем буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж її проживання з матір`ю, не встановлено.

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області додатковим рішенням від 26 грудня 2025 рокузаяву представника ОСОБА_2 - адвоката Пузиря В. О. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 195,00 грн. В іншій частині заяви відмовив.

Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із критеріїв розумності, співмірності, а також врахував заперечення позивача.

Послуги відправки поштової кореспонденції АТ «Укрпошта» підтверджено належними і допустимими доказами, тому вони також підлягають відшкодуванню.

Вимоги щодо компенсації витрат, пов`язаних з проїздом з міста Кропивницького до селища Добровеличківка для участі в судових засіданнях, не підтверджено належними і допустимими доказами.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Кропивницький апеляційний суд постановою від 04 травня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар О. Б., та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пузир В. О., залишив без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Визначальним у цій справі є забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини, з урахуванням її віку, потреб у постійному догляді та стабільному середовищі. Матеріально-побутовий стан одного з батьків сам по собі не є вирішальною умовою для передання йому дитини.

Визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю саме по собі не свідчить про роз`єднання дітей позивача чи порушення їхніх родинних зв`язків як брата і сестри.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу дотримано принципи співмірності таких витрат, змагальності сторін та диспозитивності.

Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Калінка-Бондар О. Б. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 травня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; скасувати додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 12 квітня 2023 року у справі № 569/22963/21, від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди не могли посилатись як на підставу для відмови у задоволенні позову на принцип 6 Декларації прав дитини.

Висновок суду про вимушеність спільного проживання сторін в одному будинку є безпідставним.

Суди не взяли до уваги, що за фактичним місцем проживання дитини створені всі необхідні умови для її зростання та розвитку, умови до яких дитина звикла. Дитина перебуває у черзі до дитячого навчального закладу, який розташований неподалік місця проживання. Дитина наразі соціалізована у тому середовищі, в якому вона проживає.

Суди не надали належної оцінки роз`єднанню брата і сестри, не врахували можливість нанесення цим психологічної травми, в тому числі й іншій дитині - сину позивача.

Дитина з народження проживає біля батька, і понад п`ять місяців мати не бере участі у її вихованні. Донька відвідує дитячий навчальний заклад за місцем свого проживання, має рідного брата, з яким має тісний емоційний зв`язок, розірвання якого негативно вплине на обох дітей.

У червні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Науменка І. Ф. як представника ОСОБА_2 , мотивований законністю судових рішень і безпідставністю доводів касаційної скарги.

Після розгляду справи № 387/666/25, в якій визначено місце проживання дитини із матір`ю, позивач, застосувавши фізичну силу, забрав доньку.

Позивач не надає можливості ОСОБА_2 бачитись із дитиною та проводити із нею час, обмежив можливість спілкування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 червня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу _ ОСОБА_7) 23 листопада 2023 року зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 і ОСОБА_8 є батьками малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 фактично проживають з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з моменту народження і до цього часу (копія акта про фактичне місце проживання малолітньої дитини від 21 липня 2025 року № 1, копія довідки виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 18 липня 2025 року).

Житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 13 липня 2013 року.

Відповідно до копії акта обстеження умов проживання дітей від 01 травня 2025 року № 44 за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_2 - мати, ОСОБА_3 - донька. Санітрано-гігієнічні умови на достатньому рівні. Житлово-побутові умови добрі. Будинок складається з передпокою, ванної кімнати, кухні, коридору. Будинок облаштований необхідними меблями та побутовою технікою. Для ОСОБА_3 створені всі необхідні умови для комфортного розвитку та проживання. Дівчинка має окреме ліжко, шафу для одягу та іграшки. Дитина отримує збалансоване харчування. Одяг і взуття відповідно до сезону. Батько дитини ОСОБА_11 працює в Локомотивному ДЕПО ТЧ4 на посаді машиніста електровоза. Мати ОСОБА_12 перебуває в декретній відпустці.

Відповідно до копії акта обстеження умов проживання дітей від 07 липня 2025 року № 73 за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_2 - мати, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_3 - донька. Санітрано-гігієнічні умови на достатньому рівні. Житлово-побутові умови добрі. Для розвитку та виховання дітей створені всі необхідні умови для комфортного розвитку та проживання. Діти мають окремі ліжка, шафу для одягу, зону для ігор та розвитку. Діти отримують збалансоване харчування. Одяг і взуття відповідно до сезону. ОСОБА_4 навчається в ліцеї № 1 ім. Є. Березняка.

ОСОБА_3 знаходиться на обліку у лікаря-педіатра КНП «Помічянський ЦПМСД» з 22 травня 2024 року, дитина здорова, батько завжди цікавиться здоров`ям дитини (довідка КНП Помічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги від 05 травня 2025 року).

Відповідно до висновку практичного психолога щодо прихильності дитини до батьків з`ясовано, що ОСОБА_3 демонструє позитивну емоційну реакцію та безпечно почувається як поруч із матір`ю, так і з батьком. Обоє батьків беруть участь у її догляді, проте матір більш детально орієнтується в аспектах повсякденного догляду за дитиною, оскільки має провідну роль у забезпеченні базових потреб дитини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 31 липня 2025 року № 103 орган опіки та піклування об`єктивно не може визначити доцільність проживання дитини біля одного з батьків, тому повністю довіряє суду у прийняті рішення щодо цього спору.

З копії листа ГУНП в Кіровоградській області Новоукраїнський РВП ВП № 2 (селище Добровеличківка), від 12 червня 2025 року відомо, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 13 травня 2025 року за частиною другою статті 173-8 КУпАП, винесено тимчасові заборонні приписи 11 травня, 16 квітня, 28 березня 2025 року.

Стосовно ОСОБА_2 складались протоколи про вчинення адміністративного правопорушення від 29 березня 2025 року за частиною другою статті 173-8 КУпАП (звільнено від відповідальності), 13 травня, 27 травня 2025 року за частиною другою статті 173-8 КУпАП (на розгляді у суді). Винесено тимчасові заборонні приписи 26 травня, 11 травня, 16 квітня, 28 березня 2025 року.

Протягом останніх 4 місяців сторони між собою конфліктують, перебувають на стадії розлучення, на обліках перебувають лише як «кривдник».

ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на строк дванадцять місяців (копія посвідчення від 26 листопада 2024 року № НОМЕР_1 ).

ОСОБА_1 пройшов огляд, згідно з яким станом на 15 січня 2025 року психіатричних, у тому числі, що спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання обов`язків машиніста електровоза відсутні (копія довідки про проходження попереднього періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психотропних речовин № 61).

ОСОБА_1 працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Помічна» служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця». Зарекомендував себе працьовитим і дисциплінованим працівником, регулярно відвідує технічні заняття і працює над збільшеннями свого рівня знань, порушень трудової дисципліни і суспільного порядку не мав. До виконання посадових обов`язків ставиться добросовісно та відповідально. ОСОБА_1 за період з квітня 2024 року до березня 2025 року нараховано заробітної плати в розмірі 507 127,75 грн (характеристика, видана АТ «Українська залізниця», довідка про доходи).

У характеристиці на ОСОБА_1 вказано, що за час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг від сусідів не надходило. Проживає разом з дружиною і дітьми. Зі старшим хлопчиком грає у футбол, їздить на рибалку, вчить їздити на мотоциклі та машині, а також ремонтують техніку. Донька є татова улюблениця, для неї він створив на території свого домоволодіння дитячий майданчик, який оснащений гойдалкою, гіркою, пісочницею, турніком, батутом та ін. Дівчинка на вулиці гуляє переважно із татом. Донька ОСОБА_3 записана в чергу на місце в дитячий садочок № 1 «Ясочка». Такі заклади, як дитячий садочок, школа, музична школа, стадіон, центри ПМСД, лікарня, міський будинок культури, ІРЦ, банк та міська рада розташовані на відстані 600-800 м від їх будинку проживання (характеристика, видана головою вуличного комітету Лагода Т. П.; довідка, видана органом самоврядування виконавчого комітету Помічнянської міської ради Кіровоградської області).

Відповідно до копії договору безоплатного користування житлом від 24 липня 2025 року ОСОБА_14 надавала ОСОБА_1 право безоплатного користування житловим будинком на АДРЕСА_2 для його особистого проживання та проживання членів його сім`ї строком на два роки.

Відповідно до копії довіреності від 12 травня 2025 року ОСОБА_14 уповноважує ОСОБА_1 , серед іншого, вести всі дії відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом», з правом повного розпорядження електроенергією, отримувати плату на період декретної відпустки по догляду за дітьми.

Відповідно до копій актів купівлі-продажу електричної енергії в період січень - грудень 2024 року споживач передав постачальнику електричну енергію з відрахуванням податків та зборів на загальну суму 238 758,42 грн.

ОСОБА_3 , 2015 року народження з 01 вересня 2021 року, навчається у ліцеї № 1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича. ОСОБА_4 відвідує індивідуальні консультації у практичного психолога, мета зустрічей є виявлення емоційного стану дитини та покращення психоемоційного стану дитини. Після розлучення батьків ОСОБА_4 пережив сильне емоційне потрясіння. Батько вдруге одружився і в них народилась донька, хлопчик дуже прив`язався до сестрички. Вважає її головною у своєму житті. У взаємодії з психологом проявляє захисну реакцію намагається відгородити сестру від болю та емоційних переживань. Хлопчик переживає тривогу щодо розлучення батька вдруге. Присутність сестри є для нього джерелом стабільності, тепла та емоційної безпеки. Потенційне розлучення з нею може мати негативний вплив на його психоемоційний стан (довідка навчального закладу від 25 квітня 2025 року, довідка психолога від 12 травня 2025 року).

Відповідно до копії договору оренди житлового приміщення від 23 квітня 2025 року ОСОБА_2 набула право тимчасового платного користування житловим приміщенням (квартира) у АДРЕСА_3 , строком на 11 місяців.

Зі змісту копії акта обстеження умов проживання від 23 липня 2025 року відомо, що за адресою: АДРЕСА_3 наявні всі комунальні зручності, кімнати квартири облаштовані меблями та побутовою технікою, одяг та речі повсякденного користування.

Свідок ОСОБА_8 (колишня дружина позивача) в письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_1 є зразковим батьком своїх дітей. У період їх шлюбу ОСОБА_1 фактично взяв на себе основні обов`язки з виховання сина, приділяв йому багато уваги, забезпечував сім`ю всім необхідним, займався побутовими справами та господарством. Вважає, що для ОСОБА_3 краще буде проживати разом з батьком. Син ОСОБА_4 буде хвилюється через можливе розлучення з сестрою. Вони мають тісний емоційний зв`язок, багато часу проводять разом, і, з його слів, він хоче, щоб вони обоє проживали з батьком.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_15 вказала, що проживає по сусідству. ОСОБА_2 знає погано, майже не бачить її. Зазначила, що з початку розлучення сторін до їх будинку часто приїздила поліція. Як правило, мати ОСОБА_11 купує необхідні для їхньої родини речі. Придбанням продуктів харчування і товарів побуту займається ОСОБА_11 . З дитиною гуляє в більшості ОСОБА_11 . На думку свідка, дитині буде краще проживати з батьком, оскільки мати не зможе забезпечити дитину, адже не має доходів і житла.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 вказали, що працюють разом з позивачем. Вважають, що конфлікти у родині провокувала ОСОБА_12 у зв`язку з невдоволенням фінансовим станом.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 25 березня 2026 року у справі № 387/666/25 залишив без змін рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Результат аналізу пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року у справі № 387/666/25 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу залишено прізвище позивачу - ОСОБА_18 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на особисте утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку.

Допущено негайне виконання рішення та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в межах суми платежу за один місяць.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Здійснено розподіл судових витрат

Кропивницький апеляційний суд у справі № 387/666/25 постановою від 25 березня 2026 року рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня2025 року в частині визначення строку, з якого підлягають стягненню аліменти на утримання дитини, змінив, визначивши початок стягнення аліментів з 25 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишив без змін.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся із позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком.

Водночас аналіз матеріалів справи та зміст відповідних судових рішень свідчать про те, що на час розгляду апеляційний судом цієї справи, вже було таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року, залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю (справа № 387/666/25).

Апеляційний суд не врахував змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, не проаналізував позовні заяви та судові рішення у справі, яка переглядається, та у справі № 387/666/25 і не врахував наявність рішення, яке набрало законної сили, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Калінки-Бондар Олександри Богданівни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2025 року, додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 травня 2026 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про визначення місця проживання дитини закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. І. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун