Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №910/4830/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2026Справа №910/4830/26

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М"

доПриватного підприємства "Чудсервіс"

простягнення заборгованості у розмірі 656 010,38 грн

за зустрічним позовомПриватного підприємства "Чудсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М"

простягнення заборгованості у розмірі 174 436,34 грн

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін у призначене на 24.09.2026 судове засідання, в якому було призначено проголошення рішення суду, не з`явилися, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення суду у даній справі є дата складення його повного тексту.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Чудсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 656 010,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" вказує, що на виконання умов Договору оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022 ним було перераховано Приватному підприємству "Чудсервіс" гарантійну суму в розмірі 376 650,00 грн та оплату за оренду рухомого складу на загальну суму 2 877 196,40 грн, залишок якої становить 125 400,00 грн.

Як вказує позивач, ним 04.12.2024 було виконано рішення Господарського суду від 05.02.2024 по справі №910/13254/23, а відтак правові підстави для притримання Приватним підприємством "Чудсервіс" гарантійної суми та суми переплати відсутні, однак відповідачем не виконано свого зобов`язання з повернення цих сум коштів позивачу.

Крім того, посилаючись на порушення Приватним підприємством "Чудсервіс" своїх зобов`язань з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" гарантійної суми та суми переплати, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 75 610,11 грн, 3% річних у розмірі 19 765,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 58 584,63 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" вказує, що очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 9 840,16 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 відкрито провадження у справі №910/4830/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

18.05.2026 Приватним підприємством "Чудсервіс" подано через систему "Електронний суд" зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про стягнення заборгованості у розмірі 174 436,34 грн.

В обґрунтування зустрічного позову Приватне підприємство "Чудсервіс" вказує, що присуджена до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/13254/23 заборгованість була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" повністю лише 03.12.2024, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом нарахованих за період з 31.07.2023 по 03.12.2024 3% річних у розмірі 44 804,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 129 632,12 грн.

20.05.2026 Приватним підприємством "Чудсервіс" було сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач за первісним позовом зазначає, що в період дії Договору оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" було допущено низку порушень його положень, що призвело до утворення заборгованості, яку останнє відмовлялось погасити добровільно, що призвело до подальшого вимушеного звернення Приватного підприємства "Чудсервіс" за захистом своїх прав до Господарського суду міста Києва. Як вказує відповідач за первісним позовом, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, позов ПП "Чудсервіс" було задоволено, стягнуто з ТОВ "Транссервіс-М" на користь ПП "Чудсервіс" заборгованість в сумі 1 114 108,44 грн. Відповідач за зустрічним позовом, посилаючись на не підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" актів приймання-передачі вагонів з оренди №2, №4-№20, тобто на невиконання покладених Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022 на позивача за первісним позовом зобов`язань, вважає, що саме дії ТОВ "Транссервіс-М" щодо не підписання актів приймання-передачі вагонів з оренди, унеможливили завершення передбаченої договором процедури повернення рухомого складу та остаточного врегулювання взаєморозрахунків сторін. Відповідач за первісним позовом вважає, що сам факт погашення заборгованості не скасовує договірні умови повернення гарантійної суми, не створює самостійної підстави для її повернення та не замінює процедуру повернення рухомого складу. У змісті відзиву ПП "Чудсервіс" просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Чудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про стягнення заборгованості у розмірі 174 436,34 грн до розгляду з первісним позовом у справі №910/4830/26; постановлено здійснювати розгляд справи №910/4830/26 за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору за зустрічним позовом; підготовче засідання призначено на 23.06.2026.

08.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на зустрічний позов, в якому відповідач за зустрічним позовом вказує, що у липні 2023 року існувала лише претензія, яка не є підтвердженням факту існування безспірного грошового боргу. Факт наявності грошових зобов`язань, причин їх виникнення, відповідальності відповідача та їх розмір були предметом судового спору, а відтак, на думку відповідача за зустрічним позовом, до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду між сторонами існував спір щодо самого факту та розміру заборгованості. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом вважає, що на момент направлення претензії між сторонами існувала спірна майнова вимога, а не безспірне грошове зобов`язання, прострочення виконання якого могло б бути підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України. У змісті відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" просить покласти на ПП "Чудсервіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

12.06.2026 Приватним підприємством "Чудсервіс" сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій позивач за зустрічним позовом вказує, що закон не ставить застосування положень ст. 625 ЦК України у залежність від наявності чи відсутності між сторонами спору щодо заборгованості або від моменту ухвалення судового рішення про її стягнення. Також позивач за зустрічним позовом, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що судове рішення не є підставою виникнення грошового зобов`язання між сторонами, а лише підтверджує наявність такого зобов`язання та визначає його розмір. Приватне підприємство "Чудсервіс" вказує, що грошове зобов`язання ТОВ "Транссервіс-М" виникло не з рішення суду, а з укладеного між сторонами Договору оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022 та порушення його умов, в той час як рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13254/23 лише підтвердило факт існування такого зобов`язання та визначило його розмір, але не створило його. Сам факт заперечення боржником наявності заборгованості та наявність судового спору, на думку позивача за зустрічним позовом, не припиняють перебіг прострочення виконання грошового зобов`язання та не звільняють боржника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 задоволено клопотання позивача за первісним позовом про відкладення засідання та відкладено підготовче засідання на 14.07.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 закрито підготовче провадження у справі №910/4830/26; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/4830/26 по суті на 28.07.2026.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 застосовано до представника позивача за первісним позовом - Ярошенко Олесі Миколаївни заходи процесуального примусу у виді попередження; оголошено перерву в судовому засіданні до 11.08.2026 на стадії дослідження доказів; запропоновано представнику ТОВ "Транссервіс-М" з`ясувати відповідь на питання щодо підписання спірних актів.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 запропоновано позивачу за первісним позовом надати відповідь на питання щодо посилань в рішенні суду щодо наявності заборгованості; оголошено перерву в судовому засіданні до 10.09.2026.

В судове засідання 10.09.2026 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спорів, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" первісний позов підтримує та просить його задовольнити, а проти зустрічного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Натомість Приватне підприємство "Чудсервіс" проти задоволення первісного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, а зустрічний позов підтримує та просить задовольнити.

В судовому засіданні 10.09.2026 судом завершено розгляд справи №910/4830/26 по суті, та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 24.09.2026 об 15:15.

На проголошення судового рішення по справі №910/4830/26 представники сторін не з`явились.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 між Приватним підприємством "Чудсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" (орендар) укладено Договір оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 (надалі – Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад – залізничні вантажні вагони - напіввагони, придатні в технічному і комерційному відношенні для перевезення вантажів – зернові вантажі, сільськогосподарська продукція та ін. згідно із вимогами на вагони встановленої моделі, крім сірки, вапна негашеного, добрив та інших матеріалів, які піддають РС корозії і деформації.

Згідно із п. 2.7 Договору по закінченню терміну дії договору (не пізніше останнього дня його дії), а також при наявності інших, передбачених даним договором підстав повернення, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві РС на станцію, зазначену в транспортній інструкції орендодавця. Орендодавець за 15 календарних днів до необхідної дати повернення РС зобов`язаний надати орендарю інструкцію про відправку вагонів (транспортною інструкцією вважається повідомлення, завірене підписом і, за наявності, печаткою уповноваженої особи, яке містить повну інформацію про реєстраційні номери вагонів, реквізити станції призначення та одержувача). Надається інструкція засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою, телеграфом.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що РС повинен бути повернутим з оренди орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу, придатним у технічному і комерційному відношеннях для перевезення та укомплектований згідно актів приймання-передачі РС в оренду, очищеним від залишків раніше перевезеного вантажу.

У п. 2.9 Договору визначено, що сторони зобов`язані забезпечити прибуття уповноважених представників сторін на місце передачі вагонів на станцію, зазначену орендодавцем у транспортній інструкції, для огляду вагонів та підписання акту приймання-передачі вагонів з оренди (в такому випадку акт прийому-передачі РС з оренди передається орендарю на руки). РС вважається переданим орендарем і прийнятим орендодавцем з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі РС з оренди.

У разі відсутності уповноваженого представника орендаря на станції передачі, орендодавець має право самостійно скласти такий акт прийому-передачі РС з оренди та вислати його орендарю поштою цінним листом з повідомленням і описом вкладення протягом 3 календарних днів з моменту прибуття вагонів на станцію, на якій здійснювалася передача вагонів. В такому випадку орендар зобов`язаний підписати отриманий акт прийому-передачі РС з оренди і направити його орендодавцю протягом 3 календарних днів з моменту отримання такого акту або направити свої аргументовані заперечення.

У п. 2.12 Договору вказано, що невідповідність РС на придатність в комерційному та/або технічному стані повинна відповідати Статуту залізниць України та Правилам перевезень вантажів. Орендодавець може провести усунення виявлених недоліків за свій рахунок з подальшим відшкодуванням орендарем понесених орендодавцем витрат відповідно до пред`явлених документів, що підтверджують такі витрати. Наявність такої невідповідності РС після повернення з оренди, має бути засвідчена письмово в акті прийому-передачі РС з оренди.

Пунктом 2.14 Договору передбачено, що оплата залізничного тарифу транспортування вагона на місце передачі з оренди здійснюється за рахунок орендаря. Станція передачі з оренди має бути на території України.

Відповідно до п. 3.2 Договору поточний ремонт РС, що виникає у процесі експлуатації, здійснюється силами і за рахунок орендаря. Поточний ремонт, який потребує заміну крупновузлових деталей вагонів (в тому числі, вказані в п. 3.1. договору) виконується за рахунок орендодавця.

У відповідності до п. 3.6 Договору оплата залізничного тарифу відправки РС в депо для проведення поточного ремонту та після проведення поточного ремонту на станцію навантаження здійснюється за рахунок орендаря, крім випадків, зазначених у п. 3.2 та п. 3.7 даного договору.

У п. 4.3 Договору сторони погодили, що оплата орендної плати здійснюється орендарем в наступному порядку:

- гарантійна сума (у розмірі 50% місячної оренди) – в повному розмірі згідно суми, зазначеної в рахунку орендодавця, - не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виставленого рахунку. Рахунки на гарантійні суми виставляються на групи вагонів, які відправляються у оренду по факту оформлення кожної окремої групи вагонів для перевезення на станцію навантаження у порожньому стані;

- оплата за перший місяць оренди (або його частину з моменту прибуття вагонів на станцію передачі у оренду) – згідно суми, зазначеної в рахунку орендодавця, - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі РС в оренду та виходячи з кількості РС, кількості днів оренди у цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу;

- за кожний наступний місяць оренди – шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 5 числа поточного місяця оренди, на підставі рахунку орендодавця, виходячи із кількості РС, кількості днів оренди у місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

За умовами п. 4.5 Договору гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності РС і виконання орендарем своїх зобов`язань. Гарантійна сума повертається орендарю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі РС з оренди без зауважень сторін. Сума повертається частинами в еквівалентні відповідно до кількості повернутих вагонів. Повернення коштів відбувається частинами за кожні 10 повернутих вагонів.

Гарантійна сума повертається орендарю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі РС з оренди без зауважень сторін (п. 4.15 Договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому пеня розраховується, виходячи з кількості PC, що перебував в оренді в період прострочення оплати за орендною ставкою в даний період. Оплата пені не звільняє орендаря від сплати основного боргу. За несвоєчасне повернення гарантійної суми орендодавець зобов`язується сплатити орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу

У пункті 7.13 Договору сторони домовились про те, що у разі допущення орендарем порушень, вказаних у п.п. 7.1 - 7.12 цього Договору, в залежності від обсягу наявності на рахунках орендодавця невикористаних коштів гарантійної суми, перерахованих згідно п. 4.3 Договору, орендодавець має право утримати з цих коштів збитки від нанесеної орендарем шкоди.

У відповідності до п. 11.3 Договору всі повідомлення, які робляться у зв`язку із цим договором, повинні здійснюватися письмово і будуть вважатися наданими, якщо вони надіслані як рекомендована кореспонденція або кур`єрською поштою на вказану у реквізитах адресу, спрямовані засобами факсимільного зв`язку, електронної пошти, телеграфу, передані в офіс контрагента з обов`язковою відміткою про отримання.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 з подальшою пролонгацією на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання за 30 календарних днів до строку закінчення його дії, шляхом направлення додаткової угоди про припинення дії договору (п. 10.1 Договору).

У серпні 2023 року Приватне підприємство "Чудсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про стягнення 1 128 108,44 грн – заборгованості за Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022.

Позовні вимоги Приватним підприємством "Чудсервіс" були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022, зокрема щодо сплати вартості проведеного ремонту вагонів після повернення їх з оренди, витрат на відновлення вагонів, яке необхідно провести, вартості очищення вагонів від залишків попереднього вантажу, компенсації залізничного тарифу та проведеного поточного ремонту.

У вересні 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" було подано в межах справи №910/13254/23 зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства "Чудсервіс" про:

- стягнення 125 400,00 грн передоплати за Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022;

- зобов`язання підписати акти приймання-передачі вагонів з оренди №2, №№4-20 в редакції ТОВ "Транссервіс-М", направлені на підписання листом №082-08/П від 01.08.2023;

- стягнення гарантійної суми у розмірі 376 650,00 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом були обґрунтовані тим, що ТОВ "Транссервіс-М" повернуло ПП "Чудсервіс" всі орендовані вагони, внаслідок чого сплачені позивачем за первісним позовом надлишкова передплата (аванс) у розмірі 125 400,00 грн та гарантійна сума у розмірі 376 650,00 грн за Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022 підлягають поверненню ТОВ "Транссервіс-М". Крім того, ТОВ "Транссервіс-М" вважає, що акти приймання-передачі з оренди №2, та №4-№20 мають бути підписані у редакції, запропонованій позивачем за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Чудсервіс" задоволено частково та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" 1 114 108,44 грн заборгованості та 16 711,63 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" відмовлено.

Так, судами в межах справи №910/13254/23 було встановлено наступні обставини:

- у період з 06.12.2022 по 17.02.2023 ПП "Чудсервіс" передало, а ТОВ "Транссервіс-М" прийняло в оренду 82 вагони згідно із актами приймання-передачі вагонів в оренду: №1 від 06.12.2022, №2 та №3 від 07.12.2022, №4 від 08.12.2022, №5 від 09.12.2022, №6 від 16.12.2022, №7 від 18.12.2022, №8 від 25.12.2022, №9 від 03.01.2023, №10 від 30.01.2023, №11 від 01.02.2023, №12 від 04.02.2023, №13 від 08.02.2023 та №14 від 17.02.2023;

- на виконання умов п. 4.3 Договору ТОВ "Транссервіс-М" сплатило на користь ПП "Чудсервіс" гарантійну суму у розмірі 376 650,00 грн, а також передоплату, при цьому станом на день звернення позивачем за первісним позовом до суду в межах справи №910/13254/23 залишок невикористаної суми передоплати становив 125 400,00 грн;

- після прибуття вагонів на станції призначення для фіксації можливих зауважень до технічного стану вагонів ПП "Чудсервіс" запросило представників залізничного вагонного депо та склало відповідні акти комісійного огляду вагонів №1-№20 за підписом представника ПП "Чудсервіс" та начальника ПТО "Гнівань", в яких зафіксовано технічні несправності та комплектацію вагонів;

- на підставі актів комісійного огляду вагонів №1-№20 ПП "Чудсервіс" склало та підписало акти приймання-передачі вагонів з оренди №1-20, переважній більшості яких були зафіксовані технічні несправності вагонів та/або передання забруднених вагонів;

- ПП "Чудсервіс" вказані акти приймання-передачі вагонів з оренди №1-20 надіслало для підписання на адресу ТОВ "Транссервіс-М";

- ТОВ "Транссервіс-М" повернуло підписані лише акти приймання-передавання вагонів з оренди №1 від 25.01.2023 та №3 від 18.02.2023, решту актів приймання-передачі вагонів з оренди відповідач за первісним позовом не підписав, при цьому вмотивованих заперечень щодо підстав не підписання цих актів не надав;

- у ТОВ "Транссервіс-М" утворилась заборгованість перед ПП "Чудсервіс" у розмірі 1 114 108,44 грн, з яких 47 623,60 грн вартості відновлювального ремонту вагону №60028545, 19 807,20 грн вартості відновлювального ремонту вагону №60117876, 820 251,80 грн вартості відновлювального ремонту вагонів, перелічених в актах приймання-передавання вагонів з оренди, 215 000,00 грн оплати на очищення вагонів, 8 463,36 грн компенсації залізничного тарифу за повернення вагону, 2 962,48 грн вартості поточного ремонту вагонів №64623978 та 57656506;

- 17.07.2023 ПП "Чудсервіс" надіслало на адресу ТОВ "Транссервіс-М" претензію про сплату заборгованості у загальній сумі 1 125 145,96 грн, яку відповідач за первісним позовом отримав 25.07.2023.

Встановивши наведені обставини місцевий та апеляційній господарські суди дійшли висновку, що первісні позовні вимоги ПП "Чудсервіс" підлягають частковому задоволенню, а з ТОВ "Транссервіс-М" підлягає стягненню борг у загальному розмірі 1 114 108,44 грн.

Щодо зустрічних вимог ТОВ "Транссервіс-М" про стягнення з ПП "Чудсервіс" 125 400,00 грн передоплати за Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022 та 376 650,00 грн гарантійної суми, то місцевий та апеляційний господарські суди вказали, що у п. 4.5 Договору сторони визначили, що гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності РС і виконання орендарем своїх зобов`язань. Гарантійна сума повертається орендарю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі РС з оренди без зауважень сторін. Сума повертається частинами в еквівалентні відповідно до кількості повернутих вагонів. Повернення коштів відбувається частинами за кожні 10 повернутих вагонів. У п. 4.15 Договору сторони погодили, що гарантійна сума повертається орендарю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі РС з оренди без зауважень сторін.

Відтак Господарський суд міста Києва, з яким погодився Північний апеляційний господарський суд, у рішенні від 05.02.2024 у справі №910/13254/23 вказав, що оскільки акти прийому-передавання вагонів з оренди №2, №4-20 сторони не підписали, а за підписаними обома сторонами актами №1 від 25.01.2023 та №3 від 18.02.2023 ТОВ "Транссервіс-М" повернуло ПП "Чудсервіс" лише два вагони, то підстави для повернення гарантійної суми станом на день розгляду справи по суті у ПП "Чудсервіс" відсутні. З таких самих підстав Господарський суд міста Києва, з яким погодився Північний апеляційний господарський суд, погодився із доводами ПП "Чудсервіс" щодо притримання залишку сплаченої ТОВ "Транссервіс-М" передоплати у розмірі 125 400,00 грн до повного виконання останнім своїх зобов`язань за Договором оренди залізничного рухомого складу №29/11/2022 від 29.11.2022, зокрема погашення заборгованості у повному обсязі.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №3395 від 28.11.2024, №3403 від 03.12.2024, №3402 від 03.12.2024, №743 від 03.12.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 було виконане ТОВ "Транссервіс-М" повністю 03.12.2024.

Листом вих. №114-12/П від 11.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" звернулось до Приватного підприємства "Чудсервіс", в якому посилаючись на повне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, просило повернути суму передоплати за Договором у розмірі 125 400,00 грн та гарантійну суму у розмірі 376 650,00 грн. Факт направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" Приватному підприємству "Чудсервіс" листа вих. №114-12/П від 11.12.2024 підтверджується описом вкладення у цінний лист №0407100129690 від 12.12.2024, накладною відділення поштового зв`язку №0407100129690 від 12.12.2024 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 12.12.2024.

Також у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" звернулось до Приватного підприємства "Чудсервіс" із претензією щодо повернення коштів у розмірі 502 050,00 грн, а також сплати нарахованих на ці кошти пені, 3% річних та інфляційних втрат, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0407100571733 від 25.03.2026, накладною відділення поштового зв`язку №0407100571733 від 25.03.2026 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 25.03.2026.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про безпідставне утримання Приватним підприємством "Чудсервіс" передоплати у розмірі 125 400,00 грн та гарантійної суми у розмірі 376 650,00 грн після повного виконання позивачем за первісним позовом рішення суду від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом гарантійної суми та суми передплати, а також нарахованих на них пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Спір у справі за зустрічним позовом обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" зобов`язане сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на борг, присуджений до стягнення рішенням суду від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, за період з дати прострочення виконання цього зобов`язання по дату фактичного його виконання.

Щодо первісних позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 встановлено, що на виконання умов п. 4.3 Договору ТОВ "Транссервіс-М" сплатило на користь ПП "Чудсервіс" гарантійну суму у розмірі 376 650,00 грн, а також передоплату, при цьому станом на день звернення позивачем за первісним позовом до суду в межах справи №910/13254/23 залишок невикористаної суми передоплати становив 125 400,00 грн.

У відзиві на позов, поданому в межах справи №910/4830/26, Приватне підприємство "Чудсервіс" не заперечує факту неповернення ним Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" передоплати у розмірі 125 400,00 грн та гарантійної суми у розмірі 376 650,00 грн станом на дату звернення позивача до суду із даним первісним позовом, проте вказує, що акти приймання-передачі вагонів з оренди №2, №4-№20 ТОВ "Транссервіс-М" так і не підписало, тобто так і не виконало покладені на нього Договором зобов`язання, а відтак відсутні підстави для повернення гарантійної суми. Щодо передплати у розмірі 125 400,00 грн, то Приватне підприємство "Чудсервіс" вказує, що ним у відповідності до приписів ч. 1 ст. 594 ЦК України було притримано дані кошти до повного виконання ТОВ "Транссервіс-М" своїх зобов`язань за Договором, в тому числі з оплати 3% річних та інфляційних втрат.

Суд не погоджується із такими доводами Приватного підприємства "Чудсервіс" та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України унормовано, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У пункті 4.3 Договору сторонами було погоджено, що оплата орендної плати здійснюється орендарем в наступному порядку:

- гарантійна сума (у розмірі 50% місячної оренди) - в повному розмірі згідно суми, зазначеної в рахунку орендодавця. - не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виставленого рахунку. Рахунки на гарантійні суми виставляються на групи вагонів, які відправляються у оренду по факту оформлення кожної окремої групи вагонів для перевезення на станцію навантаження у порожньому стані;

- оплата за перший місяць оренди (або його частину з моменту прибуття вагонів на станцію передачі у оренду) - згідно суми, зазначеної в рахунку орендодавця, - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі PC в оренду та виходячи з кількості PC, кількості днів оренди в цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу;

- за кожний наступний місяць оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 5 числа поточного місяця оренди, на підставі рахунку орендодавця, виходячи з кількості PC, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності PC і виконання орендарем своїх зобов`язань. Гарантійна сума повертається орендарю протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі PC з оренди без зауважень сторін. Сума повертається частинами в еквіваленті відповідно до кількості повернутих вагонів. Повернення відбувається частинами за кожні 10 повернутих вагонів.

Гарантійна сума повертається орендарю протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі PC з оренди без зауважень сторін (п. 4.15 Договору).

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Із пунктів 4.3, 4.5, 4.15 Договору вбачається, що сторонами було погоджено сплату орендарем (боржником) орендодавцю (кредитору) суми коштів для забезпеченням цілісності PC, оскільки її повернення поставлене в залежність від підписання акту приймання-передачі PC вагонів з оренди без зауважень та сторонами прив`язано повернення частин гарантійного платежу від кількості повернутих вагонів (частинами за кожні 10 повернутих вагонів).

Тобто посилання у п. 4.5 Договору на забезпечення гарантійною сумою "виконання орендарем своїх зобов`язань" є абстрактним та не дозволяє дійти висновку, що саме малось на увазі сторонами під такими зобов`язаннями (неможливо визначити яке саме основне зобов`язання було забезпечене гарантійним платежем), і не може тлумачитися розширено на користь орендодавця всупереч логіці всього пункту Договору.

Натомість, керуючись ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що всі інші речення у п. 4.5 та у п. 4.15 Договору (як то посилання на підписання акту приймання-передачі рухомого складу з оренди, дроблення повернення гарантійної суми в залежності від кількості повернутих вагонів) свідчать, що гарантійною сумою забезпечувались саме майнові зобов`язання орендаря з повернення вагонів у належному стані.

Отже, сторонами у Договорі було погоджено такий вид забезпечення виконання зобов`язання як сплата гарантійної суми, який підлягав поверненню кредитором боржнику протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі PC з оренди без зауважень сторін.

Між сторонами виник спір щодо повернення вагонів із користування, який був переданий на вирішення господарського суду в межах справи №910/13254/23.

Судами в межах справи №910/13254/23 було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" було повернуто Приватному підприємству "Чудсервіс" всі орендовані за Договором 82 вагони, однак представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" в супереч п. 2.9 Договору для складання актів приймання-передачі вагонів не з`явився, тому Приватним підприємством "Чудсервіс" було запрошено представників залізничного вагонного депо та складено відповідні акти комісійного огляду вагонів №1-№20. В подальшому Приватним підприємством "Чудсервіс" згідно п. 2.9 Договору складено та підписано акти приймання-передачі вагонів з оренди, переважній більшості яких були зафіксовані технічні несправності вагонів та/або передання забруднених вагонів, і направлено їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М". ТОВ "Транссервіс-М" повернуло підписані лише акти приймання-передавання вагонів з оренди №1 від 25.01.2023 та №3 від 18.02.2023, решту актів приймання-передачі вагонів з оренди відповідач за первісним позовом не підписав.

Очевидно, що між сторонами виник спір з приводу наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" обов`язку із відшкодування Приватному підприємству "Чудсервіс" нарахованих сум через недотримання умов Договору в частині повернення з оренди вагонів в належному стані.

Даний спір був вирішений Господарським судом міста Києва у рішенні від 05.02.2024 у справі №910/13254/23 – судом встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" обов`язку сплатити Приватному підприємству "Чудсервіс" 1) вартість відновлювального ремонту вагону №60028545 у розмірі 47 623,60 грн; 2) вартість відновлювального ремонту вагону №60117876 у розмірі 19 807,20 грн; 3) вартість відновлювального ремонту вагонів, перелічених в актах приймання-передавання вагонів з оренди, у розмірі 820 251,80 грн; 4) вартість очищення вагонів у розмірі 215 000,00 грн; 5) компенсацію залізничного тарифу за повернення вагону у розмірі 8 463,36 грн; 6) вартість поточного ремонту вагонів №64623978 та №57656506 у розмірі 2 962,48 грн.

Будь-яких інших зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" перед Приватним підприємством "Чудсервіс" за Договором у справі №910/13254/23 чи в будь-якій іншій справі не було встановлено, а матеріали справи не містять доказів висловлення таких вимог відповідачем за первісним позовом до звернення останнього до суду із зустрічним позовом в межах справи №910/4830/26 у травні 2026 року.

Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що 03.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" повністю виконало рішення суду від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, сплативши на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" присуджені суми боргу та судового збору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним правилом, акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов`язання від основного зобов`язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності. Тобто саме забезпечувальне зобов`язання має похідний характер від основного та саме юридична доля забезпечувального зобов`язання наслідує юридичну долю основного, а не навпаки.

Відтак із припиненням забезпеченого основного зобов`язання – з повернення орендарем із оренди вагонів у належному стані (в тому числі шляхом компенсації зафіксованих орендодавцем технічних несправностей, вартості очищення вагонів, залізничного тарифу за повернення вагону) припинилось і саме забезпечення у виді гарантійного платежу.

При цьому представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що будь-яких інших правовідносин на підставі Договору між ними немає (вони не продовжували правовідносини), а всі орендовані вагони передані Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" у володіння Приватного підприємства "Чудсервіс" ще до вирішення судового спору в межах справи №910/13254/23.

Водночас судом встановлено, що Договором жодним чином не врегульовано яким чином мали бути підписані акти приймання-передачі PC з оренди після спливу більш як трьох років після фактичного повернення вагонів у володіння Приватного підприємства "Чудсервіс" та більш як двох років після вирішення судом між сторонами спору з приводу підписання/не підписання актів приймання-передачі PC з оренди.

Тобто Договір не містить умов щодо порядку складення таких актів після вирішення спору в судовому порядку та задоволення орендарем його майнових вимог з повернення вагонів у належному стані, порядку фіксування в них недоліків (чи підлягали вони фіксації з урахуванням компенсації орендарем майнових вимог орендодавця), порядку і строків їх підписання.

Очевидно та згідно із звичаями ділового обороту подібні акти приймання-передачі вагонів з оренди складаються сторонами для фіксування недоліків повернутих з оренди вагонів (наявності технічних несправностей, забрудненості тощо) та з метою визначення сторонами розміру коштів, які має сплатити орендар за передання орендодавцю вагонів в неналежному стані. Фактично сплата орендарем коштів за передання вагонів в неналежному стані відбувається двома шляхами: 1) орендар добровільно підписує акти із фіксуванням недоліків повернутих з оренди вагонів та подальшою сплатою на підставі цих актів погодженого сторонами розміру коштів; 2) орендар відмовляється від підписання актів, тому спір з приводу наявності/відсутності недоліків у повернутих з оренди вагонів передається на вирішення суду, який рішенням суду встановлює наявність/відсутність таких недоліків та визначає розмір коштів, які підлягають сплаті орендарем орендодавцю.

За усталеною судовою практикою у випадку відмови орендаря від добровільного підписання актів із фіксацією недоліків повернутого з оренди майна належним способом захисту є не визнання таких актів укладеними, а стягнення з орендаря коштів, витрачених (та/або які підлягають витраті) орендодавцем для відновлення майна до належного стану. Сплата орендарем на виконання рішення суду на користь орендодавця коштів, витрачених (та/або які підлягають витраті) для відновлення майна до належного стану відновлює порушені права орендодавця, а спір вважається вичерпаним, що виключає правомірність утримання гарантійної суми, якою забезпечувалось зобов`язання орендаря із повернення вагонів з оренди в належному стані.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" було повністю виконано свої зобов`язання за Договором наявність яких підтверджена рішенням суду від 05.02.2024 по справі №910/13254/23, що зумовлює відмінність спору в межах справи №910/4830/26 від справи №910/13254/23, оскільки в межах останньої судом встановлено невиконання зобов`язань орендарем і як наслідок правомірність неповернення орендодавцем гарантійної суми та суми передплати. Натомість в межах справи №910/4830/26 обставини правовідносин сторін змінились та відповідно обставини, які слугували підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову в межах справи №910/13254/23, в межах справи №910/4830/26 відсутні (кошти, які підлягали сплаті орендарем за наслідками складення сторонами актів приймання-передачі вагонів з оренди, сплачені).

Тому суд вважає необґрунтованими доводи Приватного підприємства "Чудсервіс" про необхідність складення сторонами актів приймання-передачі PC з оренди для повернення гарантійної суми, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, разом із документами про його повне виконання є самодостатнім підтвердженням врегулювання спору (повного закриття всіх взаємних претензій) з приводу повернення спірних вагонів із орендного користування на підставі Договору.

Якщо навіть припустити (з чим суд не погоджується), що для повернення гарантійної суми необхідним є складення таких актів після вирішення спору в судовому порядку та задоволення орендарем майнових вимог орендодавця з повернення вагонів у належному стані, то із контексту умов Договору (п.п. 2.6, 2.9, 2.11, 2.12) можна дійти висновку, що саме орендодавець, у фактичному розпорядженні якого перебувають спірні вагони, повинен був ініціювати підписання актів приймання-передачі PC з оренди, тобто скласти їх та направити орендарю після отримання повного виконання рішення суду, тим більше після отримання листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" вих. №114-12/П від 11.12.2024 про повернення суми передоплати за Договором у розмірі 125 400,00 грн та гарантійної суми у розмірі 376 650,00 грн.

Однак представник Приватного підприємства "Чудсервіс" повідомив, що жодних актів після ухвалення рішення суду у справі №910/13254/23 про повернення вагонів із користування останнім не складалось і не надсилалось Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М".

Аналогічним чином суд вважає безпідставними твердження Приватного підприємства "Чудсервіс" про притримання передплати у розмірі 125 400,00 грн на підставі ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України.

Зокрема матеріали справи не містять доказів пред`явлення Приватним підприємством "Чудсервіс" вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" ні щодо підписання актів приймання-передачі PC з оренди, ні щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат до звернення останнього до суду із первісним позовом в межах справи №910/4830/26, хоча стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат - це право кредитора, а не його обов`язок, та сплачуються ці кошти боржником на вимогу кредитора, про що чітко зазначено в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" немає обов`язку самостійно розраховувати та сплачувати 3% річних і інфляційні втрати, якщо кредитор (орендодавець) не висуває такої вимоги.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Суд не вважає добросовісною поведінкою Приватного підприємства "Чудсервіс", яке отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" у грудні 2024 року повне задоволення своїх вимог за Договором (які були ним заявлені у справі №910/13254/23), ігнорувало звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про повернення коштів протягом 1,5 року до звернення останнього до суду про їх стягнення (доказів зворотного, наприклад, листа-відповіді на звернення про повернення гарантійної суми та суми передплати, відповідачем за первісним позовом не надано), а після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" до суду почало стверджувати про наявність в останнього обов`язку підписати акти, хоча спір з приводу цих актів був вирішений в судовому порядку.

До того ж право Приватного підприємства "Чудсервіс" на нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на присуджену рішенням від 05.02.2024 у справі №910/13254/23 суму коштів припинилось 03.12.2024 у зв`язку з її погашенням позивачем за первісним позовом, тому належною поведінкою добросовісного суб`єкта господарювання було б повідомлення боржника про наявність у кредитора відповідних грошових вимог, зарахування зустрічних позовних вимог із перерахунком різниці у вказаних сумах коштів (за наявності) на користь боржника (тим більше, що таке право орендодавця прямо було передбачене у п. 7.13 Договору).

Натомість Приватне підприємство "Чудсервіс", утримуючи належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" кошти у загальному розмірі 502 050,00 грн протягом 1,5 року, лише після звернення останнього до суду про їх стягнення звернулось до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 174 436,34 грн (тобто з вимогами майже втричі меншими ніж його зобов`язання перед позивачем за первісним позовом).

Отже відповідачем за первісним позовом не доведено наявності у нього будь-яких вимог до позивача за первісним позовом станом на дату направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" Приватному підприємству "Чудсервіс" листа вих. №114-12/П від 11.12.2024 та претензії.

Оскільки Договором не встановлено строку повернення орендарю гарантійної суми без підписання актів приймання-передачі PC з оренди без зауважень сторін, проте після врегулювання спору між сторонами (погашення за рішенням суду всіх майнових вимог орендодавця щодо вагонів), то суд вважає за необхідне керуватися в даному випадку приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Листом вих. №114-12/П від 11.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" звернулось до Приватного підприємства "Чудсервіс", в якому посилаючись на повне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, просило повернути суму передоплати за Договором у розмірі 125 400,00 грн та гарантійну суму у розмірі 376 650,00 грн. Факт направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" Приватному підприємству "Чудсервіс" листа вих. №114-12/П від 11.12.2024 підтверджується описом вкладення у цінний лист №0407100129690 від 12.12.2024, накладною відділення поштового зв`язку №0407100129690 від 12.12.2024 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 12.12.2024.

Оскільки станом на дату сплати (03.12.2024) Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" присудженої рішенням від 05.02.2024 у справі №910/13254/23 суми коштів між сторонами припинились будь-які правовідносини за Договором, а наявний між ними спір був вирішений в судовому порядку (в той час як доказів пред`явлення відповідачем за первісним позовом позивачу вимог щодо сплати 3% річних і інфляційних втрат матеріали справи не містять), то суд вважає, що у Приватного підприємства "Чудсервіс" виник обов`язок перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" з повернення гарантійної суми та суми передплати протягом семи днів від дня пред`явлення вимоги.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 (були чинними станом на дату направлення листа вих. №114-12/П від 11.12.2024), строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку в межах одного населеного пункту, суд дійшов висновку, що станом на 01.01.2025 Приватне підприємство "Чудсервіс" було таким, що прострочило виконання свого грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" з повернення гарантійної суми та передплати у загальному розмірі 502 050,00 грн.

Відтак позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про стягнення з Приватного підприємства "Чудсервіс" боргу у загальному розмірі 502 050,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на порушення Приватним підприємством "Чудсервіс" своїх зобов`язань з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" гарантійної суми та суми переплати, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 75 610,11 грн, 3% річних у розмірі 19 765,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 58 584,63 грн.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом обов`язку по сплаті коштів у визначений законом строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приватне підприємство "Чудсервіс" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що наведена вище редакція частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України була чинною до 27.02.2025. Із 28.02.2025 набрали чинності зміни до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим її було доповнено абзацом наступного змісту: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Однак, зважаючи на виникнення у Приватного підприємства "Чудсервіс" простроченого грошового зобов`язання ще до набрання чинності змін до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, то у спірних правовідносинах слід керуватись попередньою редакцією цієї статті.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, за несвоєчасне повернення гарантійної суми орендодавець зобов`язується сплатити орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (який був чинним протягом спірного періоду), строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, з пункту 7.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу), проте не визначено строк нарахування пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинний до 28.08.2025) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

З огляду на викладене вбачається, що оскільки умовами укладеного між сторонами Договору не встановлено іншого строку нарахування пені, до правовідносин сторін підлягали застосуванню положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення відповідного прострочення до втрати Господарським кодексом України чинності.

Тобто нарахування пені обмежувалось піврічним строком щодо суми несвоєчасно повернутого гарантійного платежу, строк виконання якого настав до 28.08.2025.

Із наданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені вбачається, по-перше, що останнім нараховується пеня за порушення строку повернення як гарантійної суми, так і авансового платежу, хоча умови Договору не встановлюють такого виду забезпечення виконання зобов`язання з повернення передплати як нарахування пені, а порушення зобов`язання з повернення передплати мало місце до набрання чинності змінами до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, в той час як закон не має зворотної дії в часі.

По-друге, позивачем за первісним позовом нараховується пеня за період з 01.01.2025 по 02.07.2025, тобто на півроку + 1 календарний день, оскільки у 2025 році було 365 календарний днів, а період нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" пені охоплює 183 календарні дні.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 01.01.2025 по 01.07.2025 (182 календарні дні) на суму несвоєчасно повернутої гарантії (376 650,00 грн), суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного підприємства "Чудсервіс" пені у розмірі 56 404,63 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданих позивачем розрахунків вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" нараховано Приватному підприємству "Чудсервіс" інфляційні втрати за період з 01.01.2025 по 31.03.2026 та 3% річних за період з 01.01.2025 по 11.04.2026 на суму боргу 502 050,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", суд прийшов до висновку, що з Приватного підприємства "Чудсервіс" підлягають стягненню 3% річних у розмірі 19 229,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 58 584,63 грн.

Суд не вбачає за можливе пояснити яким чином позивачем за первісним позовом було розраховано 3% річних в більшому розмірі, ніж за розрахунками суду, зважаючи на те, що розрахунок суду здійснювався за той самий період і на ту саму суму боргу.

За таких обставин первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" підлягає частковому задоволенню із стягненням з Приватного підприємства "Чудсервіс" боргу у розмірі 502 050,00 грн, пені у розмірі 56 404,63 грн, 3% річних у розмірі 19 229,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 58 584,63 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" наявний обов`язок сплатити Приватному підприємству "Чудсервіс" 1) вартість відновлювального ремонту вагону №60028545 у розмірі 47 623,60 грн; 2) вартість відновлювального ремонту вагону №60117876 у розмірі 19 807,20 грн; 3) вартість відновлювального ремонту вагонів, перелічених в актах приймання-передавання вагонів з оренди, у розмірі 820 251,80 грн; 4) вартість очищення вагонів у розмірі 215 000,00 грн; 5) компенсацію залізничного тарифу за повернення вагону у розмірі 8 463,36 грн; 6) вартість поточного ремонту вагонів №64623978 та №57656506 у розмірі 2 962,48 грн.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Так, остаточними судовим рішенням – рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" обов`язку сплатити на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" борг у розмірі 1 114 108,44 грн, факт прострочення відповідачем за зустрічним позовом виконання такого обов`язку та як наслідок – стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" вказану суму боргу.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" з приводу того, що між сторонами виник спір з приводу заявленої суми боргу, а тому у останнього виникло грошове зобов`язання з моменту набрання законної сили рішенням суду від 05.02.2024 у справі №910/13254/23, суд вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" сплатити на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" борг у розмірі 1 114 108,44 грн виникло із укладеного сторонами Договору, в той час як рішення суду від 05.02.2024 у справі №910/13254/23 лише підтвердило наявність такого обов`язку і внесло у правовідносини сторін за вказаним Договором ясність та визначеність.

Отже обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" сплатити на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" борг у розмірі 1 114 108,44 грн існував до набрання законної сили рішенням суду від 05.02.2024 у справі №910/13254/23.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.8 Договору передбачено, що у разі пошкодження вагонів орендодавця, що вимагають поточного позапланового ремонту (окрім умов п. 3.2. та 3.7 даного Договору), вартість ремонту і витрати по залізниці тарифу на відправку вагона в ремонт і з ремонту та інші витрати, пов`язані з ремонтом таких вагонів орендодавця, орендар відшкодовує на підставі наданого орендодавцем рахунку та претензії протягом 5 банківських днів, з моменту їх отримання орендарем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 встановлено, що 17.07.2023 ПП "Чудсервіс" надіслало на адресу ТОВ "Транссервіс-М" претензію про сплату заборгованості у загальній сумі 1 125 145,96 грн, яку відповідач за зустрічним позовом отримав 25.07.2023.

Керуючись приписами статті 253 Цивільного кодексу України та враховуючи погодження сторонами строку оплати у банківських днях, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" повинне було сплатити на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" борг у розмірі 1 114 108,44 грн до 01.08.2023 включно.

Натомість, як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №3395 від 28.11.2024, №3403 від 03.12.2024, №3402 від 03.12.2024, №743 від 03.12.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, у справі №910/13254/23 було виконане ТОВ "Транссервіс-М" повністю лише 03.12.2024.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі №6-49цс12).

Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16.

Тотожної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, оскільки зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" перед Приватним підприємством "Чудсервіс" було виражене в у грошових одиницях, то у відповідача за зустрічним позовом було грошове зобов`язання, виконання якого він прострочив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення. Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, від 01.10.2014 №6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №14-16цс18.

Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі №910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №910/9978/15).

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" порушило грошове зобов`язання, у Приватного підприємства "Чудсервіс" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

Тому якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про неможливість застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 02.08.2023 (перший день прострочення) по 02.12.2024 (день, що передував повному виконанню відповідачем за зустрічним позовом свого зобов`язання), з урахуванням дат та сум сплати боргу, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" інфляційних втрат у розмірі 129 632,12 грн та 3% річних у розмірі 44 529,76 грн.

Суд здійснив власний перерахунок за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", що є усталеною практикою (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22 та від 25.11.2025 у справі №910/11325/23).

Відмінність між встановленою судом сумою 3% річних, стягнення якої є правомірним, та заявленою до стягнення позивачем сумою 3% річних, полягає у тому, що Приватним підприємством "Чудсервіс": 1) невірно встановлено дату, з якої відповідач прострочив обов`язок із оплати боргу (позивач за зустрічним позовом не врахував, що строк виконання зобов`язання відповідачем за зустрічним позовом обраховується у банківських днях); 2) позивач за зустрічним позовом не врахував, що в дату оплати (28.11.2024) відповідачем за зустрічним позовом частини боргу у розмірі 400 000,00 грн нарахування 3% річних має здійснюватись на залишок боргу; 3) позивач за зустрічним позовом не врахував, що за усталеною судовою практикою Верховного Суду на день, коли відповідачем за зустрічним позовом було повністю виконано своє зобов`язання із сплати боргу, не підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Чудсервіс" підлягають задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 129 632,12 грн та 3% річних у розмірі 44 529,76 грн.

Щодо розподілу сплаченого в межах справи №910/4830/26 судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" первісній позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" заявлено вимогу майнового характеру – про стягнення з Приватного підприємства "Чудсервіс" заборгованості у розмірі 656 010,38 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання до господарського суду даної первісної позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" підлягав сплаті судовий збір у розмірі 7 872,12 грн (656 010,38 грн х 0,015 х 0,8).

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Чудсервіс" заборгованості у розмірі 656 010,38 грн сплачено судовий збір у розмірі 7 872,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №27020780 від 24.04.2026.

Тобто позивачем за первісним позовом при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 0,01 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду первісного спору у справі №910/4830/26 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М".

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" зустрічній позовній заяві Приватним підприємством "Чудсервіс" заявлено вимогу майнового характеру – про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" заборгованості у розмірі 174 436,34 грн, за розгляд якої підлягав та був сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №310 від 18.05.2026.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у розмірі 7 635,22 грн покладається на Приватне підприємством "Чудсервіс" у зв`язку з частковим задоволенням первісного позову, а судовий збір у розмірі 2 658,21 грн покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" у зв`язку з частковим задоволенням зустрічних позовних вимог.

Частиною 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Тобто оскільки обидва позови у даній справі стосуються стягнення коштів, то у випадку часткового задоволення первісного і зустрічного позовів, суд вправі здійснити зарахування таких вимог.

Отже, за наслідками розгляду справи №910/4830/26 з Приватного підприємства "Чудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" підлягає стягненню різниця між присудженими до стягнення за первісним та зустрічним позовами сумами коштів у розмірі 462 124,58 грн (636 286,46 грн – 174 161,88 грн) та різниця між присудженими до стягнення сумами судового збору у розмірі 4 977,01 грн (7 635,22 грн – 2 658,21 грн).

Керуючись ст.ст. 13, 74, 79, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" задовольнити частково із стягненням з Приватного підприємства "Чудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" боргу у розмірі 502 050 (п`ятсот дві тисячі п`ятдесят) грн 00 коп., пені у розмірі 56 404 (п`ятдесят шість тисяч чотириста чотири) грн 63 коп., 3% річних у розмірі 19 229 (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 58 584 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 63 коп. та судового збору у розмірі 7 635 (сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 22 коп.

2. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

3. Зустрічний позов Приватного підприємства "Чудсервіс" задовольнити частково із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" інфляційних втрат у розмірі 129 632 (сто двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять дві) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 44 529 (сорок чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 76 коп. та судового збору у розмірі 2 658 (дві тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн 21 коп.

4. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Провести зустрічне зарахування вимог, за наслідками якого стягнути з Приватного підприємства "Чудсервіс" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 5-Г; ідентифікаційний код 35545924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 21; ідентифікаційний код 33100947) кошти у розмірі 462 124 (чотириста шістдесят дві тисячі сто двадцять чотири) грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 4 977 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім) грн 01 коп. Видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя Роман БОЙКО