Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №904/3252/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/3252/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Даниляк О.С.,

відповідача: Медяний О.Ю. (в режимі відеоконференції),

третьої особи-1: не з`явились,

третьої особи-2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026

та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025

у справі № 904/3252/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",

про стягнення 409 852 517,52 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення 409 852 517,52 грн, з яких: 339 384 179,60 грн основний борг, 57 405 644,21 грн пеня, 3 465 662,82 грн 3% річних, 9 597 030,89 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 410 791 917,52 грн, а саме: 409 852 517,52 грн, з яких: 339 384 179,60 грн основний борг, 57 405 644,21 грн пеня, 3 465 662,82 грн 3% річних, 9 597 030,89 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 939 400,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі № 904/3252/23 залишено без змін.

11.03.2025 позивач подав до суду заяву, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8008,00 євро.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Мороз В.Ф., Іванов О.Г.), заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Частково задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката (адвокатського об`єднання) не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи. Місцевий господарський суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи дійшов висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу є сума 50 000,00 грн. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зменшив розмір таких витрат до 50 000,00 грн, а у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми відмовив.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та дослідивши матеріали справи, а також перелік послуг відповідно до наданих позивачем документів, вказав на збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за рахунок кількості поданих до суду заяв з процесуальних питань, які не є обов`язковими, та зазначив, що заявником не доведено, що витрати за надання послуг з підготовки клопотань/заяв з процесуальних питань були необхідними та неминучими, адже заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 8 008,00 євро є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку з огляду на предмет та обставини справи. Стосовно витрат позивача на такі юридичні послуги як підготовка до участі у судових засіданнях, колегія суддів вважала їх такими, що не відповідають критерію реальності понесених витрат, оскільки матеріалами справи неможливо їх підтвердити. Відтак, апеляційний господарський суд вважав, що витрати на представництво Оператора ГТС у судових засіданнях підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, оскільки вбачає, що час на підготовку охоплюється послугами представництва, у той час як витрати на підготовку до участі в судових засіданнях залишаються за позивачем. Здійснивши оцінку рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на специфіку, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Дніпропетровської області, є обґрунтованими в сумі 1008,00 євро, з яких представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 13.01.2025, 20.01.2025, 05.02.2025, 12.02.2025, 21.02.2025, 06.03.2025, у справі № 904/3252/23 (7,2 год. х 140 євро). Враховуючи, що як ТОВ "Оператор ГТС", так і АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та додатковим рішенням місцевого господарських судів в частині відмовлених у стягненні судових витрат, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем у справі № 904/3252/23 під час розгляду справи у суді першої інстанції, поклавши їх на відповідача у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Зазначає, що за результатами розгляду справи № 904/3252/23 позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» на суму понад 410 млн грн було задоволено в повному обсязі. Позивач звернувся за захистом своїх прав до іноземної юридичної фірми Wikborg Rein Advokatfirma AS (із залученням АО «ЕКВО»), розмір понесених витрат на правничу допомогу за розрахунком згідно з усередненою погодинною ставкою склав 8 008,00 євро, що становить лише близько 0,09% від суми позовних вимог та менше від сплаченого судового збору. Стверджує, що складність спору зумовлена винятковістю фактичних обставин (перебуванням відповідача у балансуючій групі та реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»), а додатковий час адвокатів у розмірі 57,2 годин був зумовлений процесуальною поведінкою відповідача та зупиненням провадження у справі. Скаржник зазначає, що спір виник саме внаслідок неправомірних дій Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" щодо довготривалого невиконання зобов`язань з оплати щодобових небалансів, а тому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України на відповідача підлягають покладенню всі судові витрати незалежно від результатів розгляду. Крім того, позивач вказує на наявність виняткового значення справи для нього як підприємства критичної інфраструктури та суб`єкта стратегічного значення для економіки й безпеки держави.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не враховано правові висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права (зокрема ст. 627 ЦК України, ст.ст. 126, 129 ГПК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21; Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 905/671/19; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 905/671/19; Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18; Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а; Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц; Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц та № 464/3790/16-ц; Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; Верховного Суду у справі № 420/8512/20.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.09.2026 та надано строк на подання відзивів на неї до 28.08.2026.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.08.2026 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та додаткове рішення місцевого господарських судів в оскарженій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки позивач оскаржує судові рішення в частині судових витрат, у задоволенні яких відмовлено, Верховний Суд переглядає судові рішення в цій частині.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні документи (в копіях):

1) Витяг з договору про надання юридичних послуг між Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS, як «Виконавцем» (далі «ЮФ «Wikborg Rein Advokatfirma AS», Вікборг Рейн) від 01.09.2023;

2) Витяг з Договору про надання юридичних послуг між Вікборг Рейн та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ЕКВО» (далі АО «ЕКВО», ЕКВО, Адвокатське об`єднання) від 28.09.2023;

3) Документ, що підтверджує дозвіл Оператора ГТС на залучення Вікборг Рейн третіх осіб для виконання завдань;

4) Додаткова угода до Договору про надання адвокатських послуг між Оператором ГТС та Вікборг Рейн від 28.05.2024;

5) Детальний опис робіт, виконаних ЕКВО для Оператора ГТС у цій справі.

Також до заяви Оператора ГТС було долучено наступні докази стосовно того, що особи, які були безпосередніми виконавцями послуг, є адвокатами, які входять до Адвокатського об`єднання:

- витяг з ЄРАУ щодо Майструка В.І.,

- витяг з ЄРАУ щодо Степаненко М.Ю.

Крім того, додатково разом із поясненнями ТОВ «Оператор ГТС України» було надано:

- копії актів здавання-приймання наданих послуг за грудень 2024 року, січень, лютий та березень 2025 року;

- копії (загальних) звітів про надані послуги за грудень 2024 року, січень, лютий та березень 2025 року;

- копії звітів щодо Послуг, наданих ЕКВО (в тому числі, але не виключно, щодо справи № 904/3252/23) за грудень 2024 року, січень, лютий та березень 2025 року;

- копії рахунків-фактур за грудень 2024 року, січень, лютий та березень 2025 року;

- копії платіжних інструкцій.

Дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просив стягнути вказані витрати, місцевий господарський суд дійшов висновку, що пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору, з урахуванням обставин та результату розгляду даної справи, є 50 000,00 грн, а суд апеляційної інстанції погодився з цим.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04 ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційним господарським судом встановлено, що з наданих документів вбачається, що 01.09.2023 між ТОВ «Оператор ГТС України» та юридичною фірмою Wikborg Rein Advokatfirma AS укладено Договір № 4600008263 про надання адвокатських послуг, за п. 1.1 якого Замовник (Оператор ГТС) доручає, а Виконавець (Wikborg Rein Advokatfirma AS) зобов`язується надати наступні послуги: Код ДК 021:2015:79110000-8 послуги з юридичного консультування та юридичного представництва пов`язані із забезпеченням реалізації та захистом інтересів товариства під час здійснення господарської діяльності із управління газотранспортною системою України, наданні послуг із транспортування газу, співпраці із операторами суміжних газотранспортних систем та інших аспектах здійснення діяльності товариства, у тому числі в українських та іноземних державних органах та установах, в судах чи в міжнародних арбітражах, міжнародних організаціях, фінансових установах, а також у інших відносинах, що виникають із юридичними та фізичними особами в ході здійснення такої діяльності товариства.

Відповідно до умов Договору, Wikborg Rein має право залучити третіх осіб за письмовою згодою ОГТСУ для виконання доручень ОГТСУ. Залучення Wikborg Rein третіх осіб для виконання завдань ОГТСУ вважається таким, що здійснюється від імені та за дорученням ОГТСУ.

28.09.2023 Wikborg Rein Advokatfirma AS та Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" уклали Угоду про надання юридичних послуг № 11003215-101, за розд. 2 якого Wikborg Rein Advokatfirma AS ("Wikborg Rein") уклала з ОГТСУ Договір про надання юридичних послуг № 4600008263 від 01.09.2023 року. За умовами Договору Wikborg Rein зобов`язується надавати послуги з юридичного консультування та представництва (юридичні послуги) у зв`язку з реалізацією та захистом інтересів ОГТСУ при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з управлінням газотранспортною системою України, наданням послуг транспортування газу, взаємодією із суміжними операторами газотранспортної системи та іншими аспектами діяльності ОГТСУ, в тому числі перед українськими та іноземними державними органами та установами, судами або міжнародними арбітражами, фінансовими установами, а також в інших відносинах, що виникають з юридичними та фізичними особами у процесі такої діяльності ОГТСУ (надалі - Послуги).

ТОВ "Оператор ГТС" надало копію листа №ТОВВИХ-23-14024 від 05.10.2023, адресованого юридичній фірмі Wikborg Rein Advokatfirma AS, більша частина змісту якого прихована. За висновком колегії суддів апеляційного господарського суду, в даному випадку зміст, який надано позивачем, достатньо відображає обставини того, що останній надав згоду на залучення третіх осіб задля виконання завдань під час представництва та захисту інтересів товариства, в даному випадку - АО "ЕКВО". При поданні процесуальних документів у справі № 904/3252/23 адвокатом "Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО"" Степаненко М.Ю. надавався ордер про надання правової (правничої) допомоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", де вказано, що правова (правнича) допомога надається на підставі договору №1103215-101 від 28.09.2023.

10.03.2025 Wikborg Rein Advokatfirma AS та Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" підписали Детальний опис робіт (надання послуг з правничої допомоги) за Договором № 4600008263 про надання адвокатських послуг від 01.09.2023 року та Угодою про надання юридичних послуг № 11003215-101 від 28.09.2023 року, відповідно до якого Клієнт (Позивач) замовив у Виконавця (Wikborg Rein Advokatfirma AS) надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (адвокатські послуги) у справі № 904/3252/23 за позовом Клієнта до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення коштів, яка перебуває на розгляді господарських судів України, що підтверджується заявкою № ТОВВИХ-23-14024 від 05.10.2023. На виконання п. 2.4. Договору, діючи в інтересах Клієнта, Виконавець уклав на користь Клієнта Угоду про надання юридичних послуг № 11003215-101 від 28.09.2023 року, відповідно до яких Виконавець залучив Адвокатське об`єднання для виконання завдань Клієнта (надання правничої допомоги). Гонорар Адвокатського об`єднання за надану правничу допомогу розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки в розмірі 140 євро за годину надання Послуг (п. 2). Підписанням цього Опису Сторони підтверджують, що Адвокатське об`єднання надало професійну правничу допомогу Клієнту у справі № 904/3252/23 відповідно до Договору, Угоди та Заявки у період з 13.12.2024 року по 06.03.2025 року в Господарському суді Дніпропетровської області за позовом Клієнта до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення коштів.

Обсяг допомоги включає в себе:

1. Підготовка та подання до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 904/3252/23 вих. № ТОВВИХ-24-20003 від 24.12.2024 0,5 год;

2. Підготовка письмових пояснень у справі № 904/3252/23 за № ТОВВИХ-25-487 від 09.01.2025 9,2 год;

3. Підготовка та подання до суду клопотання про участь у судовому засіданні 13.01.2025 в режимі відеоконференції за № ТОВВИХ-25-395 від 08.01.2025 у справі № 904/3252/23 0,3 год;

4. Підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 13 січня 2025 року 2,5 год;

5. Представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 13 січня 2025 року 0,5 год;

6. Підготовка та подання до суду заперечень проти клопотання Дніпрогазу про витребування доказів у справі № 904/3252/23 вих. № ТОВВИХ-25-959 від 17.01.2025 13,2 год;

7. Підготовка та подання заяви щодо надання даних представника для ВКЗ на вимогу суду у справі № 904/3252/23 вих. № ТОВВИХ-25-960 від 17.01.2025 0,3 год;

8. Підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 20 січня 2025 року 1,7 год;

9. Представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 20 січня 2025 року 1,2 год;

10. Юр. аналіз клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про призначення економічної експертизи у справі № 904/3252/23 0,1 год;

11. Юр. аналіз клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про повернення до розгляду справи в підготовче провадження у справі № 904/3252/23 0,6 год;

12. Підготовка та подання заперечень проти клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про повернення до підготовчого провадження у справі № 904/3252/23 № ТОВВИХ-25-1920 від 05.02.2025 7,2 год;

13. Юр. аналіз клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про не прийняття доказів у справі № 904/3252/23 0,2 год;

14. Підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 05 лютого 2025 року 2,1 год;

15. Представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 05 лютого 2025 року 1,0 год;

16. Юр. аналіз клопотання про відкладення розгляду справи № 904/3252/23 0,5 год;

17. Підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 12 лютого 2025 року 1,0 год;

18. Представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 12 лютого 2025 року 0,8 год;

19. Підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 21 лютого 2025 року 1,5 год;

20. Представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 21 лютого 2025 року 1,5 год;

21. Юр. аналіз наслідків приєднання AT "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до балансуючої групи ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 3,2 год;

22. Юр. аналіз наслідків перебування AT "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 2,8 год;

23. Підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 06 березня 2025 року 3,1 год;

24. Представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі № 904/3252/23 06 березня 2025 року - 2,2 год.

Всього годин: 57,2; загальна вартість послуг 8 008,00 євро.

Апеляційний господарський суд виснував, що в розумінні ч. 3 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК ТОВ "Оператор ГТС" надало докази на підтвердження факту отримання правничої (правової) допомоги у місцевому господарському суді.

Зі змісту наданих ТОВ "Оператор ГТС" доказів вбачається, що для отримання правничої (правової) допомоги у цій справі воно залучило іноземну юридичну фірму, а саме, уклало договір з юридичною фірмою Wikborg Rein Advokatfirma AS, зареєстрованою за законодавством Королівства Норвегія.

У подальшому, юридична фірма Wikborg Rein Advokatfirma AS для представництва інтересів клієнта (ТОВ "Оператор ГТС") залучила українське адвокатське об`єднання - АО "ЕКВО".

У матеріалах справи наявні докази вчинення АО "ЕКВО" дій щодо представництва інтересів ТОВ "Оператор ГТС" у суді першої інстанції, зокрема, адвокатом Степаненко М.Ю., повноваження якої підтверджені ордером про надання правової (правничої) допомоги, виданим АО "ЕКВО" на представництво ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", на підставі договору №1103215-101 від 28.09.2023.

Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, а також перелік послуг відповідно до наданих позивачем документів, апеляційним господарським судом встановлено збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за рахунок кількості поданих до суду заяв з процесуальних питань, які не є обов`язковими, а заявником не доведено, що витрати за надання послуг з підготовки клопотань/заяв з процесуальних питань були необхідними та неминучими, адже заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 8 008,00 євро є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку з огляду на предмет та обставини справи.

Стосовно витрат позивача на такі юридичні послуги як підготовка до участі у судових засіданнях, колегія суддів вважала їх такими, що не відповідають критерію реальності понесених витрат, оскільки матеріалами справи неможливо їх підтвердити.

Відтак, апеляційний господарський суд вважав, що витрати на представництво Оператора ГТС у судових засіданнях підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, оскільки час на підготовку охоплюється послугами представництва, у той час як витрати на підготовку до участі в судових засіданнях залишаються за позивачем.

Здійснивши оцінку рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на специфіку, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Дніпропетровської області, є обґрунтованими в сумі 1008,00 євро, з яких представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 13.01.2025, 20.01.2025, 05.02.2025, 12.02.2025, 21.02.2025, 06.03.2025, у справі № 904/3252/23 (7,2 год. х 140 євро).

Крім цього, апеляційний господарський суд зазначив, що враховуючи, що як ТОВ "Оператор ГТС", так і АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, то компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні. Вищезазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 31.07.2024 у справі №921/403/22.

Отже, враховуючи все вищенаведене та обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дослідивши надані докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, враховуючи предмет спору, всі аспекти і складності цієї справи, обсяг документів, їх зміст, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку документів, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності, розумності та неминучості, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною у цій справі є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. 00 коп. (1008,00 євро х 49,2264 грн. за 1 євро станом на 05.12.2025р. = 49 620,21 грн.), яка є доказово обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду, наведені ним у якості підстави касаційного оскарження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки питання співмірності, реальності та розумності судових витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи з дослідження та оцінки наданих доказів та обставин справи. Встановлення обставин щодо реальності та співмірності витрат є результатом дослідження доказів у конкретній справі, що виключає можливість беззастережного перенесення висновків з інших справ.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду оцінка співмірності витрат на професійну правничу допомогу, їх реальності та розумності не є абсолютною чи уніфікованою вимогою, а залежить від оцінки сукупності доказів у кожній конкретній справі.

Суд у кожній справі окремо досліджує обсяг фактично наданих послуг, їх складність, необхідність подання окремих процесуальних документів та час, витрачений адвокатом. Наведення скаржником загальних правових позицій щодо свободи договору або стягнення гонорару не означає наявності автоматичного обов`язку суду присуджувати будь-яку заявлену суму без її детального аналізу. При цьому, як вбачається з тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, останній окремо дослідив кожен пункт детального опису робіт і встановив, що витрати на підготовку до судових засідань охоплюються послугами самого представництва, а подання низки процесуальних клопотань не було обґрунтовано критерієм неминучості.

Посилання скаржника на факт повного задоволення позовних вимог на суму понад 410 млн грн та його «правомірні очікування» щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі є безпідставними, оскільки задоволення позову по суті не створює автоматичного обов`язку суду присуджувати всі заявлені витрати на адвоката без їх оцінки на співмірність та розумність. На відміну від судового збору, який підлягає покладенню на відповідача у разі задоволення позову (ч. 1 ст. 129 ГПК України), витрати на професійну правничу допомогу розподіляються з урахуванням критеріїв, визначених у ч. 5 ст. 129 ГПК України. Ухвалення рішення на користь позивача є лише передумовою для розгляду питання про розподіл витрат, але не гарантією стягнення будь-якої заявленої суми.

До того ж ціна позову та тривалий період виникнення заборгованості самі по собі не свідчать про автоматичну співмірність будь-якого розміру гонорару. Предметом оцінки суду є не фінансовий масштаб спору, а конкретний склад, обсяг, складність та необхідність вчинених адвокатом процесуальних дій.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника, що детальний опис робіт є підтвердженням обсягу та вартості наданих послуг і сам по собі є достатнім доказом для стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки наявність первинного документа підтверджує лише факт надання послуг, але не позбавляє суд обов`язку оцінити їх реальність, необхідність та співмірність.

Що ж до посилань на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає менше 0,09% від суми спору (і є меншим за сплачений судовий збір), то ані ст. 126, ані ст. 129 ГПК України не встановлюють критерію «відсоткової частки від суми позову» як показника співмірності чи розумності витрат. До того ж порівняння витрат на правничу допомогу зі сплаченим судовим збором є некоректним, оскільки судовий збір визначений законом, який розподіляється за ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам. Натомість витрати на адвоката, точніше їх розмір, оцінюються судом за відповідними критеріями, вказаними вище.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі стосовно того, що саме тривала несплата заборгованості відповідачем стала першопричиною звернення до суду, не є підставою для безумовного стягнення всіх заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки в такому випадку б будь-яка справа автоматично підпадала б під дію ч. 9 ст. 129 ГПК України, а всі відповідачі, які порушили зобов`язання, зобов`язані безумовно відшкодовувати 100% заявлених позивачем витрат на адвоката без будь-якої оцінки судом їх обґрунтованості, що суперечить самій суті процесуального законодавства. Частина 9 статті 129 ГПК України є інструментом нейтралізації процесуальних зловживань чи свідомого затягування розгляду, але вона застосовується у системному зв`язку з ч. 5 цієї ж статті та ч. 4 ст. 126 ГПК України. В цьому ж контексті відхиляються посилання скаржника на неврахування висновків, викладених у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 905/671/19, оскільки Верховний Суд зазначив, що погоджується з доводами позивача про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (затвердження вочевидь заниженої вартості акцій), а відтак, відповідно до ч.9 ст.129 ГПК, Верховний Суд покладає на відповідача всі судові витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи у суді касаційної інстанції, незалежно від результатів вирішення спору.

Що ж до стягнення витрат в іноземній валюті, то у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 921/403/22 викладено висновки, відповідно до яких:

"Положення ГПК щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу не регулюють питання щодо валюти (національна чи іноземна), в якій такі витрати підлягають стягненню.

66. Тому, для вирішення питання про те, у якій саме валюті можуть бути стягнуті витрати на правничу допомогу, Верховний Суд звертається, зокрема, до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

67. Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ч.1 ст.192 гл.13 "Речі. Майно" ЦК).

68. Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частини 1, 2 ст.524 гл.47 "Поняття зобов`язання. Сторони у зобов`язанні" ЦК).

69. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1-3 ст.533 гл.48 "Виконання зобов`язання" ЦК).

70. ТОВ "Оператор ГТС" та юридична фірма Wikborg Rein Advokatfirma AS у п.2.4. Договору погодили, що адвокатські послуги в розумінні Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надаються виконавцем із залученням адвокатів, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання. У п.4.1. Договору сторони передбачили, що валютою Договору є євро.

71. Однак, як вже зазначалося, юридична фірма Wikborg Rein Advokatfirma AS (зареєстрована за законодавством Королівства Норвегія) для представництва інтересів ТОВ "Оператор ГТС" у спорі з юридичною особою - резидентом України залучила АО "ЕКВО" (зареєстроване за законодавством України).

72. Враховуючи, що як ТОВ "Оператор ГТС", так ПрАТ "Тернопільгаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, то компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні.

73. За практикою Верховного Суду, суд може стягнути витрати на професійну правничу допомогу в іноземній валюті, якщо, зокрема, учасником спірних правовідносин є особа, не зареєстрована за законодавством України.

74. Так, Верховний Суд у постановах від 15.01.2020 у справі №910/3888/17, від 31.05.2022 у справі №916/2364/20, від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 02.07.2024 у справі №910/204/22 хоч і стягнув з однієї сторони на користь іншої витрати на професійну правничу допомогу в іноземній валюті, проте, у зазначених справах учасником спору була особа, яка не зареєстрована за законодавством України.

75. Враховуючи це, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та заперечення щодо можливості їх задоволення, з урахуванням критеріїв співмірності витрат зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), реальності, розумності розміру таких витрат, пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Оператор ГТС" про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 400 євро, що складає 62 167,70 грн за офіційним курсом Національного банку України.".

Відтак, оскільки як ТОВ "Оператор ГТС", так і АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, то компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а оскаржені судові рішення такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального права і не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які скаржник посилається в якості підстави касаційного оскарження, а тому підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення (постанову апеляційного та додаткове рішення місцевого господарського суду в оскарженій частині), судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 у справі № 904/3252/23 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.