Рішення від 05 вересня 2012 р. у справі №2-74/11 — Барський районний суд Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

м. Бар, вул.Соборна, 2, 23000, (04341) 2-20-70

Справа № 2-74/11

РІШЕННЯ

Іменем України

6 вересня 2012 р. Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Хлопецького О.С.

при секретарі Шелест Ю.М.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП «Барське бюро технічної інвентаризації» м.Бар про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно –

Встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , яка проживала в с.Шипинки Барського району. Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 30.03.1988р. ОСОБА_3 була власником житлового будинку з належними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Згаданий будинок за договором дарування від 6.04.2009р.,посвідченим приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Крижанівським А.П., передано у власність ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на те, що при укладені вказаного договору дарування нотаріусом було допущено грубе порушення закону, а саме: договір підписано не дарувальником, а іншою особою в присутності свідків; звернулась до суду з позовом, де просить винести рішення про визнання договору дарування спірного будинку недійсним, знявши з реєстрації право власності ОСОБА_2 на цей будинок та, визнавши його спадковим майном після смерті матері, визнати за нею та ОСОБА_2 спадкоємця за законом першої черги, право власності на спірний будинок з належними будівлями та спорудами в рівних частках, а також стягнути на її користь витрати по справі.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечує та суду пояснила, що бажання подарувати їй спірний будинок мати виявила самостійно та добровільно, однак особисто підписати договір дарування не змогла, оскільки була неграмотна, про що мала відповідну відмітку у паспорті. Тому нотаріус поспілкувавшись із матір`ю та переконавшись у дійсності бажання ОСОБА_3 подарувати їй спірний будинок, залучив до підписання договору двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 а сам договір на прохання матері та від її імені підписав ОСОБА_6 .

Представник КП «Барське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_7 проти позову заперечив та суду пояснив, що договір дарування було посвідчено нотаріусом, сумнівів щодо його законності не виникало, а тому право власності ОСОБА_2 на спірний будинок було внесено до реєстру прав власності на нерухоме майно.

Залучений у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Крижанівський А. П. проти позову заперечив та суду пояснив, що при посвідчені ним 6.04.2009р. договору дарування житлового будинку, який позивачка ОСОБА_1 просить визнати недійсним, він оглянув паспорт ОСОБА_3 , де була відмітка про неграмотність останньої, дарувальник особисто підтвердила свою неграмотність та наполягала на своєму волевиявлені подарувати належний їй будинок дочці ОСОБА_2 . Оскільки дана ситуація безпосередньо не врегульована законом, а свою можливу відмову посвідчити даний договір він вважав незаконною, тому за аналогією закону, що регулює порядок посвідчення заповітів, він залучив до підписання договору двох свідків, на які вказала ОСОБА_3 , а договір на прохання дарувальника та від імені підписав ОСОБА_6 .

Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вивчивши матеріали справи встановив, що позов підлягає задоволеню з таких підстав.

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мати відповідачки ОСОБА_3 в 2009 році за декілька місяців до смерті попросила їх поїхати з нею в м. Бар до нотаріуса, оскільки вона бажає подарувати належний їй будинок своїй дочці ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_3 була неграмотною, вона попросила підписати договір дарування від її імені ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка на момент розгляду справи померла, - підписати цей договір як свідків. Нотаріус під час підписання договору, поспілкувавшись із дарувальником, особисто переконався в тому, що ОСОБА_3 дійсно хоче подарувати будинок ОСОБА_2 і лише після того посвідчив договір.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_3 під час видачі паспорта заявила, що є неграмотною, про що в паспорті було зроблено відповідну відмітку. Про це ж свідчить напис «неграмотна» у графі «підпис» картки форми №1 (а.с.146)

Частина 3 статті 45 ЗУ «Про нотаріат» зазначає, що у випадку якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ зазначається у посвідчувальному написі. Аналогічна правова норма зазначена у ст.207 ЦК України, на яку у позові посилається позивачка. Оскільки в даному випадку особа не змогла підписати документ через свою неграмотність, яка була підтверджена як заявою ОСОБА_3 , так і відміткою в її паспорті, вчинені дії нотаріуса, на думку суду, не порушили зазначені норми Закону.

Позивачка ОСОБА_1 з приводу незаконних, на її переконання, дій нотаріуса зверталась у прокуратуру Барського району із заявою про порушення кримінальної справи. Однак постановою слідчого прокуратури від 24.05.2011р. у порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_10 складу злочину.

Крім того, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на статті 203, 215 ЦК України. Проте згідно з ч. 1 ст.215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього ж Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки судом не встановлено будь-якого недодержання сторонами викладених вище вимог під час дарування, що оспорюється позивачкою, суд вважає, що таких обставин у позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв`язку з цим представник ОСОБА_2 адвокат Мазур О.В. заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідачки понесені останньою витрати на правову допомогу загальною сумою 10000 грн.

Відповідно до ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Суд, вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, так як відповідачкою не наведено доказів того що зазначена сума понесених нею витрат на правову допомогу відповідає граничному розміру, визначеному Законом. Зокрема, відсутні документи належного обґрунтування часу, затраченого на надання правової допомоги,

На підставі викладеного суд, керуючись ст.ст. 30, 60, 212, 213, 215 ЦПК, ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст.45 ЗУ «Про нотаріат» та ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», –

Рішив:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП «Барське бюро технічної інвентаризації» м.Бар про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано протягом десяти днів.

Суддя: