Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №908/35/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/35/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Петренко О.Ю. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 (суддя Лєскіна І.Є., повний текст якого підписаний 24.07.2025) у справі № 908/35/25

за позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс”, м.Запоріжжя

про стягнення 537 403, 02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛІС» про стягнення 537 403,02 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, надану у період з 01.11.2021 по 30.04.2024 на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 71204571 від 01.11.2021.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданої послуги.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс” на користь Концерну “Міські теплові мережі” за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71204571 від 01.11.2021 за період з 01 листопада 2021 року – 30 квітня 2024 року суму грошової заборгованості у розмірі 537 403 гривні 02 копійки на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у Філії АТ “Укрексімбанк” у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс” м.Запоріжжя на користь Концерну “Міські теплові мережі” м. Запоріжжя судові витрати зі сплати судового збору 6448 гривень 84 копійки на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , ПАТ АБ „УКРГАЗБАНК”, МФО 320478, ЄДРПОУ: 32121458.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «МОЛІС» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/35/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «МОЛІС» посилається на те, що:

- суд першої інстанції неправильно визначив порядок обліку теплової енергії, спожитої належними відповідачу нежитловими приміщеннями, не врахував технічну схему їх приєднання до системи теплопостачання та неправильно застосував до спірних правовідносин положення Методики № 315;

- не заперечує самого факту отримання теплової енергії, однак, заперечує визначений позивачем її обсяг та, відповідно, розмір заявленої до стягнення заборгованості, вважаючи, що обсяг отриманої теплової енергії має визначатися за фактичними показаннями, встановлених у приміщеннях відповідача вузлів обліку ULTRA HEAT T 550/UH 50;

- відповідно до пункту 11 індивідуального договору № 71204571 від 01.11.2021 обсяг спожитої у будівлі послуги визначається за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу;

- застосування розрахункового способу визначення обсягу теплової енергії за наявності належним чином установлених та введених в експлуатацію вузлів комерційного обліку суперечить умовам договору та фактичним обставинам справи;

- обладнання його приміщень вузлами обліку здійснювалося не самовільно, а на виконання технічних умов Концерну «Міські теплові мережі» № 2864/14 та № 2865/14 від 29.05.2012.

На виконання зазначених технічних умов були розроблені відповідні робочі проєкти, а встановлені вузли обліку пройшли процедуру прийняття в експлуатацію;

- система опалення належних йому нежитлових приміщень відокремлена від системи опалення інших приміщень будинку та підключена до мережі теплопостачання перед вузлом комерційного обліку теплової енергії будинку.

На думку апелянта, зазначена технічна схема приєднання має визначальне значення, оскільки теплова енергія, що надходить до приміщень ТОВ «МОЛІС», не проходить через загальнобудинковий вузол комерційного обліку, а безпосередньо обліковується встановленими для цих приміщень вузлами ULTRA HEAT T 550/UH 50;

- місцевий господарський суд не розмежував поняття комерційного та розподільного обліку, не врахував функціонального призначення встановлених у приміщеннях відповідача вузлів обліку та безпідставно поширив на спірні правовідносини положення Методики № 315 у тому вигляді, в якому їх застосував позивач.

Позивач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.08.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

18.08.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення суду; засідання призначено на 08.12.2025; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

28.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції представника (адвоката) Петренка О.Ю.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 03.12.2025 від позивача про участь у справі представника Гончарова В.І.

08.12.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 08.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/35/25 відкладено на 16.04.2026.

В судовому засіданні 16.04.2026 оголошено перерву до 19.08.2026.

У судовому засіданні 19.08.2026 секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником позивача Гончаровим В.І. для проведення судового засідання в режимі відеоконференції власними засобами, поза межами суду, але представники позивача на зв`язок не вийшов, про що складено акт.

У судовому засіданні 19.08.2026 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні 19.08.2026 оголошені вступна та резолютивна частина постанови у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс”, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Концерн “Міські теплові мережі” (надалі – Позивач) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну “МТМ”.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну “МТМ” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг” та іншими нормативно-правовими актами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Моліс” є власником нежитлового приміщення III, загальною площею 599,4 кв.м (опис: нежитлове приміщення основною площею 293,0 кв.м., А-1 нежитлове приміщення №ІІІІ технічного поверху, А1-нежитлове приміщення №III 1- го поверху а7-вхід до технічного поверху а8- прибудова, ганок). Також у власності відповідача перебуває нежитлове приміщення IV, загальною площею 712,9 кв.м (опис: нежитлове приміщення основною площею 220,1 кв.м, А-2 нежитлове приміщення №ІV підвального поверху, а6 вхід до підвального поверху, приямок, А-2 нежитлове приміщення №ІV 1-го поверху, а 9 - прибудова. А10 -прибудова). Зазначені приміщення розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелена буд. 51 та є прибудованими до житлового будинку № 51 по вул. Зеленій, 51.

Указані обставини відповідачем не спростовувались.

Відповідно до наведеного, станом на 01 листопада 2021 року Типовий договір №71204571 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелена, буд. 51, між позивачем та ТОВ “Моліс” (надалі відповідач) з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну “МТМ”, роздруківка публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії додається).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Житловий будинок по вул. Зелена, буд. 51 у м. Запоріжжя оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії: ULTRA HEAT Т550/UH50 №68634113, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Нежитлові приміщення відповідача оснащені власними приладами комерційного обліку теплової енергії типу ULTRA HEAT №67184179 та №67602270.

Система опалення житлових приміщень відповідача відокремлена від системи опалення будинку, підключена перед вузлом комерційного обліку теплової енергії будинку.

Указане підтверджується актом обстеження системи тепло споживання та ГВП, підписаним представниками позивача та відповідача без зауважень.

Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі Методика).

Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення - вказане приміщення є опалювальним.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

Згідно з пунктом 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Як стверджує позивач, на виконання пункту 5 договору він надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелена, буд. 51.

Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період: 01 листопада 2021 року – 30 квітня 2024 року на загальну суму 537 403,02 грн, що підтверджується також розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань, як по будинку в цілому, так і по приміщенню відповідача, та які додаються до цієї позовної заяви.

Позивачем сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги (копії рахунків з доказами направлення додані до позову).

Враховуючи невиконання відповідач своїх обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 537 403,02 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із доведеності факту надання позивачем відповідачу послуги з постачання теплової енергії, наявності у відповідача обов`язку з її оплати та правомірності здійсненого позивачем визначення обсягів спожитої теплової енергії із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача про необхідність визначення обсягу спожитої теплової енергії відповідно до фактичних показань установлених у належних йому нежитлових приміщеннях приладів обліку ULTRA HEAT T 550/UH 50.

Перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, умови договору про надання комунальної послуги підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з нормами спеціального законодавства, яким врегульовано порядок комерційного та розподільного обліку теплової енергії.

Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розмежовано поняття вузла комерційного обліку та вузла розподільного обліку.

Вузол комерційного обліку забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлі або її частині, обладнаній окремим інженерним вводом.

Вузол розподільного обліку, натомість, забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Отже, визначальним критерієм розмежування відповідних видів обліку є функціональне призначення вузла обліку у конкретній схемі інженерного приєднання.

Цій обставині суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, система опалення приміщень відповідача відокремлена від системи опалення будинку та підключена перед вузлом комерційного обліку теплової енергії будинку.

Матеріалами справи підтверджується, що встановлення вузлів обліку у приміщеннях ТОВ «МОЛІС» здійснювалося відповідно до технічних умов № 2864/14 та № 2865/14 від 29.05.2012.

На виконання цих технічних умов розроблено робочі проєкти № 1057-01-ТМ та № 1057-02-ТМ.

Апелянт також надав акти Державного енергетичного нагляду № 01/20-06-023 від 26.03.2013 та № 01/20-06-100 від 25.10.2013 і акти прийняття вузлів обліку в експлуатацію від 15.01.2013 та 19.11.2013 підприємством позивача.

Таким чином, установлені у приміщеннях відповідача вузли обліку не є приладами, самовільно встановленими споживачем для внутрішнього контролю власного споживання, їх установлення пов`язане з погодженою схемою теплопостачання відповідних об`єктів та здійснювалося на виконання технічних вимог теплопостачальної організації.

Правовий статус вузла обліку має визначатися з урахуванням того, який саме обсяг теплової енергії ним обліковується та на якому етапі руху теплоносія цей облік здійснюється.

Якщо відповідний вузол установлено на окремому відгалуженні до загальнобудинкового вузла та він обліковує весь обсяг теплової енергії, що надходить через це відгалуження до відповідної частини будівлі, його показання не можуть бути прирівняні до показань звичайного вузла розподільного обліку, функція якого полягає у подальшому розподілі вже облікованого загального обсягу між окремими споживачами.

Вузол розподільного обліку за своєю суттю використовується для розподілу обсягу, який уже був визначений вузлом комерційного обліку.

Натомість у спірних правовідносинах установлено, що теплова енергія до приміщень ТОВ «МОЛІС» надходить через відгалуження, розташоване до загальнобудинкового вузла.

Тому показання загальнобудинкового вузла та показання вузлів відповідача характеризують різні потоки теплової енергії.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень Методики № 315.

Положення Методики передбачають окреме регулювання ситуації, коли приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку будівлі та обладнане власним вузлом обліку.

Місцевий господарський суд виходив із того, що сама належність приміщень відповідачу у будинку № 51 є достатньою підставою для застосування до нього загального алгоритму розподілу. Такий висновок є передчасним та не відповідає встановленій технічній схемі теплопостачання.

Пунктом 11 договору № 71204571 від 01.11.2021 передбачено визначення обсягу спожитої послуги за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Методика № 315 визначає розрахунковий метод, як спосіб визначення загального обсягу спожитої у будівлі або її частині з окремим інженерним вводом теплової енергії у передбачених Методикою випадках.

За встановлених у цій справі обставин, позивач не довів наявності обставин, які давали б підстави не враховувати фактичні показання належним чином установлених та введених в експлуатацію вузлів обліку відповідача при визначенні обсягу теплової енергії, що безпосередньо надходила до його приміщень.

Суд першої інстанції також послався на положення Методики № 315 щодо розподілу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення.

Однак, саме по собі існування передбаченого Методикою механізму розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби не звільняє позивача від обов`язку довести правильність конкретного розрахунку, заявленого до стягнення у цій справі.

Предметом доказування є наявність у відповідача заборгованості у розмірі 537 403,02 грн.

Для цього позивач повинен довести вихідні показники розрахунку, правомірність включення кожної його складової, правильність визначення загального обсягу теплової енергії, який підлягав розподілу, та відповідність застосованого алгоритму фактичній схемі теплопостачання.

Натомість розрахунок позивача виходить із правової передумови, з якою колегія суддів не погоджується, а саме з можливості визначення зобов`язання відповідача без належного врахування статусу та показань вузлів обліку, встановлених на окремих відгалуженнях до загальнобудинкового вузла.

Отже, посилання на загальнобудинкові потреби саме по собі не підтверджує правильність усієї заявленої до стягнення суми.

В матеріалах справи міститься поданий відповідачем розрахунок заборгованості № 27/02 від 27.02.2025.

Наявність альтернативного розрахунку відповідача не означає, що суд повинен визначити інший розмір боргу замість заявленого позивачем.

У господарському процесі саме позивач визначає предмет та підстави позову і зобов`язаний довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивач належними та допустимими доказами існування заборгованості саме у заявленому до стягнення розмірі 537 403,02 грн. не здійснив.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не здійснив належної оцінки доказів у справі. Так, визнавши встановленими фактичні обставини окремого приєднання приміщень відповідача, суд не врахував їх при перевірці правильності розрахунку позивача.

При цьому господарський суд не наділений повноваженнями самостійно формувати замість позивача нарахування та визначати іншу суму заборгованості на підставі розрахунку, який позивачем не заявлявся як підстава позовних вимог.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності суд вирішує спір у межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Недоведеність позивачем розміру заявленої до стягнення заборгованості не може бути усунута шляхом самостійного формування судом іншого розрахунку замість сторони.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог у розмірі 537 403,02 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та спростовують висновок місцевого господарського суду про доведеність заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Висновок господарського суду про доведеність заборгованості відповідача у розмірі 537 403,02 грн не відповідає обставинам щодо схеми приєднання приміщень відповідача та порядку обліку спожитої ними теплової енергії, а тому рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та ухваленням нового рішення про відмову у позові судові витрати підлягають перерозподілу відповідно до результатів вирішення спору. У даному випадку через відмову у позові і задоволення апеляційної скарги, судовий збір покладається на Концерн «Міські теплові мережі».

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/35/25 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/35/25 - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за подання позову покласти на позивача.

Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моліс”, м.Запоріжжя 12091,58 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 24.09.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков