Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/6702/22 (910/6634/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/6702/22 (910/6634/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець Гнідунець Віталій Іванович

представник позивача - Крижовий Д.В., адвокат,

відповідач 1 - ОСОБА_1,

представники відповідача 1- Ахрамович Я.І., адвокат за ордером,

відповідач 2 - ОСОБА_2

представник відповідача 2 - Ткаченко І.В., адвокат за ордером,

треті особи:

Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС,

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

представник банку - Нечаєва О.О., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго", - представник - Мазій В.С., адвокат,

керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Ушач Юрій Володимирович, особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

фізичної особи-підприємця Гнідунця Віталія Івановича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.02.2026

у складі судді: Омельченко Л.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 20.05.2026

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Сотнікова С.В.,

Остапенка О.М.,

у справі за позовом

фізичної особи-підприємця Гнідунця Віталія Івановича

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

треті особи Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС,

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго",

керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Ушач Юрій Володимирович

про визнання договору недійсним

у межах справи № 910/6702/22 за заявою

ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.

2. Фізична особа-підприємець Гнідунець Віталій Іванович (далі - позивач, скаржник, ФОП Гнідунець В.І.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до боржника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 2), про визнання договору недійсним, в якому просив суд:

- визнати недійсним правочин - договір позики від 22.03.2007, на підставі якого сформовано вимогу ОСОБА_2 ;

- виключити з реєстру вимог кредиторів вимогу ОСОБА_2 як таку, що ґрунтується на фіктивному або удаваному правочині.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога фізичної особи ОСОБА_2 до боржниці, яка була включена до реєстру вимог кредиторів боржника, базується на угоді, що викликає у позивача сумніви щодо її дійсності та правомірності через відсутність в матеріалах справи про банкрутство договору позики від 22.03.2007, на підставі якого сформовано вимогу кредитора ОСОБА_2 ; відсутність будь-яких доказів фактичної передачі позики (платіжних документів, розписок, банківських виписок); відсутність документального підтвердження джерел походження коштів, наданих у позику; відсутність доказів фінансової спроможності боржника на момент укладення договору виконати зобов`язання у валюті та під 26,4% річних; надмірну суму заявленої заборгованості та невідповідність ринковим умовам. У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати договір позики від 22.03.2007 недійсним та виключити з реєстру вимог кредиторів вимогу ОСОБА_2 як таку, що ґрунтується на фіктивному або удаваному правочині.

Короткий зміст рішення місцевого суду

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 відмовлено у задоволенні позову ФОП Гнідунця В.І. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики від 22.03.2007 недійсним.

5. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що:

- наявність договірних відносин позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується рішеннями суду, зокрема рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 2-595/12 від 13.02.2013 та заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/43442/16-ц від 12.05.2017;

- ухвалою суду від 02.10.2023 в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 № 910/6702/22 було встановлено факт наявності грошового зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 22.03.2007;

- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 910/6702/22 за наслідками перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 910/6702/22 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 суд зазначив, що у справі № 910/6702/22, що розглядається, обставини отримання грошових коштів за договором позики від 22.03.2027 та невиконання зобов`язання щодо їх повернення встановлені у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2013 у справі № 2-595/12 і від 12.05.2017 у справі № 757/43442/16-ц;

- в межах цивільної справи № 2-595/12 проводилась судово-почеркознавча експертиза та надавався оригінал розписки від 22.02.2007;

- судове рішення у зазначених справах набрали законної сили та були пред`явлені до виконання, тому обставини, встановлені у зазначених судових рішеннях відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України не потребують повторного доказування;

- не підлягає визнанню похідна вимога позивача про виключення з реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_2 як таку, що ґрунтується на фіктивному або удаваному правочині.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 апеляційну скаргу ФОП Гнідунця В.І. залишено без задоволення;

рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/6702/22 (910/6634/25) залишено без змін.

7. Апеляційний господарський суд зазначив, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки факт існування боргу у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 22.03.2007 підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому доводи позивача щодо недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а також щодо удаваності зазначеного вище правочину не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, з таким висновком погоджується і апеляційний господарський суд. За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволені позову ФОП Гнідунця В.І. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним за недоведеності.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

8. ФОП Гнідунець В.І. 08.06.2026 засобами електронного зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 910/6702/22 (910/6634/25).

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/6702/22 (910/6634/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026.

10. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026 витребувано матеріали справи № 910/6702/22 (910/6634/25), відкладено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження за касаційною скаргою ФОП Гнідунець В.І.

11. 09.07.2026 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/6702/22 (910/6634/25).

12. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6702/22 (910/6634/25) за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Гнідунця В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ФОП Гнідунця В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відбудеться 15.09.2026 о 11:15;

надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2026.

13. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2026 задоволено Заяву представника АТ "Приватбанк" Нечаєвої О.О. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14. Від представника ОСОБА_2 - Ткаченко І.В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представниця Відповідача 2 просила касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Гнідунця В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 910/6702/22 (910/6634/25) з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити; апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 910/6702/22 (910/6634/25) - без змін. У відзиві зазначено, що у цій справи суд не розглядав заяву кредитора ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника чи заперечення іншого кредитора проти такої заяви на предмет відповідності статтям 45 - 47 КУзПБ та не мав застосовувати ці норми права. Така заява вже розглянута, грошові вимоги визнані судом, а предметом розгляду у цій справі є законність договору позики (на підставі якого у боржника виникли грошові зобов`язання перед кредитором) на момент його вчинення боржником з кредитором за позовом іншого кредитора.

15. Від представника АТ "ПриватБанк" - Нечаєвої О.О. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представниця банку просила касаційну скаргу ФОП Гнідунця В.І. задовольнити; постановити ухвалу, якою призначити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Відзив обґрунтовано тим, що при ухвалені рішення про стягненні заборгованості Печерський районний суд міста Києва не вирішував питання щодо дійсності чи недійсності правочину зважаючи на відсутність заяви сторін про його недійсність. У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи. При розгляді вимог кредитора до боржника має бути досліджено весь спектр наявності правовідносин, їх обґрунтованості та дійсності.

16. Від представника Ушача Ю.В. - Ахрамовича Яна надійшов відзив на касаційну скаргу ,в якому представник просив касаційну скаргу ФОП Гнідунця В.І. - задовольнити. Відзив обґрунтовано тим, що суд першої інстанції фактично обмежився формальним посиланням на преюдиційні обставини та попередні судові рішення, не перевіряючи безпосередньо належні та допустимі докази, що підтверджують реальність договору та правомірність вимоги.

17. У судове засідання 15.09.2026 з`явилися представники учасників справи (відповідно до протоколу судового засідання) які надали свої пояснення та заперечення.

18. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 15.09.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2026. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

19. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 № 4928-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/6702/22 (910/6634/25) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ СКАРЖНИКА

(ФОП Гнідунець В.І.)

20. Касаційна скарга обґрунтована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, а саме застосування судами частини четвертої статті 75 ГПК України та неправильним застосуванням статей 45-47 КУзПБ при розгляді позовної заяви кредитора у межах справи про неплатоспроможність боржника фізичної особи про визнання недійсним договору позики від 22.03.2007, на підставі якого сформовано вимогу кредитора ОСОБА_2 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17, від 10.02.2026 у справі № 910/6702/22, від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Предметом судового розгляду у цій справі є питання щодо визнання недійсним договору позики від 22.03.2007, а також щодо виключення відповідних кредиторських вимог з реєстру кредиторів.

26. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень місцевого та апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

27. Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, яке виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

28. Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

29. Крім того, частинами третьою-шостою статті 11 ЦК України унормовано, що:

- цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства;

- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;

- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду;

- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

30. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору підставами виникнення зобов`язань передбачено як акти цивільного законодавства (відповідно до статті 4 ЦК України), акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, так і договір.

31. Відповідно до стаття 215 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

32. Положеннями статті 203 ЦК України унормовано, що:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

33. З огляду на зазначене позивач у цій справі, з огляду на заявлені позовні вимоги, повинен довести в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, наявність обставин, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

34. У цій справі місцевий суд, з якими у подальшому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що про відсутність підстав для застосування положень статей 203, 215 ЦК України та визнання недійсним договору позики від 22.03.2007, оскільки суд встановив, що в межах цивільної справи № 2-595/12 проводилась судово-почеркознавча експертиза, судом було оглянуто оригінал розписки від 22.02.2007.

35. Також суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 757/43442/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за договором позики та інфляційного збільшення суми боргу та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму відсотків з договором позики від 22.03.2007 в розмірі 10 565 922,26 грн , стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки інфляційне збільшення суми боргу згідно договором позики від 22.03.2007 в розмірі 3 583 247,75 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки судові витрати в розмірі 6 890 грн.

36. При цьому, зазначені судові рішення не лише набрали законної сили, але й з метою їх примусового виконання Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист від 22.05.2013 № 2-595/12 та виконавчий лист від 22.07.2018 № 7/43442/16-ц. Виконавчі листи з метою примусового виконання були передані приватному виконавцю виконавчого округу мста Києва Крайчинському С.С.

37. Верховний Суд враховує, що зазначені обставини також були предметом дослідження під час розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржниці. Однак обставини надання позики, встановлені у справах № 2-595/12 та № 757/43442/16-ц скаржник у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України не спростував, доказів, які б свідчили про скасування зазначених судових рішень, не надав як під час розгляду кредиторських вимог, так і в подальшому під час розгляду цієї справи.

38. При цьому, постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвала Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі № 910/6702/22 залишені постановою Верховного Суду від 26.03.2026 без змін, а доводи скаржника фактично зводяться до намагання переглянути зазначені судові рішення у спосіб, не передбачений чинними положеннями ГПК України.

39. Водночас, зазначене спростовує доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 45-47 КУзПБ, оскільки в цьому випадку предметом судового розгляду не є кредиторські вимоги, заявлені у справі про банкрутство, а предметом розгляду є спір щодо дійсності правочину та наявності/відсутності підстав для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

40. Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом частини третьої статті 36 ГПК України, оскільки постанова від 11.09.2025 була ухвалена під час провадження у справі про банкрутство та стосувалася розгляду кредиторських вимог ТОВ "Дебт Форс" з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7 546 293,47 грн.

41. Суд звертає увагу, що розгляд позову ФОП Гнідунця В.І. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоч і здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство № 910/6702/22, однак є самостійним позовним провадженням, відкритим в порядку, визначеному положеннями статті 7 КУзПБ. При цьому, матеріалами справи не підтверджується, що судді Отрюх Б.В. та Сотніков С.В. брали участь у розгляді цієї справи в суді касаційної чи першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанцій саме у справі № 910/6702/22 (910/6634/25).

41. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими сумніви представника боржниці - адвоката Ахрамович Я.І. щодо наявності підстав вважати ОСОБА_2 померлою з огляду на відсутність доказів, поданих адвокатом у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України. При цьому колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявна копія ордеру Серія АІ № 2278661 від 10.08.2026, виданий на представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Ткаченко І.В. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 18.06.2025 від 18.06.2025.

42. З огляду на зазначене, доводи скаржника свідчать про прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній, однак зазначене не є підставою для скасування ухваленого оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

43. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Тому, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений

44. Інші доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі зводяться до необхідності надання оцінки та переоцінки доказів, дослідження та встановлення обставин справи, які вже були відповідно до вимог процесуального закону досліджені та оцінені апеляційним судом, що відповідно до положень частин другої, третьої статті 300 ГПК України, не входить у межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

45. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

46. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання оспорюваного правочину недійсним та подальшого виключення відповідної вимоги з реєстру кредиторських вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

50. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга ФОП Гнідунця В.І. не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

51. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд покладає на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гнідунця Віталія Івановича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 910/6702/22 (910/6634/25) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік