Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №904/1403/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №904/1403/25

Суддя: Вронська Г.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/1403/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Горопашного І.В.,

від відповідача: Лаврищева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (Загинайко Т.В.)

від 29.07.2025

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Чередко А.Є.,

Іванов О.Г., Верхогляд Т.А.)

від 13.05.2026 (повний текст складений 14.05.2026)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

про стягнення 20 649 721,94 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - Відповідач) про стягнення 4 641 004,38 грн 3% річних та 16 008 717,56 грн - інфляційних нарахувань за порушення грошових зобов`язань.

2. Позов обґрунтований порушенням Відповідачем грошових зобов`язань за договором від 01.01.2019 №0145-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.07.2025 у справі № 904/1403/25 позов задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 4 637 193,35 грн 3% річних, 13 719 038,27 грн - інфляційних нарахувань. Розстрочив виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 29.07.2026 включно, з оплатою рівними частинами кожного місяця по 1 529 685,97 грн. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 220 274,78 грн витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог - відмовив.

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:

- як зазначено Позивачем та не спростовано Відповідачем, погашення заборгованості за Договором включно з розрахунком за фактичний обсяг грудня 2023 відбулося 29.03.2024. На підтвердження вказаного Позивачем надано копії платіжних інструкцій та виписки про надходження на рахунок Позивача у період з 01.12.2023 по 31.03.2024;

- після перевірки розрахунку судом стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 13 719 038,27 грн - інфляційних нарахувань за період з грудня 2023 по березень 2024 включно;

- при перевірці розрахунок 3% річних судом встановлено, що Позивачем не вірно розраховано 3% річних за період з 31.12.2023 по 15.01.2024 включно. Так, після перерахунку суду, розмір 3% річних за період з 31.12.2023 по 15.01.2024 включно складає 1 483 995,21 грн. Отже, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за період з 31.12.2023 по 28.03.2024 включно в розмірі 4 637 193,35 грн.

5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.05.2026 у справі № 904/1403/25 апеляційну скаргу Позивача задовольнив частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 у справі № 904/1403/25 змінив в частині розміру стягнутих інфляційних втрат, здійснив новий пропорційний розподіл судового збору. Виклав абзаци 2-4 резолютивної частини у наступні редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 4 637 193 грн. 35 коп. - 3% річних, 16 003 208 грн. 77 коп. - інфляційних нарахувань.

Розстрочити виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 29.07.2026 включно, з оплатою рівними частинами кожного місяця по 1 720 033,51 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 247 684,83 грн. - витрат на сплату судового збору."

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 41 115,07 грн."

6. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована таким:

- розрахунок боргу станом на 12.12.2023 здійснено Позивачем зростаючим підсумком та такий борг включає окрім безпосередньо заборгованості за грудень 2023 року (два планові платежі) також заборгованість і за попередні періоди. Станом на 12.12.2023 заборгованість існувала у розмірі 1 241 415 190,02 грн, а з урахуванням періоду за який було заявлено інфляційні втрати 12.12.2023 по 29.12.2023 (16 днів) нарахування могло бути здійснено лише на суму 1 240 628 220,24 грн, тобто за вирахуванням суми коригування 786 969,78 грн на підставі акту коригування за 08.2023 від 27.12.2023. Найближча оплата заборгованості у вказаний період у сумі 333 943 983,01 грн була здійснена 30.12.2023, тобто поза межами заявленого періоду нарахування інфляційних втрат на зазначену суму боргу, а тому не була врахована;

- за розрахунками апеляційного суду від суми боргу 1 240 628 220,24 грн. інфляційні втрати за визначений позивачем період грудня 2023 року (12.12.2023 по 29.12.2023) складають 8 684 397,54 грн. Загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають задоволенню, складає відповідно 16 003 208,77 грн;

- загальний розмір 3% річних, які підлягають стягненню, складає 4 637 193,35 грн, як правильно зазначив суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

7. 03 червня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 904/1403/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 904/1403/25 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 3 811,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 508,79 грн і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

8. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не врахувавши висновок Верховного суду, викладений у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, де зазначено, що на практиці існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. Зокрема, роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (>15 днів) = 1 місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

10. Також Скаржник зазначив, що при розрахунках Позивачем нараховувався індекс інфляційна заборгованість з часом прострочення більше 15 днів у місяць, що відповідає висновкам, викладених у пункті 26 постанови Верховного суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких за такий неповний місяць (>15 днів) нараховується індекс інфляції на суму боргу.

11. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив щодо відсутності висновку Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме чи слід при розрахунку 3% річних згідно статті 625 ЦК України застосовувати усереднене (стандартне) число днів у році - 365 днів, чи потрібно його змінювати відповідно до кількості днів у конкретному році.

12. Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Між Позивачем, як оператором системи передачі (ОСП), та Відповідачем (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 (далі - Договір).

14. Відповідно до пункту 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) за цим договором оператор системи передачі (ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.

15. Згідно з пунктом 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

16. Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (пункт 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022)).

17. Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

18. Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) визначено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

19. Згідно з пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

20. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

21. Відповідно до пункту 5.6 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

22. У випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов`язань щодо повернення коштів. За прострочення користувачем або ОСП термінів розрахунку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню (пункт 5.7 Договору в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022)).

23. Пунктом 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) визначено, що оплата вартості нарахованих штрафних санкцій та/або пені здійснюється на поточний рахунок ОСП, що зазначається в рахунку до сплати. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок ОСП.

24. Додатковою угодою від 27.10.2023 до Договору сторони домовилися припинити дію договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 та укласти новий договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0145-02024-ПП шляхом приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 № 549 та розміщеного на сайті НЕК "Укренерго". При цьому пунктом 3 цієї Додаткової угоди визначено, що після укладення договору приєднання цей договір продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки. В іншій частині цей договір припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту, зазначеній в повідомленні про приєднання до договору приєднання № 0145-02024-ПП.

25. Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач надавав Позивачу повідомлення щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за серпень-грудень 2023 року.

26. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором Позивачем надані акти приймання-передачі послуги згідно з договором від 01.01.2019 №0145-02024, а саме:

- від 31.08.2023 (за період з 01.08.2023 по 31.08.2023) на суму 268 934 397,10 грн, з урахуванням ПДВ;

- від 30.09.2023 (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023) на суму 234 436 315,58 грн, з урахуванням ПДВ;

- від 31.10.2023 (за період з 01.10.2023 по 31.10.2023) на суму 270 762 837,76 грн, з урахуванням ПДВ;

- від 30.11.2023 (за період з 01.11.2023 по 30.11.2023) на суму 330 547 750,45 грн, з урахуванням ПДВ;

- від 31.12.2023 (за грудень 2023) на суму 375 281 965,09 грн, з урахуванням ПДВ.

Також надані рахунки за послугу з передачі електричної енергії.

27. Крім того, Позивачем надано акти коригування до актів приймання-передачі послуги, а саме:

- від 18.08.2023 до акту від 31.05.2023;

- від 20.10.2023 до акту від 30.06.2023;

- від 17.11.2023 до акту від 31.07.2023;

- від 27.12.2023 до акту від 31.08.2023;

- від 30.01.2024 до акту від 30.09.2023;

- від 13.03.2024 до акту від 31.10.2023;

- від 21.03.2024 до акту від 30.11.2023;

- від 28.03.2024 до акту від 31.12.2023.

28. Позивач зазначив, що у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань відповідачем за Договором у січні 2024 Позивач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 17.01.2024 про стягнення з Відповідача суми у розмірі 1 151 458 234,25 грн, з якої заборгованість у розмірі 1 131 352 625,77 грн (що складалась з заборгованості за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023 та плановим платежам за грудень 2023), 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 8 517 231,00 грн (3% річних нараховувались за період з 01.08.2023 по 30.12.2023), інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн. (інфляційні втрати нараховувались за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023) та розрахунок позовних вимог.

29. Також позивач вказує на те, що 26.11.2024 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення по справі №904/220/22, відповідно до якого позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 131 352 625,77 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3% річних у розмірі 7 758 892,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 783 794,71 грн.

30. Позивач стверджує, що погашення заборгованості за Договором включно з розрахунком за фактичний обсяг грудня 2023 було здійснено Відповідачем 29.03.2024 та зазначає, що оскільки Позивачем у справі 904/220/24 було заявлено до стягнення інфляційні втрати за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023 та 3 % річних за період з 01.08.2023 по 30.12.2023 включно, Позивачем внаслідок порушення Відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за Договором здійснено інфляційні нарахування в розмірі 16 008 717,56 грн (за грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, березень 2024), а також нараховано 3% річних у розмірі 4 641 004,38 грн за період з 31.12.2023 по 28.03.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

32. Скаржник, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 625 ЦК України, не врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

33. Суд враховує, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (на яку Скаржник посилається у касаційній скарзі) виснувала, зокрема, таке:

"24. Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

25. Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

26. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків".

34. Суд при оцінці доводів Скаржника зауважує, що висновки, які викладені у наведеній вище постанові об`єднаної палати підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.

35. Водночас згідно з усталеними висновками Верховного Суду, у разі якщо у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання. Такого змісту висновки викладені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/6802/21, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 29.07.2020 у справі № 914/1470/19, від 03.07.2024 у справі № 910/7722/23, тощо.

36. Верховний Суд стало та послідовно у своїх постановах вказував на те, що ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".

37. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що погашення заборгованості за Договором включно з розрахунком за фактичний обсяг грудня 2023 відбулося 29.03.2024.

38. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок боргу станом на 12.12.2023 здійснено Позивачем зростаючим підсумком та такий борг включає окрім безпосередньо заборгованості за грудень 2023 року (два планові платежі) також заборгованість і за попередні періоди. Станом на 12.12.2023 заборгованість існувала у розмірі 1 241 415 190,02 грн, а з урахуванням періоду за який було заявлено інфляційні втрати 12.12.2023 по 29.12.2023 (16 днів) нарахування могло бути здійснено лише на суму 1 240 628 220,24 грн, тобто за вирахуванням суми коригування 786 969,78 грн на підставі акту коригування за 08.2023 від 27.12.2023. Найближча оплата заборгованості у вказаний період у сумі 333 943 983,01 грн була здійснена 30.12.2023, тобто поза межами заявленого періоду нарахування інфляційних втрат на зазначену суму боргу, а тому не була врахована.

39. За розрахунками суду апеляційної інстанції від суми боргу 1 240 628 220,24 грн інфляційні втрати за визначений Позивачем період грудня 2023 року (12.12.2023 по 29.12.2023) складають 8 684 397,54 грн, загальний розмір інфляційних втрат - 16 003 208,77 грн.

40. При цьому суд апеляційної інстанції виходив не з того, що здійснення коригування у неповному місяці саме по собі виключає нарахування інфляційних втрат за такий місяць, а з необхідності визначення фактичного розміру грошового зобов`язання, яке існувало у відповідному періоді, та на яке здійснюється індексація.

41. Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, відповідно до якого при визначенні інфляційних втрат у разі прострочення виконання грошового зобов`язання протягом неповного місяця враховується період такого прострочення, тоді як у разі часткового зменшення суми боргу протягом відповідного місяця підстави для повного виключення інфляційної складової за такий місяць відсутні.

42. Доводи Скаржника про те, що станом на 27.12.2023 заборгованість становила 1 465 296 608,78 грн і тому сума коригування у розмірі 786 969,78 грн не повинна була повторно відніматися судом апеляційної інстанції, фактично зводяться до незгоди з оцінкою здійсненого судами розрахунку та встановлених ними обставин руху заборгованості.

43. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дослідив надані Позивачем докази, зокрема розрахунок інфляційних втрат, відомості щодо руху заборгованості та акт коригування від 27.12.2023 до акта приймання-передачі послуги за серпень 2023 року, встановив розмір заборгованості, що підлягав індексації за спірний період, та здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.

44. При цьому суд апеляційної інстанції не виключив грудень 2023 року з періоду нарахування інфляційних втрат, а визначив їх розмір з урахуванням фактичного розміру заборгованості, яка існувала у відповідний період.

45. Отже, наведені Скаржником доводи в цій частині не свідчать про застосування судом апеляційної інстанції статті 625 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, наведеного у справі № 910/13071/19, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цій частині не знайшла свого підтвердження.

46. Крім того, Скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 625 ЦК України у правовідносинах, що склалися у цій справі, в частині визначення кількості днів у році, яка має застосовуватися при розрахунку 3 % річних, а саме 365 днів незалежно від конкретного року чи фактична кількість календарних днів у відповідному році.

47. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

48. За своєю правовою природою 3 % річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, спрямованим на компенсацію втрат кредитора від користування боржником утримуваними ним грошовими коштами.

49. При цьому розмір 3 % річних визначається виходячи з суми простроченого грошового зобов`язання, розміру процентної ставки та тривалості прострочення. Отже, для правильного визначення суми 3 % річних має значення, зокрема, кількість днів, протягом яких боржник перебував у стані прострочення.

50. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач нараховував 3 % річних за період з 31.12.2023 по 28.03.2024 включно. При цьому за період з 31.12.2023 по 15.01.2024 включно суд першої інстанції здійснив власний розрахунок, застосувавши до одного дня прострочення у 2023 році дільник 365, а до 15 днів прострочення у 2024 році дільник 366, унаслідок чого визначив суму 3 % річних за цей період у розмірі 1 483 995,21 грн. Суд апеляційної інстанції з таким розрахунком погодився.

51. Таким чином, спірним є питання про те, чи відповідає положенням частини 2 статті 625 ЦК України застосування фактичної кількості календарних днів у відповідному році при визначенні суми 3 % річних.

52. Суд звертає увагу, що частина 2 статті 625 ЦК України встановлює розмір 3% річних та не містить положення про те, що при визначенні суми таких процентів для будь-якого календарного року має застосовуватися умовна кількість днів (365 днів).

53. Водночас застосування до періоду прострочення, який припадає на високосний рік, кількості 365 днів як незмінного знаменника фактично означало б нарахування процентів за один день у розмірі, який не відповідає встановленій законом річній ставці.

54. Якщо ж період прострочення охоплює календарні роки з різною кількістю днів, розрахунок 3 % річних має здійснюватися окремо за кожним таким роком із застосуванням фактичної кількості календарних днів у відповідному році.

55. Такий підхід забезпечує відповідність нарахування саме встановленій частиною 2 статті 625 ЦК України величині 3% річних та виключає як недонарахування, так і надмірне нарахування відповідних сум.

56. При цьому доводи Скаржника про необхідність застосування у розрахунку 3 % річних умовного показника у 365 днів незалежно від кількості календарних днів у відповідному році ґрунтуються на іншому способі математичного обчислення, однак не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування фактичної кількості днів у відповідному календарному році.

57. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

59. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

61. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 904/1403/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua