Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №131/1913/25 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1913/25

Провадження № 1-кп/131/119/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 року м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Іллінці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2025 року за №12025020000000700 за обвинуваченням

неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красненьке Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

учасники: прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

законний представник обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілий ОСОБА_7 ,

потерпіла ОСОБА_8 ,

представник потерпілої ОСОБА_8 – ОСОБА_9 , –

ВСТАНОВИВ:

08.06.2025 року біля 05:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія та достатніх навиків керування транспортними засобами, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21081», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою між с. Красненьке та с. Лиса Гора Іллінецької ОТГ Вінницького району Вінницької області, у напрямку останнього населеного пункту, з врахуванням дорожніх умов, а саме - дорожнього покриття у вигляді щебеневого насипу, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справившись з керуванням, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пасажир автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув на місці події, та пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами та доповненнями), згідно до яких:

- п.2.3(б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 2.9 (а) «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3(б), 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - настанням смерті ОСОБА_10 та заподіянням тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого та заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні при призначенні покарання просить суд врахувати, що свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 надали покази, які підтверджують факт вживання алкогольних напоїв обвинуваченим та його перебування за кермом у ніч дорожньо-транспортної пригоди. Врахувати ч.1 ст.102 КК України, яка передбачає, що покарання у вигляді позбавлення волі для неповнолітніх за вчинення тяжкого злочину не може перевищувати 7 років. Просить суд обвинуваченого ОСОБА_3 визнати винним та призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. Вирішити питання про судові витрати, речові докази. Позовну заяву про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підтримує, просить її задовільнити.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, заперечив факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Події, які сталися 08 червня 2025 року не пам`ятає. Керувати транспортним засобом вчився, мав навики, але посвідчення водія не отримував. Вказує, що без дозволу ОСОБА_7 не міг взяти автомобіль. Перед аварією вживав пиво, 07 червня 2025 року у його рідного брата було день народження. Обвинувачений шкодує про вчинене та просить не карати його суворо. Щодо цивільного позову частково відшкодував шкоду на поховання та правничу допомогу. Матеріальну шкоду визнає в повному обсязі, моральну шкоду не визнає через надмірно велику суму, яку він не має можливості відшкодувати. Попросив вибачення у потерпілої.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні просить вибачення перед потерпілими, вказує, що шкоду відшкодує.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вказує, що обвинувачений не визнає своєї вини в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутня медична довідка про огляд. Цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнає повністю, просить врахувати розписки про часткове відшкодування витрат в розмірі 15000,00 грн. витрат на поховання та 14000,00 грн витрат на правничу допомогу. Цивільний позов в частині моральних витрат визнає в розмірі 300000,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні надала суду пояснення, що 07.06.2025 року її син ОСОБА_10 пішов разом з ОСОБА_3 на день народження до ОСОБА_14 в с. Красненьке. О 01:00 год вона зателефонували сину, він обіцяв прийти додому через пів години. О 04:55 син зателефонував та сказав, що їде додому. Потім зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що трапилась біда, чоловік поїхав та побачив труп сина. Приїхав додому та повідомив про смерть сина, що розбився на машині. Чоловік сказав, що за кермом був ОСОБА_7 .. Пізніше, з відеофайлів телефона сина дізналась, що за кермом був ОСОБА_3 .. Просила суд винести максимальне покарання щодо обвинуваченого, так як він не розкаявся та не перепросив. Цивільний позов просила задовільнити в повному обсязі.

Представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 в судовому засідання вказав, що поведінка обвинуваченого під час досудового слідства та під час судового розгляду – це позиція обвинуваченого уникнути покарання. Обвинувачений пробачення у потерпілої не просив, лише в судовому засіданні 16.07.2026 році вибачився. Вважає, що в даній справі відсутня пом`якшувальна обставина, як щире каяття. Просить призначити обвинуваченому максимальне покарання. Цивільний позов задовільнити, врахувати часткове відшкодування шкоди.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засідання надав пояснення щодо подій, які відбувалися 07.06.2025 року та 08.06.2025 року. Близько 19:10 год 07.06 2025 року до нього додому прийшов ОСОБА_16 та вони разом пили пиво, потім прийшла ОСОБА_5 , сиділи до 22:00 год, потім порозходились. Близько 24:00 прийшли ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . ОСОБА_3 з ОСОБА_19 пили пиво. Він з ОСОБА_20 пили горілку. Сиділи до 3:00-4:00 год. Після чого він вийшов на вулицю покурити та сів на заднє сидіння свого автомобіля ВАЗ 2108 білого кольору НОМЕР_1 . Потім ОСОБА_3 сів на переднє сидіння за кермо, а ОСОБА_19 на переднє пасажирське сидіння. Ключі були в машині та він надав дозвіл на керування. У зв`язку з цим був засуджений Іллінецьким районним судом. в листопаді 2025 року. Подальші події не пам`ятає, так як перебував в стані алкогольного сп`яніння та опритомнів вже у лікарні. Просить суд визнати обвинуваченого винним за ч.3 ст.286-1 КК України та призначити покарання. Цивільний позов подавати не буде. Вирішити питання про повернення йому транспортного засобу.

Представник служби у справах дітей Іллінецької міської ради ОСОБА_21 надала суду заяву про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей, щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Представник ювенальної превенції ВП №3 Вінницького РУП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_22 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо винесення покарання покладається на розсуд суду.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена та підтверджується зібраними судом доказами, зокрема показами наступних свідків.

Свідок ОСОБА_11 надав суду покази, що він з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зустрілись в с. Красненьке біля «Лідії», взяли пива та пішли всі разом з його дружиною ОСОБА_25 до будинку ОСОБА_3 , в цей час дружина знімала їх на відео. Пізніше завезли дружину додому та повернулись до ОСОБА_26 , де з ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 та ОСОБА_28 пили разом пиво. Потім він поїхав додому, його підвіз ОСОБА_7 . Вказує, що ОСОБА_3 вживав разом з ним пиво. Посвідчення водія ОСОБА_3 не отримував.

Свідок ОСОБА_12 надала суду покази, що 07.06.2025 року близько 22:00 год. вона з чоловіком пішли додому до ОСОБА_3 , разом з ними був ОСОБА_10 . Чоловік купив 3-4 пляшки пива по 2,5 літра кожна, які вони разом розпивали, вона це знімала на відео. Вказує, що бачила та зняла на відео, як ОСОБА_3 пив пиво, випив близько 3 бокалів великих. Потім о 02:00 год її чоловік з ОСОБА_27 привіз додому на авто ВАЗ 2109 ОСОБА_7 , а самі повернулись назад. Чоловіка додому підвіз ОСОБА_7 близько 04:00 год. Близько 06:30 год їй зателефонувала мама та повідомила про ДТП та про смерть ОСОБА_29 .

Свідок ОСОБА_13 надав суду покази, що в літку 2025 року до нього в хату, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , прибіг ОСОБА_30 та попросив допомоги. ОСОБА_20 був у крові, розповів йому про ДТП, яка трапилась за 2 км. На місці ДТП він побачив біля правої дверки авто лежав ОСОБА_10 , біля лівої дверки авто лежав без свідомості ОСОБА_17 , машина була перевернута, біля неї стояв ОСОБА_7 , у якого з голови та носа йшла кров. Ще там був мотоцикл ОСОБА_31 . Викликав поліцію ОСОБА_30 , потім приїхала швидка допомога, надавали допомогу ОСОБА_32 , а ОСОБА_10 загинув. Під час перегляду відео впізнав ОСОБА_7 , який сидів позаду, а за кермом сидів ОСОБА_3 .

Свідки ОСОБА_33 (рідний брат обвинуваченого ОСОБА_3 ), ОСОБА_34 (рідний брат обвинуваченого ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5 (мати обвинуваченого ОСОБА_3 ) відмовились давати показання щодо членів своєї сім`ї у відповідність ст.63 Конституції України.

Крім наданих показів, вина ОСОБА_3 підтверджується також наступними доказами.

Відомостями про дану подію, які були внесені до ЄРДР 08 червня 2025 року під №12025020000000700 за ч. 3 ст. 286-1 КК України. (т.2 а.с.11)

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, план-схемою та фототаблицями до нього від 08.06.2025 р. зафіксовано та встановлено дорожньо-транспортну подію: перекидання транспортного засобу ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 зі сторони с. Красненьке в напрямку с. Лиса Гора, місце дорожньо-транспортної події, розташування транспортного засобу на місці поді, пошкодження транспортного засобу, сліди шин транспортного засобу, розташування автомобіля, розташування і поза трупа, вилучено посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 2108 та відібрано біологічні зразки, змиви з зовнішньої дверки водійської дверки, з ручки переднього пасажирської дверки, керма, вирізка тканини з водійського сидіння, одорологічний слід з керма, кросівок білого кольору, накладка з керма та автомобіль ВАЗ 21081. Слідчим складено план - схему до протоколу огляду місця ДТП та фототаблиці (т.2 а.с. 15-33).

Протоколом огляду речового доказу з фототаблицями до нього від 08.06.2025 року зафіксовано та встановлено стан автомобіля ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_1 та його пошкодження (т.2 а.с.34-41).

Протоколом прослуховування аудіозапису від 14 червня 2025 року встановлено: аудіофайл з назвою 2025060805380850101574968157908401» тип файлу "WAV" (.wav) розміром 83,2 КБ (85 284 байт). При прослуховуванні даного аудіозапису встановлено, що на ньому зафіксована розмова по телефонному зв`язку між двома особами чоловічої статті. Дзвінок приймає оператор екстреної медичної допомоги. Вказаному оператору дзвонить хлопець, який перебуває у стривоженому стані. Останній повідомляє, що сталася аварія між селами Красненьке та Лиса Гора і просить щоб виїхала швидка медична допомога. На запитання оператора, хлопець уточнює, що аварія сталася біля с. Красненьке Іллінецького району, за участі одного автомобіля, який перевернувся, двоє людей у важкому стані, а один мертвий (т.2 а.с.42).

Протоколом перегляду відеозапису від 16 липня 2025 року з роздруківками окремих кадрів встановлено: відеозапис з назвою «VID_20250608_051229», ємкістю 2,4 ГБ, тип файла "МР4" (.mр4), дата запису 08.06.2025 05:29, частота кадрів 30,01 кадрів/с. При перегляді вказаного відео встановлено, що джерело відеофіксації перебуває у руках особи, яка під час руху знаходиться на передньому пасажирському сидінні автомобіля, одягнена в шортах, по голосу чоловічої статті. Окрім вказаної особи в салоні автомобіля перебуває ще дві особи чоловічої статі: на сидінні водія хлопець одягнений в темні шорти та темну футболку, має темне волосся, молодого віку; на задньому сидінні перебуває особа чоловічої статті з темним волосся, у темних штанах та темній футболці, віком старша за водія. Остання особа сидить на задньому сидінні за місцем переднього пасажира, дещо похилившись на спинку та праворуч, очі у вказаної особи відкриті. В автомобілі грає музика. Автомобіль в якому перебувають вказані особи рухається у світлий час доби по автодорозі у населеному пункті з приватними будинками. Ліворуч від автомобіля з другорядної автодороги виїжджає хлопець на мотоциклі. Після чого вказаний мотоцикл з лівої сторони обганяє автомобіль та вони рухаються за межами населеного пункту по дорозі з обох сторін якої знаходяться насадження дерев. Після чого водій автомобіля збільшуючи швидкість обганяє мотоцикла при цьому говорить некультурною лексикою. Під час руху автомобіль зміщається ліворуч, потім зміщається праворуч та перевертається, після чого камера пристрою відео фіксації направлена до верху та на ній відображається небо і звукове супроводження, а саме наступне. Особа чоловічої статі, скоріш за все водій мотоцикла, перебуваючи у стресовому стані кричить «хлопці, ОСОБА_35 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 вставай, хлопці,..., Серьожа вставай, Серьожа, ..., ОСОБА_37 , ОСОБА_37 , ОСОБА_37 ти будеш жити, що мені робити (т.2 а.с. 50-55).

Заявою ОСОБА_3 від 22 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА_3 просить визнати його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025020000000700 (т.2 а.с.58).

Постановою про відмову у визнанні потерпілим від 23 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025020000000700, у зв`язку з тим, що в ході перегляду відео з мобільного телефону встановлено, що особа, що проводила відеозйомку (власник мобільного телефону ОСОБА_10 ) перебуває на пасажирському сидінні, а особа ззовні схожа на ОСОБА_7 перебуває на задньому пасажирському сидінні, а особа ззовні схожа на ОСОБА_3 перебуває на водійському сидінні, тобто керує транспортним засобом. Таким чином, особа, яка своїми діями, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення, спричинила собі ж тілесні ушкодження, не може бути потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні. (т.2 а.с.59).

Відповідно до постанови про отримання зразків для проведення експертизи від 16 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА_3 відмовився від забору біологічних зразків крові, про що його мати ОСОБА_5 надала пояснення (т.2 а.с.62).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року задоволено клопотання та надано дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_3 для проведення експертизи в рамках кримінального провадження №12025020000000700 (т.2 а.с.65-65).

Відповідно до протоколу отримання зразків крові для експертизи від 13 серпня 2025 року у ОСОБА_3 відібрали зразки крові для проведення судової експертизи (т.2 а.с.66).

Як видно з медичної картки стаціонарного хворого №2119 КНП «Іллінецька міська лікарня» ОСОБА_7 08.06.2025 р. доставлений швидкою допомогою з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана волосяної частини голови та ін. виписаний 14.07.2025 року (т.2 а.с.78).

Як видно з медичної картки стаціонарного хворого №8221 «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» ОСОБА_3 08.06.2025 р. доставлений швидкою допомогою з діагнозом: Політравма, закрита черепно-мозкова травма, та ін. Виписаний 25.07.2025 року (т.2 а.с.79).

Фотокартками, наданими представником потерпілої встановлено та підтверджено в судовому засіданні, ті обставини, які не оспорює сторона обвинувачення, зокрема, що на фото та на відеозаписі ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вживають алкогольні напої, ОСОБА_3 вживає пиво (т.2 а.с 84-86).

Таким чином, суд приймає до уваги надані докази та покази свідків, які підтверджують факт вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв 08 червня 2025 року о 00:12 год, а саме перед дорожньо-транспортною пригодою. А те, що ОСОБА_3 не визнає факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суд розцінює, як спосіб захисту, з метою уникнення покарання, зменшення тяжкості учиненого діяння.

Відповідно до висновку експерта №42 від 02.07.2025 року встановлено: при експертизі трупа гр-на ОСОБА_10 виявлені ушкодження, які мають ознаки прижиттєвого утворення, які виникли, можливо 08.06.2025 р. під час дорожньо-транспортної пригоди. Смерть ОСОБА_10 наступила внаслідок відкритого перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу на внутрішній поверхні м`яких тканин голови, ушкодження твердої мозкової оболонки, гематоми під твердою оболонкою обох півкуль, забою головного мозку, стиснення речовини головного мозку. Дана травма стоїть в причинному зв`язку зі смертю. При судово-хімічній експертизі крові трупа ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,3 проміле, що могла б відповідати легкому алкогольному сп`янінню (т.2 а.с. 91-93).

За висновком експерта №1074 від 12.09.2025 року встановлено: при судово-медичному дослідженні ОСОБА_7 виявлені ушкодження, зокрема у вигляді сполучної травми тіла, які виникли від дії (ударів) тупих предметів, можливо за обставин та в час вказані в постанові про призначення експертизи, а саме 08.06.2025 р. та за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя, як такі, що без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитись смертю (т.2 а.с. 96-97).

Відповідно до висновку експерта №1073 від 22.09.2025 року встановлено: під час стаціонарного лікування у ОСОБА_3 були виявлені численні тілесні ушкодження у вигляді політравми. Тілесні ушкодження ОСОБА_3 , зазначені у висновку, у вигляді політравми належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними для життя в момент заподіяння, виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких не відобразились, давністю утворення, можливо, в строк та за обставин, вказаних в постанові про призначення експертизи – 08.06.2025 р.(т.2 а.с. 100-103).

За висновком експерта №СЕ-19/102-25/17589-ІТ від 01.09.2025 року встановлено, що у вузлах та агрегатах робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля ВАЗ-21081 (номерний знак НОМЕР_1 ) несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено (т.2 а.с.107-112).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-25/17590-ІТ від 13.08.2025 року встановлено, що швидкість руху автомобіля ВАЗ-21081 (номерний знак НОМЕР_1 ), яка відповідає довжині сліду юзу, становить 42,2…52,03 км/год. В даній дорожній ситуації водій повинен був діяти відповідно до технічних вимог п.п.10.1;12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації водій мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду. В діях водія автомобіля вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1;12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.117-121).

За висновком експерта №СЕ-19/102-25/16071-ВЗ від 29.07.2025 року встановлено, що відеозапис, який міститься у відеофайлі формату МР4 під назвою «VID_20250608_051229», який міститься в пам`яті телефону марки «Redmi» є безперервним, послідовним та не містить ознак зміни чи монтажу, які могли б бути привнесені як до початку запису, так і після нього (т. 2 а.с. 125-131).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-25/16503-ФП від 05.09.2025 року встановлено, що ідентифікувати особу, яка перебуває за кермом не представилось можливим через непридатні для ідентифікації особи за зовнішніми ознаками елементів зовнішності. Особа, яка перебуває на задньому пасажирському сидінні, зображена, ймовірно як ОСОБА_7 (т.2 а.с.137-145).

За висновком експерта №СЕ-19/102-25/16834-ВЗ від 08.09.2025 року не виявилось за можливе встановлено голос «водія» (т.2 а.с. 149-153).

24.09.2025 року виділено матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення в кримінальному провадженні №12025020000000700 від 08.06.2025 року за ч.3 ст. 286-1 КК України та внесено зміни до ЄРДР, відповідно до яких викладено наступні обставини: 08.06.2025 року біля 05:00 год. неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія та достатніх навиків керування транспортними засобами, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21081», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою між с. Красненьке та с. Лиса Гора Іллінецької ОТГ Вінницького району Вінницької області, у напрямку останнього населеного пункту, з врахуванням дорожніх умов, а саме - дорожнього покриття у вигляді щебеневого насипу, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справившись з керуванням, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пасажир автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув на місці події, та пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження (т.2 а.п.154).

За наведених обставин на підставі досліджених вище доказів суд вважає, що стороною обвинувачення доведено вину ОСОБА_3 у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до смерті пасажира автомобіля ОСОБА_10 та отримання пасажиром автомобіля ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.

Часткове визнання вини ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинення тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наслідком якого є смерть пасажира керованого ним автомобіля, суд вважає, що дана обставина є доведеною на підставі вищевказаних доказів, зокрема показів свідків, фото, відео та аудіозаписами та знайшла своє підтвердження в процесі судового слідства.

Окрім того, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував фактичних обставин справи та наданих стороною обвинувачення доказів, суттєвих зауважень зі сторони захисту до наданих прокурором доказів у сторони захисту не було.

Для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 - 1 КК, необхідно встановити три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому (потерпілим) середньої тяжкості тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діяннями і наслідками. При кваліфікації кримінального діяння за порушення правил безпеки дорожнього руху завжди необхідно визначати причинний зв`язок між порушеннями правил безпеки руху і наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. Диспозиція статті 286 -1 КК є бланкетною, й для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатись до ПДР. Вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Із обсягу та характеру фактичних обставин справи вбачається, що водій ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія та достатніх навиків керування транспортними засобами, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21081», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою між с. Красненьке та с. Лиса Гора Іллінецької ОТГ Вінницького району Вінницької області, у напрямку останнього населеного пункту, з врахуванням дорожніх умов, а саме - дорожнього покриття у вигляді щебеневого насипу, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справившись з керуванням, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу. В результаті чого один пасажир автомобіля загинув, а інший отримав тяжкі тілесні ушкодження. Отже, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є порушення ОСОБА_3 п.п. 2.3(б), 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху. При цьому між порушеннями п.п.10.1, 12.1 ПДР і між діями обвинуваченого та настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого та тяжких тілесних ушкоджень іншого потерпілого є причинний зв`язок.

Разом з цим суд звертає увагу, що за даними висновку інженерно-транспортної експертизи від 13.08.2025 року ОСОБА_3 у даній дорожньо-транспортній ситуації мав технічну можливість уникнути ДТП, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Таким чином, експертом встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та насталими наслідками. Даний висновок експерта на думку суду є достатньо вмотивованим, тому піддавати його сумніву немає підстав, як немає підстав піддавати сумніву і інші висновки експертів у даному кримінальному провадження, які в своїй сукупності утворюють послідовність доказів, які доводять вину обвинуваченого.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про зміну кваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України, мотивуючи це тим, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які прямо вказують про рівень алкогольного сп`яніння, огляд на який мав проводитись в закладі охорони здоров`я, куди ОСОБА_3 був доставлений після ДТП, а покази свідків не можуть бути належними доказами, які б свідчили про вказані обставини.

Суд вважає такі доводи захисту безпідставними та розцінює їх як обраний спосіб захисту з метою пом`якшення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються зібраними у справі та дослідженими в суді доказами.

Доводи захисту про те, що стан сп`яніння може доводитися виключно медичними документами на підставі огляду на стан сп`яніння, повністю суперечать чинному кримінальному процесуальному законодавству та усталеній судовій практиці.

Відповідно до правових висновків Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 400/1498/18, № 475/1388/23, № 192/1572/22 та ін.), норми КПК України не містять імперативних обмежень щодо джерел доказування стану алкогольного сп`яніння. Відсутність висновку медичного огляду не є процесуальною перешкодою для встановлення стану сп`яніння особи на підставі оцінки сукупності інших належних та допустимих доказів.

Перебування обвинуваченого за кермом у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди повністю й поза розумним сумнівом підтверджується іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які під присягою чітко засвідчили, що безпосередньо перед ДТП перебували разом із обвинуваченим, особисто бачили факт вживання ним алкогольних напоїв.

У суду немає підстав не довіряти цим показам, оскільки вони є логічними, не містять суперечностей та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом та вчинення ДТП є доведеним фактом, що повністю виключає можливість кваліфікації його дій за статтями, які не передбачають ознаки сп`яніння.

Після дослідження доказів порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 231, 237, 240 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тож надані стороною обвинувачення документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки всі вони відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 85,87, 99 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та інші, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і можливість та неможливість використання інших доказів.

Судом забезпечено дотримання положень ст.22 КПК України щодо створення умов для реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов`язків, змагальність як основу кримінального провадження.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, надано не було.

Таким чином, суд на підставі ст.94 КПК України, оцінив у сукупності показання потерпілого та свідків, письмові докази, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності, достатності та взаємозв`язку доповнюють один одного і дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого та заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом враховується те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, але яке вчинене ним з необережності.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 103 КК України спеціально дослідив умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, рівень його розвитку та інші особливості його особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці (16 років), виховується у повній сім`ї, проживає з матір`ю, вітчимом та трьома братами. Батьки здійснюють недостатній контроль за його поведінкою. Психологічних або психічних відхилень у розвитку неповнолітнього не виявлено, його рівень розвитку відповідає віковій нормі, він повною мірою усвідомлював характер своїх дій.

Водночас, суд дослідив вплив дорослих осіб на поведінку неповнолітнього під час вчинення злочину. Встановлено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 , належав його знайомому ОСОБА_7 , який проявив безвідповідальність та дозволив неповнолітньому сісти за кермо автомобіля, що створило умови для вчинення злочину. Окрім цього, вживання алкогольних напоїв неповнолітнім відбувалося у компанії, де перебували дорослі особи, що негативно вплинуло на формування поведінки неповнолітнього. Суд враховує ці обставини як такі, що демонструють недостатність виховного процесу та соціального контролю навколо неповнолітнього, що й призвело до трагічних наслідків.

Крім того, судом досліджено характеризуючі дані особи неповнолітнього обвинуваченого, який характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, на обліку в секторі ювенальної превенції за місцем проживання не перебуває, на обліку як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, випускник Красненьківського ліцею Іллінецької міської ради Вінницької області, який за час навчання зарекомендував себе як дисциплінований і працелюбний учень, мав середній рівень знань, навчався не в повну міру своїх можливостей, мав розвинену рухову, зорову, слухову, механічну та змішану пам`ять, виявляв образне, просторове мислення, мав добрий загальний розвиток, брав участь у громадському житті ліцею та класу, був активним учасником багатьох культурно-мистецьких заходів, стриманий і доброзичливий, користувався повагою серед однокласників, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями закладу освіти. Ці обставини позитивно характеризують ОСОБА_3 .

Згідно з висновком досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, складеною Вінницьким районним сектором № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області від 21 січня 2026 року, ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його перше притягнення до кримінальної відповідальності, такі наявні захисні фактори, як наявність в своєму оточенні осіб, які мають на нього позитивний вплив, стабільну підтримку сім`ї, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає можливим виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та можливе без ізоляції від суспільства.

До кримінальної чи адміністративної відповідальності ОСОБА_3 раніше не притягувався.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є вчинення злочину неповнолітнім.

Суд не приймає до уваги як пом`якшуючу обставину – щире каяття, оскільки, на думку суду, що підтримано як прокурором, так й стороною потерпілих, така обставина носить лише формальний характер та не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушення, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к, від 19 липня 2018 року у справі № 134/890/17).

Однак, на думку суду, з поведінки обвинуваченого не вбачається дійсного, відвертого каяття. В судовому засіданні останній зазначає, що він кається та просить вибачення, однак таке каяття носить механічний, вимушений характер та зазначається, на думку суду, лише для можливості мінімізувати покарання. Законний представник обвинуваченого частково відшкодувала збитки, що підтверджено доказами, наданими суду представником потерпілої. Жодних доказів бажання виправити наслідки вчиненого обвинувачений не надав та такого з його поведінки не убачається.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині. Також ця обставина може бути визнана такою, що пом`якшує покарання лише в тому разі, коли щире каяття було дієвим і включало в себе активні дії.

Відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема, батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди (див. п. 3 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005). Однак, законним представником лише частково відшкодовано матеріальні збитки.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, закон містить пряму та імперативну заборону на звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 286-1 КК України.

Ця матеріально-правова норма повністю узгоджується з установленою практикою Верховного Суду (зокрема, правовими висновками, викладеними у постановах Колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 26 травня 2026 року у справі № 127/28878/24 та від 15 червня 2023 року у справі № 170/667/21). Верховний Суд неодноразово наголошував, що стаття 104 КК України є відсильною до ст. 75 КК України й лише визначає особливості застосування іспитового строку до неповнолітніх. Вона не створює самостійних підстав для звільнення від покарання і не скасовує імперативних заборон, установлених загальною нормою статті 75 КК України. Оскільки ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ст. 286-1 КК України, закон виключає будь-яку можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тим самим грубо знехтував правилами дорожнього руху, пов`язаними з імперативною забороною керувати транспортним засобом у такому стані, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого.

Керування в стані алкогольного сп`яніння є більш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість такого порушення обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою як для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, так і для самого себе та власності третіх осіб.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року відзначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Суд наголошує на тому, що ОСОБА_3 як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, мав ще й певні обов`язки, установлені Правилами дорожнього руху, яких повинен був дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин, якими грубо знехтував, внаслідок чого сталося ДТП та один пасажир автомобіля загинув, а інший отримав тяжкі тілесні ушкодження, тому вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк, визначений санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, з врахуванням положень ст. 102 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Водночас, враховуючи, що обвинувачений є неповнолітнім, суд застосовує положення ч. 3 ст. 102 КК України, відповідно до яких максимальний строк позбавлення волі за тяжкий злочин для неповнолітніх не може перевищувати 7 років.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті з реальним його відбуванням у спеціальній виховній установі, що є справедливим, співмірним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 127/22049/18, постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Суд також вважає необхідним призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, так як згідно санкції статті таке покарання є безальтернативним.

Строк дії додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Потерпілою ОСОБА_5 в межах кримінального провадження завлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 800000,00 грн, матеріальної шкоди в розмірі 68250,00 грн. та судових витрат на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди не визнав, матеріальну шкоду визнав повністю, частково відшкодував матеріальну шкоду у розмірі 15000,00 грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн., тобто всього на 29000,00 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали однією сім`єю.

За таких обставин суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає дійсним її розмір на рівні 500000 грн.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим суд враховує характер злочину, який характеризується необережною формою вини, глибину душевних страждань потерпілої у зв`язку з непоправною втратою близької людини, обставини, що законний представник обвинуваченого частково відшкодувала шкоду потерпілій, потерпіла зазнала та продовжує зазнавати душевні страждання, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо її близької людини та смерті сина.

При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз та не може бути джерелом збагачення.

Враховуючи викладене вище, а також те, що визнання позову обвинуваченим не суперечить закону і не порушує права та свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку що цивільний позов необхідно задовольнити частково.

Під час судового розгляду судом також досліджено питання щодо психічного стану обвинуваченого ОСОБА_3 , який є неповнолітнім, з метою з`ясування наявності чи відсутності підстав для застосування до нього примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.ст. 92–94 КК України, судом встановлено наступне.

Згідно з висновком експерта №445 за результатами комплексної судової психологічної експертизи від 18.06.2026 року, ОСОБА_3 на моменту вчинення інкримінованого йому діяння на будь-які психічні розлади не страждав. ОСОБА_3 на момент вчинення кримінального правопорушення повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій, свідомо керувати ними та передбачати їхні наслідки, тобто вчинив діяння у стані повної осудності.

Разом з тим, за результатами експертного дослідження на теперішній час у неповнолітнього виявлено психічний розлад у вигляді помірного порушення пізнавальної функції органічного (травматичного) генезу(F06.7), що розвинувся після вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Попри наявність зазначеного розладу, експертиза встановила, що обвинувачений застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, а потребує спостереження у лікаря-невролога та лікаря-психіатра на загальних підставах за місцем його подальшого перебування.

Оцінюючи зазначений висновок експертизи у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, суд визнає його належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки дослідження проведене кваліфікованими експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність, а їх висновки є чіткими, обґрунтованими та такими, що не викликають сумнівів у суду.

Враховуючи, що за висновком експерта обвинувачений визнаний осудним як на момент вчинення злочину, так і на час розгляду справи, а також зважаючи на пряму вказівку експертів про відсутність медичних підстав для примусового лікування, передбачених ст. 93 КК України, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів медичного характеру.

Водночас, з метою забезпечення належного стану здоров`я неповнолітнього, суд вважає за необхідне звернути увагу уповноважених органів, що здійснюватимуть контроль за виконанням вироку, на обов`язковість забезпечення обвинуваченому медичного спостереження та лікування у лікаря-невролога та лікаря-психіатра на загальних підставах за місцем його подальшого перебування (виконання покарання).

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Арешт накладений на майно у кримінальному провадженні слід скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з законного представника обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі за проведення судової товарознавчої експертизи, що становлять 22285,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 128, 174, 318, 322, 342-353, 358, 363-368 КПК України, ст. 50, 65-67 , 75, 76, 104, ч. 3 ст. 286 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Призначити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з відбуванням його у спеціальній виховній установі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`яти) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання для відбування покарання.

Строк дії додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовільнити частково.

Стягнути з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 500000,00 (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.) моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті сина потерпілої ОСОБА_10 .

Стягнути з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 53 250,00 (п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) грн. матеріальної шкоди.

Речові докази по кримінальному провадженні №12025020000000700:

-змив з ручки зовнішньої сторони водійської дверки; змив з ручки зовнішньої сторони передньої пасажирської дверки; змив з керма; вирізка тканини з водійського сидіння, одорологічний слід з керма; кросівок білого кольору, накладка з керма автомобіль «ВАЗ 21081» - знищити.

-мобільний телефон марки «Redmi», який належав покійному ОСОБА_10 - повернути матері ОСОБА_8 , арешт накладений Вінницьким міським судом Вінницької області від 18 липня 2025 року на дане майно скасувати;

-автомобіль «ВАЗ 21081», державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_7 ;

-посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля «ВАЗ 21081», державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_7 . Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2025 року – скасувати.

Стягнути з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати пов`язані з проведенням судових експертиз у розмірі 22285,00 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) грн.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя: