Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №904/2216/21 (904/3807/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/2216/21 (904/3807/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - не з`явився,

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд",

ліквідатор ТОВ "Агро-Філд" - арбітражний керуючий Слостін Андрій Геннадійович, особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" в особі арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 02.09.2025

у складі судді: Суховарова А.В.,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 19.02.2026

у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючий), Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

у справі за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд",

про розірвання договору оренди землі

у межах справи № 904/2216/21 за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/2216/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (далі - ТОВ "Агро-Філд", відповідач, боржник) на стадії ліквідації.

2. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВ "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Старолозуватка, вул. Центральна, б.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643), за змістом якого просить суд розірвати Договір оренди земельної ділянки (паю) від 10 грудня 2016 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ "Агро-Філд" (52500, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, Село Старолозуватка, вул. Центральна, буд.1-А; ідентифікаційний номер юридичної особи 36910643).

Позивач зазначає про порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного з відповідачем Договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 у справі №904/2216/21(904/3807/25) позовні вимоги задоволено.

Розірвано Договір оренди земельної ділянки (паю) від 10 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТОВ "Агро-Філд" .

Стягнуто з ТОВ "Агро-Філд" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

4. Рішення суду мотивоване тим, що несплата орендної плати є істотним порушення умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Агро-Філд", не сплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення його умов, чим позбавило позивача матеріальної вигоди, на яку той розраховував за фактом передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору.

5. Під час розгляду справи, місцевим господарським судом встановлено таке:

5.1. 10.12.2016 року між ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - власником земельної ділянки кадастровий номер 1224855300:01:003:0165 на підставі Акта на право власності на землю серії І-ДП №092622 від 27.05.2002 року (далі - орендодавцем) та відповідачем - ТОВ "Агро-Філд" в особі директора Годлевського Ігоря Олександровича, який діяв на підставі статуту (далі - орендарем), укладено Договір оренди земельної ділянки (паю) (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування виділену в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 1224855300:01:003:0165, яка знаходиться на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

5.2. Відповідно до п.2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,02 га, в тому числі ріллі 8,02 га.

Грошова оцінка земельної ділянки становить 257 234, 55 грн. (п.2.2 Договору).

Згідно з п.2.3 Договору на земельній ділянці не розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

Договір укладено строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (у разі укладення договору оренди землі для введення товарного сільгоспвиробництва - з урахуванням ротації культур, згідно з проєктом землеустрою) (п. 3.1 Договору).

Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення строку оренди, при умові виконання сторонами умов цього Договору (п.3.3 Договору).

5.3. Згідно з п.3.4 Договору умови цього Договору зберігають чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договору, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором.

5.4. В разі переходу права власності до інших осіб, Договір оренди зберігає чинність для нового власника (п. 3.7 Договору).

В разі смерті Орендодавця Договір оренди зберігає чинність для спадкоємців. Після прийняття ними спадщини до цього Договору укладається відповідна додаткова угода про заміну Орендодавця (п. 3.8 Договору)

5.5. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7 717, 04 грн. (п.4.1 Договору).

5.6. Згідно з п.4.2 Договору за домовленістю сторін сплата орендної плати або її частки можлива в натуральній (кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки обговорюються окремо) та відробітковій формі (види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги і місце виконання робіт обговорюються окремо).

5.7. Відповідно до п.4.3 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється без урахування індексації.

Сторони погодили в п.4.4 Договору, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

5.8. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами (п.4.5 Договору).

5.9. Сторони погодили в п.6.1 Договору, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розробки проєкту її відведення.

5.10. Відповідно до п.6.2 Договору земельна ділянка передається в оренду за Актом приймання-передачі, який оформлюється не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного Договору.

5.11. Відповідно до пункту 9.1 Договору орендодавець має право:

9.1.4.вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у п. 5.1 цього договору: забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;

9.1.5. своєчасного внесення орендної плати;

9.1.6. вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов цього договору.

5.12. Згідно з пунктом 9.1 Договору орендодавець зобов`язаний:

9.1.7. забезпечувати відповідно до закону права третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

9.1.8. передати орендарю по акту прийомки - передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з цим договором;

9.1.9. не втручатися у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору;

9.1.10. попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди.

5.13. Орендар має право:

9.2.4. використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети , обумовленої у договорі, одержувати продукцію і доходи;

9.2.5. преважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону та переважного права за різних умов на поновлення договору оренди;

9.2.6. з письмовою згодою орендодавця проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди (в тому числі водогосподарські споруди та меліоративні системи), закладати насадження.

9.2.7. передавати земельну ділянку в суборенду з письмовим повідомленням Орендодавця.

5.14. Орендар зобов`язаний:

9.2.8. приступати до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди;

9.2.9. використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п.5.1 цього договору ефективно, запобігати погіршенню стану землі внаслідок своєї господарської діяльності, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;

9.2.10. здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель згідно з умовами земельного законодавства України;

9.2.11. не порушувати права власників і орендарів інших земельних ділянок;

9.2.12. додержуватись правил добросусідства, дозволяти іншим власникам землі і орендарям прохід до доріг загального користування, якщо це не перешкоджає його господарській діяльності і не спричиняє збитків.

5.15. За змістом п.12.2 Договору сторони погодили, що дія Договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін внаслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.3 Договору).

5.16. Згідно з п.13.1 Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

5.17. Відповідно до Прикінцевих положень цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди.

5.18. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки, яка належала на праві власності ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НТК №439356 від 30.10.2024, виданого та посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської Державної нотаріальної контори Водолазькою Н.В.

5.19. За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2025, право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 1224855300:01:003:01665, яка знаходиться на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстровано за ОСОБА_1 ; 20.01.2017 року в реєстрі зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 10.12.2016 року, орендодавець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Агро-Філд" (орендар).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Філд" в особі арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 у справі №904/2216/21(904/3807/25) - залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 у справі №904/2216/21 (904/3807/25) - залишено без змін.

7. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження сплати орендної плати за землю за весь час дії Договору.

Також суд апеляційної інстанції вказав на відсутність будь-яких докази на підтвердження розміщення на земельній ділянці Позивача нерухомого майна, що перебуває на праві власності ТОВ "Агро-Філд" (чи на будь-якому іншому речовому праві) та підлягає відчуженню в межах ліквідаційної процедури.

Суд апеляційної інстанції виснуав, що право розпорядника ТОВ "Агро-Філд" на включення права оренди спірної земельної ділянки, на якій відсутнє будь-яке належне Боржнику на будь-якому речовому праві нерухоме майно, до складу ліквідаційної маси Боржника, не може позбавляти власника цієї земельної ділянки (Орендодавця) на розірвання договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. ТОВ "Агро-Філд" в особі арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 904/2216/21(904/3807/25), з вимогою ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Агро-Філд" про розірвання Договору оренди земельної ділянки (паю) від 10.12.2016 відмовити у повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2216/21 (904/3807/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01.06.2026.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2026 витребувано матеріали справи № 904/2216/21 (904/3807/25) відкладено вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агро-Філд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 до надходження матеріалів справи № 904/2216/21 (904/3807/25) до Верховного Суду.

11. 01.07.2026 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 904/2216/21 (904/3807/25).

12. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2216/21 (904/3807/25) за касаційною скаргою ТОВ "Агро-Філд" в особі арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026

Датою проведення судового засідання визначено 15.09.2026.

13. 09.09.2026 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича надійшла заява про проведення судових засідань у справі № 904/2216/21 (904/3807/25) в режимі відеоконференції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2026 постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

15. Ліквідатор ТОВ "Агро-Філд" арбітражний керуючий Слостін А.Г. в засідання суду 15.09.2026 (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами наведеними у ній. Просив Суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі № 904/2216/21(904/3807/25) скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Агро-Філд" про розірвання Договору оренди земельної ділянки (паю) від 10.12.2016 відмовити у повному обсязі.

16. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

17. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 15.09.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2026.

18. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу № 904/2216/21 (904/3807/25) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ліквідатора ТОВ "Агро-Філд")

19. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, заявник посилається на положення п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про застосування судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ч. 5 ст. 93, ст. 651 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу (далі - ЗК України) без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 11.07.2024 у справі № 904/9875/21, постанові від 07.04.2025 у справі №732/702/24, постанові від 16.04.2025 у справі № 732/588/24, постанові від 24.04.2025 у справі № 732/726/24, постанові від 24.04.2025 у справі №732/582/24; зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду щодо питання застосування ч. 1 ст. 62 КУзПБ, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ст. 651 ЦК України та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України у ситуації, коли в межах справи про банкрутство боржника розглядається позов правонаступника первісного орендодавця про розірвання договору оренди приватної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право оренди якої зареєстроване за боржником на підставі договору, укладеного на тривалий строк, є відчужуваним майновим правом, а позивач не заявляв кредиторських вимог щодо орендної плати у процедурі банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду в межах справи про банкрутство позову про розірвання договору оренди земельної ділянки через систематичну несплату орендної плати та стягнення несплаченої орендної плати.

25. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

26. У частині першій статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

28. Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

29. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

30. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

31. Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 ЗК України.

32. Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

33. Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 виснувала про те, що підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

35. Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

36. Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

37. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Наведене відповідає висновкам, зокрема, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, на які послався апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові.

38. Приймаючи до уваги наведену правову позицію, яка є усталеною, Верховний Суд, водночас, враховує, що у зазначених справах не вирішувалися спори про розірвання договору оренди земельної ділянки саме в межах процедури банкрутства орендаря.

39. Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21), що провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, воно є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

40. З моменту порушення / відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України. За цих умов, завдання та цілі, які ставить перед собою провадження у справі про банкрутство мають пріоритет у порівнянні з тими, які характерні для позовного провадження.

41. Тож зазначені особливості банкрутства як судового провадження не можуть ігноруватися та залишатися поза увагою під час розгляду в межах цієї справи позовів за участю боржника, адже саме це дозволяє забезпечити реалізацію та виконання завдань, які ставить перед собою таке провадження.

42. Преамбулою КУзПБ закріплено одним із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Наповнення ліквідаційної маси боржника, і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів боржника, відбувається за рахунок майнових активів боржника.

43. Верховний Суд враховує наведені висновки під час розгляду цієї справи, однак зауважує, що вказана постанова у справі №910/8259/16 (905/1126/21) ухвалена за результатами вирішення спору про розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано об`єкти нерухомого майна, що підлягають відчуженню чи були відчужені в межах процедури банкрутства, у зв`язку з чим до таких правовідносин підлягали застосуванню положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України щодо правових наслідків набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду стосовно прав на земельну ділянку, на якій вони розміщені, неможливості відчуження чи передачі позивачем земельних ділянок у разі розірвання договору оренди без виділення частин ділянок, на яких розміщено нерухоме майно, належне боржнику, та які необхідні для його обслуговування.

44. Натомість у вказаній справі не вирішувались питання щодо правильного застосування норм матеріального права до правовідносин, пов`язаних із розірванням договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій відсутнє нерухоме майно боржника у справі про банкрутство. Відповідно, зазначена постанова не формує висновку щодо неможливості розірвання договору оренди земельної ділянки за вказаних обставин. Тому висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.05.2023 по суті вирішення спору в справі № 910/8259/16 (905/1126/21) щодо можливості розірвання спірного договору оренди, не можуть бути застосовані до вирішення спору в цій справі через їх нерелевантність.

45. Щодо спірних у цій справі правовідносин Верховний Суд виходить із того, що відповідно до положень частини 1 статті 62, частини 1 статті 63 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси; після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

46. Водночас, майно, щодо якого боржник є користувачем (за умови, що право користування не може бути відчужено згідно із законом або договором), балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (частина 7 статті 62 КУзПБ).

47. Наведене кореспондується з положеннями статті 177 ЦК України, яка визначає об`єктами цивільних прав, зокрема, майнові права.

48. Поняття оборотоздатності об`єктів цивільних прав розкрито в статті 178 Цивільного кодексу України, за змістом якої об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів, перебування яких у цивільному обороті не допускається або допускається за спеціальним дозволом, а також які можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

49. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

50. Отже, право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації, оборотоздатність якого, зокрема, залежить від повноважень учасників цивільного обороту.

51. Згідно з частиною 5 статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спору в цій справі) право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

52. Тобто, у чинній редакції зазначеної норми (з урахуванням змін, внесених Законами України від 28.04.2021 за №1423-ІХ, від 02.05.2023 за №3065-ІХ) законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення (крім випадків, визначених законом), надавши їм право розпорядитися такими правами без погодження з власником земельної ділянки.

53. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення законодавства в редакції, чинній на час вирішення відповідного питання щодо можливості такого відчуження.

54. Аналіз наведених норм у їх сукупності та взаємозв`язку надає підстави для висновку, що в разі визнання господарським судом юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси боржника включається не лише майно, а й майнові права, які належать боржнику та є оборотоздатними, зокрема, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке може бути відчужено без погодження з власником такої земельної ділянки. Такі майнові права можуть бути відчужені на аукціоні зі спрямуванням виручених від їх продажу коштів на задоволення вимог кредиторів до боржника.

55. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 732/588/24, від 24.04.2025 у справі № 732/582/24, від 24.04.2025 у справі № 732/726/24, від 07.04.2025 у справі №732/702/24, а також від 11.07.2024 у справі № 904/9875/21, на які посилається скаржник. Однак необхідно зауважити, що під час розгляду перелічених справ Верховний Суд не вирішував по суті питання щодо можливості або неможливості розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з боржником у справі про банкрутство. Висновок щодо включення до ліквідаційної маси належного боржнику права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення сформульовано у контексті необхідності передання такого спору на розгляд господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, виходячи з встановленого у статті 7 КУзПБ принципу концентрації в межах такої справи всіх спорів, стороною яких є боржник.

56. Верховний Суд погоджується з таким висновком і враховує його під час розгляду цієї справи, тому вважає слушними аргументи скаржника про те, що оскільки спірна земельна ділянка має сільськогосподарське призначення та не належить до державної чи комунальної власності, право її оренди може бути предметом обороту в межах, визначених частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України, а отже, може входити до ліквідаційної маси боржника.

57. Однак Верховний Суд у постановах від 02.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3634/25), 02.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3700/25), від 01.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3670/25), від 03.09.2026 у справі №904/2216/21 (191/3683/25) зазначив, що можливий вплив розірвання договору та припинення права оренди земельної ділянки на розмір ліквідаційної маси боржника та обсяг задоволення вимог кредиторів не є достатньою підставою для висновку про неможливість (неприпустимість) задоволення таких позовних вимог.

58. У силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

59. Відповідно до сталої та послідовної практики Європейського суду з прав людини втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі "Беєлер проти Італії").

60. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

61. Згідно з положеннями статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

62. У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

63. У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

64. Зокрема, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 ЗК України).

65. Статтею 23 ЗК України встановлено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, що передбачає надання земель, придатних для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), насамперед для ведення сільського господарства, ведення лісового господарства, створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

66. До обов`язків власників земельних ділянок і землекористувачів належить, зокрема, забезпечення використання їх за цільовим призначенням; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі (частина 1 статті 91, частина 1 статті 96 ЗК України).

67. Аналіз наведених норм законодавства надає підстави для висновку, що суспільний, публічний інтерес у сфері землекористування полягає в забезпеченні охорони та раціонального використання землі як основного національного багатства, що стосовно земель, придатних для сільськогосподарського використання, передбачає відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель, захист, зокрема, від шкідливого антропогенного впливу, від ерозії, селів, підтоплення тощо (глава 26 ЗК України).

68. Водночас, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його господарська діяльність завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів щодо захисту, збереження (підтримання) в належному стані майна боржника, оренди майна, що тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації. При цьому у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина 1 статті 59 КУзПБ).

69. КУзПБ не встановлює загальної заборони на розірвання договору оренди землі за участі банкрута та водночас пов`язує допустимість подальших дій банкрута після відкриття ліквідаційної процедури із завершенням господарської діяльності, захистом майна банкрута або забезпеченням його збереження, орендою майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу, а також із витратами, безпосередньо пов`язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури. Тому сама по собі можливість включення відчужуваного права оренди до ліквідаційної маси не створює для банкрута безумовної правової підстави примусово зберігати користування земельною ділянкою, яка належить іншій особі, попри наявність істотного порушення договору оренди.

70. За таких умов збереження за банкрутом права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення задля забезпечення можливості відчуження такого права в ході ліквідаційної процедури, погашення за рахунок отриманих від продажу коштів вимог кредиторів боржника, не може бути визнано таким, що відповідає вимогам законності та співмірності втручання у право власника відповідної земельної ділянки на мирне володіння майном (обмеження такого права), у тому числі на забезпечення раціонального використання такої ділянки, отримання плати за користування такою земельною ділянкою, враховуючи покладення на нього обов`язку зі сплати земельного податку, тощо.

71. Необхідність захисту ліквідаційної маси, права боржника як власника майнового права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та прав кредиторів боржника не є достатньою та безумовною підставою для відмови у захисті прав власника земельної ділянки з урахуванням встановленого Конституцією України режиму землі як основного національного багатства. Примус власника земельної ділянки до продовження правовідносин із де-факто безоплатного користування нею іншою особою (за відсутності на земельній ділянці нерухомого майна зазначеної особи) на невизначений строк - до моменту можливого відчуження відповідного майнового права на аукціоні, з урахуванням збереження за власником обов`язку зі сплати земельного податку до бюджету, мав би наслідком порушення балансу інтересів учасників таких правовідносин, а також по суті нівелював би зміст оренди як строкового, платного володіння і користування для провадження підприємницької та іншої діяльності.

72. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3634/25), 02.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3700/25), від 01.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3670/25), від 03.09.2026 у справі №904/2216/21 (191/3683/25).

73. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що наявність підстав для включення до складу ліквідаційної маси боржника права оренди земельної ділянки, на якій відсутнє будь-яке належне йому нерухоме майно, не може позбавляти власника земельної ділянки права на розірвання договору.

74. Отже, встановивши у цій справі обставини істотного порушення боржником умов договору оренди землі, яке полягає в систематичній несплаті орендної плати, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для дострокового розірвання цього договору.

Щодо доводів касаційної скарги

75. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

76. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

77. Верховний Суд у постановах від 02.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3634/25), 02.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3700/25), від 01.07.2026 у справі № 904/2216/21 (904/3670/25), від 03.09.2026 у справі №904/2216/21 (191/3683/25) наводив свою позицію щодо питання застосування ч. 1 ст. 62 КУзПБ, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ст. 651 ЦК України та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, яка, зокрема, відтворена у даній справі.

78. Щодо доводів скаржника наведених у пункті 6 розділу ІІІ Касаційної скарги, слід вказати на те, що судами попередніх інстанцій факт правонаступництва та відсутності доказів на підтвердження сплати орендної плати за землю за весь час дії Договору встановлені, що взнано обґрунтованою підставою для задоволення позову. Втім, обставини щодо дотримання чи недотримання порядку доведення до орендаря (боржника) інформації щодо зміни орендодавця, за встановлених судами обставин, на вирішення даного спору не впливають.

79. З огляду на викладене у тексті цієї Постанови, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

80. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

82. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

83. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

84. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" в особі арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №904/2216/21 (904/3807/25) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік