Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №914/3858/25 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 Справа № 914/3858/25

За позовом: Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Львів,

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Учасники провадження:

від позивача: О. Поліщук,

від позивача: Н. Думич,

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУД ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Львівською міською радою через систему «Електронний суд» подано позовну заяву до Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом демонтажу металевої огорожі та металевих воріт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.12.2025 справу №914/3858/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 22.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Подальший рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 10.03.2026 суд відмовив у задоволенні заяви про призначення судової земельно-технічної експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026. Причини відкладення розгляду справи викладено у відповіданих ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судове засідання 15.09.2026 з`явився, підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Представник третьої особи у судові засідання не з`являвся, причин неявки не повідомив, правом на подання пояснень по суті спору не скористався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою №1 в м.Львові площею 0,2874 га з кадастровим номером 4610136300:06:014:0081 за адресою: м.Львів, вул.Калнишевського, 32-а та земельною ділянкою №2 площею 0,0556 га, яка межує з вищевказаною земельною ділянкою без документів, які посвідчують право користування такими земельними ділянками. У підтвердження наведених обставин рада посилається на акт обстеження земельної ділянки від 15.10.2024 № 233. Зазначає при цьому, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» зареєстроване право власності на нерухоме майно по вул. Калнишевського 32-а, заг. площею 17.8 м.кв. Однак, не вказано на якій саме земельній ділянці таке майно розміщено. Іншого зареєстрованого майна за даною адресою немає.

Аргументи відповідача

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що на спірних земельних ділянках з 1980 років знаходиться автостоянка №13, яка є складною річчю і в склад такої автостоянки входить: будівля прохідного пункту під літ. «А-2» площею 17,8 кв.м (об`єкт нерухомості), навіс під літ.Б, навіс під літ.В, естакада під літ.Е, вбиральня під літ.Т, огорожа №1 і №2, асфальтне замощення І. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2008 у справі №19/37 позов задоволено, визнано за ГО право власності на автостоянку №13 за адресою: м.Львів, вул.Калнишевського, 32-а. 07.10.2008 зареєстровано право власності за Всеукраїнською спілкою автомобілістів на автостоянку №13 за адресою: м.Львів, вул.Калнишевського, 32-а.

Третя особа правом на подання пояснень по суті спору не скористалася.

У судовому засіданні 15.09.2006 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Ухвалою Львівської міської ради від 03.11.2005 №2740 «Про користування Львівською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів земельними ділянками на вул.П.Калнишевського, 32-а, вул.Я.Гніздовського, 75-а у м.Львові» передано Львівській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів в оренду терміном на 5 років для обслуговування автостоянок: 1.1 земельну ділянку площею 0,4153 га на вул.Я.Гніздовського, 75-а 1.2 земельну ділянку площею 0,2874 га на вул.П.Калнишевського, 32-а.

15.12.2006, на підставі зазначеної ухвали, між Львівською міською радою та Львівською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів укладено договір оренди землі № З-417 строком на 5 років, до 03.11.2010 та в Державному реєстрі земель вчинено запис 20.04.2006 за № 04:06:438:00916 Кн. 04-3.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2008 у справі №19/37 позов задоволено, визнано за ГО право власності на автостоянку №13 за адресою: м.Львів, вул.Калнишевського, 32-а. Рішення набрало законної сили.

07.10.2008 за Всеукраїнською спілкою автомобілістів зареєстровано право власності на автостоянку №13 за адресою: м.Львів, вул.Калнишевського, 32-а.

Ухвалою від 21.04.2016 №484 Львівською міською радою відмовлено Львівській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2874 га на вул. П. Калнишевського, 32-а в оренду для обслуговування автостоянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі комерції.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.09.2024 №НВ-9947914432024, дата державної реєстрації земельної ділянки відбулася 20.04.2006. Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:014:0081 площею 0,2874 га право власності зареєстроване за Львівською міською радою.

15.10.2024, на виконання наказу управління державного контролю за використанням та охороною земель від 10.09.2024 №101, комісією у складі відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради та Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка розташована: на вул.П.Калнишевського, 32-а у м.Львові та встановлено, що земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 4610136300:06:014:0081 площею 0,2874 га по вул. П. Калнишевського, 32-а фактично використовується ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» для обслуговування автостоянки за відсутності відповідних рішень органумісцевого самоврядування про їх надання в користування (оренду) та за відсутності вчинених правочих щодо такої земельної ділянки. Інша земельна ділянка по вул. П. Калнишевського, 32-а також самовільно зайнята для обслуговування автостоянки. Вказана земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній вулиці: частково знаходиться в зоні КС-5 - зона розміщення об`єктів 5-го класу санітарної класифікації (нормативна С33 до 50 м) та частково знаходиться в зоні ТР-2 – зона транспортної інфраструктури (вулична мережа). Вказане зафіксовано актом обстеження №233.

Сертифікованим інженером геодезистом ЛКП «Архітектурно-планувального бюро» департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради 20.10.2025 було проведено точний обмір земельної ділянки (визначеної у план-схемі земельної ділянки за адресою вул.Калнишевського, 32а), згідно якого площа самовільно захоплених земельних ділянок становить: ділянка 1 - комунальної власності кадастровий номер 4610136300:06:014:0081, площа 0,2874 га; ділянка 2 самовільно зайнята земельна ділянка без кадастрового номера на землях міста площею 0,0556га.

Позивач стверджує, що інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувані земельні ділянки за відповідачем відсутні, ухвали щодо продовження терміну оренди земельної ділянки площею 0,2874 га (кадастровий номер 4610136300:06:014:0081) на вул.П.Калнишевського, 32-а Львівською міською радою не приймались.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Львова і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим Львівська міська рада звернулася з позовом до суду.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2026 у справі №914/1742/25, позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на користь Львівської міської ради 164446,94 грн. безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою площею 0,2874 га за кадастровим номером 4610136300:06:014:0081 за адресою: м.Львів, вул.П.Калнишевського, 32-а, без правовстановлюючих документів.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених ст. 13 Конституції України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

У постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду відзначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71)). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частини третьої ст.152 ЗК України).

Як встановлено судом, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувані земельні ділянки за ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» відсутня. Також суд зауважує, що зареєстроване за відповідачем право власності на нерухоме майно по вул. Калнишевського 32-а, заг.площею 17,8 м.кв. не містить інформації про розміщення такого на чітко визначеній земельній ділянці. Іншого зареєстрованого майна за даною адресою (навісів, естакади, вбиральні, огорож, асфальтного замощення) немає. Отже, власник земельних ділянок дозволу на встановлення металевої огорожі та металевих воріт не давав, а твердження відповідача про складну річ суд вважає необгрунтованим.

Як зазначено в акті обстеження земельної ділянки від 15.10.2024 №233 жодних рішень Львівської міської ради щодо надання ГО в користування земельних ділянок в м. Львові по вул. Калнишевського, 32-а не приймалось. Відповідачем не підтверджено факту звернення до Львівської міської ради із заявою про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності.

Спілка автомобілістів здійснила незаконне встановлення такої огорожі та воріт на земельних ділянках комунальної власності за відсутності волевиявлення власника таких ділянок - Львівської міської ради, що призвело до самовільного їх зайняття відповідачем, оскільки відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності лише за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив незаконне встановлення металевої огорожі та металевих воріт на земельних ділянках комунальної власності за відсутності волевивлення власника такої земельної ділянки - Львівської міської ради, що призвело до самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності лише за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно занятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 року у справі № 204/1053/20 звернув увагу на те, що положення статті 376 ЦК України у спірних правовідносинах слід застосовувати у поєднанні із статтею 212 ЗК України, яка передбачає, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Способи захисту цивільних прав визначаються статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України, і їх перелік не є вичерпним.

Тому одним з належних способів захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельних ділянок (які самовільно зайняв і фактично використовує відповідач, доступ до яких обмежений, шляхом встановлення металевої огорожі та металевих воріт) щодо користування і розпорядження цими земельними ділянками є звільнення земельної ділянки №1 по вул Калнишевського, 32-а площею 0,2874га та земельної ділянки №2 площею 0,0556 га, яка межує з вищевказаною земельною ділянкою, шляхом демонтажу огорожі та воріт, що встановлені по периметру цих ділянок.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц. Відхиляючи доводи скаржника, суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» в якому зазначено, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4210,70 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Громадську організацію «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03058, м.Київ, вул.Тетянинська, б.6; ідентифікаційний код 00023857) усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2874 га (кадастровий номер 4610136300:06:014:0081) шляхом демонтажу (знесення) металевої огорожі та металевих воріт у відповідності до топографічного знімання, виконаного ЛКП «Архітектурно-планувальне бюро» від 20.10.2025.

3. Зобов`язати Громадську організацію «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03058, м.Київ, вул.Тетянинська, б.6; ідентифікаційний код 00023857) усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0556 га яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 4610136300:06:014:0081, шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої огорожі у відповідності до координат топографічного знімання, виконаного ЛКП «Архітектурно-планувальне бюро» від 20.10.2025

4. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03058, м.Київ, вул.Тетянинська, б.6; ідентифікаційний код 00023857) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя Яворський Б.І.