Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №126/1717/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1717/26

Провадження № 2/126/1602/2026

"14" вересня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

зі секретарем Шевчуком С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" звернулося до суду з позовом, у якому просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №126591 від 12.12.2024 у розмірі 9549,52 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15500,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Відповідно до електронного договору про надання фінансового кредиту від 12.12.2024 року № 126591, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відповідач отримав кредит в сумі 7900 грн строком на 90 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,72% за кожен день користування кредитом.

ОСОБА_1 свого обов`язку із повернення кредитних коштів та процентів за їх користування не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 9549,52 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7900 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1649,52 грн.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 126591 від 12.12.2024 року. За таких обставин ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 не погасив заборгованість ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» у заявленому позові просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9549,52 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач, ОСОБА_1 , на адресу суду надіслав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

Щодо недоведеності правильності нарахування суми заборгованості.

Відповідач вказує, що позивач нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, правових висновків ВС та не у межах встановлених строків кредитування. Розрахунок процентів відповідача: тіло - 0000,00, процентна ставка - 1%, строк - 30 днів.

Щодо наявності автопролонгації.

Відповідач як звичайний пересічний споживач, без належної освіти у сфері права та/або фінансів, не може знати про те, що серед усіх положень Кредитного договору є пункт про те, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку.

Інформації про дану істотну для відповідача умову, не було викладено у паспорти споживчого кредиту чи іншій інформаційній довідці, аби відповідач мав уявлення про існуючі ризики невчасного повернення кредитних коштів.

Такі положення у Договорі є несправедливими, оскільки направлені не на забезпечення повернення боржником коштів, а лише на подальше збільшення суми заборгованості позивачем. Користуючись вразливістю відповідача та його необізнаністю усіх умов договору, які написані дрібним шрифтом та без акцентування уваги на істотні (важливі) положення.

Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Первинний кредитор дотримався вимог про належне повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.

Щодо неможливості стягнення штрафу та пені.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором. відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо розміру денної процентної ставки.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 даної статті не може перевищувати 1%.

Щодо неможливості витребування позивачем доказів через пропущення строку та долучення нових доказів.

Відповідач зазначає, що з положень ЦПК слідує, що позивач має право долучати докази разом із позовом.

Щодо відсутності доказів видачі відповідачу кредитних коштів.

Відповідач вказує, що у матеріалах справи виписка по картковому рахунку відсутня, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б відповідали вимогам процесуального законодавства, перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача.

Долучені до позовної заяви документи, зокрема договір та додаток до нього, не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація зазначена в ньому за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом.

Щодо неспівмірності судових витрат.

Заявлена сума витрат позивачем у розмірі 8000 грн. на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.

Відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», погодився на наступні умови, передбачені кредитним договором.

Відповідно п.1.1. за цим Договором, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 7900 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту – кредит.

Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 90

днів, тобто до 25-12-2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до п.1.3. за цим Договором, За користування кредитом Клієнт

сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Таким чином, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами є наступним.

Згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір

наданого кредиту становить 7 900,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає:

7 900,00 грн * 0,72 % = 56,88 грн на день.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 29 календарних днів.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить:

56,88 грн * 29 днів = 1 649,52 грн;

Загальна заборгованість за Кредитним договором становить:

7 900,00 грн — сума основного боргу;

1 649,52 грн — нараховані проценти;

Усього: 9 549,52 грн.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

19.12.2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Згідно з цим Реєстром, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 126591 від 12.12.2024.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, розмір відступленої заборгованості становить 9 549,52 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 900,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 1 649,52 грн.

Звертаємо увагу, що заборгованість була нарахована не Позивачем, а Первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

На момент подачі позовної заяви Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані Первинним кредитором в рамках укладеного Договору факторингу.

У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору.

Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів.

Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «ПРОФІТГІД».

Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації.

Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею.

Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідач.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст.60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», інформація

щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи та за рішенням суду.

Отже, на виконання пункту 1.5. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації.

Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПРОФІТГІД» з якого вбачається, що 12.12.2024 о 20:56 було проведено транзакцію на суму 7 900,00 грн, маска картки — НОМЕР_1 .

За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим Позичальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу

коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Перерахування коштів на платіжну карту Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної

інфраструктури, який здійснює операції у безготівковій формі. Тому видаткові

касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угоди з банком- еквайєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій. У зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення не є можливим у банківській виписці.

В обґрунтування своїх вимог Позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «ПРОФІТГІД» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів.

Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону.

Отже наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення Відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів.

Надані Позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та Відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати,

зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 15 500,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

Позовна заява надійшла до суду 27.07.2026 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями була передана на розгляд судді Хмель Р.В.

З метою уточнення місця реєстрації відповідачки, судом було здійснено запит, відповідь на який надійшла 29.07.2026.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (однак без виклику) сторін. Відповідачці визначено право на подання відзиву на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Позивачу визначено право на подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Представник позивача в позовній заяві просив позов розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач свої заперечення щодо заявленого позову виклав у відзиві.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕННІ СУДОМ.

Судом установлено, що 12.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №126591, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 7 900,00 грн строком на 90 днів. Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а також інші передбачені договором платежі у строки та на умовах, визначених договором.

Умовами кредитного договору визначено суму кредиту - 7 900,00 грн, строк кредитування - 90 днів, а також встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу.

На виконання пункту 1.5. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації.

Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПРОФІТГІД» з якого вбачається, що 12.12.2024 о 20:56 було проведено транзакцію на суму 7 900,00 грн, маска картки — НОМЕР_1 .

Водночас відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та передбачені договором платежі у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №129991 від 03 лютого 2025 року у загальному розмірі 9549,52 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , пред`явлений до стягнення, становить 9549,52 грн, з яких: 7 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1649,52 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору споживчого кредиту та подальшого переходу права вимоги до нового кредитора, а спір стосується належного виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором, правильності визначення окремих складових заборгованості та їх стягнення на користь позивача.

МОТИВИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З матеріалів справи вбачається що кредитний договір №133252 від 19.03.2025 між ТОВ «ФК «Авіа Груп» та відповідачем укладений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 7900 грн. підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Відповідач не здійснював платежі на погашення кредиту, що підтверджується випискою з особового рахунку, а тому сума заборгованості у розмірі 7900 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків і комісії за надання кредиту та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 1649,52 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі та наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №126591 від 12.12.2024 року у загальному розмірі 9549,52 грн, з яких: 7 900,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 1649,52 грн - заборгованість за процентами.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.

Витрати на правову допомогу

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 09-04/2026 від 09.04.2026, укладеного між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», Акт про отримання правової допомоги від 03.08.2026, рахунок № 03.08.2026-78 від 25.08.2026 на суму 15 500,00 грн; платіжну інструкцію № 5117 від 25.08.2026.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір

При розподілі судових витрат суд керується статтею 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 512-514, 626, 628, 638, 639, 1077, 1078, 1081 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНЕРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703) заборгованість за Кредитним договором № 126591 від 12.12.2024 року в розмірі 9549.52 грн, яка складається з:

- Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 7900.00 грн;

- Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 1649.52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703) судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703) витрати на понесену правову допомогу в сумі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Львівська, 23, оф.703;

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Р. В. Хмель