Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №127/30363/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30363/26

Провадження № 3/127/5867/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 25.08.2026 о 06.56 год по вул. К. Василенка, 21 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав і суду пояснив, що він заперечував результати його огляду на стан сп`яніння і наполягав на проведенні такого огляду в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції йому в цьому відмовити, тому він був змушений пройти такий огляд самостійно.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 25.08.2026 о 06.56 год по вул. К. Василенка, 21 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані рапорт поліцейського (далі – Рапорт), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі – Акт), роздруківку спеціального технічного засобу (далі – Роздруківка), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Направлення), висновок медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Висновок), диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).

З Рапорту випливає, що під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови.

У постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) ВС зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Тому Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, які надані суду.

Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відомості щодо виявлення у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння, викладені у Рапорті, узгоджуються з оглянутим судом Записом. Отже, наведені у Рапорті ознаки передбачені пунктом 3 розділу І Інструкції як підстава для направлення водія транспортного засобу на огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Процедура огляду на стан сп`яніння регламентована статтею 266 КпАП.

Згідно з частиною першою статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до речення першого частини другої статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Зі змісту речення першого частини третьої статті 266 КпАП випливає, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З Акту випливає, що після ознайомлення ОСОБА_2 з результатами огляду на стан сп`яніння останній зазначив, що не згоден з результатами такого огляду. Зазначені відомості узгоджуються з оглянутим судом Записом, згідно з яким ОСОБА_2 повідомив, що бажає пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Надані суду матеріали містять Направлення, однак суд вважає слушними зауваження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині того, що Запис та інші докази, надані суду, не підтверджують факту ознайомлення ОСОБА_2 з таким направленням.

Крім того, оцінюючи зазначені доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити, що порядок огляду на стан сп`яніння визначений статтею 266 КпАП.

Зокрема, відповідно до речення першого частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з реченням першим частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Реченням другим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

При цьому реченням третім частини третьої статті 266 КпАП визначено, що проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Суд враховує, що реченням першим частини четвертої статті 266 КпАП регламентовано, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з реченням другим частини четвертої статті 266 КпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до речення третього частини четвертої статті 266 КпАП кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Як суд зазначив вище, приписи пункту 3 розділу І Інструкції уповноважують поліцейського направити водія на огляд на стан сп`яніння у рази виявлення відповідних ознак. При цьому пункт 5 розділу ІІ Інструкції зобов`язує поліцейського перед проведенням огляду на стан сп`яніння інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Тому доводи захисника у цій частині мають бути оцінені у сукупності з іншими доказами, які надані суду.

З Акту та Роздруківки випливає, що за результатами огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу констатований факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння. Однак, як суд зазначив вище, в Акті наявна відмітка про те, що ОСОБА_2 не згоден з результатами такого огляду. Також факт незгоди з результатами огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу підтверджений і Записом. Суд вважає за доцільне зауважити, що норма речення першого частини третьої статті 266 КпАП є імперативною і зобов`язує працівника поліції забезпечити огляд особи на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатами такого огляду за допомогою спеціальних технічних засобів.

Крім того, заперечуючи факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 надав суду копію висновку медичного огляду на стан сп`яніння, згідно з яким такий огляд був проведений у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» (далі – Висновок). Зі змісту цього Висновку випливає, що огляд ОСОБА_2 був проведений 25.08.2026 о 08.35 год у присутності поліцейського Маголи Р.А. Також зі змісту Висновку випливає, що ОСОБА_2 перебував у тверезому стані.

Суд враховує, що такий огляд був проведений у межах строків, визначених частиною четвертою статті 266 КпАП, тобто не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов`язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов`язку для правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття „вина“ і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

Відповідно до частини п`ятої статті 266 КпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Як суд зазначив вище, за результатами судового розгляду був встановлений факт недотримання імперативних вимог частини третьої статті 266 КпАП в частині забезпечення поліцейським огляду ОСОБА_2 у закладі охорони здоров`я після висловлення останнім незгоди з результатами проведеного огляду за допомогою спеціального технічного засобу. Тому цей Акт не може бути прийнятий в якості доказу винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення з огляду на приписи частини п`ятої статті 266 КпАП. Натомість факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння був спростований Висновком. Правові підстави для неприйняття до уваги Висновку відсутні, оскільки такий огляд, як суд зазначив вище, був проведений у межах строку, визначеного частиною четвертою статті 266 КпАП.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджений факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно не підтверджена її винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КаАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 184, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: