Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №469/665/26 — Березанський районний суд Миколаївської області

23.09.2026 Справа № 469/665/26

2/469/863/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

позивач ОСОБА_1 - не з`явилась,

представник позивача ОСОБА_2 - не з`явилась,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березанської селищної ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 02 червня 2026 року звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документа - Державного акта на право постійного користування землею серії МК № 226, виданого Василівською сільською Радою народних депутатів 12 березня 1994 року, зареєстрованого в книзі записів актів на право постійного користування землею за № 150 на ім"я ОСОБА_4 , та визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,82 га, кадастровий номер 4820980600:02:000:0410, яка розташована на території Березанської селищної рали (колишньої Василівської сільської ради), наданої ОСОБА_3 у постійне користування на підставі вказаного державного акта, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на неможливість внесення виправлень до державного акта через зміни у законодавстві та відмову нотаріуса у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно.

11 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове заідання за правилами загального позовного провадження.

09 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дорошенко А.В. не з`явились, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з положень ст.223 ЦПК України, суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 Василівською сільською радою народних депутатів 12 березня 1994 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії МК №226 на земельну ділянку площею 0,82 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №150 (а.с.10); відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000436592026 від 17 березня 2026 року земельна ділянка площею 0,82 га для ведення особистого селянського господарства має кадастровий номер 4820980600:02:000:0410 та належить на праві постійного користування ОСОБА_4 (а.с.11-16).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 лютого 2024 року, виданого Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 21 лютого 2024 року складено відповідний актовий запис №50 (а.с.17).

На ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 липня 1997 року Березанським РВ УМВС України в Миколаївській області видано паспорт серії НОМЕР_2 , а також свідоцтво про народження, картка платника податків, пенсійне посвідчення, свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22-26).

02 грудня 1978 року в райбюро РАЦС м. Куйбишева укладено шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с.24).

Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , що вбачається з копії спадкової справи №27/2024 від 16 квітня 20024 року (а.с.42-97).

08 квітня 2026 року приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області виніс постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,82 га, цільове призначення земельної ділянки – для ведення особистого підсобного господарства, у зв`язку з тим, що наданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є підставою для реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, оскільки не є документом, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку, а посвідчує право постійного користування землею (а.с.30).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Оскільки у державному акті на право постійного користування землею серії МК №226 від 12 березня 1994 року допущено помилку у прізвищі користувача, яке відрізняється від прізвища, вказаного у документах, що посвідчуюють його особу, та виправлення цієї помилки є неможливим, що підтверджено листом Березанської селищної ради (а.с.19-20), факт належності правовстановлюючого документа спадкодавцеві підлягає встановленню судом.

За змістом п.24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Березанської об`єднаної територіальної громади, до складу якої увійшла, зокрема, територія колишньої Василівської сільської ради колишнього Березанського (зараз - Миколаївського) району Миколаївської області.

На підставі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тобто позивач як дружина спадкодавця ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом після його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

16 квітня 2024 року позивач подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, на підставі чого приватним нотаріусом заведена спадкова справа № 27/2024 та видано свідоцтва про право на спадщину, яка складається з житлового будинку з прилеглими надвірними господарчими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1333 га, кадастровий номер 4820982500:01015:0011, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , частки у праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , земельної ділянки площею 0,2383 га, кадастровий номер 4820982500:01:0039:0002, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Красне.

Отже, позивач у встановленому законом порядку прийняла всю спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Частина перша статті 177 ЦК України визначає, що об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (ч.1 ст.178 ЦК України).

Стаття 190 ЦК України передбачає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, належні спадкодавцеві майнові права та обов`язки щодо наданої йому у постійне користування земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства перейшли до позивача як його спадкоємця.

За змістом ч.2, 4 ст.92 ЗК України, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у постійне користування фізичним особам не передбачена; передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди).

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, положення пункту 6 розділу X втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005.

Пункт 6-1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначає, що громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення (абзац перший п.6-1 Перехідних положень).

Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними (абзац четвертий пункту 6-1 Перехідних положень).

Право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності зберігається за суб`єктом відповідного права, які не здійснили купівлю таких земельних ділянок відповідно до абзацу першого цього пункту.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та відповідні їм положення законодавства свідчать про те, що позивач відповідно до закону у порядку спадкування набула право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства, наданою спадкодавцю ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Березанської селищної ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування задовольнити.

Встановити, що Державний акт на право постійного користування землею серії МК №226, виданий Василівською сільською радою народних депутатів 12 березня 1994 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №150 на ім`я ОСОБА_4 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,8200 га, кадастровий номер 4820980600:02:000:0410, розташованої на території Березанської селищної ради (колишньої Василівської сільської ради), у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя