Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №130/2960/25 — Барський районний суд Вінницької області

130/2960/25

2/125/355/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретар судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання безспірним факту укладення публічного договору шляхом приєднання до його умов, визнання певних умов договору, визнання порушенням прав споживача про обов`язковість виконання відповідачем своїх зобов`язань,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання безспірним факту укладення публічного договору шляхом приєднання до його умов, визнання певних умов договору, визнання порушенням прав споживача про обов`язковість виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Позивач мотивував наступним. Вважає, що в розділі 13.1 Договору міститься умова : «Договір набирає чинності а його умови починають виконуватися з дати зазначеної споживачем в заяві-приєднання після отримання споживачем вказаної заяви.

У змінених позовних вимогах ОСОБА_1 просив суд: визнати безспірним факт укладення публічного договору шляхом приєднання до його умов, визнати що в розділі 13.1 Договору міститься умова : «Договір набирає чинності а його умови починають виконуватися з дати зазначеної споживачем в заяві-приєднання після отримання споживачем вказаної заяви; визнати порушенням прав споживача про обов`язковість виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно розділу 5 п 72 договору про надання споживачу заяви-приєднання на його заяву відповідача за період 2019-2021 роки; визнати що укладений між сторонами договір набирає чинності та його умови починають виконуватися після отримання споживачем заяви-приєднання від ТОВ «Енера Вінниця» у червні 2022 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» Топольницький А.Й. позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ТОВ «Енера Вінниця» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018р. № 429 починаючи з 01.01.2019 року. Відносини, пов?язані з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» N? 2019-VIII від 13 квітня 2017 року та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. N?312 а також Кодексом комерційного обліку електричної енергії, що затверджено постановою КРЕКП від 14.03.2018 N?311. За приписами статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За приписами ч. 4 ст. 63 ЗУ Закону, договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Абзацом 5 ч. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата послуги або факт споживання. Рішеннями судів першої та другої інстанції по справах N?130/893/20 та N?130/2553/19 встановлено, що ОСОБА_2 приєднався до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії на оплати виставлених рахунків, починаючи з 01.01.2019. Таким чином відповідач здійснює постачання електричної енергії до домоволодіння ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за особовим рахунком НОМЕР_1 . Факт наявності між сторонами вказаних договірних відносин доведено Відповідачем у судах першої та другої інстанції по справах N?130/893/20 та N?130/2553/19. Відповідні рішення та постанови судів першої та другої інстанції містяться у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за посиланням номерів вказаних справ (копії додаються). Отже, факт укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є безспірним, в силу вимог ст. 82 ЦПК України, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та підлягають залишенню без задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, необхідною передумовою для надання судового захисту є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу позивача.

Відповідно до статті 5 ЦПК України суд здійснює захист прав, свобод та інтересів у спосіб, визначений законом або договором.

Спосіб захисту має бути ефективним та таким, що забезпечує поновлення порушеного права.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків…Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша та третя статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Якщо законом не встановлено обов`язкової письмової форми правочину, він вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, затвердженого Регулятором.

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг є вчинення ним будь-яких дій, які засвідчують бажання укласти договір, зокрема подання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунків постачальника універсальної послуги та/або фактичне споживання електричної енергії.

Аналогічні положення містяться у пункті 7 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, відповідно до якого договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до його умов, зокрема шляхом підписання заяви-приєднання, оплати рахунку або фактичного споживання електричної енергії.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права, передбачає неприпустимість повторного перегляду остаточно вирішених судом питань поза встановленою законом процедурою, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини у справах «Совтрансавто-Холдинг проти України» та «Брумареску проти Румунії».

Судом встановлено, що рішеннями Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у справах № 130/893/20 та № 130/2553/19, які набрали законної сили, вже встановлено факт існування між сторонами договірних правовідносин з постачання електричної енергії, а також факт приєднання позивача до умов договору шляхом фактичного споживання електричної енергії та оплати виставлених рахунків. Зазначені обставини відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають. Крім того, постановою Вінницького апеляційного суду від 3 березня 2021 року у справі № 130/893/20 встановлено, що чинне законодавство не покладає на постачальника універсальної послуги обов`язку надсилати побутовому споживачу заяву-приєднання, а фактичне споживання електричної енергії та оплата виставлених рахунків є належним підтвердженням приєднання споживача до умов договору. В даному випадку позивач фактично ставить під сумнів обставини, вже встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, та просить повторно вирішити питання щодо моменту виникнення між сторонами договірних правовідносин. Такий спосіб захисту суперечить принципу правової визначеності та не відповідає вимогам статей 18, 82 ЦПК України, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому обраний позивачем спосіб захисту має бути належним та ефективним, тобто таким, що забезпечує реальне поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначила, що застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення. Обраний спосіб захисту повинен бути ефективним та відповідати наслідкам порушення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зроблено висновок, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги фактично не спрямовані на захист порушеного цивільного права чи охоронюваного законом інтересу та не можуть призвести до поновлення будь-якого права позивача. Відтак позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб судового захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання безспірним факту укладення публічного договору шляхом приєднання до його умов, визнання певних умов договору, визнання порушенням прав споживача про обов`язковість виконання відповідачем своїх зобов`язань,- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: