Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №144/1166/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1166/26

Провадження № 3/144/330/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 с-ще Теплик

Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Магдяк Надія Іванівна, розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, РНОКПП невідомо, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 770706 від 21 квітня 2025 року, складеного інспектором відділення поліції № 1 Гайсинського РУП РУНП у Вінницькій області капітаном поліції Кулібабою О.Т., вбачається, що 17.08.2026 о 21 годині 04 хвилин громадянин ОСОБА_1 по вул. Центральна у с. Соболівка Гайсинського району Вінницької області керував мотоциклом «FORTE», державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування даним транспортним засобом, а саме не маючи відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 в присутності законного представника – матері ОСОБА_2 , свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, не визнав, пояснив суду, що не керував мотоциклом, а стояв біля нього.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеофайли, долучені до протоколу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, суддя дійшов наступного висновку.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 748264 від 17.08.2026, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 126 КУпАП, диспозиція якої передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.1 (а) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є водій транспортного засобу. Обов`язковими елементами об`єктивної сторони складу правопорушення є факт керування транспортним засобом.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

У п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, що не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

При відтворенні відеофайлів на диску, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що на відео не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 мотоциклом, момент його зупинки працівниками поліції та рух транспортного засобу, який указаний у протоколі.

Шляхом дослідження долучених до матеріалів справи відеозаписів встановлено, що запис, розпочинається у момент, коли ОСОБА_1 перебуває біля мотоцикла, який стоїть на узбіччі з вимкненим двигуном. Факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом зазначеним відеозаписом не підтверджується.

Водночас у протоколі не вказано свідків, які могли б підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Інші належні, допустимі та беззаперечні докази на підтвердження факту керування особою, що притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом до моменту його зупинки у матеріалах справи відсутні.

Суд (суддя) законодавчо позбавлений права збирати докази вини (брати на себе функції обвинувачення). Це підтверджено не тільки міжнародним правом, але і національною судовою практикою. Принцип диспозитивності є одним із засадничих в українському та міжнародному судочинстві.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Як регламентовано ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено також у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи, що всі сумніви мають тлумачитись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 , суддя дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУПАП за відсутністю у діянні останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, ч. 2 ст.126, ст. 245, п. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діянні складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Теплицький районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н.І. Магдяк