Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №904/2684/25 (904/5700/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2684/25 (904/5700/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 (суддя Мартинюк С.В., повний текст якого підписаний 26.11.2025) у справі № 904/2684/25(904/5700/25)

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Енергопостачальник", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ЄДРПОУ 00191307) на стадії розпорядження майном.

07.10.2025 через систему "Електронний суд" Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

В обґрунтування позовної заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що АТ "Криворізький залізорудний комбінат" перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Позивач зазначає, що АТ "КЗРК", яке зареєстроване в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не виконує зобов`язання п. 6. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663, в якому зазначено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в результаті чого утворився борг за липень-вересень 2025 року за Списком №1 у розмірі 33 004 651,25 грн. та за Списком №2 у розмірі 1 020 430,21 грн., на загальну суму 34 025 081, 46 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з АТ "КЗРК" заборгованість за липень-вересень 2025 року зі сплати витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 в загальному розмірі 34 025 081, 46 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/5700/25).

04.11.2025 до суду через систему "Електронний суд" від АТ "КЗРК" надійшла заява про визнання позовних вимог та розподіл судових витрат. Також у наведеній заяві викладено клопотання про розстрочення виконання рішення суду на один рік шляхом сплати рівними платежами.

20.11.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло заперечення щодо заяви відповідача про розстрочення боргу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/2684/25(904/5700/25) позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області м. Дніпро витрати по сплаті судового збору в розмірі 204 750, 49 грн. та заборгованість за липень-вересень 2025 року зі сплати витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 в загальному розмірі 34 025 081, 46 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача у наданні розстрочення виконання рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким надати розстрочення виконання рішення строком на один рік шляхом щомісячної сплати рівними платежами.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Суд першої інстанції не врахував, що стосовно Відповідача порушена справа про банкрутство, що означає, що Відповідач має всі ознаки неплатоспроможності та скрутного фінансового становища.

Виконання рішення в повному обсязі без надання розстрочення призведе до ще негативних наслідків для Відповідача, оскільки через заходи примусового виконання рішення Відповідач не зможе заплатити за електричну енергію постачальнику — ТОВ «Твій Енергопостачльник» (є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство) та тим самим забезпечити роботу своїх 4 (чотирьох) шахт (провітрювання, відкачка шахтних вод, робота шахтних клітей, електровозів, лебідок тощо), за допомогою яких здійснюється підземний видобуток залізної руди.

Також судом не було враховано, що чинним законодавством передбачений універсальний механізм компенсації матеріальних втрат при затримці виконання грошового зобов`язання — ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому Позивач захищений законодавцем від матеріальних витрат при затримці виконання рішення.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував інтереси Відповідача, порушив баланс інтересів кредитора та боржника, надав перевагу інтересам державного органу. В рішенні суд не надав правову оцінку цим доводам Відповідача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, рішення вважає законним і обґрунтованим, зауважує, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду та відшкодування підприємствами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Вказаним Законом, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачені будь-які правові підстави для прийняття рішення щодо розстрочення суми боргу, що виникла у відповідача перед Пенсійним фондом.

Також у відзиві викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 17.12.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/2684/25 (904/5700/25) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

19.12.2025 матеріали справи №904/2684/25 (904/5700/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 24.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/2684/25 (904/5700/25); розгляд справи №904/2684/25 (904/5700/25) призначено у судовому засіданні на 21.05.2026 на 10:30 год.; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Судове засідання, призначене на 21.05.2026 не відбулося, у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 01.06.2026 визначена нова дата судового засідання – 16.09.2026.

У судове засідання 16.09.2026 сторони не з`явились; при цьому, суд враховує, що позивачем заявлялось клопотання про розгляд справи за відсутності представника, натомість відповідач (апелянт) будь-яких клопотань з цього приводу суду не направив.

В судовому засіданні 16.09.2026 Центральним апеляційним господарським судом підписана вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

АТ "Криворізький залізорудний комбінат" перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", має виконує зобов`язання п. 6. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663, в якому зазначено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

АТ "КЗРК" повинно вносити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оплату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, та на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України у розмірі 100 відсотків розміру відшкодування фактичних витрати на виплату і доставку пенсій за Списками №№ 1, 2.

Відповідно до розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Відповідачем не було покрито суми витрат на виплату та доставку пенсії за липень-вересень 2025 року за Списком №1 у розмірі 33 004 651, 25 грн та за Списком №2 у розмірі 1 020 430, 21 грн. Тобто, на загальну суму 34 025 081, 46 грн.

У зв`язку з тим, що Відповідачем ці суми були не сплачені, йому необхідно покрити витрати Головному управлінню Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на виплату і доставку пенсій, а саме суму витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на загальну суму 34 025 081, 46 грн.

Станом на дату пред`явлення позову до суду, АТ "Криворізький залізорудний комбінат" так і не сплатило вищезазначену заборгованість, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

У поданому 04.11.2025 клопотанні відповідачем долучено заяву АТ "Криворізький залізорудний комбінат" про визнання позовних вимог в повному обсязі та розстрочення суми боргу на один рік рівними частинами.

В обґрунтування поданої заяви Відповідач зазначає, що наразі підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі, перебуває у процедурі банкрутства, у зв`язку з чим у АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відсутня можливість виконати позовні вимоги без розстрочення суми боргу.

У поданих 20.11.2025 запереченнях позивач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які правові підстави для розстрочення суми боргу не передбачаються.

Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив і того, що АТ "Криворізький залізорудний комбінат" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та згідно зі ст. 13 Закону України від 01.11.1991 №1788-Х11 "Про пенсійне забезпечення", повинно вносити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оплату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, та на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України у розмірі 100 % розміру відшкодування фактичних витрати на виплату і доставку пенсій за Списками №№ 1, 2.

Згідно даних Розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" не покрито суми витрат на виплату та доставку пенсії за липень-вересень 2025 року за Списком №1 у розмірі 33 004 651, 25 грн. та за Списком №2 у розмірі 1 020 430, 21 грн., всього на загальну суму 34 025 081, 46 грн.

У зв`язку з тим, що Відповідачем ці суми не були сплачені, йому необхідно покрити витрати Головному управлінню Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на виплату і доставку пенсій, а саме суму витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на загальну суму 34 025 081, 46 грн. При цьому, зазначену суму заборгованості, під час розгляду справи, відповідач визнав, що є підставою для задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначив, що Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (№1058), чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачені будь-які правові підстави для прийняття рішення щодо розстрочення суми боргу, що виникла у відповідача перед Пенсійним фондом.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви щодо розстрочки виконання рішення суду, то суд апеляційної інстанції рішення переглядає лише в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, з наступних мотивів.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Отже, питання про відстрочення, розстрочення виконання рішення господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін, оцінюючи доводи й заперечення сторін та визначаючи розумний строк відстрочки.

Розгляд заяви про розстрочення виконання рішення передбачає оцінку впливу розстрочення виконання рішення на права та інтереси стягувача, а також перевірку обставин, які обґрунтовують потребу боржника у такому розстроченні, з урахуванням характеру зобов`язання та фактичних можливостей виконання.

Оцінка заяви про відстрочення має ґрунтуватися на встановленні обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення у відповідний період, та на перевірці пропорційності строку відстрочки з огляду на необхідність збереження сутності права стягувача на виконання рішення у розумний строк.

Верховний Суд у своїх постановах зауважував, що тягар доведення відповідних обставин покладається на заявника; разом з тим, заперечення проти розстрочки повинні містити конкретні дані й докази, які спростовують заявлену винятковість або підтверджують реальну можливість негайного виконання без ризику непропорційної шкоди для сторін.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, окрім зазначення, що перебуває у процедурі банкрутства, не надав суду взагалі будь-яких доказів ні тих, що підтверджують винятковість обставини, ні неможливості виконання рішення суду, крім того, на підтвердження того, яким чином він буде щомісячно погашати заборгованість.

Таким чином, головною підставою для відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення є недоведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також необхідно зазначити, що складне фінансове становище відповідача не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, тривале невиконання рішення суду відповідачем призведе до порушення прав позивача.

Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, відповідно до якої: “Складне фінансове становище ТОВ "ЕСУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення”.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Дане твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права), відповідно до якої відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

До того ж, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що спірні відносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Вказаним Законом, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачені будь-які правові підстави для прийняття рішення щодо розстрочення суми боргу, що виникла у відповідача перед Пенсійним фондом.

В той же час, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. До основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій. Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів зауважує, що правове регулювання не повинне ігнорувати чи толерувати випадки існування невиконаних судових рішень, оскільки сам факт винесення рішення суду про задоволення позову жодним чином не впливає на відновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Насамперед необхідно виходити з того, що захист порушеного права має бути реальним, а не таким, що існує на папері.

Також правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення.

Зафіксований у рішенні суду факт порушення майнового права позивача і необхідність його поновлення у обраний ним спосіб (який суд визнав належним) не повинен спонукати останнього до пошуку шляхів поновлення свого права в інший спосіб - пред`являючи новий позов лише у зв`язку з тим, що держава не забезпечила виконання взятого на себе зобов`язання з виконання рішення суду, що набрало законної сили.

У зв`язку з чим відхиляються доводи апелянта, що право позивача захищене шляхом можливості застосування ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зазначене свідчить про необхідність позивачу знову звертатись з позовом, при вже наявному порушеному і не відновленому праві.

Зазначене спростовує доводи апелянта.

Отже, оцінивши доводи скаржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для розстрочення виконання рішення.

У цьому зв`язку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/2684/25 (904/5700/25) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі №904/2684/25 (904/5700/25) – залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 24.09.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков