Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/11270/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/11270/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Заверюхи В.О.,

від відповідача: Уртаєва О.І.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

на рішення Господарського суду міста Києва (Спичак О.М.)

від 24.12.2025

та на постанову Північного апеляційного господарського суду (Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)

від 07.04.2026 (повний текст складений 05.05.2026)

у справі за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний"

до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - професійна спілка робітників морського транспорту України

про стягнення 2 266 624,88 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 266 624,88 грн, з яких: 2 000 000,00 грн боргу, 44 666,52 грн 3 % річних та 221 958,36 грн інфляційних втрат.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в 1999 році між Позивачем, професійною спілкою робітників морського транспорту України (далі - Третя особа) та Відповідачем укладено трьохсторонню угоду про заходи по наданню безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі Позивачем Відповідачу (далі - угода), за умовами якої Позивач перерахував 2 000 000,00 грн Третій особі, яка в свою чергу перерахувала ці кошти Відповідачу, який мав повернути їх Позивачу не пізніше 25 років з моменту останнього зарахування грошових коштів. Оскільки Відповідач в порушення умов угоди не повернув Позивачу у встановлені строки безвідсоткову фінансову допомогу, останній просив її стягнути разом з нарахованими на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних за період з 21.09.2024 по 19.06.2025 та інфляційними втратами за період з жовтня 2024 року по травень 2025 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.12.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 07.04.2026 у справі №910/11270/25, позов задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 2 000 000,00 грн боргу та 30 000,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.

4. Вказані судові рішення мотивовані тим, що Відповідачем, як позичальником, не виконано зобов`язань з повернення отриманої позики у сумі 2 000 000,00 грн за угодою у передбачений сторонами строк. В решті позову відмовлено, оскільки згідно положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 21 травня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11270/25, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на Позивача.

6. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частини 1, 2 статті 14, частину 5 статті 11, частину 2 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на дату відкриття провадження).

8. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 910/24368/14, від 29.05.2018 у справі № 27/58б, від 30.01.2020 у справі № 01/5026/333/2011, від 28.01.2020 у справі № 1-7/158-09-3124, від 06.04.2021 у справі № 10/47-08, від 29.08.2024 у справі № Б8/065-12, від 17.10.2023 у справі № 3-223 (904/9932/16), від 17.09.2025 у справі № 509/6195/20.

9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази та наведені факти, що призвело до прийняття по суті неправомірного рішення у справі № 910/11270/25.

10. 21 липня 2026 року Позивач, із використанням підсистеми "Електронний суд", подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. У 1999 році між ДП "МТП "Южний" (у травні 2023 року змінено назву на ДП "МТП "Південний"), професійною спілкою робітників морського транспорту України та Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" укладено трьохсторонню угоду про заходи по наданню безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі Відповідачем Позивачу (далі - угода).

12. Зі змісту угоди вбачається, що вона укладена на виконання постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 1181 від 03.07.1999 "Про заходи щодо виведення ДСК "Чорноморське морське пароплавство" з фінансово-економічної кризи", наказу Міністра транспорту України № 378 від 19.07.1999 "Про організацію виконання постанови КМУ № 1181 від 03.07.1999", постанови пленуму Центральної Ради (далі - ЦР) професійної спілки робітників морського транспорту України № 5 від 10.06.1999 "Про створення централізованого фонду надання допомоги ДСК "Чорноморське морське пароплавство", листів державної адміністрації морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України № 02/17-1172/48к від 31.08.1999 та державного департаменту морського і річкового транспорту України Міністерства транспорту України № 02/19-1200 від 09.09.1999.

13. За умовами п. 1 угоди Позивач зобов`язався перерахувати кошти на спеціальний рахунок, відкритий Третьою особою № 26003123491, МФО 328168, на цільову безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі для погашення заборгованості по заробітній платі та соціальним виплатам робітників Відповідача згідно графіку перерахування.

14. Відповідно п. 2 угоди Третя особа зобов`язується акумулювати на зазначеному рахунку грошові кошти, які надійшли від Позивача, та перераховувати їх на розрахунковий рахунок Відповідача у розмірах та строки, які встановлені планом погашення заборгованості по заробітній платі та соціальним виплатам, а також розрахунком виплат, відповідно до квоти, визначеної спільно Третьою особою та "Укрморрічфлотом" згідно положень "Про спеціальний рахунок для акумулювання коштів добровільних внесків".

15. Зі змісту п. 3 угоди вбачається, що Відповідач зобов`язується використовувати кошти, перераховані Позивачем на спеціальний рахунок Третьої особи, як цільову безвідсоткову поворотну фінансову допомогу для погашення заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат працівників Відповідача.

16. У п. 4 угоди зазначено, що Відповідач зобов`язується повернути кошти Позивачу не пізніше 25 років з моменту останнього зарахування грошових коштів.

17. Угода підписана сторонами та скріплена печатками сторін.

18. Позивачем перераховано Третій особі на рахунок № НОМЕР_1 , МФО 328168, грошові кошти у сумі 2 000 000,00 грн згідно платіжних доручень: № 6159 від 09.09.1999 у розмірі 1 000 000,00 грн та № 6360 від 20.09.1999 у розмірі 1 000 000,00 грн, що також підтверджується банківською випискою по рахунку Третьої особи за період з 09.09.1999 по 20.09.1999. Третя особа, отримавши від Позивача грошові кошти у сумі 2 000 000,00 грн, перерахувала їх Відповідачу, що підтверджується листом № 01/58-01/02-БТ від 17.11.2025 Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", банківською випискою по рахунку Третьої особи з 01.09.1999 по 31.12.1999 та платіжними дорученнями.

19. 11.07.2003 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 32/136-03-5080 порушено провадження про визнання банкрутом Відповідача на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна Відповідача; заборонено здійснювати дії по реорганізації Відповідача, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновується.

20. 09.09.2003 в газеті "Голос України" № 168 (3168) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача.

21. Ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 24-2-32/136-03-5080 від 23.11.2004 затверджено реєстр кредиторів Відповідача.

22. Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2006 у справі № 32-24-2/136-03-5080 відносно Відповідача введено процедуру санації.

23. Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2021 у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, провадження у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство Відповідача припинено.

24. Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 ухвалу господарського суду Одеської області від 21.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 залишено без змін.

25. Листом № КС-468 від 11.06.2018 Відповідач повідомив Позивача про те, що перебуває у процедурі банкрутства, а оскільки Позивач не заявляв в межах процедури банкрутства вимоги, які виникли за угодою, то такі вимоги є погашеними.

26. З такими твердженнями Позивач не погоджувався та звертався до Відповідача з листами щодо підписання акту звірки на суму 2 000 000,00 грн за угодою, проте Відповідач вважав вимоги необґрунтованими.

27. Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 933/01/102/25 від 13.02.2025, в якій зазначав, що строк виконання зобов`язання з повернення коштів сплив 21.09.2024, у зв`язку з чим просив сплатити 2 000 000,00 грн боргу разом з інфляційними втратами та 3 % річних.

28. У відповідь Відповідач повідомив Позивача листом № 20250228-1 від 28.02.2025 про недоведеність заборгованості, оскільки не були надані первинні документи та те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003 у справі № 32/136-03-5080 було порушено провадження про банкрутство Відповідача та ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2004 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в якому відсутні такі грошові вимоги Позивача, як кредитора, до Відповідача, як боржника.

29. Оскільки Відповідачем грошові кошти не були сплачені, то Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з Відповідача 2 000 000,00 грн боргу, 44 666,52 грн 3 % річних за період нарахування з 21.09.2024 по 19.06.2025 та 221 958,36 грн інфляційних втрат з жовтня 2024 року по травень 2025 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

31. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення суми безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Відповідачу на поворотній основі.

32. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частини 1, 2 статті 14, частину 5 статті 11, частину 2 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на дату відкриття провадження), та не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 910/24368/14, від 29.05.2018 у справі № 27/58б, від 30.01.2020 у справі № 01/5026/333/2011, від 28.01.2020 у справі № 1-7/158-09-3124, від 06.04.2021 у справі № 10/47-08, від 29.08.2024 у справі № Б8/065-12, від 17.10.2023 у справі № 3-223 (904/9932/16), від 17.09.2025 у справі № 509/6195/20.

33. Скаржник стверджує, що оскільки Позивач не скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог у встановлений термін в межах справи про банкрутство Відповідача, то відповідно до норм частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 11.06.2003), втратив право вимоги заявленої в межах даного позову заборгованості. За доводами Скаржника вимоги, заявлені Позивачем у цій справі, вважаються погашеними в повному обсязі.

34. Розглянувши вказані доводи Скаржника, Суд звертає увагу на наступне.

35. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 11.07.2003 ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 32/136-03-5080 порушено провадження про визнання банкрутом Відповідача на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- 09.09.2003 в газеті "Голос України" № 168 (3168) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача;

- ухвалою господарського суду Одеської області у справі № 24-2-32/136-03-5080 від 23.11.2004 затверджено реєстр кредиторів Відповідача;

- ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2006 у справі № 32-24-2/136-03-5080 відносно Відповідача введено процедуру санації;

- ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2021 у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 та постановою Верховного Суду від 26.01.2022, провадження у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство Відповідача припинено на підставі положень п.4-3 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника).

36. Оскільки провадження у справі про банкрутство Відповідача порушено 11.07.2003, застосуванню підлягає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у редакції від 11.06.2003.

37. Стосовно доводів Скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у вказаних у касаційній скарзі справах, Суд звертає увагу, що наведені висновки були сформовані щодо провадження у справах про банкрутство та стосувалися норм різних редакцій Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

38. Так, у справі № 910/24368/14 провадження у справі про банкрутство було порушено 17 грудня 2014 року, відтак застосуванню підлягала редакція Закону про банкрутство від 01.08.2014. В зазначеній редакції статтею 23 Закону про банкрутство встановлювалося, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Водночас згідно приписів частини четвертої вказаної статті особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. У справі № 910/24368/14 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заява про визнання грошових вимог була подана кредитором до суду першої інстанції 27.12.2016, до його грошових вимог підлягають застосуванню положення статті 23 Закону про банкрутство, які були чинні станом на час подання вказаної заяви, то відповідно всі грошові вимоги кредитора підлягають визнанню як вимоги шостої черги. У постанові від 27.06.2024 у справі № 910/24368/14 Верховний Суд погодився з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо застосування до грошових вимог кредитора у цій справі статті 23 Закону про банкрутство. Тож у справі № 910/24368/14 застосуванню підлягала редакція Закону про банкрутство, відмінна від редакції, що підлягає застосуванню у справі, що розглядається.

39. У справі № 27/58б після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури до господарського суду надійшла заява кредитора про внесення до реєстру кредиторів боржника кредиторських вимог, ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, було відмовлено у визнанні кредиторських вимог, оскільки заявлені вимоги виникли до порушення справи про банкрутство, є конкурсними, а, відтак, мали бути подані до суду відповідно до приписів статті 14 Закону про банкрутство в редакції від 30.06.1999 №784-XIV (із змінами та доповненнями) у 2011 році. Верховний Суд у постанові від 29.05.2018 у справі № 27/58б вказав, що 20.02.2017 боржника визнано банкрутом, про що здійснено офіційну публікацію 21.02.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, відтак, тільки кредитори, які мають існуючі грошові вимоги до боржника, вправі заявити їх у ліквідаційну процедуру, яка здійснюється згідно з положеннями нової редакції Закону про банкрутство №4212-VІ від 22.12.2011.

40. У справі № 01/5026/333/2011 судами було відмовлено в задоволенні заяви про визнання поточним кредитором після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки заявлені грошові вимоги не були підтверджені належними та допустимими доказами, крім того вони були конкурсними вимогами.

41. У справі № Б8/065-12, судами було залишено без задоволення заяву про визнання грошових вимог до боржника, подану після визнання боржника банкрутом, у зв`язку з тим, що заборгованість виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак грошові вимоги є конкурсними.

42. Таким чином, у справах № 27/58б, № 01/5026/333/2011 та № Б8/065-12 спірні правовідносини стосувалися провадження у справі про банкрутство на стадії визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, на відміну від справи, що розглядається, де спірні вимоги виникли після припинення провадження у справі про банкрутство, а ліквідаційна процедура не відривалася.

43. У справах № 1-7/158-09-3124 та № 10/47-08 у межах провадження у справі про банкрутство судами відмовлено заявникам у задоволенні заяви про визнання та включення вимог до реєстру вимог кредиторів, оскільки було пропущено строк пред`явлення заяви з конкурсними вимогами до боржника.

44. На відміну від справ № 1-7/158-09-3124 та № 10/47-08 у справі, що розглядається, вимога Позивача заявлена не у межах провадження у справі про банкрутство та не розглядається питання про включення вимог до реєстру вимог кредиторів.

45. У справі № 3-223 (904/9932/16) предметом розгляду була заява стягувача про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) на його правонаступника.

46. У цивільній справі № 509/6195/20 позивач звернувся з позовом до ТОВ "Гранит К" в особі керуючого санацією ТОВ "Гранит К" арбітражного керуючого Ратушного А. І. та ОК "Радуга-3", в якому просив визнати право власності на майнові права, стягнути з ОК "Радуга-3" компенсацію за спричинену майнову шкоду, завдані збитки у вигляді доходів (втрачену вигоду), компенсацію за спричинену немайнову (моральну) шкоду. Постановою суду апеляційної інстанції, залишеною без змін постановою Верховного Суду, відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено спричинення шкоди саме ОК "Радуга". Верховний Суд звернув увагу, що позивач обґрунтовував свої вимоги про стягнення майнової, моральної шкоди та збитків тим, що уклав з ТОВ "Гранит К" договір № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року, ТОВ "Гранит К" свої зобов`язання згідно договору не виконало, квартиру у власність позивачу не передало. Разом з тим судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 травня 2019 року у справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ "Гранит К" відмовлено у задоволенні заяви позивача про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Гранит К", що складають грошову суму у розмірі вартості оплаченої ним квартири, у зв`язку з пропуском строку звернення.

47. У справі, що розглядається, на відміну від справи № 509/6195/20, Позивач не подавав заяв у межах справи про банкрутство Відповідача про визнання його кредиторських вимог до боржника, і суди у межах провадження про банкрутство не ухвалювали рішень стосовно вимог Позивача до Відповідача.

48. Таким чином, враховуючи, що у справі, що розглядається, Позивачем заявлені вимоги не в межах провадження у справі про банкрутство, а після його припинення, при цьому боржника не було визнано банкрутом, та з огляду на обставину спливу строку виконання спірного зобов`язання вже після припинення провадження у справі про банкрутство, Суд доходить висновку, що правовідносини між сторонами у зазначених у касаційній скарзі справах та у справі, що розглядається, не є подібними за змістовим критерієм.

49. Таким чином, перевіривши доводи Скаржника, наведені у касаційній скарзі, Суд не знайшов підтверджень обґрунтованості тверджень щодо неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на нерелевантність вказаної Скаржником судової практики.

50. Отже, зважаючи на те, що наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

51. Доводи Скаржника щодо недослідження судами зібраних у справі доказів Суд відхиляє, оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за результатами касаційного перегляду справи не підтвердилася, а відповідно до пункту першого частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд може бути порушення норм процесуального права, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

52. Інші доводи Скаржника не охоплюються підставами касаційного оскарження, стосуються переоцінки доказів у справі, а тому не беруться до уваги Судом з огляду на приписи статті 300 ГПК України.

53. Таким чином, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на які посилається Скаржник, не підтвердилося, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

55. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

57. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі №910/11270/25 за касаційною скаргою Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11270/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11270/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

58. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі №910/11270/25 за касаційною скаргою Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11270/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11270/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11270/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова