Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №44/282-б (911/2307/23) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 44/282-б (911/2307/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець Радченко Юрій Васильович, особисто, представник позивача - Вегера А.А., адвокат,

відповідач - Громадська організація "Народна спілка "Добробут",

представники відповідача - Сергієнко Т.Г., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

арбітражний керуючий - Боровик Р.Л., (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Громадської організації "Народна спілка "Добробут"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.03.2026

у складі судді: Чеберяка П.П.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 25.05.2026

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючий), Козир Т.П.,

Доманської М.Л.,

у справі за позовом

фізичної особи-підприємця Радченко Юрія Васильовича

до Громадської організації "Народна спілка "Добробут"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи № 44/282-б за заявою

Приватного підприємства "Агентство безпеки леопард"

до Громадської організації "Народна спілка "Добробут"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 44/282-б за заявою Приватного підприємства "Агентство безпеки леопард" про банкрутство Громадської організації "Народна спілка "Добробут" (далі - боржник, відповідач, скаржник, ГО "НС "Добробут) на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012.

2. 27.07.2023 Фізична особа - підприємець Радченко Юрій Васильович (далі - позивач, ФОП Радченко Ю.В.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ГО "НС "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 матеріали справи № 911/2307/23 за позовом ФОП Радченко Ю.В. до ГО "НС "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння передано для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 44/282-б про банкрутство ГО "НС "Добробут" .

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 прийнято справу №911/230723 за позовом ФОП Радченко Ю.В. до ГО "НС "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду в межах справи № 44/282-б про банкрутство ГО "НС "Добробут", позовну заяву постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено дату розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

5. ГО "НС "Добробут" була власником нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення площею 73,6 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, 15, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 877527 від 10.11.2003 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1950941 від 10.11.2003.

6. 10.09.2004 між ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" (забудовник), ГО "Народна кредитна спілка "Добробут" (генеральний інвестор, відповідач) за участю Броварської філії громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут" (співінвестор) та ФОП Радченком Ю.В. (пайовик) було укладено договір № 75 та угоду № 1 про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення, за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Шолом Алейхема, 93, за змістом якої:

- пунктом 1.1. угоди від 10.09.2004, визначено, що предметом угоди була участь генерального інвестора, співінвестора та пайовика у фінансуванні будівництва нежитлового приміщення в порядку та на умовах, передбачених цією угодою, прийняття та оформлення у власність нежитлового приміщення;

- пунктом п.1.2. угоди від 10.09.2004 встановлено, що вказані особи приймали участь в будівництві нежитлового приміщення площею 60,88 кв. м. за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Шолом Алейхема, 93;

- пунктами 2.6., 2.7. угоди було передбачено, що позивач відмовлявся на користь відповідача від нежилого приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Шолом Алейхема, 93. Натомість, за згодою сторін, позивачу на суму участі в будівництві (в розмірі 150 000 грн) передається нежиле приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, 15, загальною площею 73,6 кв. м., яке належить відповідачу згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2003, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1950941 від 01.11.2003;

- відповідно до п. 3.2. угоди передача нежитлового приміщення здійснюється відповідачем позивачу шляхом підписання акту прийому-передачі, з комплектацією приміщення згідно домовленості.

7. За змістом укладеного між сторонами акта взаєморозрахунків від 22.02.2006 відповідач отримав від позивача 150 000,00 грн на виконання до умов Договору;

8. За змістом акта прийому-передачі нежитлового офісного приміщення від 28.02.2006 відповідач та співінвестор передали, а позивач прийняв нежитлове приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, 15, реєстраційний номер 3387588.

9. Позивачем надано докази, зокрема копії: свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, витягу з технічного паспорту на приміщення, свідоцтва про право на нерухоме майно від 10.11.2003, витягу про реєстрацію права власності, договору № 75 від 10.09.2004, угоди № 1 від 10.09.2004, платіжних доручень № 625 від 20.09.2004, № 639 від 21.10.2004, № 655 від 16.11.2004, № 676 від 20.12.2004, № 5 від 17.01.2005, № 47 від 09.03.2005, № 58 від 13.04.2005, № 76 від 23.05.2005, № 184 від 26.12.2005, № 32 від 26.02.2006, видаткових касових ордерів від 17.11.2005, від 26.12.2005, від 16.02.2006, акту взаєморозрахунків від 22.02.2006, актів прийому - передачі від 28.02.2006, від 09.03.2006, актів виконаних робіт за жовтень 2005 року, за грудень 2005 року, за лютий 2006 року, листа від 18.11.2005 № 638, листа відповідача від 25.12.2011, заяви свідка ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення місцевого суду

10. Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено;

визнано за ФОП Радченком Ю.В. у порядку набувальної давності, право власності на нежиле приміщення площею 73,6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, 15;

стягнуто з ГО "НС "Добробут" на користь ФОП Радченка Ю.В. 2 684 грн судового збору.

11. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що:

- позивач є суб`єктом здатним набути у власність нерухоме майно; позивач на законних підставах володіє нерухомим майном, як є предметом цього позову, добросовісно заволодів майном, в тому числі і в результаті підписання з уповноваженими особами відповідача Акта приймання-передачі майна;

- з дня підписання Акта приймання-передачі (22.02.2006) ФОП Радченко Ю.В. відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, відповідно встановлений частиною першою статті 344 ЦК України п`ятнадцятирічний строк володіння позивачем нерухомим майном сплив 22.02.2021;

- норми діючого законодавства України не містять обмежень або заборон набуття ФОП Радченком Ю.В. права власності на нерухоме майно за набувальною давністю;

- доводи представника ГО "НС "Добробут" щодо відсутності сплати позивачем коштів в розмірі 150 000,00 грн спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями платіжних доручень № 625 від 20.09.2004, № 639 від 21.10.2004, № 655 від 16.11.2004, № 676 від 20.12.2004, № 5 від 17.01.2005, № 47 від 09.03.2005, № 58 від 13.04.2005, № 76 від 23.05.2005, № 184 від 26.12.2005, № 32 від 26.02.2006, видаткових касових ордерів від 17.11.2005, від 26.12.2005, від 16.02.2006.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу ГО "НС "Добробут" залишено без задоволення,

рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №44/282-б (911/2307/23) - без змін.

13. Апеляційний господарський суд зазначив, що місцевий суд законно і обґрунтовано задовольнив позов ФОП Радченка Ю.В. до ГО "НС "Добробут" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнав за ФОП Радченком Ю.В. у порядку набувальної давності право власності на нежиле приміщення площею 73,6 кв. м., розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, 15.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

14. ГО "НС "Добробут" 10.06.2026 засобами електронного зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі № 44/282-б (911/2307/23).

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/282-б (911/2307/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026.

16. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026 витребувано матеріали справи № 44/282-б (911/2307/23), відкладено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження за касаційною скаргою ГО "Народна спілка "Добробут".

17. 06.07.2026 на адресу Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи № 44/282-б (911/2307/23).

18. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 44/282-б (911/2307/23) за касаційною скаргою ГО "НС "Добробут" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ГО "НС "Добробут" відбудеться 15.09.2026 о 12:00;

надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2026.

19. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 задоволено Заяви представника ГО "НС "Добробут" адвоката Сергієнко Т.Г. та арбітражного керуючого Боровика Р.Л. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20. Від представника ФОП Радченка Ю.В. - адвоката Вегери А.А. надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому представник позивача просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ліквідатора ГО "НС "Добробут" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №44/282-б(911/2307/23); стягнути з ГО "НС "Добробут" на користь позивача судові витрати. Відзив обґрунтовано тим, що з 2006 року по день подання позову до позивача ніхто не звертався із вимогами або позовними заявами про повернення майна. При цьому, ГО "НС "Добробут" майже протягом 6 років до визнання банкрутом (постанова Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі №44/282-б) так і більше ніж 11 років після визнання банкрутом не висувало заперечень, що позивач відкрито володів, користувався та розпоряджався спірним майном.

21. У судове засідання 15.09.2026 з`явилися учасники провадження у справі (відповідно до протоколу судового засідання) та надали свої пояснення та заперечення. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

22. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 15.09.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2026. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

23. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 № 4928-IX), Верховний Суд розглядає справу № 44/282-б (911/2307/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ СКАРЖНИКА

(ГО "НС "Добробут")

24. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій посилаються на правову позицію у справі №910/17274/17 (постанова від 14.05.2019), якою фактично відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю.

25. Скаржник аргументував, що суди визнали встановленими обставини перерахування відповідно до п. 2.7 за згодою сторін, ФОП Радченко Ю.В. 150 000,00 грн в рахунок виконання зобов`язань за Угодою, що суперечить встановленим обставинам, про які зазначено у рішенні Господарського суду Київської області від 11.06.2012 у справі № 13/045-12 за позовом ФОП Радченко Ю.В. до ГО "НС "Добробут" про визнання права власності, та яким у задоволенні позову ФОП Радченко Ю.В. було відмовлено. Зазначене судове рішення є преюдиційним для цієї справи відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, що було залишено судом поза увагою, та повторно надано оцінку доказам, які виготовлені та подані ФОП Радченко Ю.В. всупереч встановленню та підтвердженню факту їх підроблення в іншій справі. Водночас у цій справі позивач заволодів майном на підставі юридичного титулу (Угода, акт приймання - передачі від 28.02.2006), що має дефектність, та може бути визнаний нікчемним, що виключає можливість застосування набувальної давності.

26. На виконання вимог частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначив правові позиції, які відповідають характеру спірних правовідносин, та які суди (апеляційний суд) не застосували при ухваленні спірних рішень: №643/13004/23 - постанова від 16.07.2025, постанова Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, постанова у справі № 755/16913/16-ц.

27. Крім того скаржник, з посиланням на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц, зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

28. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

31. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Предметом судового розгляду у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

33. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень місцевого та апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

34. Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

35. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

36. Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

37. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

38. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

39. Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

40. Частинами першою, четвертою статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

41. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:

наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

законність об`єкта володіння;

добросовісність заволодіння чужим майном;

відкритість володіння;

безперервність володіння;

сплив установлених строків володіння;

відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

42. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

43. Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх зазначених умов у сукупності.

44. Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 щодо застосування норм статті 344 ЦК України у подібних правовідносинах:

45. Так, Суд зазначив, що, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

46. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

47. Тобто, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

48. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

49. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

50. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

51. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

52. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

53. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

54. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

55. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

56. У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

57. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

58. За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

59. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

60. За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності".

61. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/1574/17, від 05.06.2018 у справі № 924/925/17, від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, від 09.07.2019 у справі № 920/999/16, від 06.08.2024 у справі № 921/574/20(921/420/22), від 15.07.2025 у справі № 927/773/24, від 09.06.2026 у справі № 911/2266/24.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

62. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається та матеріалами справи підтверджується, що 10.09.2004 між ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" (забудовник), ГО "Народна кредитна спілка "Добробут" (генеральний інвестор, відповідач) за участю Броварської філії громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут" (співінвестор) та ФОП Радченком Ю.В. (пайовик) було укладено договір № 75 та угоду № 1 про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення, за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Шолом Алейхема, 93.

63. При цьому, суди попередніх інстанцій, дослідивши, зокрема, копії: свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, витягу з технічного паспорту на приміщення, свідоцтва про право на нерухоме майно від 10.11.2003, витягу про реєстрацію права власності, договору № 75 від 10.09.2004, угоди № 1 від 10.09.2004, платіжних доручень № 625 від 20.09.2004, № 639 від 21.10.2004, № 655 від 16.11.2004, № 676 від 20.12.2004, № 5 від 17.01.2005, № 47 від 09.03.2005, № 58 від 13.04.2005, № 76 від 23.05.2005, № 184 від 26.12.2005, № 32 від 26.02.2006, видаткових касових ордерів від 17.11.2005, від 26.12.2005, від 16.02.2006, акту взаєморозрахунків від 22.02.2006, актів прийому - передачі від 28.02.2006, від 09.03.2006, актів виконаних робіт за жовтень 2005 року, за грудень 2005 року, за лютий 2006 року, листа від 18.11.2005 № 638, листа відповідача від 25.12.2011, заяви свідка ОСОБА_1 , дійшли висновку, що позивач виконав умови зазначеного договору № 75 та угоди № 1 про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення.

64. При цьому, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про звернення в межах п`ятнадцятирічного строку відповідача безпосередньо до позивача із вимогами про повернення майна, про витребування спірного нерухомого майна в судовому порядку або вчинення інших дій, які б свідчили про намагання відповідача повернути нерухоме майно у власне володіння та користування.

65. З огляду на встановлені судами обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки місцевого суду щодо наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт в особі позивача, законності об`єкта володіння, добросовісності заволодіння позивачем таким майном, відкритість та безперервність володіння позивачем таким майном, а також про відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

66. Доводи представника відповідача про те, що позивач заволодів майном на підставі юридичного титулу (Угоди та акта приймання - передачі від 28.02.2006), що має дефектність, не спростовують наявність у позивача права бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

67. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абзацу 3 статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Тобто наявність власності не лише надає права, але й передбачає наявність обов`язків, зокрема, щодо утримання такого майна, вчинення дій з метою його збереження та вчинення інших дій з метою володіння таким майном та його використанням.

68. Разом з тим, суди не встановили та відповідач у порядку, встановленому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, не надав доказів, які б свідчили про вчинення будь-яких дій не лише з метою повернення відповідного майна, але з метою його повернення, обслуговування (щодо оплати комунальних послуг, здійснення ремонту тощо), отримання прибутку від користування позивачем таким майном (підписання договору оренди, передачі на відповідальне зберігання) тощо.

69. Посилання представниці відповідача на справу № 13/045-12 за позовом ФОП Радченко Ю.В. до ГО "НС "Добробут" про визнання права власності в цьому випадку підтверджує відсутність у позивача титулу на володіння нерухомим майном. Водночас колегія суддів враховує, що під час розгляду справи № 13/045-12 не розглядалося питання щодо наявності у позивача права бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

70. Разом з тим, наявність рішення у зазначеній справі не спростовує обставин безперервного володіння та користування позивачем нерухомим майном (майже 20 років після отримання такого майна за відповідним актом), відсутності дій відповідача щодо повернення такого нерухомого майна, а також не спростовує не вчинення відповідачем дій, які б свідчили про сприйняття відповідного майна саме як власності ГО "НС "Добробут" і водночас спростовували дії позивача (щодо обслуговування, сплати комунальних послуг, ремонту тощо), вчинені ним в розумінні й сприйнятті таких дій щодо нерухомого майна саме як щодо його власності.

71. Також колегія суддів критично оцінює доводи арбітражного керуючого про те, що в цьому випадку позивач та його представник вводять суд в оману щодо обставин звернення відповідача з вимогою про повернення відповідного майна, оскільки в цьому випадку такі звернення, за словами самого ж арбітражного керуючого, здійснювалися вже в 2021 році (тобто через 15 років з моменту передачі майна позивачу і не безпосередньо відповідачем, а арбітражним керуючим в процедурі банкрутства).

72. Разом з тим, відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо майна протягом всього строку володіння та користування позивача таким майном свідчить про фактичне виконання ГО "НС "Добробут" угоди в частині передачі спірного майна у право власності ФОП Радченку Ю.В.

73. Отже, зазначені обставини скаржником у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України не спростовано, докази, які б спростували наявність у позивача права бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України, скаржник не надав.

74. Посилання представниці скаржника на те, що у справі №910/17274/17 (постанова від 14.05.2019) було ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову не спростовує обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі, які є іншими та прямо впливають на можливість застосування відповідних норм матеріального права.

75. Інші доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі зводяться до необхідності надання оцінки та переоцінки доказів, дослідження та встановлення обставин справи, які вже були відповідно до вимог процесуального закону досліджені та оцінені апеляційним судом, що відповідно до положень частин другої, третьої статті 300 ГПК України, не входить у межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

76. Водночас доводи скаржника свідчать про прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній, однак зазначене не є підставою для скасування ухваленого судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

77. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Тому, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторної оцінки відповідних доказів.

78. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

79. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

83. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга ГО "НС "Добробут" не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

84. У зв`язку з тим, що Верховний Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд покладає на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Народна спілка "Добробут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі № 44/282-б (911/2307/23) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік