Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №910/6688/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/6688/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - Банк)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 (головуючий - суддя Нечай О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 (головуючий - суддя Євсіков О.О., судді: Корсак В.А., Алданова С.О.)

у справі за заявою Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (далі - ІП «Агро-Вільд Україна»)

про забезпечення позову до подання позовної заяви.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. ІП «Агро-Вільд Україна» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. (далі - Приватний нотаріус), вчиненого 29.02.2024, зареєстрованого у реєстрі за № 220, щодо звернення стягнення на рухоме майно ІП «Агро-Вільд Україна» до вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

1.2. На обґрунтування поданої заяви ІП «Агро-Вільд Україна» зазначило, що 29.02.2024 Приватний нотаріус на підставі заяви Банку вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 220, згідно з яким запропонував звернути стягнення на рухоме майно заявника - 40 одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання.

1.3. Заявник зазначив, що Приватний нотаріус під час вчинення виконавчого напису грубо порушив норми чинного законодавства, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим заявник має намір звернутися до суду з відповідним позовом (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню).

1.4. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник зазначив, що на підставі незаконно вчиненого виконавчого напису вже відкрито виконавче провадження, а, отже, існує реальна загроза примусового продажу майна ІП «Агро-Вільд Україна» до розгляду справи по суті.

1.5. Зокрема, 04.06.2026 та 16.06.2026 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису заплановано проведення аукціону з продажу рухомого майна (сільськогосподарської техніки) заявника, наслідком чого може стати відчуження належного йому майна.

1.6. ІП «Агро-Вільд Україна» вважає, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса дозволить уникнути неправомірного позбавлення Підприємства майна та усунути перешкоди у користуванні ним. У разі, якщо до закінчення розгляду справи приватним виконавцем буде примусово виконано виконавчий напис, то ІП «Агро-Вільд Україна» не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів заявника.

2. Стислий зміст судових рішень попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.06.2026, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026, заяву ІП «Агро-Вільд Україна» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнив: вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса, вчиненого 29.02.2024, зареєстрованого у реєстрі за № 220, щодо звернення стягнення на рухоме майно ІП «Агро-Вільд Україна» до вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ІП «Агро-Вільд Україна» про забезпечення позову до подання позовної заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Банк вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права (зокрема, приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо умов та критеріїв забезпечення позову, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

4.2. За доводами скаржника, в апеляційній скарзі Банк наголошував, що виконавчий напис є чинним; виконавче провадження відкрито у березні 2024 року; заявник фактично переслідує мету блокування законного примусового виконання виконавчого напису, проте суд апеляційної інстанції усупереч приписам статей 236, 238, 282 ГПК України не надав змістовної відповіді на вказані доводи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ІП «Агро-Вільд Україна» у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередньої судової інстанції

7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, яку суд апеляційної інстанції залишив без змін, про вжиття заходів забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 ГПК України шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса, вчиненого 29.02.2024, зареєстрованого у реєстрі за № 220, щодо звернення стягнення на рухоме майно ІП «Агро-Вільд Україна» до вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

7.3. Ключовим питанням під час касаційного перегляду цієї справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 136 - 140 ГПК України в контексті застосованого виду забезпечення позову та наявності / відсутності підстав для його забезпечення, з огляду на специфіку відносин, які виникли у цій справі, щодо застосування позасудового інструменту виконавчого напису у сфері надання банківських послуг, у якій зобов`язання забезпечені заставою.

7.4. Верховний Суд зазначає, що за загальним підходом інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту, матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

7.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.6. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (пункт 5 частини першої статті 137 ГПК України).

7.7. Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені, зокрема, у частині першій статті 137 ГПК України.

7.8. Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.

7.9. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

7.10. Верховний Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

7.11. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17).

7.12. У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21).

7.13. Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, із якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23).

7.14. У цій справі заявник просив зупинити стягнення, яке вже відбувається на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса.

7.15. Заявник зазначив про те, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (що й мало місце згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 про відкриття провадження у справі № 910/6688/26, загальний доступ до якої забезпечено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), тобто з немайновою позовною вимогою. У випадку її задоволення судове рішення не вимагатиме примусового виконання.

7.16. Ураховуючи вимоги статті 136 ГПК, суд має досліджувати та застосовувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.17. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, ураховуючи вжиття приватним виконавцем дій на підставі спірного виконавчого напису, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника.

7.18. У разі, якщо до вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню виконавець реалізує майно заявника на підставі виконавчого напису на аукціоні, заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ІП «Агро-Вільд Україна».

7.19. У цьому випадку Суд погоджується з висновками господарських судів про те, що такий захід забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса до вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, не призведе до обмеження прав Банку.

7.20. Адже згідно зі сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України, захід забезпечення позову, який полягає у зупиненні стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в цьому випадку до вирішення спору по суті про відповідність / невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу (заявнику) захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду (див. постанови Верховного Суду від 25.02.2019 зі справи № 924/790/18, від 21.02.2020 зі справи № 910/9498/19, від 15.01.2021 зі справи № 914/1939/20, від 07.12.2021 зі справи № 922/1930/21, від 31.05.2023 зі справи № 910/8291/22).

7.21. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, які стосуються питання позовної давності, безспірності заборгованості, оскільки ці обставини входять до предмета доказування при вирішенні по суті спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Питання обґрунтованості позову не вирішується на стадії розгляду заяви (клопотання) про вжиття заходів забезпечення позову. В аспекті доводів скаржника Суд ураховує, що, як установлено судами попередніх інстанцій, аукціон в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 призначений, зокрема, на 04.06.2026 та 16.06.2026, що й обумовило звернення ІП «Агро-Вільд Україна» до суду із заявою про забезпечення позову 03.06.2026.

7.22. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною залежно від характеру рішення.

7.23. Верховний Суд ураховує висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 зі справи № 910/11552/20, за змістом якого вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа безпосередньо не полягає та не має наслідком зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб`єкта. Забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа має наслідком зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, яке здійснюється шляхом винесення ним відповідної постанови, в тому числі про зупинення звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах. Отже, саме зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій шляхом винесення відповідної постанови має наслідком зупинення торгів з примусової реалізації майна боржника. Такий запроваджений законодавцем механізм зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа суттєво відрізняється від обмежень припинення, відкладення, зупинення чи іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави або територіальної громади, передбачених частиною дванадцятою статті 137 ГПК України. Поширення обмежень, передбачених частиною дванадцятою статті 137 ГПК України, на заходи забезпечення судом позову, встановлені пунктом 5 частини першої статті 137 ГПК України, призвело б до повного припинення застосування судом такого способу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, та унеможливило б ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів у разі незаконної видачі виконавчого напису нотаріуса та продажу належного їм майна на його примусове виконання. Дія норми частини дванадцятої статті 137 ГПК України не розповсюджується на відносини забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, що передбачене нормою пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України.

7.24. За таких обставин, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права не отримали підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень та не можуть бути підставою для їх скасування.

7.25. Доводи ІП «Агро-Вільд Україна», викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.26. Верховний Суд, ураховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що сторонами надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм права, а отже, підстав для їх зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 у справі № 910/6688/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов